Унікальний номер справи 753/8659/25
Номер апеляційного провадження 33/824/3274/2025
Суддя суду першої інстанції А. В. Скуба
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
10 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Гірка Петра Артемовича на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянки України,
адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, та накладено на неї адмінстративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40 800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Судом встановлено, що 01.04.2025 о 00 год 03хв водій ОСОБА_1 повторно протягом року керувала транспортним засобом «Пежо», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Дніпровська Набережна у м. Києві, не маючи права керування транспортним засобом, будучи позбавленою права керування транспортними засобами, чим порушила вимоги п. 2.1 а)ПДР, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гірко П. А. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Захисник посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 з багатьма порушеннями чинного законодавства та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правоворушення в органазх поліції, оскільки в ньому невірно зазначено дату вчинення правопорушення, не вказано дані про особу, яка вчинила правопорушення, не встановлено марку та номерний знак автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 , не вказано місце скоєння правопорушення та маршрут слідування автотранспорту, та багато іншого. Також особі відносно якої складено протокол не було роз'яснено право на отримання захисника.
Зокрема у матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, законності зупинки автотранспорту ОСОБА_1 , згідно ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», що вказує на незаконність дій працівників патрульної поліції. Крім того були відсутні свідки при складенні процесуальних документів.
Суддя у мотивувальній частині постанови не надав жодним чином оцінки доводам ОСОБА_1 , абсолютно формально перелічив матеріали надані поліцією.
Крім того, захисник просить апляційний суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що постанова за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення не була вручена йому у визначений законом строк. Копію постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року отримана захисником 20.05.2025. Апеляційну скаргу подано до суду 22.05.2025.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що строк на апеляційне оскарження постанови судді пропущено захисником з поважних причин, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника Гірка П. А. та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, які б спростовували наведені у клопотанні обставини.
ОСОБА_1 та її захисник Гірко П. А. у судове засідання не з'явилися, про час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
З метою дотримання процесуальних строків, апеляційний суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та її захисника Гірка П. А., оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, частиною четвертоюстатті 126 КУпАПпередбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини п'ятоїстатті 126 КУпАПповторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до п.п. ап. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Таким чином, частина 5статті 126 КУпАПпередбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч.2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4ст. 126 КУпАП).
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги захисника Гірка П. А. суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винною у порушенні п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУПАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №287231 від 01.04.2025, у якому викладені встановлені судом обставини; копією постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №2794804 від 09.08.2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; карткою обліку адміністративного правопорушення; рапортом поліцейського 1 взводу 1 роти 4 батальйону полк - 2 Управління патрульної поліції в м. Києві капрала поліції Мироненка О. А. щодо вірної дати правопорушення 01.04.2025; довідкою старшого інспектора відділу адміністративної практики управління патрульної поліції у м. Києві ДПП капітана поліції С. Касько, що згідно обліково - реєстраційних баз даних УПП у м. Києві ДПП інформаційно - комунікційної системи «Інформаційний портал НПУ» було встановлено що ОСОБА_1 вже притягувалася протягом року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст 126 КУпАП від 09.08.2024, посвідчення водія на право керування транспортними засобами не отримувала; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, де зафіксовано вказану подію, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав винною ОСОБА_1 у порушенні пунктів 2.1 а) Правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, тому у суду відсутні підстави для визнання протоколу недопустимим доказом.
Будь - яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних у справі доказів, вказували б про порушення вимог ст. 266 КУпАПпід час їх отримання, а також об'єктивність поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно особи, яка притягується до адміністративної відповідальності теж не встановлена.
Відповідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Надавши належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 повторно притягується до адміністративної відповідальності протягом року за ст.126 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, результати проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та її захисником апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Стороною захисту не спростована наявність зазначеної поліцейськими постанови про накладення адміністративного стягнення від 09.08.2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. Так само стороною захисту не надано доказів на підтвердження факту оскарження у визначеному законом порядку цього протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 126 КУпАП. Тому апеляційний суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом - протоколу про адміністративне правопорушення складеного відносно ОСОБА_1 .
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом детально проаналізовано зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також долучених поліцейськими доказів скоєння інкримінованого останній адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги в цій частині суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, зазначене порушення спростовується матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей про підстави зупинки транспортного засобу судом не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», комендантська година передбачає, в тому числі, заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчення.
Так, згідно п. 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573, на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 Порядку контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту.
Згідно п. 3 Порядку патруль - спільний рухомий наряд, до складу якого входять поліцейські Національної поліції та військовослужбовці Збройних Сил і можуть залучатися військовослужбовці Національної гвардії та Держприкордонслужби, що виконує покладені на нього обов'язки на маршруті патрулювання, визначеному комендантом на території, де запроваджено комендантську годину.
В п. 16 Порядку зазначено, що Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться.
Таким чином, факт пересування транспортним засобом під час дії комендантської години є достатньою підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції.
Отже поведінка ОСОБА_1 розцінюється як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Жодного заперечення під час оформлення вказаних подій від ОСОБА_1 не надійшло. Не зазначила про свою незгоду з указаною подією водій й у протоколі про адміністративне правопорушення.
Статтею 23 КУпАПпередбачається, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Частиною 2статті 33КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність суддею при розгляді справи не встановлено.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено судом з урахуванням положень ст. 33 КУпАПта в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки викладена в протоколі про адміністративне правопорушення фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з такого.
Так, положеннямист. 256 КУпАПвстановлено, що у протоколі, зокрема, зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоко
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395та міститьвсі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не вбачається.
Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.
Як вбачається з протоколу, фабула вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення викладена із зазначенням повторності вчинення правопорушення протягом року, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а тому доводи апеляційної скарги про те, що вона не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення є безпідставними. Вказана кваліфікуюча ознака, яка має місце в діях водія ОСОБА_1 , доводиться зібраними у справі доказами, а саме копією постанови про накладення адміністративного стягнення від 09.07.2024, згідно якої ОСОБА_1 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 при складанні на неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5ст. 126 КУпАПне заперечувала факт того, що вона раніше притягалася до адміністративної відповідальності за ч. 2ст. 126 КУпАПта незгоди з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
За таких обставин, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. А отже відсутні підстави для закриття провадження у справі, як на тому наполягає сторона захисту в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом відхиляються судом, оскільки будь-яких заперечень щодо викладених у протоколі обставин при складанні протоколу ОСОБА_1 не зазначала, пояснення щодо не керування нею транспортним засобом не надавала інспектору поліції. Натомість з відеозапису нагрудної боді камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом автомобіля, двигун якого був ввімкненний.
Відеозапис з нагрудної бодікамери поліцейського є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на ньому зафіксована подія правопорушення та підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, що їй інкримінується. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність порушення ОСОБА_1 п. 2. 1. а)ПДР.
На відеозаписі відображено як інспектор поліції з'ясовує у водія чи має вона відповідне посвідчення, на що остання відповідає, що у 2018 році у неї було вилучене посвідчення водія, потім вона зверталася до сервісного центру із заявою про зміну посвідчення водія у зв'язку із зміною прізвища. Проте інспектор поліції повідомив водія, що її було позбавлено права керування транспортними засобами ще й у 2022 році. Водій вказані обставини заперечувала, посилаючись на наявність електронного посвідчення водія у застосунку «Дія», проте такого електронного документа не відображалося у застосунку «Дія», що було перевірено працівниками поліції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Доводи апеляційної скарги про те, що дата вчинення адміністративного правопорушеннязазначена у протоколі не відповідає дійсній, апеляційним судом береться до уваги, але вказана обставина не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. У матералах справи міститься рапорт поліцейського щодо вірної дати вчинення правопорушення та складення протоколу про адміністративне правпорушення, що підтверджується зокрема відеозаписом із нагрудної камери працівника поліції, на якому чітко зафіксована дата 01.04.2025, а не 01.04.2024, як помилково зазначено у протоколі. Дата складення протоколу - 01.04.2025 року також свідчить про описку допущену у пункті 7 протоколу щодо дати скоєння правопорушення.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 була обізнана про заборону керувати транспортними засобами, не мала права керувати транспортними засобами, її вже було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Слід зазначити і те, що дії ОСОБА_1 вказують на навмисне порушення Закону та керування транспортним засобом без такого права, ігноруючи заборони, а тому вона цілком обґрунтовано позбавлена права керування транспортними засобами на п'ять років та на неї накладено штраф, що відповідає диспозиції ст.126 КУпАПта санкції ч. 5 цієї статті.
Стаття 30 КУпАПне перешкоджає застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього рухув майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Доводи апеляційної скарги, що поліцейським не було роз'яснено водію право на захист не є самі по собі підставою для скасування правильної та законної постанови суду, з огляду на те, що процесуальні права ОСОБА_1 були в повній мірі відновлені під час розгляду справи як у суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, оскільки апеляційним судом поновлюється стороні захисту процесуальний строк подання апеляційної скарги, захисник мав безперешкодне право брати участь в судовому засіданні, надавати пояснення та подавати докази.
В цілому доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.1 а) ПДРза наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що їй інкримінується.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
У відповідності дост. 23 КУпАПметою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративні правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, скаржником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування постанови судді не вбачається.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 п. 2.1 а) Правил дорожнього руху та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги захисником в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Захиснику ОСОБА_1 - адвокату Гірку Петру Артемовичу поновити пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року.
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Гірка Петра Артемовича залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач