Справа №373/1984/24 Провадження №11-кп/824/4050/2025 Суддя в І інстанції: ОСОБА_1
28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111240000287, по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за апеляційними скаргами начальника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року,
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна.
По справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 18 липня 2024 року близько 17 год., діючи в умовах воєнного стану, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник на подвір'я домоволодіння по АДРЕСА_2 , а потім до приміщення будинку (відокремленої квартири), яка належить ОСОБА_11 , де вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_11 , При цьому ОСОБА_8 , погрожуючи потерпілій застосуванням насильства, яке є небезпечним для її життя та здоров'я в момент заподіяння, а саме наставивши ніж в область живота, наказав віддати грошові кошти. В подальшому обвинувачений заволодів належною потерпілій жіночою сумкою, в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 270 грн. та намагався покинути місце вчинення злочину, проте ОСОБА_11 наздогнала його на подвір'ї та вихопила сумку зі своїми коштами.
В поданій апеляційній скарзі з уточненнями захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок суду змінити через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що наданими стороною обвинувачення доказами не доводиться винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а надані в суді показання як потерпілої, так і свідків у кримінальному провадженні, не відповідають фактичним обставинам провадження та містять суперечності.
Звертає увагу на показання потерпілої ОСОБА_11 , яка в суді повідомила, що в обвинуваченого в руках був ніж, який він тримав за лезо. За доводами захисника, оскільки обвинувачений тримав ніж за лезо, потерпіла під час впізнання не могла впізнати даний ніж по його лезу.
За доводами захисника, до показань потерпілої слід відноситись критично, оскільки вони суперечать фактичним обставинам події. При цьому, суд надав їм невірну оцінку, а його висновки ґрунтується на припущеннях.
Звертає увагу на невідповідності, які містяться в рапорті старшого інспектора-чергового ВП №1 Бориспільського РУП ОСОБА_12 та показаннях свідка ОСОБА_13 . Зокрема, в рапорті викладено обставини, за яких ОСОБА_13 повідомила про напад на її матір чоловіка на ім'я ОСОБА_14 , проте чи є у нього зброя, не повідомила. Разом з цим під час допиту в суді свідок ОСОБА_13 повідомила, що чула, як мати кричала прибрати ножа.
Як вважає захисник, речовий доказ у даному кримінальному провадженні - жіноча сумка, є недопустимим доказом, оскільки матеріали справи не мітять будь-якої інформації про опис вказаної сумки, а саме її розмір, колір, особливі прикмети. Звертає увагу, що при дослідженні даної сумки в суді було встановлено, що вона бежевого кольору, проте при огляді сумки в Додатку до протоколу огляду місця події вбачається, що сумка коричневого кольору. За доводами апелянта, стороні захисту відкривалися лише матеріали досудового розслідування, проте предмет, ззовні схожий на розкладний ніж, був відсутній, так як зі слів слідчого, знаходився в експертній установі.
На думку апелянта, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Також, як стверджує апелянт, дії обвинуваченого ОСОБА_8 неправильно кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх доказів на підтвердження того, що останній вчинив розбій, а можуть вказувати лише на ознаки незаконного проникнення до житла.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 з ч.4 ст.187 КК України на ст.162 КК України.
На даний вирок суду також подана апеляційна скарга начальника Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_10 .
Під час апеляційного розгляду 18 липня 2025 року від прокурора, який подав апеляційну скаргу, надійшла заява про відмову від поданої ним апеляційної скарги.
Відповідно до ст.403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
Враховуючи, що начальник Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури ОСОБА_10 відмовився від поданої ним апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуваний вирок лише в межах поданої апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку проданої апеляційної скарги з уточненнями, прокурора, яка заперечувала проти поданої апеляційної скарги та вважала вирок суду законним, обґрунтованим і вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, за результатами чого дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Свій висновок суд обґрунтував наведеними у вироку доказами, визнаними належними, достовірними та допустимими, а саме:
- показаннями потерпілої ОСОБА_11 про те, що 18 липня 2024 року близько 17 год. перебувала у своїй квартирі та розмовляла по телефону з донькою. Продовжуючи телефонну розмову, вийшла на кухню і побачила там ОСОБА_15 . В руках він тримав ніж, який потім приставив їй до живота, та повторив декілька раз «давай бабло». Вона злякалася, казала, « ОСОБА_14 , ти що…», просила, щоб він забрав ножа, сказала, що викличе поліцію. Потім ОСОБА_16 побачив її сумку, яка висіла на ручці дверей, вибив телефон із її рук, потім відштовхнув, схватив сумку та вибіг на вулицю. Вона піднялася та побігла за ним на вулицю. ОСОБА_8, втікаючи, не зміг перескочити через паркан, повернувся до порогу її будинку та побіг у двір сусіда. Там також намагався перескочити через ворота. Вона його наздогнала, вихватила сумку та стала кричати, а він перескочив паркан та втік. Повідомила, що в її сумці були документи на будинок, паспорт, ідентифікаційний код, банківські картки та 270 гривень.
- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що вона є дочкою потерпілою ОСОБА_11 та 18 липня 2024 року близько 17 години говорила з мамою по телефону. Потім мама сказала, що ніби відкрилися вхідні двері. В подальшому чула лише уривки фраз: «ОСОБА_8, як ти зайшов сюди, вийди», потім чоловічий голос двічі сказав «бабло давай», потім знову чула голос мама « ОСОБА_14 , вийди», «прибери ножа», «викличу поліцію». Потім зв'язок перервався. Вона злякалася та зателефонувала в поліцію;
- показаннями свідка ОСОБА_17 про те, що 18 липня 2024 року чула крики про допомогу, впізнала голос сусідки ОСОБА_18 . Вона разом із сусідкою ОСОБА_19 вийшли на вулицю, підійшли до хвіртки ОСОБА_20 , та побачили, як із-за будинку вибіг чоловік та почав тікати. Вони побігли за ним, кричали, щоб зупинився, але він втік. Свідок ОСОБА_17 повідомила, що обвинувачений ОСОБА_8 є саме тим чоловіком, який втікав;
- протоколом огляду місця події від 18 червня 2024 року, в ході якого оглянуте домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.78-90);
- протоколом слідчого експерименту від 18 липня 2024 року за участю потерпілої ОСОБА_11 та відеозаписом до нього (т.1, а.с.93-97);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 липня 2024 року (т.1, а.с.98-100);
- протоколом пред'явлення речей (ножа) для впізнання від 19 липня 2024 року за участі потерпілої ОСОБА_11 та відеозаписом до нього (т.1, а.с.101-109);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 липня 2024 року за участю підозрюваного ОСОБА_8 та відеозаписом до нього (т.1, а.с.111-115);
- консультативним висновком спеціаліста № 73 від 19 липня 2024 року (т.1 а.с. 178), відповідно до якого ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння (0,86 пром.);
- висновком експерта № СЕ-19/111-24/44176-БД від 07 листопада 2024 року (молекулярно-генетична експертиза) (т.1, а.с.202-218), відповідно до якого:встановлені генетичні ознаки букального епітелію підозрюваного ОСОБА_8 . Генетичні ознаки клітин у змиві з ручки вхідних дверей збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_8 (ймовірність походження даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_8 становить не менше , ніж 99,999999 %) Генетичні ознаки клітин у змиві з ручки жіночої сумки збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_8 (ймовірність походження даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_8 становить не менше , ніж 99,999999 %) Генетичні ознаки клітин на клинку предмета, схожого на ніж, збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_8 (ймовірність походження даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_8 становить не менше , ніж 99,999999 %) Генетичні ознаки клітин на руків'ї предмета, схожого на ніж, є змішаними, не придатні для ідентифікації;
- висновком судово-психіатричного експерта № 419/8 від 29 січня 2025 року (т.2, а.с.58-59), відповідно до якого ОСОБА_8 під час скоєння інкримінованих йому дій:страждав на емоційний лабільний (астенічний) розлад органічного походження;в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував;міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;
Оцінивши всі докази на предмет їх належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, а його дії вірно кваліфіковані по ч.4 ст.187 КК України.
Зокрема, судом надано належну оцінку показанням потерпілої, яка вказала, що обвинувачений ОСОБА_8 проник до її будинку, в руках у нього був ніж, який потім він приставив їй до живота. Потерпіла повідомила, що ОСОБА_8 вимагав у неї кошти, а потім схопив її сумку та вибіг на вулицю. Потерпіла вказувала, що в її сумці були документи та 270 гривень.
Показання потерпілої про обставини вчиненого відносно неї розбійного нападу суд обґрунтовано визнав такими, що об'єктивно підтверджуються іншими дослідженими в суді доказами, які повністю узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Даних, які б свідчили про сумнів щодо достовірності показань потерпілої, судом не встановлено.
Апеляційним переглядом встановлено, що суд першої інстанції належним чином оцінив показання обвинуваченого, в яких він заперечує свою винуватість. Колегія суддів погоджується з висновком суду про їх недостовірність, оскільки такі свідчення ОСОБА_8 спростовуються сукупністю інших належних, достатніх та допустимих доказів, представлених стороною обвинувачення, якими доводиться його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину.
Зокрема, згідно показань свідка ОСОБА_17 , 18 липня 2024 року вона почула крики про допомогу своєї сусідки ОСОБА_18 . Коли свідок вийшла на вулицю разом із сусідкою ОСОБА_19 , побачила, як із-за будинку з іншої його половини вибіг чоловік та почав тікати. В судовому засіданні свідок вказала, що це був обвинувачений ОСОБА_8 .
Як вбачається із показань свідка ОСОБА_13 , 18 липня 2024 року близько 17 години вона розмовляла по телефону із своєю мамою ОСОБА_11 . Потім мама сказала, що ніби відкрилися вхідні двері. В подальшому по телефону свідок чула лише уривки фраз: голос мами «ОСОБА_8, як ти зайшов сюди, вийди», потім чоловічий голос двічі сказав «бабло давай», потім знову голос мама «ОСОБА_8, вийди», «прибери ножа», «викличу поліцію». Згодом зв'язок перервався, а свідок зателефонувала в поліцію.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо невідповідності даних рапорту старшого інспектора-чергового ВП №1 Бориспільського РУП ОСОБА_12 та показань свідка ОСОБА_13 , колегія суддів враховує, що відповідно до положень статті 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомила, що 18 липня 2024 року близько 17 години під час телефонної розмови із мамою чула лише уривки фраз, в тому числі «ОСОБА_8, вийди», «прибери ножа», «викличу поліцію». Потім зв'язок перервався.
Із рапорту інспектора-чергового Бориспільського РУП ОСОБА_12 вбачається, що до поліції надійшло повідомлення по лінії 102 від ОСОБА_13 , яка повідомила про напад на її матір чоловіка на ім'я ОСОБА_14 , який проник до будинку та вимагає гроші. Чи є у нього зброя, не повідомила.
Колегія суддів не вбачає невідповідностей показань свідка ОСОБА_13 даним рапорту про повідомлення про злочин, які б ставили під сумнів правдивість показань даного свідка.
Із протоколу пред'явлення речей (ножа) для впізнання від 19 липня 2024 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_11 перед пред'явленням речей для впізнання повідомила слідчому, що може впізнати предмет, ззовні схожий на розкладний ніж, за сукупністю ознак, а саме: чорний колір рукоятки та чорне лезо, на якому був напис. В подальшому потерпіла вказала на ніж, яким ОСОБА_8 погрожував їй.
Саме цей ніж був вилучений в ОСОБА_8 18.07.2024 року під час затримання в ході проведеного обшуку. Дана обставина не заперечується і самим обвинуваченим.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-24/44176-БД від 07 листопада 2024 року, генетичні ознаки клітин у змивах з ручки вхідних дверей квартири потерпілої, з ручки жіночої сумки, на клинку предмета, схожого на ніж, збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_8 . Доводи захисника про те, що оскільки стороні захисту під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження не надавався для ознайомлення предмет, ззовні схожий на розкладний ніж, а тому останній не може вважатись речовим доказом, також не знаходять свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Постановою старшого слідчого від 18.07.2024 року предмет ззовні схожий на розкладний ніж, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024111240000287 та після проведення необхідних експертиз постановлено зберігати в кімнаті зберігання речових доказів (том 1, а.с.142-143).
Ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22.07.2024 року накладено арешт на предмет, ззовні схожий на ніж, який було вилучено 18.07.2024 року в ході проведення обшуку затриманого ОСОБА_8 (том 1, а.с.138-139).
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, на час ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження речовий доказ - ніж залишався в розпорядженні експертів, які проводили експертне дослідження згідно висновку молекулярно-генетичної експертизи 19 листопада 2024 року.
При визначенні судом порядку дослідження доказів 30 вересня 2024 року прокурором було зазначено про необхідність дослідження речового доказу - сумки жіночої. Після дослідження судом висновку молекулярно-генетичної експертизи клопотання про дослідження речового доказу - ножа, сторонами провадження не заявлялося.
Не відповідають фактичним обставинам провадження і доводи захисника про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Частиною 2 статті 242 КПК України встановлено, що слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.
За висновками викладених у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 09.02.2023 року (справа № 400/1498/18) диспозиція ч.1 ст.242 КПК України не містить імперативних посилань на необхідність проведення експертизи з метою встановлення перебування особи у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 420/1667/18 (провадження № 51-10433 кмо 18), обов'язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об'єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК у редакції Закону № 1261-VII); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.
Системне тлумачення норм кримінального процесуального закону, а також позиції Об'єднаної палати Верховного Суду в частині вирішення питання обов'язковості проведення експертизи з подальшим складенням відповідного висновку експерта свідчить про те, що суд, обґрунтовуючи свою позицію щодо перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, вправі досліджувати та посилатись не лише на висновок експертизи, а й на інші докази, зокрема, і медичні документи, які підтверджують такий факт (акти судово-медичних досліджень, довідки, видані медичними установами тощо).
Як вбачається із консультативного висновку спеціаліста № 73 від 19 липня 2024 року, ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду склав 0,86 проміле (т.1 а.с. 128).
Факт вживання алкогольних напоїв 18.07.2024 року не заперечується і самим обвинуваченим.
За приписами статті 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту, проведеного 19.07.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_8 , останній розповів та відтворив обставини, які мали місце 18.07.2024 та серед іншого повідомив, що коли він зайшов на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_11 , побачив жіночу сумку, яка висіла на дверях. Після того, коли він знімав сумку із ручки дверей, вийшла потерпіла ОСОБА_11 , стала кричати та виривати з його рук сумку. Він дістав із своєї сумки розкладний ніж та почав махати ним перед потерпілою з метою її залякати. Даний протокол слідчого експерименту підписаний усіма учасниками без зауважень та будь-яких застережень, включаючи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_21 .
За правовими висновками, викладеними у постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.05.2021 року (справа №706/882/19) з об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного, зокрема, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу.
При цьому форма висловлення погрози не обмежується конкретними словами про можливе застосування насильства, вона має місце і тоді, коли винна особа, зокрема, своїми жестами, демонстрацією зброї або інших предметів, які потерпілий об'єктивно може розцінити як такі, що при їх застосуванні його здоров'ю чи життю загрожуватиме небезпека, бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, то ця погроза буде реалізована, а в потерпілого дійсно таке враження склалося.
Дослідженими судом доказами, визнаних судом належними та допустимими, а саме показаннями потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_17 , даними слідчого експерименту, проведеного 19.07.2024 за участю підозрюваного ОСОБА_8 , поза розумним сумнівом доводиться те, що ОСОБА_8 діючи в умовах воєнного стану, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник на подвір'я домоволодіння, а потім до будинку потерпілої ОСОБА_11 , де погрожуючи потерпілій застосуванням насильства, яке є небезпечним для її життя та здоров'я в момент заподіяння, а саме наставивши ніж в область живота, наказав віддати грошові кошти. В подальшому обвинувачений заволодів належною потерпілій жіночою сумкою, в якій знаходилися грошові кошти в розмірі 270 грн.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що обвинувачений вчинив напад на потерпілу ОСОБА_11 з метою заволодіння її майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
За встановлених судом обставин дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи сторони захисту про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 неправильно кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх доказів на підтвердження того, що останній вчинив розбій, а можуть вказувати лише на ознаки незаконного проникнення до житла.
Таким чином, за результатами апеляційного перегляду не встановлено невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, як про це посилається захисник ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі, як і не знаходять свого підтвердження і апеляційні доводи на підтримку необхідності кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 162 КК України.
За приписами частини 2 статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Діючи у відповідності до положень ч.2 ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного і за своїм розміром є явно несправедливим внаслідок суворості.
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 по ч.4 ст.187 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, дані про особу винного, який раніше не судимий, посередньо характеризувався за місцем проходження служби, не одружений, не має постійного місця проживання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Як визнав суд, обраний вид та строк покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна, хоч і не виходить за межі, встановлені частиною 4 статті 187 КК України, проте за своїм видом є явно несправедливим, через суворість.
Врахувавши тяжкість вчиненого злочину та дані про особу винного, який раніше не судимий, колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити ОСОБА_8 призначене по ч.4 ст.187 КК України покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі винного.
З огляду на викладене, залишаючи апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 без задоволення, колегія суддів на підставі ст.404 КПК України вирок суду змінює, оскільки розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на покращення становища обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
В порядку ч.2 ст.404 КПК України вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , - змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити призначене ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України покарання до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня отримання копії даної ухвали.
Судді:
__________________ _________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4