Справа № 146/2149/24
Провадження № 22-ц/801/1567/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мороз І. С.
Доповідач:Голота Л. О.
06 серпня 2025 рокуСправа № 146/2149/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Міхасішина І.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 146/2149/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 6.05.2025, ухвалене у складі судді Мороза І.С. в приміщенні суді в м. Томашпіль, повний текст рішення складено 12.05.2025, -
30.12.2024 до Томашпільського районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ДАЛІ - ТОВ «Коллект Центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на корить позивача заборгованість :
за договором № 77527631 від 6.09.2021 в розмірі 39760,33 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 12380,73 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27377,57 грн.; нараховані 3 % річних 2,03 грн.;
за договором № 3876325 від 21.08.2021 в розмірі 116340,53 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 17509,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 96831,53 грн; заборгованість за комісіями 2000,00 грн; судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 6.09.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір № 77527631. Згідно п. 1. договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до п. 2 Договору про надання позики : сума позики становить 12652.00 грн.; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1.99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою. Відповідно до договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Відповідно до положень Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
21.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 3876325. Згідно п. 1.1. договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7500 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до п. 6.1. договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
22.02.2022 між ТОВ «1БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1БАНК» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77527631.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77527631.
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3876325. /а. с. 94/
10.03.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір № 10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3876325.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 77527631 від 6.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 39760,33 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 12380,73 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27377,57 грн.; нараховані 3 % річних 2,03 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 3876325 від 21.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 116340,53 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 17509,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 96831,53 грн; заборгованість за комісіями 2000,00 грн.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 6.05.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 77527631 від 6.09.2021 та договором № 3876325 від 21.08.2021 у розмірі 156100,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 2422,40 грн. судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу (вх 6447 від 5.06.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивачем не доведено укладення кредитних договорів, надання (передання) первісним кредитодавця відповідачу коштів у кредит за кредитними договорами; відступлення права вимоги до відповідача первісними кредитодавцями на користь позивача за договором факторингу; наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Відповідач заперечує, що він зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі ІТС Кредитодавця; створив в такій системі особистий кабінет; отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційних системах (сайтах) кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладання) кредитних договорів. Також стягнутий судом першої інстанції розмір витрат 25000 грн на правничу допомогу є неспівмірно великий, виходить за розумні межі визначені законом.
18.06.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов через підсистему «Електронний суд» відзив (вх № 6907) ТОВ «Коллект Центр», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні представник ТОВ «Коллект Центр» Семенюк Н. Ю. заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідач у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про дату час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
6.09.2021 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 77527631 відповідно до умов якого, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики. Відповідно до п. 2 договору про надання позики: сума позики становить 12652 грн, процентна ставка становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою, строк позики 30 днів. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту розміщенні на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою йому зрозумілі /а. с. 20-21/.
ТОВ «1БАНК» свої зобов'язання за договором виконало, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес», згідно якої останнє на виконання договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 укладеного між ТОВ «ФК «Фінекспрес» та ТОВ «1 БАНК», здійснило платіжну операцію по платіжній інструкції з переказу коштів, а саме 6.09.2021 на суму 12652 грн, отримувач на карту № НОМЕР_1 /а. с. 58/.
22.02.2022 було укладено договір № 22-02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БАНК» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77527631. Вказане встановлено також з копії реєстру боржників до договору факторингу № 1 від 22.02.2022 /а. с. 77-88, 60/.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77527631. Вказане встановлено також з копії реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 /а. с. 100-112/.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором ТОВ «1БАНК» загальна заборгованість відповідача за договором № 77527631 від 6.09.2021 складає 39758,30 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого позивачем загальна заборгованість відповідача станом на 6.12.2024 за договором № 77527631 від 6.09.2021 складає 39760,33 грн /а. с. 74/.
21.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3876325 відповідно до умов якого, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.13. договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати всі інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20000.00 гри, у валюті: Українські гривні, кредит надається строком на 30 днів з 21.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 20.09.2021 /а. с. 22-31/.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало, а саме надав відповідачу кредит, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приват Банк», згідно якої останнє на виконання договору про переказ коштів № 4071 від 11.03.2020, з рахунку ТОВ «Мілоан» через систему платежів LigPayST здійснило фінансову операцію по переказу коштів, де одержувач ОСОБА_1 , ІD платежа 1740561728, дата проведення операції 21.08.2021, номер картки одержувача коштів НОМЕР_2 , сума операції 20000,00 грн, номер договору 3876325 /а. с. 64/.
15.12.2021 було укладено договір № 15-12/2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3876325. Вказане встановлено також з копії реєстру боржників до договору факторингу № 15-12/2021-22 /а. с. 89-99/.
10.03.2023 було укладено договір № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3876325. Вказане встановлено також з копії реєстру боржників до договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 /а. с. 113-125/.
Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого позивачем загальна заборгованість, відповідача станом на 6.12.2024 за договором № 3876325 від 21.08.2021 складає 116340,53 грн /а. с. 73/.
Відповідно до відповіді АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7 -250320/77989-БТ від 26.03.2025, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 . Надано випису з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_3 за період з 21.08.2021 по 11.09.2021, відповідно до якої судом встановлено, що 21.08.2021 на картку № НОМЕР_3 зараховано переказ коштів у сумі 20000 грн, коментар до переказу коштів «виплата займа Мілоан ІD платежа 1740561728», 06.09.2021 на картку № НОМЕР_3 зараховано переказ коштів у сумі 12652 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість по кредитним договорам на загальну суму 156100,86 грн.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі зроблено за неповного з'ясування обставин справи, не правильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.
Щодо доведеності укладення 6.09.2021 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 договору позики № 77527631 та договору від 21.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 про споживчий кредит № 3876325, апеляційний суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 6.09.2021 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 77527631 /а. с. 20-21/. Даний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором; 21.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 3876325 /а. с. 22-30/. Даний договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором /а. с. 57/.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Крім цього, відповідач частково сплачував заборгованість, на що звертає увагу позивач.
В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 договору позики № 77527631 від 6.09.2021 та між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 3876325 від 21.08.2021.
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором позики № 77527631 від 6.09.2021 та договором про споживчий кредит № 3876325 від 21.08.2021.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість : за договором № 77527631 від 6.09.2021 в розмірі 39760,33 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 12380,73 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 27377,57 грн.; нараховані 3 % річних 2,03 грн.; за договором № 3876325 від 21.08.2021 в розмірі 116340,53 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 17509,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 96831,53 грн; заборгованість за комісіями 2000,00 грн.
Відповідно до умов договору позики № 77527631 від 6.09.2021 між сторонами була погоджена процентна ставка в розмірі 1,99 % в день (п. 2.3); строк позики 30 днів (п. 2.2); сума позики 12652 грн (п.2.1); дата надання позики 6.09.2021, дата повернення позики 6.10.2021, знижена процентна ставка/день % 0,70 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70 %, пеня в день 2,70 %, орієнтована реальна річна процентна ставка 906,08 %, орієнтовна загальна вартість позики у грн 15295,64 (п. 2.3).
Відповідно до договору про споживчий кредит № 3876325 від 21.08.2021 між сторонами погоджено, що сума кредиту становить 20000 грн (п.1.2); кредит надається строком на 30 днів з 21.08.2021; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 20.09.2021; комісія за надання кредиту 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1), проценти за користування кредитом 7500 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Правомірним є висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем надання відповідачу коштів за договором позики № 77527631 від 6.09.2021 в розмірі 12652 грн та за договором № 3876325 від 21.08.2021 в розмірі 20000 грн, що підтверджується наявними у справі доказами, а саме довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 18.09.2024 № КД-000000546 /а. с. 58/, довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 19.09.2024 № 6523/19-09 /а. с. 64/, випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 /а. с. 204-205/, з якої вбачається зарахування на рахунок відповідача коштів 6.09.2021 в розмірі 12652 грн, та 21.08.2021 в розмірі 20000 грн.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику (постанова ВС від 20.03.2024 у справі № 229/1727/21).
Водночас, колегія суддів вважає, що розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співмірним тілу кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості) за користування коштами.
У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).
Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9.04.1985 № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7.10.2020 у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
У постанові ВС від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів ОСОБА_1 щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов'язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
З огляду на зазначене, те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за договором № 77527631 від 6.09.2021 за нарахованими процентами становить 27377,57 грн та за договором № 3876325 від 21.08.2021 за нарахованими процентами становить 96831,53 грн не є співрозмірною сумі кредитів за договором № 77527631 від 6.09.2021 (борг по тілу кредиту 12380,73 грн), за договором № 3876325 від 21.08.2021 (борг по тілу кредиту 17509,00 грн), є непропорційно великою сумою відсотків, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним вказаними договорами до розміру заборгованості по тілу кредиту, тобто за договором № 77527631 від 6.09.2021 з 27377,57 грн до 12380,73 грн; за договором № 77527631 від 6.09.2021 з 96831,53 грн до 17509,00 грн.
Також, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по комісії в розмірі 2000 грн за договором № 3876325 від 21.08.2021 з огляду на наступне.
У постанові ВС від 31.07.2025 у справа № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Колегія суддів звертає увагу, що в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку послуг позивача, які пов'язані надання кредиту, що надаються відповідачу, також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного договору, а тому положення договору 1.5.1 договору № 3876325 від 21.08.2021 щодо обов'язку позичальника сплатити комісію кредитодавцю за надання кредиту 2000 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Виходячи з наведеного, аргументи апеляційної скарги заслуговують на увагу частково, рішення суду першої інстанції від 6.05.2025 у даній справі слід змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції. Позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 77527631 від 6.09.2021 в розмірі 24763,49 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 12380,73 грн; заборгованість за нарахованими процентами 12380,73 грн.; нараховані 3 % річних 2,03 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3876325 від 21.08.2021 в розмірі 35018 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 17509,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 17509,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 726,72 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн пропорційно до задоволеної частини вимог відповідно до статті 141, підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 6.05.2025 у даній справі змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 77527631 від 6.09.2021 в розмірі 24763,49 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 12380,73 грн; заборгованість за нарахованими процентами 12380,73 грн.; нараховані 3 % річних 2,03 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3876325 від 21.08.2021 в розмірі 35018 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 17509,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 17509,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 726,72 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7500 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
І. В. Міхасішин
Повний текст постанови складено 11.08.2025.