Унікальний номер справи 761/21334/25
Номер апеляційного провадження 33/824/3764/2025
Суддя суду першої інстанції А. В. Кваша
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
17 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Крамного Станіслава Сергійовича на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, адреса місця реєстрації:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 грн 00 коп.
Судом встановлено, що 07.05.2025 о 18 год 40 хв водій ОСОБА_1 в м. Києві по вул Данила Щербаківського керуючи транспортним засобом троллейбус ЛАЗ Е301 Д1 бортовий номер 2660 маршрут «26», не обрав безпечної швидкості руху і дистанції та допустив зіткнення із транспортним засобом «Mitsubishi Outlender», д. н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду та раптово загальмував. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збиків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді захисник ОСОБА_1 - адвокат Крамной С. С. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Суддя суду першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що водій автомобіля «Mitsubishi Outlender», д. н.з. НОМЕР_2 , не надав перевагу у русі тролейбусу, який рухався по головній дорозі. Водій вказаного автомобіля намагався через крайню праву смугу виїхати на ліву смугу руху по вул. Данила Щербаківського. Також суддею не надано оцінку долученому до пояснень відео на 00:30 секунді якого відображено, що після виїзду на дорогу автомобіль «Mitsubishi Outlender», д.н.з. НОМЕР_2 , різко зупинився, чим спричинив аварійну ситуацію. На думку ОСОБА_1 , водій автомобіля «Mitsubishi Outlender», д.н.з. НОМЕР_2 , порушив п. 10.1, 10.2 ПДР, що не було враховано суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Михайловин Д. В. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність та необгрунтованість. Постанову судді просив залишити без змін як законну та обгрнутовану.
Від захисника ОСОБА_1 - адвоката Крамного С. С. надійшло клопотання про розгляд справи без участі ОСОБА_1 та його захисника, апеляційну скаргу просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
З метою дотримання процесуальних строків, апеляційний суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника Крамного С. С., задовольнивши подане захисником клопотання.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Михайловина Д. В., переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно дост. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Зазначена норма є бланкетною і при встановленні винуватості особи необхідно встановити пункт ПДР, який порушено водієм і який, окрім того, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із останнім.
Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об'єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням Правил дорожнього рухута наслідками.
Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього рухуПравил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв'язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.
Причинно-наслідковий зв'язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.
Тобто тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв'язку.
Відповідно до вимогп. 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Під терміном безпечна дистанція, ПДР розуміє відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.
Під терміном безпечний інтервал ПДР розуміє відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Висновок судді першої інстанції про порушення ПДР та вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суддею надано належну оцінку, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №323283 від 07.05.2025; схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, де зафіксовано розташування транспортних засобів на місці ДТП, локалізація та вид механічних пошкоджень, які отримали транспортні засоби; письмовим поясненням учасників ДТП, які були надані на місці пригоди.
Матеріалами справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди за участю водія троллейбуса ЛАЗ Е301 Д1 бортовий номер 2660 маршрут «26» ОСОБА_1 та водія «Mitsubishi Outlender», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , та наявність механічних ушкоджень транспортних засобів, що по суті в апеляційній скарзі не оспорюється.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти Російської Федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Суддя, встановлюючи обставини справи, покладався зокрема на пояснення учасників цієї пригоди. У відповідності до схеми місця ДТП, змальовано ділянку дороги, на якій було вчинене адміністративне правопорушення; розташування транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що перебувало у причинному зв'язку із наслідками даної дорожньо-транспортної пригоди, а також про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на законних підставах наклав на водія стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиціїст. 124 КУпАП.
Показання потерпілого повністю підтверджуються: протоколом по адміністративне правопорушення; схемою місця ДТП; фототаблицями з місця ДТП.
Дані докази, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що саме водії автомобіля «Mitsubishi Outlender», д. н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , створив аварійну ситуацію, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної постанови. Суд апеляційної інстанції перевіряє лише наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та в порушенні ним ПДР, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 і постанова, яка переглядається судом апеляційної інстанції, винесена відносно ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 п.13.1 ПДР, оскільки він не дотримався безпечної дистанції, що призвело до зіткнення транспортних засобів та їх пошкоження. Так, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис, наданий суду захисником Крамним С. С., з якого вбачається, що водій ОСОБА_2 дійсно виїхав на дорогу по якій рухався тролейбус під керуванням ОСОБА_1 та певний час вже рухався по ній попереду тролейбуса, потім здійснив зупинку, а водій ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції і здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Outlender», д. н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , в момент зіткнення автомобіль «Mitsubishi Outlender» стояв і не рухався.
Таким чином, наданий стороною захисту суду відеозапис не спростовує висновків судді суду першої інстанції.
У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини.
Оскільки в межах даного судового провадження відбувається судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перевірки обставин щодо порушення ПДР іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з тим, наданий стороною захисту суду відеозапис не спростовує факту порушення ОСОБА_1 п.13.1 ПДР.
З огляду на протокол, схему ДТП, пояснення учасників ДТП, відеозапис події ДТП, які в своїй сукупності дають можливість чітко відтворити обставини пригоди, апеляційний суд вважає доводи скаржника про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, безпідставними, оскільки наявними у справі доказами беззаперечно підтверджується порушення ОСОБА_1 п. 13.1 ПДР та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Інших доводів, якими б спростовувався висновок судді про наявність у діях ОСОБА_1 порушень вимог п. 13.1 ПДР, що спричинили пошкодження транспортних засобів, апеляційна скарга не містить.
Порушень вимог процесуального права, які б могли слугувати підставами для скасування постанови, не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні нимп. 13.1 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАПдоведена, підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції без змін. Підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Крамного Станіслава Сергійовича залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач