Справа № 635/7660/24 Номер провадження 22-з/814/159/25 Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
31 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог
30 липня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» через систему «Електронний суд» звернулося до суду позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200532287 від 18.05.2016 у загальному розмірі 51353,62 грн та понесених судових витрат.
Позовна заява мотивована тим, що 18.05.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200532287 щодо кредитування.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 11370,56 грн, з встановленим строком користування до 20.05.2017, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений кредитним договором строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за вищезазначеним кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку №1 до договору від 15.06.2020 № 7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладення договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлення права вимоги.
Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 30.07.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 34372,26 грн, з яких: 11370,56 грн - заборгованість за кредитом; 23001,70 грн заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору у реєстрі кредитних договорів. Надані виписки з особових рахунків сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200532287 від 18.05.2016 становить 34372,26 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних 4446,22 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань13883,59 грн. Разом заборгованість становить 51353,62 грн.
Зважаючи на укладений кредитний договір та укладений договір факторингу в 2020 році, наявність судового спору щодо передачі оригіналів документів по кредитним справам, позивачем заявлено клопотання перед судом про поновлення строку позовної давності щодо заявлених вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 11000 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишено без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2025 року залишено без змін.
На адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив вирішити питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції сплатив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. Просив суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення та вирішити питання про розподіл понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та додАВШИ на підтвердження відповідні докази: Договір про надання правової допомоги №1 від 02.07.2024 року, додаток №2 від 20.03.2025 року до договору про надання правової допомоги, Акт №2 виконаних робіт від 02.06.2025 року та квитанцію №2 від 20.03.2025 року до прибуткового касового ордеру. У зв'язку з тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 січня 2025 року - без змін просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, приходить до такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції Зволинський М.В., надав суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024; копію додатку № 2 до Договору про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024 року від 20.03.2025 року; копію квитанції до прибуткового касового ордера №2 від 20 березня 2025 року на суму 15 000 грн.; копію акту № 2 виконаних робіт за Договором про надання правничої допомоги (юридичних послуг) № 1 від 02.07.2024 року від 02 червня 2025 року.
З Акту № 2 виконаних робіт вбачається, що загальна вартість робіт та наданих послуг складає 15 000 грн.
Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини 1 статті 270 ЦПК України).
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із частотною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Водночас, згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
10.06.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. надав до Полтавському апеляційному суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення в яких вказує, що стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 15 000 грн. є значно завищеною.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у розумінні положень ч .ч.4, 5 ст.137 ЦПК України, у разі неспівмірності розміру витрат із складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт і їх обсягом, ціною позову, суд може за клопотанням сторони зменшити розмір відшкодування таких витрат.
Зменшення судових витрат судом можливо лише за клопотанням іншої сторони.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у якій Верховний Суд зазначив, що право суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягає розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Колегія суддів, з урахуванням наведеного вище та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених апелянтом витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, заперечень представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» Романенка М.Е. проти заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правничої допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає що розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним та приходить до висновку про те, що стягненню підлягає сума 2 000 грн.
На підставі вище викладеного заява представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировичапро компенсацію витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню з ухваленням додаткового рішення по справі про стягнення зТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ЄДРПОУ 42649746 на користь ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 000 грн.
Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тимошенка Дмитра Володимировичапро ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» ЄДРПОУ 42649746 на користь ОСОБА_1 РНОКПП - НОМЕР_1 витрати на професійну правничу допомогу у цій справі, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови складено 31 липня 2025 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль