Справа 761/42604/18 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/3479/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
22 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 2018100100010161 від 22.09.2018 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року, -
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лозова Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, працюючого начальником зміни «Сільпо», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 31.01.2019 вироком Солом'янського районного суду міста Києва за ч.ч.1, 2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,
засудженогоза ч.2 ст.307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, яке належить йому на праві власності;
вирішене питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.ч. 1, 2 ст.309 КК України, 21.09.2018 року у невстановлений час, отримав від особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, телефонний дзвінок із повідомленням про місцезнаходження наркотичних засобів. В подальшому, приблизно о 23 годині 10 хвилин, прибув в обумовлене місце за адресою: м. Київ, вул. Берлінського, 20, де забрав пакунок з двадцятьма згортками наркотичної речовини в суміші зі сильнодіючим лікарським засобом, тим самим незаконно придбав та почав зберігати з метою збуту наркотичні засоби. Надалі, маючи при собі вказану суміш наркотичної речовини зі сильнодіючим лікарським засобом, попрямував до будинку №20-Б по вул. Берлінського для розповсюдження вказаної суміші шляхом розкладання «закладок», де був зупинений працівниками поліції та задля уникнення кримінальної відповідальності за протиправність своїх дій, дістав з кишені своєї куртки поліетиленовий пакунок із двадцятьма згортками, у яких містилась суміш з наркотичної речовини та сильнодіючого лікарського засобу, та кинув на тротуар поряд із собою. В подальшому, 22.09.2018 року, в період часу з 02 години 01 хвилини по 02 годину 06 хвилин, під час проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, вул. Берлінського, 20-Б, поряд із ОСОБА_8 виявлено та вилучено 20 згортків з вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону), масою 1,693 г, що є великим розміром, та сильнодіючого лікарського засобу - дифегідраміну (димедролу), масою 1,872 г.
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 вказано на незаконність вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що в оскаржуваному вироку неповно та недостовірно зазначено анкетні дані обвинуваченого. Так, ОСОБА_8 раніше був засуджений за ч.ч. 1, 2 ст.309 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік та в подальшому, після закінчення іспитового строку, був звільнений ухвалою суду від покарання, тобто на момент ухвалення оскаржуваного вироку, відповідно до ст.89 КК України, вважався таким, що судимості не має, натомість судом першої інстанції при ухваленні вироку було підкреслено про наявність у ОСОБА_8 судимості в минулому часі. Також, при викладенні відомостей в анкетних даних обвинуваченого не вказано, що останній має постійне місце реєстрації та проживання, а також про зміну місця працевлаштування на офіційне, що свідчить про добросовісну працю обвинуваченого протягом більше 6 років та позитивну характеристику за місцем роботи, а також успішне випробування часом та відсутність суспільної небезпеки та що виправлення обвинуваченого можливе без призначення покарання у виді реального позбавлення волі, що судом першої інстанції не було враховано при ухваленні вироку. Захисник вказав, що судом не взято до уваги факту проходження обвинуваченим курсу лікування від наркотичної залежності, що призвело до критичної оцінки показань ОСОБА_8 про намір отримати наркотичні засоби для власного вживання. Крім того, органом досудового розслідування в обвинувальному акті вказано кваліфікуючу ознаку повторності вчиненого кримінального правопорушення, оскільки під час допиту ще підозрюваного ОСОБА_8 , ним було вказано про вчинення тотожних дій 13 та 18 вересня 2018 року, тобто напередодні подій вказаних в оскаржуваному вироку, проте не було відображено в обвинувальному акті у зв'язку з недоведеністю. Натомість, при дослідженні матеріалів кримінального провадження вказані обставини залишились поза увагою суду та неправильно пов'язано ознаку повторності з попереднім вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ст.309 КК України. Також захисник зазначив, що в показаннях свідка ОСОБА_9 та понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 містяться протиріччя в частині належності обвинуваченому ОСОБА_8 наркотичних засобів. Так, свідок ОСОБА_9 , який є працівником поліції та, на думку захисника, по службі зацікавлений в результатах проведеного за його участі затримання обвинуваченого, який зі слів свідка вказав на належність йому наркотичних засобів, які останній придбав для заробітку. Натомість поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які не зацікавлені в результаті, вказали, що під час затримання ОСОБА_8 не визнавав належності йому пакунків з наркотичної речовиною, що свідчить про неналежність показань свідка ОСОБА_9 . Крім того, захисник вказав, що висновком експерта підтверджено вид та масу наркотичної речовини, що вважається великим розміром, проте, вказані факти не підтверджують наявність у обвинуваченого мети на збут, тому це питання не відноситься до компетенції експерта, а тому посилання суду на вказаний висновок експерта як на доказ вини обвинуваченого у придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту є неналежним. Також, захисник звернув увагу, що судом першої інстанції протоколи слідчого експерименту та повторного огляду місця події визнано недопустимими доказами, оскільки всі дії зводяться до повторного допиту на той момент підозрюваного ОСОБА_8 . Натомість у вироці вказано, що під час слідчого експерименту ОСОБА_8 вказав на місце де забрав наркотичний засіб, місце де був зупинений поліцією та намагався викинути наркотичний засіб, хоча вказаний протокол слідчого експерименту визнаний недопустимим, проте суд посилається на нього у оскаржуваному вироку. Крім того, захисник вказав, що судом першої інстанції не досліджувалось питання придбання обвинуваченим наркотичної речовини. В обвинувальному акті вказано про намір обвинуваченого забрати наркотичний засіб та розкласти в інших місцях, а не придбати, в такому разі в обвинуваченого виникав лише намір на перевезення наркотичного засобу. В судових засіданнях ОСОБА_8 пояснював, що за домовленістю з невстановленою особою міг отримати, тобто придбати, лише кожен п'ятий пакетик з наркотичною речовиною, а інші пакетики розкласти по «закладках», і лише після отримання покупцями наркотичної речовини, його робота вважалась виконаною та він міг придбати п'ять пакетиків з двадцяти, які йому було запропоновано розкласти. Тобто, при намірі на збут наркотичної речовини шляхом розкладання відбулось лише перевезення наркотичного засобу, та не йшлась мова про його свідоме придбання. Щодо призначеного обвинуваченому покарання захисник вказав на його не співмірність особі обвинуваченого. Так, на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення та на час ухвалення оскаржуваного вироку обвинувачений покращив суспільну адаптацію, а призначене покарання явно не відповідає тяжкості вчиненого та особі ОСОБА_8 та є несправедливим через суворість. Судом першої інстанції зовсім не вмотивовано не враховано пом'якшуючі покарання обставини, такі як: довготривалий та безперервний період роботи з офіційним працевлаштуванням, виключно позитивна характеристика з місця роботи, наявність на утриманні дружини інваліда 2-ої групи та матері інваліда 3-ої групи, щире каяття, про яке також вказано в обвинувальному акті. Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_8 на ч.3 ст.15 ч.2 ст.309 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з встановленням іспитового строку 3 роки.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_8 вказано на незаконність вироку у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що в оскаржуваному вироку не зазначено місце реєстрації, хоча обвинуваченим до матеріалів справи долучалась виписка з реєстру, а також додано довідку про нове місце працевлаштування, натомість судом першої інстанції неправильно зазначено місце роботи у вироку. Крім того, ОСОБА_8 долучено довідки про добровільне проходження лікування від наркотичної залежності та про наявність у дружини, яка знаходиться на утриманні обвинуваченого, інвалідності 2-ої групи та інвалідності 3-ої групи у матері, яка також проживає з обвинуваченим. Обвинувачений звернув увагу, що судом першої інстанції в оскаржуваному вироку указано, що обвинувачений раніше судимий, проте відповідно до ст.89 КК України вважається таким, що не має судимості. Крім того, у новому судовому розгляді захисник ОСОБА_12 не приймав участь та обвинуваченому не відомо причини відсутності останнього при розгляді обвинувального акта у суді першої інстанції. На думку обвинуваченого, судом повинні бути вжиті всі заходи для забезпечення участі захисника, а в разі неможливості участі адвоката у провадженні, повинна бути прийнята відмова обвинуваченого від захисника. Крім того, обвинувачений вказав, що як доказ винуватості судом прийнято показання свідка ОСОБА_9 , у свідченнях якого вбачаються протиріччя з показаннями понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які вказали, що при затриманні обвинувачений вказав на неналежність йому наркотичних засобів. Також, судом першої інстанції при призначенні покарання враховано, що ОСОБА_8 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, проте не вказано чи ця обставина є пом'якшуючою чи обтяжуючою в розумінні суду. Крім того, судом першої інстанції при призначенні покарання у виді шести років позбавлення волі вказано на суспільну небезпеку обвинуваченого та ризики вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а в протиріччя цьому вказано, що запобіжний захід протягом судового розгляду судом не обирався. Так, ОСОБА_8 вказав на суперечливість висновків суду першої інстанції в цій частині, оскільки ризиків вчинення нових злочинів не існує, що обвинувачений довів своєю бездоганною поведінкою в сім'ї та суспільстві протягом шести років розгляду вказаного кримінального провадження. Крім того, покарання призначене без урахування щирого каяття, поведінки обвинуваченого, сумлінної праці, характеристики від колективу, сімейного стану та стану здоров'я членів сім'ї. Просив вирок скасувати та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії обвинуваченого за ч.3 ст.15 ч.2 ст.309 КК України та призначити покарання з іспитовим строком.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого та захисника, які апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 підтримали, підтвердили їх доводи та просили їх задовольнити;
прокурора, який апеляційні скарги сторони захисту вважав необґрунтованими, просив залишити їх без задоволення, а вирок без змін;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту у великих розмірах, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України стверджується сукупністю зібраних у справі та досліджених у ході судового розгляду доказів.
Із показань свідка ОСОБА_9 вбачається, що він був очевидцем як ОСОБА_8 21.09.2018 року близько 23.30 на вулиці М. Берлінського м. Києва біля посольства Індії при наближенні патруля поліцейських викинув поліетиленовий згорток. Було видно, що в пакеті знаходилась кристалічна речовина схожа на метадон. В подальшому було викликано слідчо-оперативну групу, яка вилучила цей наркотичний засіб. Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції показання цього свідка були оцінені у поєднанні із показаннями обвинуваченого який зазначив, що він не погоджується з показаннями свідка ОСОБА_9 лише в частині того, що він ніби то казав при затриманні, що зберігав наркотичні речовини для заробітку, при цьому вказав, що з усіма іншими показаннями свідка він погоджується. Тобто, обвинуваченим фактично не заперечувалось те, що він при виявленні працівників поліції викинув пакет із наркотичними засобами.
Із показань допитаного у суді свідка ОСОБА_10 вбачається, що він був присутнім у якості понятого при вилученні пакета з речовиною, невідомого походження зовні схожої на наркотичну. Це відбувалось неподалік чоловіка, який перебував у кайданках.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 22.09.2018 року із додатком до нього у виді ілюстративної таблиці на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Берлінського 20-Б перебував громадянин, який представився як ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , поблизу нього на ґрунтовому покритті, під парканом виявлено поліетиленовий прозорий пакет в якому знаходяться 20 згортків із кристалоподібною речовиною білого кольору.
Відповідно до висновку експерта № 11-2/5749 від 17.10.2018 року, із додатками у виді фототаблиці до нього, надана на дослідження кристалоподібна речовина білого кольору, яка знаходилась у двадцяти запаяних згортках з полімерного матеріалу зеленого кольору, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон) та сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), загальна маса метадону складає 1,693 г., а загальна маса дифенгідраміну у речовині складає 1,872 г.
Із протоколу огляду телефону з фототаблицею скріншотів цього телефону вбачається, що предметом огляду був мобільний телефон марки Iphone модель MLV02LL/A IMEI: НОМЕР_1 , який було вилучено у ОСОБА_8 . В результаті огляду встановлено, що у месенджері смс-повідомлень маються повідомлення з абонентських номерів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та на ці абонентські номери за змістом яких вбачається те, що ОСОБА_8 здійснювалось виконання окремих дій, задля отримання наркотичного засобу та в подальшому його доставки у визначені місця.
Із протоколу слідчого експерименту від 25.10.2018 року із додатком у виді відеозапису цієї слідчої дії проведеного із підозрюваним ОСОБА_8 у присутності та захисника ОСОБА_7 вбачається те, що 21.09.2018 року ОСОБА_8 на мобільний телефон з невідомого номеру зателефонувала невідома особа та запропонувала роботу, а саме розкласти «закладки» з наркотичною речовиною на що останній погодився за грошову винагороду в 400 грн. З цією метою 21.09.2018 приблизно о 23:15 ОСОБА_8 прибув за адресою: м. Київ, вул. Берлінського. 20, де йому по мобільному телефону повідомили про місцезнаходження наркотичного засобу, а саме: у землі за деревом біля сходів. Віднайшовши пакет з розфасованими наркотичними засобами ОСОБА_8 забрав його та пішов у напрямку вулиці Котовського у м. Києві. Перебуваючи біля посольства Індії за адресою: м. Київ, вул. Берлінського 20 Б, його було зупинено працівниками поліції та він з кишені викинув фасований наркотичний засіб, який в подальшому було вилучено. Під час вказаного слідчого експерименту ОСОБА_13 показав місце де забрав наркотичний засіб, місце де був зупинений патрульною поліцією, а також як намагався викинути знайдений ним наркотичний засіб.
Винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується іншими зібраними у справі доказами.
Дослідивши зібрані у справі докази та надавши їм належну оцінку відповідно до вимог ст. 94 КПК України суд першої дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст. 307 КК України та із дотриманням вимог закону призначив йому покарання у межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 307 КПК України, належним чином мотивувавши своє рішення.
Апеляційні скарги як захисника, так і обвинуваченого не містять доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення в частині доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, правильності кваліфікації його дій та призначеного покарання.
Колегія суддів повторно констатує те, що у даному кримінальному провадженні зібрана достатня кількість доказів якими доводиться винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Колегією суддів у ході апеляційного провадження не встановлено таких порушень вимог КПК України, які би указували на недопустимість даних доказів. Зазначеними вище доказами доводиться наявність у діях обвинуваченого як об'єктивної, так і суб'єктивної сторони інкримінованого йому злочину, ними також доводяться інші обставини, доведення яких є обов'язковим у кримінальному провадженні з огляду на положення ст. 91 КПК України, а тому вони є належними доказами.
Те, що у оскаржуваному вироку допущене невірне зазначення анкетних даних обвинуваченого жодним чином не впливає на вирішення питання про доведеність винуватості обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій. Між тим, колегія суддів погоджується із тим, що у вироку судом необґрунтовано указано на те, що обвинувачений раніше судимий, оскільки станом на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, за яке його засуджено оскаржуваним вироком, він не мав судимостей. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає за необхідне виключити із вироку посилання суду першої інстанції на те, що обвинувачений раніше судимий, частково задовольнивши обидві апеляційні скарги. При цьому, колегія суддів вважає доведеним те, що інкримінований обвинуваченому злочин був вчинений особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. 309 КК України. Так, судом першої інстанції досліджено вимогу ДІАЗ МВС України № 46-27092018/80210 щодо ОСОБА_8 , відповідно до якої, останній притягується до кримінальної відповідальності, Солом'янським УП ГУ НП в м. Києві здійснювалось досудове розслідування за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст.309 КК України. 21.08.2018 року відносно останнього направлено обвинувальний акт до суду. Тобто, на час вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального, а саме станом на 21.09.2018 року ОСОБА_8 був особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, що указує на правильність кваліфікацій його дій, наданої судом першої інстанції. При цьому, колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_8 було висунуте обвинувачення у повторному вчиненні злочину, передбаченому ст. 307 КК України. Проте, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено те, що злочин був вчинений особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України. Суд враховує те, кваліфікуюча ознака «вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України» за свої змістом є однорідною і значно вужчою від змісту такої кваліфікуючої ознаки як «повторність», а тому визнання судом того, що злочин, передбачений ч.2 ст. 307 КПК України особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтею 309 КК України не дає підстав стверджувати про порушення права обвинуваченого на захист.
Будь-яких суперечностей у показаннях свідків, які би могли вплинути на вирішення питання про належність та допустимість фактичних даних встановлених у їх допитах у ході апеляційного розгляду не встановлено. Певні неузгодженості, які на думку колегії суддів не впливають на вирішення питання про належність та допустимість доказів, колегія суддів розцінює як особисте сприйняття свідками певних обставин.
Колегія суддів зважає на те, що з правової точки зору, не має будь-якого доказового значення та обставина, визнавав чи не визнавав свою винуватість обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення у ході проведеного огляду місця події.
Щодо висновку експерта, то цим висновком доводиться та обставина, що виявлена речовина містила наркотичний засіб. Цей висновок не містить фактичних даних якими би доводився умисел обвинуваченого на збут наркотичних засобів. Між тим, даний умисел доводиться сукупністю інших доказів, серед яких протокол огляду місця події в частині виявлення наркотичного засобу у розфасованому вигляді, протокол огляду належного обвинуваченому телефону із перепискою щодо отримання та збуту певного роду речовин, використання способу передачі наркотичних засобів із використанням «закладок», показання самого обвинуваченого інші докази.
Щодо протоколу слідчого експерименту, то судом першої інстанції фактичні дані, які встановлені за результатом цієї слідчої дії визнані належними та допустимими доказами. Судом у вироку дана оцінка як фактичним обставинам, що були встановлені за результатом проведення цієї слідчої дії, так і порядку її проведення, зокрема те, що вона була проведена у відповідності до вимог КПК України, обвинувачений дійсно розказав та показав на місці як був вчинений злочин. Даних про те, що судом першої інстанції фактичні дані, які були встановлені у ході проведення цієї слідчої дії, визнані належними чи недопустимими доказами матеріали справи не містять.
Посилання апелянта на те, що у ході судового розгляду не досліджувались обставини придбання обвинуваченим наркотичних засобів не ґрунтуються на матеріалах справи. Та обставина, що обвинувачений у наведений в обвинувальному акті спосіб отримував наркотичні засоби указує на факт їх придбання, що було досліджено у ході судового розгляду із належною повнотою та чому судом першої інстанції була надана належна оцінка.
Як зазначено вище, покарання обвинуваченому призначене із дотриманням вимог закону, тобто при призначенні покарання судом першої інстанції у повній мірі дотриманні вимоги ст. 65 КК України. При призначенні покарання судом першої інстанції були встановлені та враховані усі складові, передбачені ч.1 ст. 65 КК України із якими закон пов'язує призначення покарання. За своїм видом та розміром призначене обвинуваченому покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, відповідає як особі обвинуваченого, так і тяжкості вчиненого ним злочину, а також є таким яке сприяє досягненню визначеній у ст. 50 КК України меті покарання. Підстав для пом'якшення цього покарання, у тому числі і шляхом застосування положень ст. 75 КК України чи переходу до іншого більш м'якого виду покарання колегія суддів не вбачає.
Не зазначення у вироку повних анкетних даних не дає підстав для скасування вироку, оскільки це не дає підстав стверджувати про незаконність, необґрунтованість та не вмотивованість вироку.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які би давали підстави для скасування вироку, у тому числі і порушення права на захист, колегією суддів не встановлено.
Наведене указує на необґрунтованість поданих апеляційних скарг, окрім вимог про виключення із вироку посилання на судимість обвинуваченого, а тому ці апеляційні скарги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 08.01.2025 року щодо ОСОБА_8 в усіх частинах, окрім посилання суду на те, що обвинувачений судимий, відповідає вимогам закону, підстав для його скасування чи зміни у даній частині колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає вирок у цій частині без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника задовольнити частково.
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Виключити з вступної частини вироку посилання суду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий.
В решті вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 08 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення.
___________________ _____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4