Справа № 308/11037/24
Іменем України
08 серпня 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович, на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2025 року (головуюча суддя Дегтяренко К.С.) у справі № 308/11037/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей.
Позовні вимоги мотивовано тим, що сторони із 12.08.2006 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2023 у справі № 308/8703/23.
Від цього шлюбу у сторін народилося двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачка в суді першої інстанції зазначала, що сторони проживають разом за однією адресою, однак відповідач у достатньому обсязі не надає коштів на харчування дітей, лікування, навчання, оплату комунальних послуг, не бере участі у матеріальному забезпеченні дітей, які перебувають на її повному утриманні.
Неодноразові звернення позивачки до відповідача з вимогою щодо утримання дітей результатів не дали.
Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_2 просила суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 10 000 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 08 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 28 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 28 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1211 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Б.Б. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на
неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим судом не було враховано доводів відповідача про те, що батьки проживають разом з дітьми за однією адресою, відповідач неодноразово забезпечував фінансову підтримку своїм дітям, покривав витрати на їх лікування, освіту, дозвілля, тощо. Стягнута сума аліментів є необґрунтовано завищеною, не відповідає матеріальному становищу відповідача, реальним витратам на утримання дітей та їх потребам, суперечить принципу розумної достатності. Позивачкою не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження потреби у матеріальній допомозі, твердження позивачки не мають належного доказового обґрунтування заявленої суми аліментів.
Зазначає, що позивачем не надано доказів про фактичне окреме проживання сторін, не надано жодного підтвердження того, що відповідач не бере участі у вихованні чи утриманні дітей, відсутні дані про потребу аліментів на утримання дітей у розмірі 5000 грн щомісячно на кожну дитину. Суд не дослідив рівень доходів та майновий стан відповідача, не врахував фактичні можливості платника аліментів.
Вказує, що в суді першої інстанції відповідач посилався на те, що він постійно проживає разом із позивачкою та дітьми, бере безпосередню участь у догляді за дітьми, забезпечує їх харчування, придбання одягу, побутових товарів, оплачує комунальні послуги, несе усі витрати на утримання домогосподарства.
Судом не враховано, що у випадку, коли батько проживає разом із дітьми та бере участь в їхньому утриманні, застосування примусового механізму стягнення аліментів є надмірним і не відповідає реальним життєвим обставинам, що є порушенням принципу справедливості.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, проте його відсутність, відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Межі розгляду справи апеляційним судом
Згідно з вимогами ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Застосовані норми права
Статтею 51 Конституції України та статті 180 СК України установлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (ч. 3 ст. 182 СК України).
На момент пред'явлення позову, згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Вказаний прожитковий мінімум для дітей відповідного віку у 2025 році не змінився, та відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» становить: для дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Фактичні обставини справи та мотиви апеляційного суду
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що із 12.08.2006 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.07.2023 у справі № 308/8703/23 (а.с. 4-5).
У період шлюбу у сторін народилося двоє дітей, а саме: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 24.02.2010 та серії НОМЕР_2 (а.с. 6, 7).
Сторони в суді першої інстанції визнали ту обставину, що проживають разом за однією адресою у АДРЕСА_1 .
Позивачка вказувала, що відповідач у достатньому обсязі коштів на утримання дітей не надає, її звернення до нього результатів не дали. На підтвердження своїх доводів про те, що діти перебувають на повному утриманні матері, самостійної оплати комунальних послуг за житло, позивачкою надано квитанції про придбання продуктів харчування, одягу та взуття, понесення витрат на придбання ліків, послуги закладів дошкільної освіти, медичні послуги, сплату комунальних послуг (а.с. 50-69).
Згідно відповіді № 1642490 від 06.08.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи - ОСОБА_1 за період із 1 кварталу 2024 року по 2 квартал 2025 року отримував соціальні виплати (щомісячно 860 грн), у січні 2024 року суму іншого доходу 12,78 грн (АТ «Приватбанк»), у квітні 2025 року суму іншого доходу 402,29 грн (АТ «Приватбанк»). Відомості про інші доходи за вказаний період відсутні.
ОСОБА_2 за період із 1 кварталу 2024 року по 2 квартал 2025 року є платником єдиного податку, отримувала: заробiтну плату та дохiд, виплачений самозайнятій особi, розміри яких деталізовано у відповіді № 1649235 від 07.08.2025 з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи.
Апеляційним судом встановлено, що згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя (справа № 308/23210/23). Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 03.10.2024 у справі № 308/23210/23 було затверджено мирову угоду, укладену між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на наступних умовах:
1. Визнано в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:31:002:0204 та 2110100000:31:001:0421 по АДРЕСА_1 в цілому.
Відповідач ОСОБА_1 відмовляється від права володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном.
2. Визнано в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки за кадастровими номерами 2110100000:31:002:0206 та 2110100000:31:001:0420 по АДРЕСА_1 в цілому.
Позивач ОСОБА_2 відмовляється від права володіння, користування та розпорядження вищевказаним майном.
3. Визнано в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на транспортний засіб марки "MINI ONE", 2003 року випуску, д.н. НОМЕР_5 (VIN НОМЕР_6 ) в цілому.
4. Визнано в порядку поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на транспортний засіб марки ГАЗ, модель 2705, д.н. НОМЕР_7 (VIN НОМЕР_8 ) в цілому.
5. Подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у спільну власність наступне рухоме майно: меблевий гарнітур, який складається із 3-ох диванів; пральну машину «Gorenje»;посудомийну машину «Bosch»; два телевізори «Mi»; холодильник «Gorenje»; офісні меблі (з кабінету) - диван, два крісла, стіл, три полиці; 2 велосипеди (марки CUBE ) генератор бензиновий Media Line (MLG9000E)
З якого виділити у власність :
ОСОБА_2 :
-меблевий гарнітур, який складається із 3-ох диванів;
-пральну машину «Gorenje»;
-посудомийну машину «Bosch»;
-телевізор «Mi» 42 дюйми;
-холодильник «Gorenje»;
-офісні меблі (з кабінету) -диван, два крісла, стіл, три полиці;
-велосипед (марки CUBE )
-генератор бензиновий Media Line (MLG9000E)
ОСОБА_1 :
-холодильник «Gorenje»;
-диван;
-телевізор «Mi» 56 дюймів;
-велосипед (марки CUBE );
Сторони мирової угоди стверджують, що такий поділ є рівноцінний та відповідає вимогам ст. 70 Сімейного кодексу України.
6.Відповідач ОСОБА_1 бере на себе витрати за власний рахунок здійснюєити влаштування калітки у воротах, що розташовані між земельними ділянками з кадастровим номерами 2110100000:31:002:0126 та 2110100000:31:001:0420, а також здійснює (за власний рахунок) проведення /розводку незалежних для двох будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 комунікацій (газ, світло, воду).
7.Відповідач ОСОБА_1 зобов'язується не чинити перешкод позивачу ОСОБА_2 у проході та проїзді до буд. АДРЕСА_1 з вулиці через фактично існуючий проїзд, що розташовується між земельними ділянками з кадастровим номерами 2110100000:31:002:0126 та 2110100000:31:001:0420.
8.Позивач ОСОБА_2 зобов'язується не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному володінні, користуванні та розпорядженні житловим будинком АДРЕСА_1 та земельними ділянками з кадастровими номерами 2110100000:31:002:0206 та 2110100000:31:001:0420 по АДРЕСА_1 . Сторони угоди визнають, що місцем проживання дітей є місце їх реєстрації, а саме : АДРЕСА_1 .
Наведені обставини у вказаному судовому рішенні у цивільній справі № 308/23210/23 засвідчують наявність як у позивача, так і у відповідача на праві власності нерухомого майна на момент пред'явлення даного позову про стягнення аліментів. Вказані у такому судовому рішенні обставини свідчать про задовільне матеріальне становище матері, адреса якої є узгодженим місцем реєстрації дітей, а також про задовільне матеріальне становище платника аліментів.
Апеляційна скарга не містить доводів, а матеріали справи не містять доказів щодо незадовільного стану здоров'я платника аліментів. Відомості про наявність у відповідача інших утриманців у справі відсутні.
Позивачкою у даній справі не доведено належними й допустимими доказами витрат відповідача на придбання нерухомого майна для визначення аліментів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 182 СК України.
В той же час, на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 не підтвердив своєї участі в утриманні дітей, не надав належних і допустимих доказів його незадовільного матеріального становища, не довів розміру свого дійсного доходу (заробітку). При цьому, судова колегія зауважує, що відсутність доходу не звільняє від обов'язку утримувати дітей.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів вважає, що місцевим судом не було достатньо обґрунтовано визначений розмір аліментів - по 5000 грн на кожну дитину, судом не мотивовано підстав для визначення такого розміру, який суттєво перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, за відсутності доказів щодо розміру заробітку (доходу) платника аліментів, без урахування інших істотних обставин справи, зокрема, майнового становища платника аліментів та майнового становища позивачки, яка, відповідно до положень ст. 141 СК України, має рівні з батьком обов'язки щодо дітей.
Враховуючи матеріальне становище дітей, матеріальне становище платника аліментів та стан його здоров'я, відсутність у платника аліментів інших дітей чи утриманців, наявність на праві власності у відповідача встановленого вище нерухомого майна, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судова колегія вважає, що розмір аліментів на утримання дітей слід визначити у твердій грошовій сумі щомісячно, а саме на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - в розмірі 3500 грн, та на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - в розмірі 3000 грн.
Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги
Зважаючи на викладене, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції у частині визначеного розміру аліментів на утримання дітей - змінити з підстав, передбачених п.п.3, 4 ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.7, 367, 368, 369, п. 2 ч. 1 ст.374, ст. п.п.3,4 ст. 376, ст. ст.381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бойко Богдан Богданович - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 квітня 2025 року в частині визначеного розміру аліментів - змінити, виклавши другий і третій абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 3500 грн, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 28 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн, що підлягає індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, а саме з 28 червня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Постанова набирає законної сили з дня її увалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.
Головуюча:
Судді: