Справа № 127/20676/24
Провадження № 22-ц/801/1534/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Голота Л. О.
06 серпня 2025 рокуСправа № 127/20676/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В.П.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 127/20676/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області віл 23.04.2025, ухвалене у складі судді Бойко В.М. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 30.04.2025, -
20.06.2025 ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом (вх 54406) до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності, в якому просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв. м., що складається із житлової кімнати літ. «А» і туалету та як наслідок припинити право власності, яке органом державної реєстрації зареєстровано за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв. м., що складається із житлової кімнати літ. «А» і туалету; стягнути з відповідача судові витрати /а. с. 6, 27/.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01.08.2022 у справі №127/28999/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Томашпільської районної державної адміністрації Штифурко О.Д., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б., ОСОБА_4 та скасовано рішення державного реєстратора Томашпільської районної державної адміністрації Штифурко О.Д., індексний номер 53580294 від 12.08.2020 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв.м., що складається із житлової кімнати літ. «А» та туалету, за ОСОБА_3 та припинено його право власності на вказане майно. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Лукашенком В.Б. від 23.09.2020 за № 5869, скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса ВМНО Лукашенка В.Б. про державну реєстрацію права власності, індексний номер 54218980 від 23.09.2020 на вищезазначену квартиру та припинення права власності ОСОБА_4 на вказане майно; визнання недійсним та скасування договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Кметюк С.В. від 22.10.2020 за № 1891, скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса ВМНО Кметюк С.В. про державну реєстрацію права власності, індексний номер 54710747 від 22.10.2020 на згадану раніше квартиру та припинення права власності ОСОБА_2 на вказане майно відмовлено.
Підставами відмови зазначено те, що зі змісту позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, наведені вище вимоги пред'явлені до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та державного реєстратора Томашпільської РДА Штифурко О.Д. ОСОБА_4 будучи покупцем за оспорюваним договором купівлі продажу від 23.09.2020 та дарувальником за оспорюваним договором дарування від 22.10.2020 (сторона договору), за клопотанням представника позивача до участі у справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. При цьому, судом у справі №127/28999/21 встановлено, що ОСОБА_4 , будучи стороною оспорюваних договорів має виступати у справі виключно в якості відповідача, оскільки він як сторона оспорюваних договорів мав би відповідати за позовними вимогами в цій частині. У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено.
Разом з цим, судом роз'яснено, що відмова в цій частині позову не позбавляє позивача права повторно пред'явити аналогічну вимогу до належних відповідачів (повного складу учасників оспорюваних правочинів). Таким чином, рішенням суду у справі № 127/28999/21 встановлено незаконність реєстрації права власності за першим власником ОСОБА_3 та припинено його право власності на вказане майно, а в частині вимог про визнання недійсними наступних правочинів та припинення права власності наступних набувачів майна відмовлено через невірний склад учасників зокрема через незалучення ОСОБА_4 в якості відповідача, проте роз'яснено право звернення до суду з аналогічними вимогами до належних відповідачів (повного складу учасників оспорюваних правочинів).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області віл 23.04.2025 позов задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв.м., що складається із житлової кімнати літ. «А» і туалету та як наслідок припинити право власності, яке органом державної реєстрації зареєстровано за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв.м., що складається із житлової кімнати літ. «А» і туалету. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу (вх 6274 від 2.06.2025), в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн /а. с. 140/.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції при розгляді справи залишив поза увагою принципи віндикації та те, що позов пред'явлено неналежним позивачем; позивач не був і не є одноосібним власником або титульним володільцем спірного житлового приміщення, тому не може одноосібно вирішувати долю спірного приміщення, зокрема шляхом звернення до суду із віндикаційним позовом, такий позов має бути пред'явлено колективно від усіх співвласників багатоквартирного будинку або ж від органу самоорганізації співвласників багатоквартирного будинку за наявності; задоволення позовних вимог буде наслідком повернення спірного приміщення у власність позивача, а не співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2
23.06.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов через підсистему «Електронний суд» відзив (вх № 7118) ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином про дату час і місце розгляду справи
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 225125948 від 23.09.2020 вбачається, що 7.08.2020 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Томашпільської РДА Штифурко О.Д. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на приміщення АДРЕСА_1 , як на квартиру, площею 7,5 кв.м., що складається із житлової кімнати літ. «А» та туалету. Підставою для державної реєстрації речового права ОСОБА_3 на спірне приміщення стали: технічний паспорт б/н від 06.07.2020 ФОП « ОСОБА_6 »; договір найму житла б/н від 17.12.2009, виданий МКП «ЖЕК № 7»; довідка № 15 від 09.01.2009 видана МКП «УК «Господар Люкс»; акт б/н від 09.01.2020, виданий членами комісії /а. с. 9/.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.09.2020 ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) уклали даний договір, відповідно до якого продавець продав у власність, а покупець, набув у власність, купив, квартиру АДРЕСА_1 , і виплачує відповідну грошову суму за вказану квартиру, зазначену п. 5 цього договору. Загальна площа квартири становить 7,5 м2, житлова - 7,0 м2 /а. с. 10/.
