Справа № 757/31852/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5454/2025 Доповідач: ОСОБА_2
04 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні № 42025100000000134 - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2025 року, щодо
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Михайлівна-Рубежінка, Київської області, громадянина України, українця, працюючого на посаді головного державного інспектора Головного управління ДПС в Київській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42025100000000134 від 11.06.2025 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 01.09.2025 включно.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у залі суду.
Зобов'язано слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо підозрюваного ОСОБА_7 до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі, просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42025100000000134.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 00 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв., за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадження, а саме до 01.09.2025 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування з ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, з огляду на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Матеріали, додані до повідомлення про підозру та клопотання, не містять доказів використання ОСОБА_7 службового становища. Підозра ґрунтується виключно на показаннях заявника ОСОБА_11 , які не підтверджені жодними іншими доказами.
Разом з тим, а ні протоколи допиту свідка ОСОБА_12 , а ні інші матеріали, долучені слідчим до клопотання про обрання запобіжного заходу, не містять підтвердження факту притягнення ОСОБА_11 як фізичної особи-підприємця до адміністративної відповідальності інспектором ГУ ДПС у Київській області ОСОБА_7 , а також не підтверджують факт вимагання ним грошових коштів.
Податкове адміністрування діяльності вказаного ФОП здійснює Новоодеська ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області на підставі поданих декларацій, за умови, що ОСОБА_11 дійсно веде господарську діяльність, чого матеріали клопотання не підтверджують. Крім того, у протоколах НСРД відсутні будь-які дані про вимагання, погрози чи ініціативу розмов з боку ОСОБА_7 .
Матеріали слідства не підтверджують, що спілкування між заявником і підозрюваним стосувалося вимагання неправомірної вигоди чи реалізації службових повноважень останнім. Відсутні дані про те, що заявник здійснює господарську діяльність, підлягає перевірці чи є об'єктом впливу з боку ГУ ДПС у Київській області або підозрюваного особисто. Немає також ознак того, що така перевірка планувалась.
Крім того, в матеріалах провадження відсутні докази кваліфікуючої ознаки «вимагання», необхідної для інкримінування ч. 3 ст. 368 КК України. Отже, навіть у разі наявності інших елементів складу злочину, кваліфікація мала б здійснюватись за ч. 1 ст. 368, яка не є тяжкою.
Це, у свою чергу, виключає можливість застосування обмежень, передбачених ст. 178 КПК України, та ставить під сумнів доводи слідства щодо ризиків.
Згідно зі службовою характеристикою керівника ГУ ДПС у Київській області, підозрюваний ОСОБА_7 з 2002 року працює в податкових органах, тобто має 23 роки безперервного стажу, постійно проживає за зареєстрованою адресою, має дві вищі освіти також доглядає за батьками похилого віку, які потребують побутову допомогу. Його батько має II групу інвалідності. Також підозрюваний ОСОБА_7 судимостей не має.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 не інкримінується заподіяння майнової шкоди державі, юридичним або фізичним особам.
Відповідно до вимог закону, сторона обвинувачення зобов'язана надати докази на підтвердження наявності заявлених ризиків. Зокрема, мали бути наведені факти, які б свідчили про ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов'язків, наявність впливових зв'язків або значних матеріальних активів. Проте у клопотанні таких даних не наведено, що свідчить про їх відсутність у дійсності.
Сторона захисту вважає, що заявлені у клопотанні ризики не є доведеними. Зокрема, ризик переховування обґрунтовано виключно припущеннями слідства та посиланням на тяжкість передбаченого покарання, без подання будь-яких доказів, що підтверджують існування цього ризику або фактичну тяжкість інкримінованого правопорушення.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків, сторона обвинувачення не надала конкретного переліку осіб, які мають статус свідків, підозрюваних чи інших учасників провадження відповідно до вимог КПК України. Навпаки, слідство лише припускає можливість впливу з боку ОСОБА_7 , не наводячи жодних фактів чи доказів того, що він вчиняв або має намір вчиняти подібні дії.
Так само, ризик вчинення інших кримінальних правопорушень не підтверджений жодними матеріалами, а також відсутні будь-які дані про вчинення підозрюваним інших злочинів або притягнення його до кримінальної відповідальності в минулому.
Слідчим суддею було обрано один із найсуворіших запобіжних заходів, цілодобовий домашній арешт, однак за наявних обставин його застосування є необґрунтованим.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також через невідповідність викладених у ній висновків фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення належить до категорії тяжких злочинів, а метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Сторона обвинувачення вважає, що у разі визнання ОСОБА_7 винним, навіть за умови призначення мінімального покарання, у нього може виникнути мотив для переховування від слідства та суду, щоб уникнути кримінальної відповідальності.
Апелянт вказує, що ОСОБА_7 відомі особисті дані свідка ОСОБА_11 , а також коло інших осіб, які можуть бути свідками у провадженні, частина з яких йому особисто знайома. У зв'язку з цим зважаючи на посаду ОСОБА_7 та його зв'язки серед працівників ГУ ДПС, існує загроза, що він може впливати на свідків шляхом підкупу, тиску, погроз або примусу з метою змінити їхні показання. Також зазначається, що не всі свідки на момент подання клопотання були встановлені чи допитані.
Зазначає, що отримавши доступ до матеріалів провадження, підозрюваний може знищити документи або речі, які не були вилучені під час обшуків, та які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
На думку апелянта, ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, може проявлятися можливістю симуляції хвороби, підробки медичних документів або введення в оману з метою уникнення тримання під вартою.
Прокурор вказує на існування ризику вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення, оскільки, маючи доступ до інформації про свідків, потерпілого та експертів, він може вдатися до незаконних дій щодо них, таких як залякування, тиск чи помста, з метою вплинути на їхні свідчення або сформувати враження про власну невинуватість.
Також апелянт зазначає, що обраний слідчим суддею запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Захисником ОСОБА_9 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить вказану апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану стороною обвинувачення апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому, прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, а також вислухавши доводи захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг та письмові заперечення сторони захисту на апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000134 від 11.06.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом в.о. начальника Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Київській області № 477-о від 05.08.2024 ОСОБА_7 призначено на посаду головного державного інспектора ГУ ДПС в Київській області.
Також слідством установлено, що у 2024 році головним державним інспектором ГУДПС в Київській області ОСОБА_7 на ОСОБА_11 , який зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює господарську діяльність, пов'язану із неспеціалізованою оптовою торгівлею продуктами харчування, складено постанову про адміністративне стягнення за порушення правил торгівлі.
У подальшому, приблизно на початку червня 2025 року ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_11 продовжує здійснювати господарську діяльність, пов'язану із неспеціалізованою оптовою торгівлею продуктами харчування.
Будучи особисто знайомим з ОСОБА_11 , під час розмови з останнім ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_11 планує відкриття нових торгівельних точок.
У цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел направлений на одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди від ОСОБА_11 за невжиття заходів реагування при виявлені порушень податкового законодавства та непритягнення до адміністративної відповідальності за повторне порушення правил торгівлі.
Як установлено в ході досудового розслідування, реалізуючи свій злочинний умисел, 05.06.2025 приблизно о 21 годині, точний час в ході слідства не встановлено, ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , під час якої останній повідомив, що у випадку, якщо ОСОБА_11 планує збільшити кількість своїх торгівельних точок та для того щоб у нього не виникали проблемні питання з ГУ ДПС в Київській області, він має систематично надавати йому неправомірну вигоду у сумі 50 тис. грн щоквартально, а у разі несплати неправомірної вигоди, у ОСОБА_11 будуть проблеми з ГУ ДПС в Київській області та його буде повторно притягнуто до адміністративної відповідальності. Не бажаючи настання для себе негативних наслідків ОСОБА_11 був змушений погодитись на надання неправомірної вигоди ОСОБА_7 .
У подальшому, 04.07.2025, продовжуючи свій злочинний умисел, діючи з метою особистого збагачення, ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_11 біля АЗС WOG за адресою: вул. Севастопільська площа, 5, м. Київ.
Під час зустрічі, приблизно о 13 годині 34 хвилини 04.07.2025, перебуваючи в автомобілі ОСОБА_7 , останній доводячи свій протиправний умисел, направлений на одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, підтвердив свою вимогу щодо отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , після чого ОСОБА_11 передав ОСОБА_7 неправомірну вигоду в сумі 50 000 грн за безперешкодне здійснення господарської діяльності та невжиття заходів реагування при виявленні порушень податкового законодавства.
Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 затримано співробітниками правоохоронного органу в порядку ст. 208 КПК України.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в одержанні службовою особою неправомірної вигоди, для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
04.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Обґрунтовуючи вимоги даного клопотання слідчий вважав наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання спробам останнього вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме:
- існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, маючи паспорт громадянина України для виїзду за кордон, маючи зв'язки із службовими особами Державної міграційної служби, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання;
- існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваному вручено копію протоколу допиту свідка у цьому кримінальному провадженні, у зв'язку з чим він обізнаний про місця їх проживання, контактні засоби зв'язку, а відтак має об'єктивну змогу незаконного впливати на них, а тому вільне пересування підозрюваного надасть йому можливість дійти змови та координації їх показань, що унеможливлює достовірну оцінку обставин, що встановлюються в ході досудового розслідування.
Крім того, на даний час у кримінальному провадженні не встановлені та не допитані усі свідки кримінального правопорушення та можливі інші особи, причетні до вчинення даного кримінального правопорушення.
У свою чергу, ОСОБА_7 з огляду на його поінформованість з колом потенційних свідків у даному кримінальному провадженні, яких він знає особисто, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне може шляхом підкупу, примушування, іншого тиску впливати на вказаних свідків з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань або надання неправдивих показань у кримінальному провадженні.
У зв'язку із цим є всі підстави вважати, що ОСОБА_7 зможе незаконно впливати на свідків, шляхом застосування погроз, фізичного насильства та примусу;
- існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовуються тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як службова особа ОСОБА_7 , маючи певну підтримку серед інших працівників ГУ ДПС у Київській області, може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за злочин, в якому підозрюється, може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або шляхом іншого обману, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;
- існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, маючи доступ до матеріалів кримінального провадження та відомостей про свідків, потерпілого та експертів, самостійно або за посередництва третіх осіб зможе вчинити протиправні дії щодо них з метою їх залякування для зміни наданих ними показань для створення доказів нібито своєї невинуватості у вчиненні кримінального правопорушення, а також з мотивів помсти їм.
Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
05.07.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме до 01.09.2025 включно.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнено підозрюваного ОСОБА_7 з-під варти у залі суду.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Так, всупереч твердженням захисника, перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя встановив, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зібраними у ході досудового розслідування, зокрема:
- заявою ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення від 09.06.2025;
- протоколами допиту свідка ОСОБА_11 від 11.06.2025, 19.06.2025;
- протоколами, складеними за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.06.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, інкримінованого йому стороною обвинувачення.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність підозрюваного ОСОБА_7 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
З огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Таким чином слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
При цьому, при оцінці наданих слідчим матеріалів слідчий суддя не оцінював доведеність вини підозрюваної особи у вчиненні певних діянь, а лише встановив наявність обґрунтованої підозри, яка є підставою для застосування запобіжного заходу.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Разом з тим, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя має враховувати не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Слідчим суддею, всупереч твердженням прокурора, встановлено, що клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого у клопотанні та прокурора в судовому засіданні про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими статтею 177 КПК України. Водночас доводи, які зазначені у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Долучені до клопотання докази містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів щодо наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених статтею 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно з частиною п'ятою статті 9 КПК України є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11.07.2006: «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу» (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Дане твердження кореспондується з рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 № 14-рп / 2003, згідно з яким тяжкість злочину законом не визначається як обов'язкова підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
У рішеннях ЄСПЛ «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Мамедова проти росії» від 01.06.2006, а також у правових позицій, викладених у пункті 80 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 та у рішенні у справі «Тодоров проти України» від 12.01.2012, визначено принцип призначення альтернативного запобіжного заходу, згідно з яким: «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані учасниками провадження докази, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Разом з цим, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що доводи клопотання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Однак, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, колегія суддів враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Сама лише тяжкість інкримінованого обвинувачення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від правосуддя, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою і не має пріоритетної сили перед позитивними даними про особу підозрюваного.
Так, ні в самому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні не було наведено індивідуальних підстав для підтвердження необхідності застосування тримання під вартою.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, прийшов до вірного висновку про доцільність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Колегія суддів погоджується із твердженнями слідчого судді про те, що такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та унеможливить продовження вчинення злочинів.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, в даному провадженні існують підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 в їх сукупності, а застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не зможе запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, слідчому судді належало з'ясувати чи тримання підозрюваного під вартою є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що і було зроблено слідчим суддею, з обґрунтуванням прийнятого рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.
При цьому, доводи сторони захисту викладені в апеляційній скарзі, є такими, що також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду цієї справи, виходячи з того, що слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань про застосування запобіжних заходів, в тому числі і цілодобового домашнього арешту, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.
Доводи сторони захисту, щодо відсутності ризиків є безпідставними, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
А тому, на переконання колегії суддів, слідчим суддею були враховані обставини справи в сукупності з особою підозрюваного, які вказують на можливість підозрюваного вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який на думку колегії суддів апеляційного суду в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав вважати його занадто суворим та таким, що порушує права підозрюваного, передбачені нормами національного та міжнародного законодавства немає.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких прокурор та захисник просили скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
За таких обставин, апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4