Справа №585/347/25 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/269/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строку тримання особи під домашнім арештом
Іменем України
22 липня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 585/347/25 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2024 про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту,
установила:
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання, оскільки слідчим суддею не було враховано, що після надходження до суду обвинувального акту, суд не може здійснювати судовий контроль під час досудового розслідування, так як особа вже не є підозрюваною, а має статус обвинуваченого і рішення про продовження запобіжного заходу вже має приймати суд під час судового розгляду.
28.04.2025 до Роменського міськрайонного суду Сумської області із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, звернувся начальник Недригайлівського відділу Роменської окружної прокуратури, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Зважаючи на те, що 25.04.2025 обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 скеровано до суду, але підготовче судове засідання ще не призначено і строк запобіжного заходу спливає 28.04.2025, а ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, продовжують існування та не зменшились, тому прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2024 клопотання прокурора задоволене і обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати будинок АДРЕСА_1 у період з 20:00 до 06:00 наступної доби. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, продовжує існувати та не зменшився, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, сторони кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від захисника ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_10 надійшли письмові заяви про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а від обвинуваченого ОСОБА_7 будь-яких клопотань про забезпечення його участі у розгляді апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Належна правова процедура - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК).
Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим (ч. 6 ст. 181 КПК), а згідно ч. 4-6 ст. 199 КПК слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, а також зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою. У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про продовження (застосування) запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Задовольнивши клопотання прокурора та ухваливши рішення щодо продовження запобіжного заходу, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку домашнього арешту, а не застосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки при вирішенні зазначеного питання у повній мірі дотримані вимоги КПК, а саме з'ясовані і досліджені всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту, зокрема те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, існує ризик, передбачений ч. 1 ст. 177 КПК, який на час розгляду клопотання не зменшився, а також неможливість іншого, більш м'якого запобіжного заходу запобігти цьому ризику і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Необхідно зауважити, що ОСОБА_7 за своїм процесуальним статусом на час розгляду клопотання є обвинуваченим у кримінальному провадженні (обвинувальний акт стосовно нього направлений до суду), тому обґрунтованість пред'явленого йому обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку чи іншого судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а тому колегія суддів не уповноважена надавати на цій стадії кримінального процесу оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність наявних у справі доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування стороною обвинувачення того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК ризику та необхідності (доцільності) подальшого тримання обвинуваченого під домашнім арештом для запобігання цьому ризику до закінчення судового розгляду справи по суті.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідча суддя суду першої інстанції дійшла цілком правильного рішення, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого. При цьому колегія суддів враховує і стадію судового провадження, і встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальній справі, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання свідків отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду вже на стадії судового розгляду показання свідків отримуються усно шляхом їх безпосереднього допиту в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що після надходження до суду обвинувального акту рішення про продовження запобіжного заходу вже має приймати суд першої під час судового розгляду, а не слідчий суддя, то вони є необґрунтованими, оскільки не відповідають положенням кримінального процесуального закону, згідно яких у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження і розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Таким чином, колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчою суддею суду першої інстанції питання щодо продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ст. 412 КПК).
Зважаючи на викладене, рішення слідчої судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм процесуального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, тому ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2024 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4