справа № 761/44568/23 головуючий у суді І інстанції Фролова І.В.
провадження № 22-ц/824/10111/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Фролової І.В., о 09 год 16 хв. в місті Києві, дата складення повного тексту рішення 21 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції» про стягнення безпідставно набутих коштів, -
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти, з урахуванням інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами в загальному розмірі 714 590,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2016 року між ТОВ «ФК «Приватні Інвестиції» та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року. Предметом договору була квартира номер АДРЕСА_1 . Продаж здійснено за 330 000,00 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 , рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, скасовано запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» від 26 листопада 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенка Є.М.; витребувано із володіння позивача на користь ОСОБА_2 вказану квартиру. Тобто, продане позивачу нерухоме майно було витребувано із його володіння на підставі рішення суду. Позивач звернувся до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» із заявою від 22 листопада 2021 року про повернення вказаної вище грошової суми, проте грошові кошти не було повернуто.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 330 000,00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 26 092,60 грн. та інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 130 963,80 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 04 січня 2024 року та повернути позивачу позовну заяву, у разі встановлення судом відсутності підстав для скасування ухвали суду від 04 січня 2024 року, скасувати повністю рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»зазначає, що позовна заява про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат від 27 листопада 2023 року підписана представником позивача адвокатом Гринишиним Є.В. до відомостей про її додатки. Належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після викладення основного тексту цього документа чи відомостей про додатки до нього (у разі їх наявності). Таким чином позивачем не були виконані процесуальні вимоги щодо підписання позовної заяви. Відповідно у Шевченківського районного суду м. Києва не було підстав для постановлення ухвали про відкриття провадження від 04 січня 2024 року. Вказана позовна заява мала бути повернута судом позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Крім того, 09 грудня 2016 року між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції»(продавець) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. 09 грудня 2016 року, реєстр. № 6549. Право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 грудня 2016 року та залишається чинним, ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником цього майна. Разом з тим, з позовною заявою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат від 27 листопада 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) і такий РНОКПП не був зазначений позивачем помилково. Зазначає, що до позовної заяви додана «Довідка про відсутність кабінету ОСОБА_1 ». У відповіді про відсутність Електронного кабінету ЄСІТС № 305408 від 27 листопада 2023 року, зазначений РНОКПП - НОМЕР_2 . ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не є покупцем за Договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О. 09 грудня 2016 року, реєстраційний № 6549. Так, як ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником квартири АДРЕСА_1 , підстав для повернення позивачу 330 000,00 грн., сплачених на підставі Договору купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, немає. Відповідно немає підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за прострочку виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України. Також суд першої інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_2 на користь якого у ОСОБА_1 була витребувана квартира, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Щодо ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2024 року.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Встановлено, що позов в інтересах ОСОБА_1 було подано адвокатом Гринишиним Є.В. На підтвердження повноважень адвоката до позовної заяви представником було додано ордер серії ВІ № 1181932 від 27 листопада 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 02270520021 від 27 травня 2021 року уповноважив адвоката Гринишина Є.В. на представлення його інтересів у Шевченківському районному суді м. Києва, Київському апеляційному суду, Верховному суді (т.1, а.с.89).
У ч. 2 ст. 175 ЦПК України зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача (ч. 7 ст. 177 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Відтак, ордер в розумінні наведених положень ЦПК України є самостійним та достатнім документом на підтвердження повноважень представника.
Суд першої інстанції, встановивши, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України обґрунтовано відкрив провадження у справі.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції повинен був застосувати правовий висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23 та повернути позовну заяву позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до пункту 5.22. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2020), затвердженого наказом державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року № 144, підпис розміщують під текстом документа або під відміткою про наявність додатків.
Таким чином, розміщення підпису під текстом (після тексту) позовної заяви оформленої у паперовій формі, зокрема надає можливість суду ідентифікувати, що саме викладені у тексті заяви мотиви і доводи заявляє та підтримує особа, яка її подала.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 09 грудня 2016 року між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (продавець) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем I.О. 09 грудня 2016 року, реєстр. № 6549.
ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» передає, а ОСОБА_1 приймає у власність трикімнатну квартиру номер АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., і зобов'язується сплатити за неї обговорену грошову суму (п. 1.1. Договору купівлі- продажу).
Продаж здійснено за 330 000,00 (триста тридцять тисяч) гривень 00 копійок, які Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» отримало від Покупця повністю, ще до підпису цього договору та своїм підписом під цим договором підтверджує проведення зі сторони Покупця повного розрахунку за продану квартиру та відсутність до нього претензій майнового характеру (п. 2.1. Договору купівлі-продажу).