На підставі вказаного договору за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності /а. с. 11/.
22.10.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири, відповідно до якого, дарувальник ОСОБА_4 , розуміючи значення своїх дій щодо безоплатності цієї угоди, без будь-якого примусу, насильства або якихось погроз, подарував, а обдарована, ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру за АДРЕСА_1 /а. с. 12-13/.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 383560708 від 19.06.2024 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв. м., зареєстровано за ОСОБА_2 22.10.2020 /а. с. 14/.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1.08.2022 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Державного реєстратора Томашпільської районної державної адміністрації - Штифурко О.Д., третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С.А., приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б., ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсними та скасування договорів купівлі - продажу та дарування зі скасуванням рішень державних реєстраторів - приватних нотаріусів про державну реєстрацію права власності та припинення права власності задоволено частково.
Скасовано рішення державного реєстратора Томашпільської районної державної адміністрації Штифурко О.Д., індексний номер 53580294 від 12.08.2020 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , площею 7,5 кв.м., що складається із житлової кімнати літ. «А» та туалету, за ОСОБА_3 та припинено його право власності на вказане майно. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В рішенні суду від 1.08.2022 у справі №127/28999/21 зазначено, що зі змісту позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, наведені вище вимоги пред'явлені до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , та Державного реєстратора Томашпільської РДА Штифурко О.Д.. ОСОБА_4 будучи покупцем за оспорюваним договором купівлі продажу від 23.09.2020 та дарувальником за оспорюваним договором дарування від 22.10.2020 (сторона договору), за клопотанням представника позивача до участі у справі залучений в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів. Судом у справі №127/28999/21 встановлено, що ОСОБА_4 , будучи стороною оспорюваних договорів має виступати у справі виключно в якості відповідача, оскільки він як сторона оспорюваних договорів мав би відповідати за позовними вимогами в цій частині. У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. З огляду на викладене в задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним та скасування договору купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Лукашенком В.Б. від 23.09.2020 за № 5869; скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса ВМНО Лукашенка В.Б. про державну реєстрацію права власності, індексний номер 54218980 від 23.09.2020 та припинення права власності ОСОБА_4 на вказане майно; визнання недійсним та скасування договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ВМНО Кметюк С.В. від 22.10.2020 за № 1891; скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса ВМНО Кметюк С.В. про державну реєстрацію права власності, індексний номер 54710747 від 22.10.2020 та припинення права власності ОСОБА_2 на вказане майно відмовлено.
Судом у справі №127/28999/21 роз'яснено, що відмова в цій частині позову не позбавляє позивача права повторно пред'явити аналогічну вимогу до належних відповідачів (повного складу учасників оспорюваних правочинів).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22.11.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Чернілевською Р.В., залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1.08.2022 залишено без змін /а. с. 20/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_2 в результаті його відчуження ОСОБА_4 шляхом дарування, а ОСОБА_4 свого часу набув право від ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, тому з метою повного відновлення порушених прав вказане майно підлягає витребуванню, а право власності за ОСОБА_2 на дане майно підлягає припиненню. Вказаний спосіб захисту є ефективним, оскільки відповідає меті приведення спірного приміщення у попередній стан, тобто у стан допоміжного приміщення комірки двірника, яка призначена для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача.
Цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.
Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2024 у справі № 753/5090/20 викладено висновок про те, що «особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права. Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації.
Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів та прийняття відповідних рішень здійснюються згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (стаття 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
У постанові ВС від 12.09.2019 у справі № 23/936 зазначено, що предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме : підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність в натурі у володіння відповідача ; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач в позовній заяві зазначає про те, що квартира АДРЕСА_1 площею 7,5 м. кв., що складається із житлової кімнати літ «А» і туалету належить до спільної сумісної власності співввлансників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Позивач не є одноосібним власником або титульним володільцем приміщення в розумінні статті 387 ЦК України, тому не може одноосібно ставити вимогу про витребування спірного майна, адже такий позов мав би бути від усіх співвласників багатоквартирного будинку, або ж від органу самоорганізації співвласників багатоквартирного будинку за наявності.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Суд першої інстанції не звернув уваги, що задоволення позову призведе до реєстрації права власності на спірну квартиру за позивачем, а не за всіма співвласниками багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , що може призвести до порушення прав інших співвласників багатоквартирного будинку.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023 в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 1-4 частини 1 статті 376 ЦПК України).
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Щодо розподілу витрат по судовому збору.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
При поданні апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з позивача слід стягнути на користь відповідача 1816,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області віл 23.04.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 гривень 80 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський
Повний текст постанови складено 11.08.2025.