Апеляційне провадження № 22-ц/824/11999/2025
Справа № 760/7593/24
Іменем України
07 серпня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року, ухвалені у складі судді Кицюк В.С. в м. Київ, апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року, ухвалені у складі судді Кицюк В.С. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення коштів,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила стягнути на свою користь з ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 17689,58 грн. та частину вартості незалежної експертизи в розмірі 2950 грн., з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» частину страхового відшкодування в розмірі 48940,12 грн. та частину вартості незалежної експертизи в розмірі 2950 грн., покласти на відповідачів судові витрати.
Позов мотивувала тим, що 06 липня 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Lexus RX д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , та автомобіля Hyindai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Винуватець ДТП ОСОБА_3 надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 208612862, виданий ТДВ «СК «Альфа-Гарант» 14 квітня 2022 року. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року в справі № 760/9083/22 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Протоколом огляду транспортного засобу від 12 липня 2022 року був встановлений перелік пошкоджень, отриманих автомобілем Hyundai Sonata, на підставі якого був складений страховий акт до договору страхування № 208612862 від 14 квітня 2022 року та встановлено суму страхового відшкодування 12213,97 грн., яку перераховано на картковий рахунок позивача 16 вересня 2022 року.
Оскільки сума, сплачена як страхове відшкодування, була вочевидь недостатньою для ремонту пошкодженого транспортного засобу, позивач 27 вересня 2022 року письмово звернулася до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з проханням надати копію страхового акту, але звернення було проігнороване. 03 листопада 2022 року позивач звернулася до страхової компанії з претензією про виплату страхового відшкодування в розмірі 29651 грн., яка також не була задоволена.
З метою визначення реального розміру збитків, завданих внаслідок ДТП, ОСОБА_1 звернулася до незалежної оціночної організації ПП «Галавтоекспертиза», щоб провести незалежну оцінку вартості ремонту транспортного засобу. Вартість незалежної оцінки становила 5900 грн. Як вбачається зі звіту № 7/5-А про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту складає 78843,67 грн., а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 61154,09 грн.
Згідно акту № 132 від 30 серпня 2023 року виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля, видаткової накладної № РН-0000047 від 28 червня 2023 року, фактична сума витрат склала 79125 грн., отже позивачем понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримане страхове відшкодування. На сьогоднішній день невідшкодованими залишилися 48940,12 грн., виходячи з 61154,09 грн. вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу за вирахуванням 12213,97 грн. страхової виплати, що дорівнює 48940,12 грн.
З винуватця ДТП ОСОБА_3 підлягає стягненню 17689,58 грн. - різниця між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 78843,67 грн. та страховою виплатою, яка становить 61154,09 грн., а також підлягає стягненню частина вартості незалежної експертизи в розмірі 2950 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року позов частково задоволено, стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 48940,12 грн., витрати за проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 2950 грн. та судовий збір в розмірі 866,53 грн., в задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення коштів відмовлено.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року в частині відмови в позові та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позов, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 17689,58 грн. та частину вартості незалежної експертизи в розмірі 2950 грн., скасувати додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., покласти на відповідачів судові витрати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводила зміст ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», погоджувалася з висновками суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача різниці між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та страховою виплатою 48940,12 грн. та частину вартості незалежної експертизи в розмірі 2950 грн., з чим позивач погоджується.
Наводила зміст ст. 22, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, п. 2.3, 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вказувала, що при визначенні розміру страхового відшкодування страховик зобов'язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, в зв'язку з чим страховик обмежений щодо виплати розміру страхового відшкодування, зокрема, вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи.
Зазначала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страховика обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyundai Sonata з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 61154,09 грн., а загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок пошкодження автомобіля, становить 78843,67 грн., різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 , вина якого встановлена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року в справі № 760/9083/22, а витрати позивача на ремонт транспортного засобу підтверджені належним чином.
Посилалася на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, у якій зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Повідомляла про орієнтовний розмір судових витрат 15000 грн., які очікує понести в зв'язку з розглядом даної справи.
Відповідачем ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь судові витрати 5000 грн.
Вказував, що апеляційна скарга не містить обґрунтування, порушення яких вимог законодавства допустив суд при ухваленні основного та/чи додаткового рішення. Доводи апеляційної скарги в частині оскарженні відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 зводяться до цитування норм матеріального права, як і в позові, проте поза увагою позивача залишається те, що обов'язок з відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхового ліміту.
Оскільки полісом № 208612862 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130000 грн., а позивачем стверджується, що розмір заподіяної її майну шкоди не перевищує 78843,67 грн., то саме ТДВ СК «Альфа-Гарант» є належним відповідачем у справі. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власних наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Наводив зміст ст. 1194 ЦК України, правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц про те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1066 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 ЦК України. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
В частині незгоди ОСОБА_1 з додатковим рішенням посилався на положення п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, зазначав, що апеляційна скарга не містить жодних доводів на підтвердження порушення судом будь-яких положень законодавства. ОСОБА_3 поніс витрати на правничу допомогу з метою представництва його інтересів в суді першої інстанції, та через немотивоване апеляційне оскарження позивачем законних рішень знову вимушений нести додаткові витрати на правничу допомогу.
Відповідач ТДВ СК «Альфа-Гарант», також не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість рішень, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та додаткове рішення від 02 травня 2025 року в частині стягнення страхового відшкодування, витрат на проведення оцінки матеріального збитку та судових витрат в зв'язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 , ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в позові до ТДВ СК «Альфа-Гарант» в повному обсязі, вирішити питання розподілу судових витрат.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив обставини справи, положення ст. 34.2, 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пояснював, що 12 липня 2022 року на виконання вимог закону страховою компанією було направлено представника для огляду транспортного засобу Hyundai Sonata, за результатами якого складено відповідний протокол огляду з вичерпним переліком пошкоджених деталей та необхідних ремонтних операцій для відновлення КТЗ, а також з переліком деталей, що мають сліди відновлювального ремонту, даний протокол підписано позивачем без зауважень. На підставі даного протоколу огляду було визначено розмір матеріальної шкоди та складено страховий акт. Вартість відновлювального ремонту становить 13398,79 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу з урахуванням ПДВ - 14656,71 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без урахування ПДВ - 12213,93 грн. Розмір страхового відшкодування склав 12213,97 грн. Оскільки виплата страхового відшкодування з боку відповідача здійснювалась безпосередньо на рахунок ОСОБА_1 , а позивачем ні у ході досудового врегулювання спору, ні до позовної заяви не додано доказу, що підтверджує факт оплати проведеного ремонту, то ТДВ СК «Альфа-Гарант» зменшило розмір виплати на суму ПДВ. Отже, з боку ТДВ СК «Альфа-Гарант» було виконано всі обов'язки страховика, визначені законом, розмір страхового відшкодування визначено з додержанням положень законодавства у сфері страхування і оцінки майна. Позивач не наводить жодних порушень, які були допущені з боку відповідача. Нормами спеціального закону не передбачено обов'язку страховика виплачувати страхове відшкодування на підставі звітів, складених на замовлення.
Наголошував, що з аналізу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що потерпілий має право на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений п. 34.2 Закону строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. В даному ж випадку протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП, страхова компанія направила представника для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Отже, дані, отримані за результатами оцінки звіту, на які позивач посилається як на доказ розміру завданого збитку, не можуть бути прийняті до уваги як належні, оскільки обов'язок встановлення розміру та характеру збитків, завданих пошкодженому транспортному засобу, покладено саме на страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, а не на будь-яку установу, організацію чи фізичну особу-підприємця, крім того, зазначені звіти виготовлено за власної ініціативи позивача. Жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку страхової компанії для визначення розміру збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, використовувати звіти незалежного суб'єкта оціночної діяльності, проведеного на замовлення потерпілої особи.
Щодо доведення обсягу та розміру матеріальної шкоди, вказував, що позивач повинен довести суду, які саме пошкодження отримані у ДТП та з вини відповідачів, довести причинно-наслідковий зв'язок між конкретним механізмом ДТП та обсягом пошкоджень, за які він вимагає відшкодування, однак таких доказів не надано. У якості доказу позивачем надано звіт про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року, виконаний СОД ПП «Галавтоекспертиза» майже через рік після ДТП, і розмір матеріальної шкоди визначений на дату складання звіту, а не на дату ДТП, що вплинуло на розмір шкоди.
Вважав даний звіт недостовірним, неналежним та недопустимим доказом, оскільки на дослідження оцінювача замовником не ставилося питання про визначення шкоди від конкретного ДТП, а запитання про шкоду взагалі, тобто оцінювач визначав вартість ремонту всіх наявних на автомобілі пошкоджень за час його експлуатації, а не від конкретної події.
Оцінювач має спеціальні знання лише в області оцінки та не має можливості визначати обставини, причини та час пошкодження тих чи інших деталей автомобіля, про що ним зазначено у звіті в умовах його достовірності. Обсяг пошкоджень, отриманих у ДТП за участю страховика, є значно меншим, ніж наведено у звіті позивача. Перелік пошкоджених запчастин, які підлягають заміні, у висновку на замовлення страховика менший, ніж у звіті позивача, і вартість визначеного матеріального збитку із врахуванням ПДВ у звіті позивача.
Крім того, немає впевненості, що всі пошкодження, зазначені оцінювачем у звіті позивача, можна віднести до ДТП, тому що більша частина з них була відсутня під час огляду представником страховика у присутності позивача.
На недостовірність звіту вказують і прямі вказівки на це, зроблені самим оцінювачем у переліку обмежень у використанні звіту та переліку допущень, в межах яких проводиться оцінка. Висновки цього дослідження є достовірними при дотриманні наступних відповідних умов і наведено відповідні умови. Зазначено, що перевірка відповідності перерахованих умов дійсності виходить за межі компетенції фахівця в галузі оцінки. Оцінка дій осіб, що надають недостовірні вихідні дані, використання яких призвело до необ'єктивних висновків про вартість КТЗ, є прерогативою суду та слідчих органів.
Посилався на недотримання умови про те, що дані, надані оцінювачу в частині умов експлуатації транспортного засобу, наявності або відсутності у нього аварійних та інших пошкоджень до дати оцінки і інших даних, які використовуються, є достовірними. У даному випадку надані позивачем оцінювачу дані були недостовірними, бо позивач не замовляв оцінку для визначення збитку від конкретного ДТП, як видно із запитань на оцінку. Позивач не повідомляв оцінювача про інші пошкодження та участь у інших ДТП та їх обставини (у звіті про це не зазначено), про наявність інших ДТП, але повних даних, зазначених в умовах оцінювачу він не надавав, що тягне за собою недостовірність звіту.
Позивач не є платником ПДВ, тому вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди із врахуванням ПДВ та збільшення вартість запчастин оцінювачем на 20 % є безпідставними.
Таким чином, навіть якщо вважати звіт належним доказом і при наявності достатніх підстав вважати, що страховик порушив якісь вимоги закону, то доплата складала би 36709,36 грн. з урахуванням ПДВ та суми виплаченого раніше страхового відшкодування.
Щодо стягнення витрат на проведення оцінки, замовленої позивачем, посилався на п. 34.3 Закону, якою передбачено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) лише у випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк.
В частині оскарження додаткового рішення вказував, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» не порушувало прав позивача, адже виконало в повному обсязі свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування відповідно до вимог закону, а отже відсутні підстави для стягнення з нього витрат на правничу допомогу.
Вказував, що судом першої інстанції не враховано, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 про необов'язковість для суду зобов'язань, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, і суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, згідно яких при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; правові висновки Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказував, що сума витрат на професійну правничу допомогу, стягнута судом першої інстанції з ТДВ СК «Альфа-Гарант», у розмірі 7000 грн. є неспіврозмірною та достатньо завищеною. Спір у справі не є складним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, а підготовка позовної заяви не зайняла великого обсягу правових знань та часу, такий документ є простим та типовим, тому, виходячи з принципу справедливості та розумності, сума винагороди за адвокатські послуги, заявлена позивачем, є завищеною.
Від позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Посилалась на те, що 12 липня 2022 року транспортний засіб було представлено на огляд представнику страхової компанії, встановлений перелік пошкоджень, отриманих автомобілем у результаті ДТП. При цьому огляд був проведений цілком поверхнево: на проїзній частині, без застосування підйомного обладнання та демонтажу елементів кузова автомобіля для визначення можливих прихованих внаслідок аварії пошкоджень, враховуючи потужність удару. На питання позивача щодо причин такого огляду експерт ТДВ СК «Альфа-Гарант» зазначив, що страховик не має своєї СТО і умов для проведення таких заходів, і запропонував самостійно поїхати на будь-яку СТО та провести дефектування, з чим позивач категорично не погодилась, попередивши, що не буде демонтувати елементи пошкодженого автомобіля, а у разі виникнення питань буде звертатися до незалежної експертизи. Після поверхневого огляду автомобіля експертом страховика було складено протокол огляду транспортного засобу, більшість граф якого було не заповнено. Прохання позивача усунути ці недоліки експерт відхилив, мотивуючи це тим, що це можна зробити тільки в офісі.
