05 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 466/9632/23
провадження № 61-1427св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Масюка Михайла Володимировича на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року в складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» про стягнення коштів та
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Рубікон Груп» (далі - ТОВ «БІК «Рубікон Груп») 5 134 060,80 грн пені за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року за період з 07 вересня 2022 року до 09 вересня 2023 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21січня 2020 року вона уклала з відповідачем попередній договір на купівлю квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору оплатила повну вартість квартири, а відповідач зобов'язався здати будинок в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року, проте не виконав взяті на себе зобов'язання, будівництво будинку не завершене і такий в експлуатацію не зданий. Зазначала, що цим порушуються її права як споживача, за що відповідач зобов'язаний їй сплатити пеню у розмірі 3 % від вартості робіт за кожен день прострочення в розмірі 5 134 060,80 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
20 березня 2024 року рішенням Личаківського районного суду м. Львова позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «БІК «Рубікон Груп» на користь ОСОБА_1 пеню за неналежне виконання умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року за період з 07 вересня 2022 року до 09 вересня 2023 року в розмірі 120 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував висновки тим, що відповідач не здав в експлуатацію будинок у строк, встановлений договором, внаслідок чого прострочив виконання зобов'язання за умовами договору, що є підставою для стягнення з нього на користь споживача пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), однак, враховуючи те, що розмір пені, обрахованої лише за один рік, більш як в десять разів перевищує вартість квартири, такий підлягає зменшенню до суми 120 000,00 грн, що буде справедливим наслідком порушення відповідачем своїх зобов'язань.
21 січня 2025 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «БІК «Рубікон Груп» задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний суд керувався тим, що тлумачення абзацу першого частини п'ятої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон про споживачів) свідчить про те, що ця норма застосовується до договорів підряду та договорів про надання послуг, та не поширюється на договори купівлі-продажу майнових прав. У цій справі між сторонами укладено попередній договір купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року, який не містить елементів договору підряду чи договору про надання послуг. Оскільки між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу квартири, а не договір про виконання робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування положень частини 5 статті 10 Закону про споживачів до спірних правовідносин. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 про захист прав споживача шляхом стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання за умовами попереднього договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року на підставі частини п'ятої статті 10 Закону про споживачів не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Масюк М. В. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року, в якій просить її скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц, упостановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 686/6910/16, від 30 червня 2020 року в справі № 501/3038/16-ц, від 04 лютого 2021 року в справі № 607/1579/19, від 06 квітня 2021 року в справі № 607/1576/19, від 20 травня 2021 року в справі № 607/1569/19, про:
- застосування Закону про споживачівдо правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва, на підставі якого в довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування у майбутньому(з управителя підлягає стягненню пеня за невиконання умов договору);
- те, що тлумачення частини п'ятої статті 10 Закону проспоживачів дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов'язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення;
- те, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 10 Закону про споживачів, за обставин, коли він виконав умови договору, повністю вніс обумовлену в договорі суму, а товариство допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири;
- те, що згідно з приписами пункту 17 частини першої статті 1 Закону про споживачів послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У цьому випадку вкладається істотно розширений зміст: послугами згідно із Законом про споживачів є всі види комерційної взаємодії суб'єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в Цивільному кодексі (далі - ЦК)України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІК «Рубікон Груп» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири (а. с. 3-7), за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири у дев'ятиповерховому будинку на АДРЕСА_1 . Будинок має бути введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року. Вартість квартири становить 586 080,00 грн.
Сторони зобов'язалися укласти основний договір протягом двох місяців після введення будинку в експлуатацію, але в будь-якому випадку не раніше отримання правовстановлюючих документів на квартиру (пункт 1.5 попереднього договору купівлі-продажу квартири).
Згідно з копіями платіжних доручень позивачка сплатила визначену частину вартості квартири в сумі 468 864,00 грн на рахунок відповідача.
ТОВ «БІК «Рубікон Груп» не забезпечило введення в експлуатацію будинку та не передало у власність позивачки зазначену вище квартиру.
У повідомленні, надісланому у відповідь на претензію ОСОБА_1 про досудове врегулювання спору і виконання умов попереднього договору, ТОВ «БІК «Рубікон Груп» зазначило, що невиконання звільненим директором товариства вимог загальних зборів учасників щодо передачі документації та основних засобів унеможливило визначення чітких строків виконання ТОВ «БІК «Рубікон Груп» своїх зобов'язань щодо закінчення будівництва та введення будинків в експлуатацію. У повідомленні також указано, що товариство не відмовляється від своїх зобов'язань перед покупцями та гарантує завершення будівельних, оздоблювальних та інших робіт, здачу в експлуатацію будинків у житлових комплексах товариства у максимально можливі стислі терміни (а. с. 15-16).
Основним видом діяльності ТОВ «БІК «Рубікон Груп» за КВЕД є будівництво житлових і нежитлових будівель.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
Відповідно до положень частини п'ятої статті 10 Закону про споживачів у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
У цій справі між ОСОБА_1 та ТОВ «БІК «Рубікон Груп» укладено попередній договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого сторони зобов'язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири у дев'ятиповерховому будинку на АДРЕСА_1 . Будинок має бути введений в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року. Вартість квартири становить 586 080,00 грн. Сторони зобов'язалися укласти основний договір протягом двох місяців після введення будинку в експлуатацію, але в будь-якому випадку не раніше отримання правовстановлюючих документів на квартиру (пункт 1.5 попереднього договору купівлі-продажу квартири).
Статтею 177 ЦК України визначено, що об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Згідно з частиною першою статті 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно з частиною другою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
У пункті 95 постанови від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.
Згідно з преамбулою Закону про споживачів цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону про споживачів визначено, що продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 1-1 Закону про споживачів передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
У Законі про споживачів не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22).
Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається у касаційному порядку, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення встановленого у попередньому договорі купівлі-продажу квартириорієнтовного строку здачі будинку в експлуатацію у ІІ кварталі 2021 року, просила застосувати до відповідача відповідальність, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону про споживачів.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22) зауважив, що приписи статті 10 Закону про споживачів встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону про споживачів виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону проспоживачів послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону проспоживачів).
У зобов'язаннях звиконанняробіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом її виконання.
Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
За умовами попереднього договору купівлі-продажу квартиристорони зобов'язались в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу двокімнатної квартири у дев'ятиповерховому будинку на АДРЕСА_1 протягом двох місяців після введення будинку в експлуатацію, але не раніше отримання правовстановлюючих документів на квартиру (пункт 1.5 попереднього договору купівлі-продажу квартири).
На ТОВ «БІК «Рубікон Груп» покладено обов'язки: не відчужувати в будь-який спосіб квартиру та/або майнові права на квартиру, яка має бути відчужена за основним договором; повідомити ОСОБА_1 про місце укладення основного договору та укласти відповідний договір у встановлений термін; на момент укладення основного договору підготувати всі документи, які необхідно надати нотаріусу; надавати ОСОБА_1 усю інформацію/документи стосовно квартири; передати ОСОБА_1 квартиру за відповідним актом прийому-передачі протягом трьох робочих днів після підписання основного договору та проведення повного розрахунку (пункт 3.3 попереднього договору купівлі-продажу квартири).
Отже, попередній договір купівлі-продажу квартири не є договором підряду чи договором про надання послуг, адже предметом договору були майнові права на квартиру.
Зі змісту договору не вбачається, що відповідач має здійснювати будівельні роботи з будівництва житла для позивачки або виступати замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку.
Сторони погодилися з такими умовами договору, заперечень щодо їх формулювань не висловлювали, в судовому порядку, зокремав межах справи, що переглядається у касаційному порядку, не заявляли про недійсність умов зазначеного вище правочину.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22) виснував, що відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону про споживачів, з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону проспоживачів.
Також Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у наведеній постанові зазначив про відсутність підстав для поширення на правовідносини сторін дії Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Враховуючи те, що за попереднім договору купівлі-продажу квартири від 21 січня 2020 року відповідач не брав на себе зобов'язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачці та не є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для притягнення з ТОВ «БІК «Рубікон Груп», яке виступає продавцем майнових прав у спірних правовідносинах, до відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону про споживачів за порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц, упостановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 686/6910/16, від 30 червня 2020 року в справі № 501/3038/16-ц, від 04 лютого 2021 року в справі № 607/1579/19, від 06 квітня 2021 року в справі № 607/1576/19, від 20 травня 2021 року в справі № 607/1569/19, про:
- застосування Закону про споживачівдо правовідносин між довірителем та управителем на підставі договору про участь у фонді фінансування будівництва, на підставі якого в довірителя виникає право вимоги на цей об'єкт інвестування у майбутньому(з управителя підлягає стягненню пеня за невиконання умов договору);
- те, що тлумачення частини п'ятої статті 10 Закону проспоживачів дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов'язань, що виникли із договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення;
- те, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 10 Закону про споживачів, за обставин, коли він виконав умови договору, повністю вніс обумовлену в договорі суму, а товариство допустило істотне порушення умов договору і не забезпечило отримання позивачем завершеної будівництвом квартири;
- те, що згідно з приписами пункту 17 частини першої статті 1 Закону про споживачів послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. У цьому випадку вкладається істотно розширений зміст: послугами згідно із Законом про споживачів є всі види комерційної взаємодії суб'єктів господарювання із споживачами, які не вписуються у набагато більш конкретні й чіткі визначення понять «товарів» та «робіт» і є набагато ширшими за аналогічне поняття, що вжите в ЦК України, адже включає в себе, наприклад, прокат, який ЦК України однозначно кваліфікується як різновид договору майнового найму.
Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Для касаційного перегляду справи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається, а судом вона (норма права) застосована без урахування такого висновку.
У справах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, виникли відмінні від цієї справи спірні правовідносини.
Зокрема, постанова Верховного Суду від 06 квітня 2021 року в справі № 607/1576/19 стосується позову про стягнення грошових коштів, неустойки, розірвання договору про виконання робіт (будівельного підряду), за яким відповідач зобов'язався здійснити (завершити) розпочате будівництво однокімнатної квартири; постанова Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 501/3038/16-ц пов'язана з правовідносинами, що виникли з договору про участь у фонді фінансування будівництва, з вимогами про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань з будівництва об'єкта та передачі у власність об'єкта інвестування; у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року в справі № 607/1579/19 встановлено, що між сторонами укладено договір, за умовами якого відповідач зобов'язався здійснити (завершити розпочате) будівництво однокімнатної квартири; в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц правовідносини сторін виникли з договору банківського вкладу; в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі № 686/6910/16 позовна заява мотивована тим, що між сторонами був укладений договір на дольову участь в будівництві житлового будинку; постанова Верховного Суду від 20 травня 2021 року в справі № 607/1569/19 стосується позову про розірвання договору, стягнення грошових коштів та нарахованої пені, обґрунтованого тим, що між сторонами укладено договір, згідно з умовами якого підприємство прийняло позивача до участі у пайовому будівництві двокімнатної квартири та зобов'язалося завершити будівництво вказаної квартири.
У наведених справах зобов'язання сторін виникли з відмінних від цієї справи підстав, тому висновки Верховного Суду в цих права нерелевантні до спірних правовідносин.
Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на висновки суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Масюка Михайла Володимировича залишити без задоволення.
ПостановуЛьвівського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська