Справа № 309/2140/24
Іменем України
05 серпня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Кожух О.А.
за участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Габор Ярослав Іванович, на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2024 року та на додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року, ухвалене суддею Волощук О.Я., в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю
встановив:
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю.
Позов мотивує тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки за кадастровим номером 2125355300:01:003:0274, розташованих по АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №3275 від 25.10.2005 та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №363491904 від 27.01.2024.
Відповідачка ОСОБА_1 є власником суміжної земельної ділянки у АДРЕСА_3 за кадастровим номером 2125355300:01:003:0093, насадила у безпосередній близькості до житлового будинку позивача два дерева породи туя та 16 кущів винограду, що затуляють світло до будинку позивача, затіняє земельну ділянку позивача, що призводить до утримання вологи стін будинку та їх руйнування. З цього приводу між сторонами виникають неодноразові спори, непорозуміння, до вирішення якого залучався виконавчий орган Вишківської територіальної громади. Актом комісії з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою від 14.03.2024 встановлено, що відстань від тильної сторони житлового будинку позивача ОСОБА_2 до зелених насаджень, висаджених відповідачкою ОСОБА_1 дерева породи туя - на відстані 0,67 м. від стіни будинку позивача та 1,5 м., найближча виноградна лоза - на відстані 0,77 м, а найвіддаленіша - на відстані 1,34 м.
Таким чином, позивач просив усунути перешкоди у користуванні житловим будинком та земельної ділянки, а саме шляхом зобов'язання ОСОБА_1 зрізати два дерева породи туя та виноградник у кількості 16 рослин, що ростуть на земельній ділянці відповідачки.
20.11.2024 ОСОБА_2 подав заяву про уточнення позовної вимоги у якій просив зобов'язати ОСОБА_1 зрізати тільки 16 рослин винограду, оскільки 2 дерева породи туя відповідачкою було зрізано добровільно.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2024 року, позовні вимоги задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_2 , усунути перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 та земельною ділянкою за кадастровим номером 2125355300:01:003:0274 шляхом зрізання 16 кущів винограду, що ростуть на земельній ділянці за кадастровим номером 2125355300:01:003:0093 у безпосередній близькості до межі земельної ділянки ОСОБА_2 .
Судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень покладено на відповідачку ОСОБА_1 .
Додатковим рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року заяву адвоката Іляшкович Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 264 грн.
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Габор Я.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог та заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити повністю.
Вважає оскаржувані рішення незаконними, необґрунтованими, прийнятими за неповного з'ясування обставин справи, що є підставою для їх скасування.
Вказує, що представник позивача надала фотокартки, на яких зафіксований паркан, який розділяє земельні ділянки сторін та виноградник, який жодного затінення не робить, а сформований у бік земельної ділянки ОСОБА_1 .
Позивачем не доведено, що кущі висадила саме ОСОБА_1 і коли саме це було зроблено. Акт, на який посилається позивач та суд першої інстанції, а саме акт від 13.04.2024 складений комісією Вишківської селищної ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою не підписаний відповідачкою ОСОБА_1 та було складено за її відсутності.
Зазначає, що посилання на п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 є некоректним, оскільки на момент висадки кущів винограду дані норми не набрали чинності у зв'язку з тим, що такі набрали чинності 01.10.2019.
Щодо додаткового рішення суду, то таке ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Заява від 25.11.2024 про ухвалення додаткового рішення відповідачем та його представником отримана не була, а справу було розглянуто у відкритому судовому засіданні без участі відповідача та його представника.
У дане судове засідання учасники справи не з'явились.
Від адвоката Іляшкович Н.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання. Причин неможливості взяти участь в судовому засідання адвокат не наводить.
Інших заяв або клопотань до суду не надходило.
Позивач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_1 повідомлені шляхом надіслання їм судових повісток, які повернулися з відміткою про вручення від 24.02.2025.
Адвокат Габор Я.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , повідомлена шляхом надіслання судової повістки в електронному вигляді на її офіційну електронну адресу та на особистий номер телефону в додаток «Viber», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 12.02.2025 (а.с.92-93).
Адвокат Іляшкович Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , також повідомлялася судом шляхом надіслання їй повістки в електронному вигляді на її офіційну електронну адресу та на особистий номер телефону в додаток «Viber», про що свідчать наявні довідки про доставку від 12.02.2025 (а.с.94-95).
Згідно правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц, якщо суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає судовому розгляду, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.
Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду по суті, а заява від 05.08.2025 адвоката Іляшкович Н.В. не підлягає задоволенню, оскільки така не аргументована, поважних та об'єктивних підстав для відкладення адвокатом не наведено.
Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 25.10.2005 на підставі розпорядження голови Хустської райдержадміністрації від 20.09.2005 №406.
Згідно витягу з державного реєстру речових прав від 27.01.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 2125355300:01:003:0274 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 №259240 виданого 26.06.2003 Вишківською селищною радою на підставі рішення 9 сесії Вишківської селищної ради 23 скликання від 23.02.1999.
У ОСОБА_2 наявна технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 04.05.2023, що підтверджено витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.05.2023.
14.03.2024 комісією виконавчого комітету Вишківської селищної ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою винесено акт, яким встановлено, що відстань від тильної сторони житлового будинку позивача ОСОБА_2 до висаджених кущів виноградної лози складає: 0,77м, 0,83м, 0,78м, 0,97м, 1м, 0,97м, 0,71м., 1,12м., 1,14м, 1,16м, 1,05м, 1,32м, 1,27м, 1,31м, 1,20м, 1,34м, 1,5м, 1,4м. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення спірного питання.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 06.05.2009 ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з надвірними побудовами на підставі розпорядження голови Хустської райдержадмінітстрації від 23.03.2009 №93.