Вважала, що протокол огляду від 12 липня 2022 року, оформлений з такою кількістю недоліків, взагалі не може розглядатися як юридичний документ, також викликає питання твердження відповідача в апеляційній скарзі, що в протоколі від 12 липня 2022 року є перелік деталей, що мають сліди відновлювального ремонту. На підписаному позивачем протоколі, який додано до позовної заяви, таких даних взагалі немає.
Наводила зміст ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказувала, що виплачена їй сума страхового відшкодування не була з нею узгоджена, копія страхового акту їй не була надана, а претензія щодо виплаченої суми залишена без задоволення.
Пояснювала проведення експертизи лише в травні 2023 року тим, що позивач до останнього вживала заходи для досудового вирішення справи. При цьому законодавством України не встановлюється жодних обмежень в часі для проведення автотоварознавчої експертизи після ДТП, і єдиною вимогою є перебування транспортного засобу в тому ж стані, в якому він перебував одразу після ДТП. Обидва відповідачі були офіційно запрошені на проведення незалежної експертизи, і зокрема відповідач ОСОБА_3 був на ній присутній.
Вказувала, що згідно п. 5.4 ч. 5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки КТЗ, протокол від 12 липня 2022 року, складений експертом ТДВ СК «Альфа-Гарант», був врахований під час проведення експертизи та складання звіту № 7/5-А про оцінку автомобіля.
Зазначала, що перелік пошкоджень автомобіля, які можна було виявити зовнішнім оглядом, без застосування підйомного обладнання та демонтажу елементів кузова автомобіля для визначення можливих прихованих внаслідок аварії пошкоджень, експертом страховика ТДВ СК «Альфа-Гарант» вказані в протоколі вірно, а експертиза проведена з метою виявлення можливих прихованих пошкоджень, а головне - визначення реальної вартості усунення пошкоджень, зазначених в протоколі від 12 липня 2022 року, так і можливих прихованих, у разі їх виявлення. Тому заява представника страхової компанія в апеляційній скарзі, що обсяг пошкоджень, взятий оцінювачем на замовлення позивача до розрахунку обсягу загальної шкоди, значно вищий, ніж обсяг пошкоджень, який був отриманий саме у ДТП 06 липня 2022 року за участю позивача та ОСОБА_3 , не відповідає дійсності. Обсяг пошкоджень, вказаний експертом-оцінювачем ПП «Галавтоекспертиза» в протоколі огляду транспортного засобу, наявний в матеріалах справи, абсолютно такий, як зазначено в протоколі, складеному експертом страховика, за винятком п. 4, який був виявлений в ході експертизи при демонтажі пошкоджених елементів автомобіля.
Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача не заявляв клопотання про призначення експертизи, та оскільки в силу ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав доказів на противагу поданого позивачем звіту, не спростував визначений розмір матеріального збитку внаслідок ДТП, отже зазначений звіт є належним та допустимим доказом по справі, і аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року в справі № 349/487/21.
Щодо тверджень ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди із врахуванням ПДВ та безпідставне збільшення вартості запчастин на 20 %, зазначала, що всі послуги з ремонту автомобіля та закупівлі запчастин надавалися підприємцями, які не нараховували ПДВ на послуги та запчастини, оскільки не є платниками цього податку. Посилалася на п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Позивачем були надані всі докази оплати проведеного за свій рахунок ремонту та придбаних для його проведення запчастин, що підтверджується актом виконаних робіт та копіями платіжних інструкцій.
Щодо стягнення витрат на проведення експертизи, зазначала, що оскільки звіт № 7/5-А про оцінку автомобіля є належним та допустимим доказом по справі, витрати на проведення оцінки матеріального збитку у розмірі 2950 грн., відповідно до розміру, заявленого у позовних вимогах, підлягають стягненню з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, наводила зміст ст. 133, 137 ЦПК України, вказувала, що судом першої інстанції під час розгляду справи було перевірено відношення співмірності заявлених позивачем судових витрат зі складністю справи, обсягом та тривалістю взаємодії з матеріалами. Факт понесення витрат підтверджується договором, актом наданих послуг та додатковою угодою до договору про надання правової допомоги. Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послугами, виходячи із вимог розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн. правничої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1 є власником тз Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 10).