Право власності у Покупця на вищевказану квартиру підлягає державній реєстрації. Право власності на майно, вказане в цьому договорі, виникає з моменту державної реєстрації (п. 3.6. Договору купівлі-продажу).
09 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на квартиру загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096880063101, номер запису про право власності 17936162, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 6549, виданий 09.12.2016, видавник: Ємець I.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32836342 від 09.12.2016).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 356062620 від 27.11.2023 року), власником квартири АДРЕСА_1 з 09 грудня 2016 року є ОСОБА_1 .
В подальшому, іпотекодавець ОСОБА_2 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовною заявою, в якій просив витребувати з володіння ОСОБА_1 зазначену квартиру.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року у справі № 645/6189/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_1 , приватних нотаріусів ХМНО Остапенко Є.М. та Ємець I.О. про визнання недійсним та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на квартиру, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та вирішено:
1) скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції» від 26 листопада 2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений на підставі рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Остапенка Є.М.;
2) витребувати із володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вказану квартиру.
Ухвалою Верховного суду від 14 липня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, а в подальшому ухвалою Верховного суду від 06 вересня 2021 року - повернуто її скаржнику.
Тобто, продане позивачу нерухоме майно було витребувано із його володіння на підставі рішення суду.
Позивач звернувся до ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» із заявою від 22 листопада 2021 року про повернення вказаної вище грошової суми.
Доказів того, що вказана заява була задоволена, а грошові кошти було повернуто - відсутні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що правова підстава для отримання TОВ «ФК «Приватні інвестиції» коштів в розмірі 330 000,00 грн. від позивача відпала у зв'язку з ухваленням постанови Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 645/6189/16-ц, і вказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як безпідставно одержані відповідачем. Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором позики своєчасно не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних від простроченої суми за період прострочення із 14 квітня 2021 року по 01 грудня 2023 року (дата подання позовної заяви) у розмірі 26 092,60 грн. та інфляційні втрати від простроченої суми за період прострочення із 14 квітня 2021 року по 01 грудня 2023 року (дата подання позовної заяви) у розмірі 130 963,80 грн.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
Системний аналіз положень статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня. Отже норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, встановивши, що правова підстава для отримання TОВ «ФК «Приватні інвестиції» коштів в розмірі 330 000,00 грн. від позивача відпала у зв'язку з ухваленням постанови Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 645/6189/16-ц, суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку, щовказані кошти підлягають поверненню відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, як безпідставно одержані відповідачем.
Відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу У країни боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунки здійсненні судом першої інстанції, апеляційний суд погоджується з висновками суду, що, оскільки, відповідач свої зобов'язання за договором позики своєчасно не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати від простроченої суми за період прострочення із 14 квітня 2021 року по 01 грудня 2023 року (дата подання позовної заяви) у розмірі 130 963,80 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову судом першої інстанції встановлено що, 09 грудня 2016 року між ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» (продавець) та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем I.О. 09 грудня 2016 року, реєстр. № 6549. 09 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на квартиру загальною площею 63,8 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1096880063101, номер запису про право власності 17936162, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 6549, виданий 09.12.2016, видавник: Ємець I.О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32836342 від 09.12.2016),
Разом з тим, суд першої інстанції в резолютивній частині помилково зазначив ідентифікаційний код позивача НОМЕР_2 замість вірного НОМЕР_1. Зазначене підтверджується наданими суду копією паспорта позивача та довідкою про присвоєння останньому індивідуального податкового номера НОМЕР_1.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд не звернув уваги, що заначений представником позивача в позовній заяві РНОКПП позивача - НОМЕР_2 не відповідає РНОКПП ОСОБА_1 НОМЕР_1 , який зазначений в договорі купівлі-продажу квартири, на підставі якого позивач набув право власності на неї.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, правильно вирішивши спір по суті, суд першої інстанції, через допущені представником позивача описки, невірно зазначив РНОКПП позивача, а саме - замість правильного НОМЕР_1 , зазначено НОМЕР_2 на що обґрунтовано посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, та що є підставою до зміни рішення в цій частині.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні інвестиції» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року змінити, зазначивши в резолютивній частині рішенняреквізити учасників справи в наступній редакції:
« ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Жамбила Жабаєва, буд. 7, код ЄДРПОУ 37356981».
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 07 серпня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.