Справа №592/564/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/473/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях
Іменем України
06 серпня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 592/564/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.10.2024 про відмову в звільненні від відбування покарання,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та негайно звільнити засуджену ОСОБА_8 від призначеного їй покарання у зв'язку з декриміналізацією вчиненого діяння, оскільки після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до КУпАП та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 за викрадене ОСОБА_8 майно має наставати не кримінальна, а адміністративна відповідальність.
06.09.2024 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання засудженої ОСОБА_8 про звільнення її від відбування призначеного покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024 за ч. 4 ст. 185 КК, яке обґрунтовано тим, що діяння, за які вона засуджена не є кримінально караними, а є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 КУпАП.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.10.2024 відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні її клопотання про звільнення від відбування покарання. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що розгляд зазначеного клопотання відповідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК не підсудне Ковпаківському районному суду м. Суми, оскільки ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не є місцем відбування призначеного ОСОБА_8 покарання, у цьому слідчому ізоляторі вона перебуває тимчасово і їй необхідно звернутись до суду, в межах територіальної юрисдикції якого вона відбуває покарання.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 надійшли письмові клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від засудженої ОСОБА_8 будь-яких клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. 3 КК).
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно- правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (рішення від 23.09.1998, п. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Так, ОСОБА_8 була засуджена вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 09.04.2024 за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Пунктом 13 ч. 1 ст. 537 КПК встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати, серед іншого, питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 ст. 74, ч. 3 ст. 74 КК.
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 10 , 11, 13, 13-2 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Засуджені до позбавлення волі особи відбувають покарання у колоніях (ст. 86 КВК) і ОСОБА_8 компетентним органом місцем відбування покарання було визначено ДУ «Качанівська виправна колонія (№ 54)» Харківської області.
Разом з тим, тимчасово перебуваючи в слідчому ізоляторі, засуджена ОСОБА_8 самостійно звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми із клопотанням про приведення вироку відносно неї у відповідність ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ та звільнення її від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК.
Розглянувши вказане клопотання та відмовивши у його задоволенні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що клопотання про звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК має розглядатись виключно за місцем відбування засудженою покарання, що є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ч. 2 ст. 539 КПК, оскільки розгляд клопотання ОСОБА_8 про звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК не віднесено до територіальної юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми, засуджена не відбуває покарання на території, що віднесена до юрисдикції Ковпаківського районного суду м. Суми, а лише тимчасово перебуває в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», утримання в якому відбуванням покарання не є.
Тобто, у разі необхідності вирішення питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2 ст. 74, ч. 3 ст. 74 КК, клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, повинно подаватись до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, тобто за місцем знаходження відповідного місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває відповідна державна установа виконання покарань, визначена засудженому компетентним органом, як місце відбування призначеного судом покарання.
Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого це судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.10.2024 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4