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії АП №231093 від 25.11.2010 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,1117 га розташованої в АДРЕСА_2 на підставі рішення Вишківської селищної ради 27 сесії 5 скликання №229 від 21.05.2010.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 96 Земельного кодексу України визначено ,що землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України.
Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є сусідами, тобто власниками земельних ділянок, які знаходяться в безпосередній близькості один до одного. ОСОБА_1 висадила впритул до будинку АДРЕСА_4 кущів винограду та 2 дерева породи туя. ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1 з вимогою усунути перешкоди у користуванні власністю, оскільки насадження висаджені впритул до його будинку утворюють затінення, що призводить до накопичення вологи та руйнуванню фасаду будинку.
З метою встановлення відстані від насаджень до будинку 14.03.2024 комісією виконавчого комітету Вишківської селищної ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою винесено акт, яким встановлено, що відстань від тильної сторони житлового будинку позивача ОСОБА_2 до висаджених кущів виноградної лози складає: 0,77м, 0,83м, 0,78м, 0,97м, 1м, 0,97м, 0,71м., 1,12м., 1,14м, 1,16м, 1,05м, 1,32м, 1,27м, 1,31м, 1,20м, 1,34м, 1,5м, 1,4м. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення спірного питання.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції 20.11.2024 ОСОБА_2 подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив усунути перешкоди у користуванні йому будинком та земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_1 зрізати 16 рослин винограду. Вказав, що відповідачка добровільно зрізала 2 дерева породи туя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не доведено, що кущі висадила саме ОСОБА_1 і коли саме це було зроблено. Акт, на який посилається позивач та суд першої інстанції, а саме акт від 13.04.2024 складений комісією Вишківської селищної ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою не підписаний відповідачкою ОСОБА_1 та було складено за її відсутності.
Апеляційний суд не погоджується з позицією відповідачки з огляду на наступне.
Так, в суді першої інстанції відповідачка та її представник не заперечували той факт, що земельна ділянка з будинком ОСОБА_1 знаходиться в безпосередній близькості від земельної ділянки позивача, тобто такі є сусідами.
У даному випадку немає значення хто саме висадив кущі відповідачка ОСОБА_1 чи її близькі родичі, друзі, оскільки встановленню підлягає тільки факт наявності перешкод щодо користування позивачем ОСОБА_2 своєю земельною ділянкою та будинком.
Актом від 14.03.2024 комісії Виконавчого комітету Вишківської селищної ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою встановлено факт наявності порушень щодо насаджень, які розташовані в безпосередній близькості до будинку позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Даний акт носить рекомендаційний характер та приймається відповідною комісією виконавчого комітету селищної ради з метою врегулювання земельних відносин, тобто такий не потребує додаткового ознайомлення чи присутності власників земельних ділянок.
Крім цього, відповідачка у своїх доводах апеляційної скарги зазначає, що посилання на п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019 є некоректним, оскільки на момент висадки кущів винограду дані норми не набрали чинності у зв'язку з тим, що такі набрали чинності 01.10.2019.
Відповідно до п.6.1.41 Державних будівельних норм відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються має бути від 4 до 6 м, в залежності від величини крони, але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів - 1м.
Даний довід щодо акту не заслуговує на увагу, оскільки, саме відповідач має довести коли саме її кущі були висаджені, якщо вона вважає, що такі були висаджені ще до набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2019, тобто саме відповідач має спростувати доводи позивача та надати контраргументи.
Серед іншого, актом від 14.03.2024 комісії Виконавчого комітету Вишківської селищної ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою встановлено, що всі зелені насадженні відповідачки ОСОБА_1 знаходяться у безпосередній близькості до будівель позивача.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду констатує, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтовані та доведені, оскільки зелені насадження у кількості 16 кущів винограду створюють позивачу перешкоди у користуванні ним земельною ділянкою та розташовані на відстані 1 метра від будинку, а не від межі земельної ділянки, як це зазначено у п.6.1.41 ДБН Б.2.2-12:2019.
Тому, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування такого.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує також додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року, яким заяву представника позивача адвоката Іляшкович Н.В. задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5 264 гривні.
Під час перегляду додаткового рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керується наступним.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити не співмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі N 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19) зазначено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року в справі №757/29103/20 (провадження №61-11792св21) зазначено, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи.
Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (справа «East/West Alliance Limited v. Ukraine» від 23.01.2014).
З додаткової угоди до Договору про надання правничої допомоги від 18.04.2024 укладеної між ОСОБА_2 та адвокатом Іляшкович Н.В. вбачається, що вартість послуг оцінена адвокатом наступним чином: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 750 гривень за 30 хвилин; складання та подання позовної заяви - 3 000 гривень за 2 години; представництво інтересів у суді першої інстанції - 1 514 гривень за 1 годину. Всього: 5 264 гривні.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки дана справа є незначної складності, а складання процесуальних документів не повинно зайняти значного часу, а також те, що здійснення зустрічі та консультації клієнта по узгодженню правової позиції не відноситься до правничої допомоги, тому з урахуванням принципів пропорційності, розумності та обґрунтованості судових витрат, апеляційний суд вважає, що задоволенню підлягає тільки сума 4 500,00 гривень, тобто сума 5 264,00 гривні підлягає зменшенню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 18, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Габор Ярослав Іванович, задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2024 року, залишити без змін.
Додаткове рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2024 року змінити, зменшивши суму судових витрат із суми 5 264,00 гривні на суму 4 500,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 11 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: