Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11177/2025
м. Київ Справа № 369/8237/21
03 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Кирилюк Г.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Демарчук Наталі Олександрівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Козак І. А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, зобов'язання вчинити дії, шляхом списання заборгованості та видачі документа про повне виконання зобов'язань,-
У червні 2021року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, зобов'язання вчинити дії, шляхом списання заборгованості та видачі документа про повне виконання зобов'язань.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2016 року з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року, яке постановою Київського апеляційного суду від 11.01.2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» (правонаступника ПАТ КБ «Приватбанк») стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 797,80 грн та 133,67 грн судових витрат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Позивач зазначав, шо він 10 лютого 2021 року, на виконання постанови Київського апеляційного суду від 11.01.2021 року, сплатив на користь АТ КБ «Приватбанк» 3 931,47 грн та судові витрати. Листами від 18.02.2021 року та від 08.04.2021 року він повідомив АТ КБ «Приватбанк» про повне виконання зобов'язань за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року.
Разом з тим, АТ КБ «Приватбанк» не визнає факт повного виконання ним зобов'язань за вказаним кредитним договором, про що свідчать листи-відповіді №20.1.0.0.0/7-210302/9897 від 26.03.2021 року та №№20.1.0.0.0/7-210415/2563 від 07.05.2021 року, в яких банк вимагає виконати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2016 року, яке було скасоване апеляційною інстанцією.При цьому, банк після ухвалення рішення безпідставно продовжує нараховувати йому пеню/проценти за кредитним договором №б/н від 17 травня 2012 року.
Посилаючись на те, що невизнання банком факту виконання ним зобов'язань за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року, який встановлений судовим рішенням, порушує його права як споживача, позивач ОСОБА_1 просив суд:
визнати зобов'язання за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року, укладеного між ним та АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») припиненими з 10.02.2021 р. в зв'язку з його виконанням в повному обсязі;
зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») списати кредитну заборгованість, яка рахується за ним за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року;
зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») видати йому довідку про повне виконання зобов'язань за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, зобов'язання вчинити дії шляхом списання заборгованості та видачі документа про повне виконання зобов'язань задоволено частково.
Визнано зобов'язання за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «Приватбанк») припиненими з 10.02.2021 року у зв'язку з його повним виконанням.
Зобов'язано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «Приватбанк») списати кредитну заборгованість, яка рахується за ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави 1 816 грн судового збору.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 4 000 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Демарчук НаталяОлександрівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2025 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, зобов'язання вчинити дії, шляхом списання заборгованості та видачі документа про повне виконання зобов'язань та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Зазначає, що у цивільний справі №369/8041/16, в якій вирішено спір про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд не встановлював обставин, шо позичальник ОСОБА_1 , не маєзаборгованості за відсотками або ж кредит є безвідсотковим. І наявність рішення від 11.01.2021 року у справі № 369/8041/16 не припиняє зобов'язання сторін, а лише свідчить про те, що змінено строк виконання зобов'язання.
Сторона відповідача вказує, що кредитний договір № б/н від 17,05.2012 року не є безпроцентним, а значить Банк має право як нарахувати, так і стягнути із ОСОБА_1 в судовому порядку, заборгованість за відсотками нарахованими за ставкою НБУ з дати початку користування позивачем кредитними коштами, а саме з 28.07.2012 року до дати звернення до суду з позовом про дострокове стягнення, а саме до 29.08.2016рокуроку, а також нарахувати штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання банку списати кредитну заборгованість, яка рахується за ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року, позбавляє банк можливості звернутися до суду за захистом порушеного права та стягнення з позивача кредитної заборгованості за відсотками.
Сторона відповідача вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо припинення зобов'язання, оскільки позивач, сплативши 3937.47 грн, лише виконав рішеннясуду, проте не виконав належним чином зобов'язання за договором.
Крім того, на переконання сторони відповідача, надана позивачем квитанція від 10.02.2021 року не може бути належним доказом виконання рішення суду, оскільки в ній не міститься номеру кредитного рахунку позивача, а в призначені платежу зазначено про надходження готівки за платіжними картками", а не виконання рішення у справі № 369/8041/16.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кирей Олена Василівна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Сторона позивача просить продовжити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що зі змістом апеляційної скарги сторона позивача ознайомилась 28 червня 2025 року.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кирей Олени Василівни та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Демарчук Наталі Олександрівни.
Відзив обґрунтований тим, що постановою Київського апеляційного суду від 11.01.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» (правонаступника ПАТ КБ «Приватбанк») кредитну заборгованість у розмірі 3797,80 грн та 133,67 грн судових витрат. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Як встановлено Київським апеляційним судом у постанові від 11.01.2021 року у справі № 369/8041/16-ц, між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 не укладався кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви, в розумінні ст. ст. 626, 628, 638, 639, 1054 ЦК України, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру відсотків за користування коштами.
В той же час, оскільки боржником ОСОБА_1 під час розгляду справи 369/8041/16-ц не заперечувався факт отримання від банку кредитних коштів в сумі 4000 грн, судом було стягнуто з нього визнану ним кредитну заборгованість в сумі 3797,80 грн.
Сторона позивача вважає, що кредитор-банк самим фактом подання позовної заяви до ОСОБА_1 у 2016 році змінив умови та строк кредитування, а отже не мав правових підстав після ухвалення рішення суду нараховувати проценти, неустойку та штрафні санкції.
Заявами від 18.02.2021 року та від 08.04.2021 року ОСОБА_1 повідомив банк про повне погашення суми, визначеної в постанові Київського апеляційного суду від 11.01.2021 року у справі 369/8041/16-ц, а саме 3797,80 грн та 133,67 грн, що разом становить 3931,47 грн.
Проте, як видно із виписки по картці/рахунку і додатковим рахункам договору SANDN 50000063081289 від 17.05.2012 року, за період 01.01.2011-02.06.2021 р.р. станом на 16.10.2020 р. за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 17871,23 грн.
Також, суд першої інстанції надав оцінку твердженню банку, викладеному у відповіді №20.1.0.0.0/7-210415/2563 від 07.05.2021 року щодо відсутності в заочному рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2016 року у справі 369/8041/16-ц приписів щодо припинення зобов'язань за кредитним договором №б/н від 17.05.2012 року і вважає їх неспроможними, з огляду на те, що вказане рішення ухвалено за результатами розгляду позову саме банківської установи, а не боржника, а відтак боржник не міг порушити питання перед судом про припинення зобов'язань за спірним кредитним договором.
Отже, на переконання сторони позивача, позовні вимоги про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими та право позивача на списання безпідставно нарахованої заборгованості знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що банк має право нарахувати в такому разі відсотки за ставкою НБУ, на переконання сторони позивача, є необґрунтованим жодним ані письмовим доказом, ані законодавчим обґрунтуванням.
Кредитор повинен чітко визначити розмір відсотків та умови їх нарахування у договорі. Якщо такої домовленості немає, то нарахування відсотків, особливо за ставкою НБУ, є незаконним.
Посилання відповідача на те, що у квитанції № RC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10.02.2021 року не вказано номер кредитного договорусторона позивача вважає безпідставними, оскільки сума сплачена збігається з сумою вказаною у рішенні суду, по-друге вказано прізвище платника. Також, як видно із відповідей АТ КБ «ПриватБанк» від 26.03.2021 року та від 07.05.2021 року на вказані заяви, банк не вказував, що така квитанціяRC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10.02.2021 року є неналежним виконанням рішення суду та не повертав платнику сплачені кошти, що доводить той факт, що відповідач прийняв виконання рішення Київського апеляційного суду.
З урахуванням наведеного, сторона позивача вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування за наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачається.
У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача зазначила про попередній розрахунок судових витрат, щоскладаються із: вивчення матеріалів справи, підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 369\8237\21 - 5000,00 грн.; інші витрати можуть складатися з участі адвоката у судовому засіданні - 4000,00 грн. за одне судове засідання.Сторона позивача повідомила суд, що акт виконаних робіт та договір буде надано суду додатково протягом 5 днів після винесення рішення у справі.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Хитрова Любов Володимирівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кирей Олена Василівна просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до обставин, встановлених рішенням суду у цивільній справі №369/8041/16-ц, ОСОБА_1 шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 17 травня 2012 року отримав зарплатну картку. Відомості щодо отримання ОСОБА_1 платіжної картки Кредитка «Універсальна» та відомості щодо бажаного кредитного ліміту за цією карткою відсутні.
В заяві позичальника від 17 травня 2012 року процентна ставка не встановлена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді грошової суми та її визначеному розміру. Під час судового розгляду справи №369/8041/16 ОСОБА_1 не заперечував ту обставину, що він отримав кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-ц задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3797 грн. 80 коп.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 133 грн. 67 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 200 грн. 50 коп.
Відмовляючи в частині позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом - 29785.27 грн.; заборгованості за пенею та комісією 3337.47 грн., а також штрафів: (фіксована частина) - 500,00 грн та штраф (процентна складова) 1846.03 грн, апеляційний входив із того, що позивачем не доведено наявність достатніх правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, пені та комісії, а також штрафів, оскільки їх розмір та порядок сплати не узгоджувався сторонами.
Постанова Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-ц набрала законної сили(а.с. 7-11).
ОСОБА_1 на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» сплачено 3 931,47 грн, що підтверджується квитанцією № RC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10.02.2021 року (а.с. 16).
Заявами від 18.02.2021 року та від 08.04.2021 року ОСОБА_1 повідомив банк про повне погашення суми, визначеної в постанові Київського апеляційного суду від 11січня 2021 року у справі 369/8041/16-ц, а саме: 3 797,80 грн та 133,67 грн, що разом становить 3 931,47 грн (а.с. 12, 14).
Із відповідей АТ КБ «ПриватБанк» від 26.03.2021 року та від 07.05.2021 року на вказані заяви ОСОБА_1 , банк наполягав на виконанні саме заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2016 року у справі 369/8041/16-ц, яке за результатом розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 скасовано Київським апеляційним судом та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13, 15).
Із наданих учасниками справи та досліджених письмових доказів судом встановлено, що із виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору SANDN 50000063081289 від 17.05.2012 року за період 01.01.2011-02.06.2021 р.р. станом на 16.10.2020 р. за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 17 871,23 грн (а.с.17-22).
Відповідач АТ КБ «ПриватБанк» під час судового розгляду справи, про що містяться доводи у відзиві на позовну заяву, посилався на те, що банком припинено нарахування будь-яких відсотків та штрафних санкцій з 01.09.2019 року, а нараховані банком відсотки за рішенням суду відмінені, починаючи з 30.09.2015 року, тобто, з моменту звернення до суду про стягнення заборгованості(а.с. 60-65). Відповідачем не додано детального розрахунку з чого складається сума в 17 871,23 грн, що обліковується за ОСОБА_1 станом на 16.10.2020 р., з якої суми утворилась ця заборгованість, на якій підставі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими, зобов'язання вчинити дії, шляхом списання заборгованості та видачі документа про повне виконання зобов'язань, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що надана позивачем ОСОБА_1 квитанція про оплату заборгованості в сумі 3 931,47 грн, яка співпадає із сумою вказаною у постанові апеляційного суду, є належним доказом на підтвердження обставин виконання ОСОБА_1 в повному обсязісудового рішення (постанови) Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-ц, і не викликає у суду сумніву щодопризначення даного платежу.
Документального підтвердження обґрунтованої заборгованості позичальника ОСОБА_1 відповідачем (кредитором) АТ Комерційний банк «ПриватБанк» не надано та останнім самим фактом припинення нарахувань ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором визнані обставини про відсутність будь-яких правовідносин з позивачем.
З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання зобов'язань за кредитним договором припиненими та право позивача на списання безпідставно нарахованої заборгованості знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.
Разом з тим, позовна вимога про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 довідку про повне виконання зобов'язань за кредитним договором № б/н від 17.05.2012 року не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів факту його звернення до банку з такою вимогою та отримання відмови у її задоволенні, а відтак вказана вимога є передчасною.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи, з урахуванням обставин, встановлених рішенням суду у цивільній справі №369/8041/16-ц, вказують на те, що між сторонами виникли договірні правовідносини, за умовами якого банк АТ Комерційний банк «ПриватБанк»надав позичальнику ОСОБА_4 суму кредиту у розмірі 4 000,00 грну вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а останній отримав грошові кошти та користувався ними.
Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді анкети-заяви №б/н від 17 травня 2012 року.
Аналіз умов договору сторін не дає підстав для висновку про досягнення сторонами згоди щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та комісії, а також штрафів, оскільки їх розмір та порядок сплати не узгоджувався сторонами і вказана обставина встановлена рішенням у цивільній справі №369/8041/16-ц, що набрало законної сили.
Суд першої інстанціїправомірно врахував преюдиційний характер судового рішення, ухваленого у іншій справі №369/8041/16-ц, оскільки обставини, встановлені ним не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини (частина 4 статті 82 ЦПК України).
Постановою Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-ц позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3797 грн. 80 коп(тіло кредиту). В задоволенні іншої частини позовних вимог (по процентам за користування кредитом - 29785.27 грн.; заборгованість за пенею та комісією 3337.47 грн., а також штрафи: (фіксована частина) - 500,00 грн та штраф (процентна складова) 1846.03 грн) відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір за звернення до суду з позовом у розмірі 133 грн. 67 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 200 грн. 50 коп.
Постанова Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-ц набрала законної сили(а.с. 7-11).
ОСОБА_1 на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» сплачено 3 931,47 грн, що підтверджується квитанцією № RC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10.02.2021 року (а.с. 16).
Заявами від 18.02.2021року та від 08.04.2021 року ОСОБА_1 повідомив банк про повне погашення суми, визначеної в постанові Київського апеляційного суду від 11січня 2021 року у справі 369/8041/16-ц, а саме: 3 797,80 грн та 133,67 грн, що разом становить 3 931,47 грн (а.с. 12, 14).
Отже, судове рішення (постанова) Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-цвиконано в повному обсязі.
Звертаючись до суду з позовомпровизнання зобов'язання за кредитним договором №б/н від 17 травня 2012 року, укладеним між ним та АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») припиненими з 10 лютого 2021 року в зв'язку з його виконанням в повному обсязі; про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») списати кредитну заборгованість, яка рахується за ним за кредитним договором №б/н від 17 травня 2012 року, у зв'язку з виконанням основного зобов'язання на підставі статті 599 ЦК України, позивач ОСОБА_1 посилався на невизнання кредитором АТ КБ «ПриватБанк» зазначеного факту.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідач АТ КБ «ПриватБанк», заперечуючи проти вимог позивача, посилався на те, що кредитний договір № б/н від 17 травня 2012 року не є безпроцентним, а значить банк має право, як нарахувати, так і стягнути із ОСОБА_1 в судовому порядку заборгованість за відсотками,нарахованими за ставкою НБУ з дати початку користування позивачем кредитними коштами, а саме: з 28 липня 2012 року до дати звернення до суду з позовом про дострокове стягнення, а саме- до 29 серпня 2016 року, а також нарахувати штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України.
Згідно пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.
За положеннями частини першої статті 599 ЦК України припинення основного зобов'язання у разі належного його виконання презюмується.
Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання кредитного зобов'язання таким, що припинено, на підставі 599 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права позичальника, передбаченого статтею 599 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту статей 526, 599 ЦК України зобов'язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини третьої статті 1049 ЦК України грошова позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалась, на банківський рахунок позикодавця.
Аналіз змісту наведених норм права дає підстави для висновку, що з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.
На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що судове рішення (постанова) Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у цивільній справі №369/8041/16-цвиконано боржником ОСОБА_1 у повному обсязі. Борг, стягнутий за судовим рішенням, перераховано стягувачу (кредитору), що підтверджується квитанцією № RC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10.02.2021 року (а.с. 16).
Документального підтвердження обґрунтованої заборгованості позичальника та судових вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості відповідачем (кредитором) АТ КБ «ПриватБанк» не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, у зв'язку з повним виконанням боржником (позичальником за договором) ОСОБА_1 судового рішення, зобов'язання останнього перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором, в силу статті 599 ЦК України,припинилось.
Доводи апеляційної скарги відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про те, що кредитний договір № б/н від 17травня 2012 року не є безпроцентним, а значить банк має право, як нарахувати, так і стягнути із ОСОБА_1 в судовому порядку заборгованість за відсотками,нарахованими за ставкою НБУ з дати початку користування позивачем кредитними коштами, а саме- з 28 липня 2012 року до дати звернення до суду з позовом про дострокове стягнення, а саме - до 29 серпня 2016 року, а також нарахувати штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України, не ґрунтується на вимогам закону, з огляду на таке.
Виходячи з правового аналізу положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
З урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин у справі, яка переглядається, слід дійти висновку, що з ухваленням рішення про дострокове стягнення боргу зобов'язання позичальника ОСОБА_1 сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, тобто, до останнього платежу з погашення боргу на виконання судового рішення, який здійснено боржником 10лютого 2021 року. Проте, з дати остаточного платежу з погашення боргу, стягнутого за судовим рішення, за відсутності обґрунтованої заборгованості позичальника та судових вимог кредитора на момент виконання рішення суду про дострокове стягнення заборгованості,зобов'язання позичальника ОСОБА_1 перед кредитором припинилось в силу положень статті 599 ЦК України.
Таким чином, твердження відповідача про те, що банк має право, як нарахувати, так і стягнути із ОСОБА_1 в судовому порядку заборгованість за відсотками, нарахованими за ставкою НБУ, з дати початку користування позивачем кредитними коштами, а саме- з 28 липня 2012 року до дати звернення до суду з позовом про дострокове стягнення, а саме -до 29 серпня 2016 року, а також має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, ґрунтується на припущеннях, оскільки доказів пред'явлення кредитором таких вимог до боржника матеріали справи не містять.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що надана позивачем квитанція від 10 лютого 2021 року не може бути належним доказом виконання ним рішення суду у справі №369/8041/16-ц, оскільки в ній не міститься номеру кредитного рахунку, а в призначені платежу зазначено про надходження готівки за платіжними картками", а не виконання рішення у справі № 369/8041/16-ц були предметом перевірки судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» сплачено 3 931,47 грн, що підтверджується квитанцією № RC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10 лютого 2021 року. Вказана квитанція долучена ОСОБА_1 до заяви від 18лютого 2021 року, повторно від 08 квітня 2021 року, в яких ОСОБА_1 повідомив банк про повне погашення суми, визначеної в постанові Київського апеляційного суду від 11.01.2021 року у справі №369/8041/16-ц, а саме 3 797,80 грн та 133,67 грн, що разом становить 3 931,47 грн (а.с. 12, 14, 16).
Надаючи відповіді від 26 березня 2021 та від 07 травня 2021 року на вказані заяви ОСОБА_1 , банк не висловлював заперечення щодо поданої ОСОБА_1 квитанції RC_H1FZ345PTU6HW6D28VG5A від 10 лютого 2021 року та не повернув платнику сплачені коштияк такі, що не містять призначення платежу, що свідчить про факт зарахування відповідних коштів в сумі 3 931,47 грн на банківські реквізити та їх прийняття банком на виконання судового рішення Київського апеляційного суду у справі №369/8041/16-ц.
Таким чином, з моменту виконання боржником зобов'язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.
Суд першої інстанції, встановивши факт належного виконання боржником зобов'язання за кредитним договором, дійшов правильного висновку про настання у зв'язку з цим таких юридичних наслідків, як припинення правовідносин за кредитним договором на підставі статті 599 ЦК України та з огляду на те, що кредитор АТ КБ «ПриватБанк»не визнає права позичальника ОСОБА_1 , передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, що свідчить про порушення прав позивача ОСОБА_1 , зробив вірні висновки по суті вирішення спору, задовольнивши позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання зобов'язання за кредитним договором №б/н від 17 травня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «Приватбанк») припиненими з 10 лютого 2021 роу, у зв'язку з його повним виконанням, із зобов'язанням АТ Комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «Приватбанк») списати кредитну заборгованість, яка рахується за ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 17травня 2012 року.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив в оскаржуваній частині законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року в частині задоволених вимог ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача цих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Демарчук Наталі Олександрівни.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги позову про зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» (правонаступника ПАТ КБ «ПриватБанк») видати ОСОБА_1 довідку про повне виконання зобов'язань за кредитним договором №б/н від 17 травня 2012 року учасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Демарчук Наталі Олександрівни слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Демарчук Наталі Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2025 року в частині задоволених вимог залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: