Справа №758/9285/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5091/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
04 серпня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-11.10.2006 року Богунським райсудом м. Житомира за ч. 1 ст. 115 КК України до 12 років позбавлення волі, звільнений 16.08.2014 року, у зв'язку з відбуттям строку покарання,
- 06.05.2015 року Корольовським райсудом м. Житомира за ч. 2 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі з істотним строком на 2 роки, звільнений від призначеного покарання 29.05.2017 року, на підставі ухвали Богунського райсуду м. Житомира,
- 09.09.2019 р. Корольовським райсудом м. Житомира за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 рокузадоволено клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погодженого прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 12025100070000878 від 01.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з подальшим утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 25.08.2025 включно.
Ухвала слідчого судді діє до 25.08.2025 включно та підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді прийнята з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Апелянт зазначає, що ухвалу постановлено незаконним складом суду, а висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Звіт про автоматизований розподіл справи № 758/9285/25, здійснений без належного підтвердження факту вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу.
Також в матеріалах справи міститься, технічний запис судового засідання від 24 червня 2025 року, що містить доказ зафіксованого стороною обвинувачення про неможливість вручення підозрюваному клопотання про продовження тримання під вартою.
Крім того, у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у потерпілого тяжких тілесних ушкоджень чи факту його смерті, а також причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Разом із тим, відсутні докази в матеріалах справи такі, як картка виклику швидкої медичної допомоги (форма № 109/о), яка є первинним медичним документом, що фіксує звернення громадян за екстренною медичною допомогою та відомості про свідків, які були безпосередніми очевидцями вчинення кримінального правопорушення щодо потерпілого.
Окрім того, подане стороною обвинувачення лікарське свідоцтво про смерть № 010-1311 містить ознаки підроблення щодо дати настання смерті потерпілого, оскільки документ видано 07 квітня 2025 року, тоді як у ньому зазначено дату смерті - 25 квітня 2025 року. Така розбіжність свідчить про недостовірність відповідного документа та відсутність належних доказів факту смерті потерпілого.
Водночас довідка № 2200315, видана 01 квітня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством "Свято-Михайлівська Клінічна Лікарня м. Києва" на запит Подільського УП ГУ НП у м. Києві, не містить відомостей, які б свідчили про заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, не розкриває механізм їх спричинення, давність та локалізацію тілесних ушкоджень. Крім того, вказану довідку отримано з порушенням вимог ст. 159-162 КПК України, що унеможливлює визнання її допустимим доказом у кримінальному провадженні.
Таким чином, повідомлення про зміну підозри є лише процесуальним рішенням сторони обвинувачення, а не доказом злочину, що свідчить про відсутність переконливих доказів та відсутність ризиків.
Висновки слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри та існування ризиків не підтверджені допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими підчас судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання особи під вартою повинна відповідати вимогам ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 199 КПК України.
Доводи захисника про те, що слідчий суддя виніс незаконну та необґрунтовану ухвалу, не ґрунтуються на змісті оскаржуваної ухвали.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, встановлено, що слідчим відділом Подільського Управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100070000878 від 01.04.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.03.2025, приблизно о 21 год 30 хв, ОСОБА_7 , перебував в гостях у свого знайомого ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , де разом вживали спиртні напої. Під час вживання алкогольних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 виникла словесна суперечка з приводу грошової заборгованості ОСОБА_11 , яка поступово переросла в сварку та штовханину.
В цей час у ОСОБА_7 , будучи обуреним тим, що у ОСОБА_11 відсутні грошові кошти, щоб повернути йому борг, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення йому тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій злочинний умисел, що раптово виник та був спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 , знаходячись в коридорі вказаної квартири, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наніс декілька ударів руками в область обличчя ОСОБА_11 . Після отриманих ударів, потерпілий втратив рівновагу та впав, а ОСОБА_7 , розуміючи, що ОСОБА_11 не чинить опору, продовжив реалізовувати свій умисел на спричинення тілесних ушкоджень, схопив в коридорі вказаної квартири предмет, схожий на дерев'яну биту, та почав наносити удари по голові ОСОБА_11 , допоки він не втратив свідомість. Після чого ОСОБА_7 самостійно припинив свої злочинні дії стосовно ОСОБА_11 та залишив його в коридорі вказаної квартири, покинувши місце вчинення злочину.
В результаті умисних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_11 були спричинені наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно мозкова травма, забій головного мозку, підгострі субдуральні гематоми обох лобних долей, субарахноїдальний крововилив обох лобних долей, перелами медіальної та нижньої стінок правої орбіти зі зміщенням, перелам кісток носу, гемосинусу гайморової пазухи справа, забійно-рвані рани скроневої ділянки справа, обох повік правого ока, забійно-рваної рани лобної, тім'яної, потиличної, вилицевої ділянок зліва, правої кисті, від яких останній помер в лікарні.
Органом досудового розслідування 01.04.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
03.04.2025 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
04.04.2025 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
22.05.2025 постановою керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_12 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100070000878 від 01.04.2025 продовжено до трьох місяців.
29.05.2025 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва продовжено дію застосованого до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 01.07.2025.
20.06.2025 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до п'яти місяців. Так, з метою проведення повного та всебічного досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні необхідно отримати висновки експертиз: судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , судово-цитологічної експертизи (змиви з рук підозрюваного, знаряддя злочину), судової молекулярно-генетичної експертизи по знаряддю злочину, амбулаторної судової психіатричної експертизи.
23.06.2025 слідчий СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженням прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з клопотанням у кримінальному провадженні № 12025100070000878 від 01.04.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи дане клопотання слідчий послався на те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується наступними доказами:
- довідкою із КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» від 01.04.2025 із діагнозом потерпілого, якому встановлений наступний діагноз: відкрита черепно мозкова травма, забій головного мозку, підгострі субдуральні гематоми обох лобних долей, субарахноїдальний крововилив обох лобних долей, перелами медіальної та нижньої стінок правої орбіти зі зміщенням, перелам кісток носу, гемосинусу гайморової пазухи справа, забійно-рвані рани скроневої ділянки справа, обох повік правого ока, забійно-рваної рани лобної, тім'яної, потиличної, вилицевої ділянок зліва, правої кисті;
- протоколом огляду місця події від 31.03.2023 року за адресою: АДРЕСА_2 , яким зафіксовано місце вчинення злочину, вилучено знаряддя вчинення злочину з речовиною бурого кольору та речові докази;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 01.04.2025 року, який повідомив, що він є сусідом ОСОБА_11 та 31.03.2025 потерпілий звертався до нього із допомогою, про те, що в його квартирі перебуває чоловік, який не хоче виходити із квартири, та в нього виник із ним конфлікт;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 01.04.2025 року, яка повідомила, що є сусідкою ОСОБА_11 , та 31.03.2025 чула крики, шум та бійку, яка лунала із квартири № 94 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 01.04.2025 року, яка повідомила, що є сусідкою ОСОБА_11 , та 31.03.2025 бачила біля під'їзду потерпілого, який мав кров на обличчі та біля нього стояв раніше невідомий їй чоловік;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 01.04.2025 року, яка повідомила, що 31.03.2025 її зателефонував потерпілий ОСОБА_11 , та попросив її принести йому ключі від його квартири, навіщо вони йому були потрібні, потерпілий не повідомив. Згодом, свідок прийшла до квартири №94 , де мешкав ОСОБА_11 , побачила сліди крові та подзвонила на спеціальну лінію 102;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від 01.04.2025, які повідомили, що вони є працівниками поліції та прибувши на виклик бачили потерпілого, який мав кров на обличчі, був з тілесними ушкодженнями та просив допомоги, а саме повідомив, що його не пускають в квартиру № 94. Зайшовши в квартиру № 94 , було виявлено ОСОБА_7 , який не хотів виходити із квартири та перебував в стані алкогольному сп'янінні;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 01.04.2025, який повідомив, що він є лікарем ОСОБА_11 , потерпілий був доставлений з чисельними ушкодженнями голови та перебуває в тяжкому стані;
- протоколом затримання ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, в порядку ст. 208 КПК України від 01.04.2025 року, у якого під особистого обшуку, були вилучені особисті речі із слідами РБК, в які останній був одягнений під час вчинення кримінального правопорушення;
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного
ОСОБА_7 , який підтвердив надані покази та відтворив на місці обстановку події;
- лікарським свідоцтвом про смерть № 010-1311 ОСОБА_11 ;
- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, віднесено до тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі строком від семи до десяти років з конфіскацією майна.
Орган досудового слідства вважав, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вказав слідчий у клопотанні, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, і тяжкість злочину та серйозність покарання створюють реальний ризик ухилення від кримінальної відповідальності шляхом неявки на виклики слідчого, прокурора чи суду або зміни місця проживання. ОСОБА_7 в м. Києві проживав нетривалий проміжок часу, що дає підстави вважати, що під час досудового розслідування чи судового розгляду останній зможе змінити місце проживання та не повідомити орган досудового розслідування. Також ризик переховування підтверджується тим, що ОСОБА_7 після вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується йому, покинув місце вчинення злочину та намагався виїхати за межі м. Києва.
Більше того, підозрюваний ОСОБА_7 залишив потерпілого з тяжкими ушкодженнями та не надав першу домедичну допомогу, як і не викликав швидку невідкладну допомогу.
Також зазначив, що вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено із застосуванням насильства, що вказує на факт можливого впливу на свідків. При цьому покази свідків мають велике значення, оскільки на таких показах ґрунтується підозра. На цьому етапі досудового розслідування не встановлені і не допитані усі свідки.
За таких обставин ОСОБА_7 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також ще не допитаних осіб.
ОСОБА_7 неодноразово вчиняв тяжкі злочини проти життя і здоров'я людини, за що був засуджений, при цьому, останній такий злочин також було вчинено з нанесенням ударів потерпілому в життєво важливий орган - в голову.
Крім того, ОСОБА_7 вчинив злочин, що інкримінується йому у цьому кримінальному провадженні, так і інші, за які його було засуджено - вчинено в стані алкогольного сп'яніння. Вказане у сукупності свідчить про низький рівень правової свідомості та соціальної відповідальності підозрюваного, а характер вчинених злочинних дій свідчить про зневажливе ставлення до норм моралі та громадського порядку, до норм закону, а також до цінностей людського життя, здоров'я і недоторканості.
Вказані ризики, що були враховані під час обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - не зменшились, оскільки останній продовжує підозрюватися у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, обсяг підозри не зменшився.
З приводу можливості застосування інших альтернативних запобіжних заходів, слідчий зазначив, що вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому що такі запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам вчинення інших злочинів, призведуть до продовження злочинної діяльності, нададуть змогу підозрюваному переховуватись від органу досудового розслідування і суду, що буде негативно впливати на розслідування вказаного кримінального провадження.
Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
27.06.2025 ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування з подальшим утриманням в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до 25.08.2025 включно.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Як встановлено колегією суддів, зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 121 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі кримінального провадження достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 121 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, всупереч ствердженням апелянта, дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
При продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати.
Зокрема, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Слідчим суддею враховано, що усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, що пов?язане з позбавленням волі, враховуючи, що підозрюваний не має на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб, не має стійких соціальних зв'язків, ОСОБА_7 може покинути місце тимчасового проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Крім того, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого правопорушення, тому він може незаконно впливати на свідків у зазначеному провадженні та схиляти їх надати неправдиві показання шляхом погрози, підкупу, тощо, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судового розгляду.
Враховуючи мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування, останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Слідчий суддя дійшов висновку, що є достатні підстави для продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даній стадії досудового розслідування не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, а тому є достатні підстави для задоволення клопотання.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Всупереч твердженням захисника, слідчим суддею встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження підозрюваному строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
В сукупності із обставинами, які приведені вище, для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчим суддею відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у цій справі, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів надано оцінку в сукупності всім обставинам, у тому числі:
- «вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення» - докази у даному кримінальному провадженні, зокрема пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в судовому засіданні, письмові докази, які вказують на його причетність до вчиненого кримінального правопорушення, є достатніми для обґрунтованості повідомленої підозри;
- «тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується» - санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає позбавлення волі на строк до десяти років;
- «вік та стан здоров'я підозрюваного» - під час досудового розслідування не встановлено даних про те, що підозрюваний ОСОБА_7 не може утримуватися в слідчому ізоляторі, має хронічні захворювання відповідно до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров?я України, Міністерства юстиції України від 15.08.2014 № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за № 990/25767;
- «міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців» - не одружений, відсутність на момент вчинення кримінального правопорушення спільного проживання із сім'єю або родиною, відсутність утриманців;
- відсутність у підозрюваного ОСОБА_7 постійного місця роботи, а також майновий стан;
- наявність судимостей у підозрюваного.
Таким чином доводи апелянта, за змістом апеляційної скарги, про відсутність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
При цьому колегія суддів враховує, що однією з обставин, з якою закон пов'язує можливість продовження строку тримання особи під вартою, є необхідність проведення ряду слідчих дій направлених на повне, об'єктивне, всебічне та неупереджене розслідування зазначеного кримінального провадження, а зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останнього більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст. ст. 176-178, 183, 194, 196, 197, 199 КПК України, з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, продовжив підозрюваному ОСОБА_7 , строк тримання під вартою до 25.08.2025 року.
Доказів того, що ОСОБА_7 , за станом здоров'я не може утримуватись під вартою слідчому судді не надано, а також не надано під час апеляційного розгляду.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Також слідчим суддею враховано положення ч. 4 ст.183 КПК України, в якій визначено вичерпний перелік випадків, коли слідчий суддя має право не визначати розмір застави.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи сферу злочину та його тяжкість, майновий стан підозрюваного, мету, мотив, спосіб та обстановку вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що інкримінується йому органом досудового розслідування, інші підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України у сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави у цьому кримінальному провадженні.
Також не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду твердження апелянта про те, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлено незаконним складом суду, яке на думку апелянта підтверджується звітом про автоматизований розподіл справи № 758/9285/25, який здійснений без належного підтвердження факту вручення підозрюваному копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу, спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до матеріалів справи № 758/9285/25 до клопотання про продовження строку тримання під вартою, яке подано до Подільського районного суду м. Києва, долучено копію протоколу фіксації процесуальної дії від 20.06.2025 та розписку про отримання клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою /т. 1 а.с.97-98/, відповідно до яких підозрюваний ОСОБА_7 в присутності понятих відмовився отримувати клопотання про продовження строку тримання під вартою. При цьому розподіл клопотання про продовження строку тримання під вартою відбувся в порядку ст. 35 КПК України під час автоматизованого розподілу матеріалів кримінального провадження, що підтверджується протоколом автоматизованого визначення слідчого судді від 23.06.2025 /т. 1 а.с. 100/.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4