06 липня 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача ОСОБА_3 , та «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала позивач ОСОБА_1 .
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 16 серпня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до змісту постанови, 06 липня 2022 року близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Повітрофлотському в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала водій ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди обидва автомобілі отримали механічні пошкодження (а. с. 11).
На момент ДТП був чинний поліс №208612862 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 15 квітня 2022 року у ТДВ СК «Альфа-Гарант», забезпечений транспортний засіб Lexus RX 350, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до якого страхова сума за шкоду заподіяна майну становить 130000 грн. (а. с. 94).
12 липня 2022 року експертом ТДВ СК «Альфа-Гарант» в присутності ОСОБА_1 було оглянуто пошкоджений в ДТП автомобіль Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 та складено протокол огляду із зазначенням виявлених пошкоджень, який було підписано позивачем (а. с. 14).
16 вересня 2022 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 12213,92 грн. (а. с. 15).
ОСОБА_1 зверталася до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з заявами про направлення їй копії страхового акту (а. с. 16 - 18), 03 листопада 2022 року направила ТДВ СК «Альфа-Гарант» письмову претензію про виплату страхового відшкодування, а саме про доплату страхового відшкодування, у якій також зазначено, що її прохання надати копію страхового акту ТДВ СК «Альфа-Гарант» проігнорувала (а. с. 19 - 22).
Відповідно до звіту №7/5-А про оцінку автомобіля Hyundai Sonata 2.4і держномер НОМЕР_2 , складеного 27 травня 2023 року суб'єктом оціночної діяльності ПП «Галавтоекспертиза», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля Hyundai Sonata 2.4і держномер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 61154,09 грн. Зазначено вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу 78843,67 грн. (а. с. 28 - 37).
ТДВ «СК «Альфа-Гарант» було запрошено на огляд автомобіля Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 , який відбувся 25 травня 2023 року, за вказаною адресою листом від 18 травня 2023 року, попереджено, що у разі неявки представника огляд буде проведено у його відсутності (а. с. 25).
За наслідками огляду автомобіля експертом-оцінювачем складено протокол № 7/5-А огляду транспортного засобу, підписаний представником позивача та іншим учасником ДТП відповідачем ОСОБА_3 (а. с. 38).
Вартість проведення оцінки матеріального збитку ПП «Галавтоекспертиза» згідно рахунку-фактури від 25 травня 2023 року, сплачена позивачем, становить 5000 грн. (а. с. 40 - 42).
Згідно з копією товарного чеку від 25 травня 2023 року, дефектування Hyundai Sonata НОМЕР_2 становить 900 грн. (а. с. 43).
12 червня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 укладено договір № 120601 про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля (а. с. 44 - 45).
Згідно наряду-замовлення № 132 від 12 червня 2023 року, договору поставки № 14 від 28 червня 2023 року, специфікації до договору, рахунків-фактур, акту № 132 від 30 серпня 2023 року виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля, видаткової накладної РН-0000047 від 28 червня 2023 року, платіжних інструкцій, фактична сума витрат складає 79125 грн. (а. с. 46 - 58).
12 лютого 2024 року ОСОБА_1 направлено до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та ОСОБА_3 письмові вимоги щодо сплати страхових виплат та вартості проведення експертизи (а. с. 59 - 64).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене, вина водія ОСОБА_3 , який керував автомобілем Lexus RX д.н.з. НОМЕР_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, є доведеною згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2022 року в справі № 760/9083/22 і ніким не заперечена.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», чинного станом на дату спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, а різницю між реальними збитками і сумами в межах ліміту відповідальності на підставі ст. 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Згідно ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.
В позові зазначено, судом встановлено і сторонами не заперечується, що страхове відшкодування потерпілій в ДТП ОСОБА_1 в розмірі 12213,97 грн. виплачено їй 16 вересня 2022 року ТДВ «СК «Альфа-Гарант», з якою винним в ДТП ОСОБА_3 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за заявою позивача.
Згідно п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Згідно ст. 36.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
За положеннями частини другої статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно п. 4.1 - 4.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, оцінка КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.
За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).
Отже, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами) (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 200/12295/17, від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант», що нормами спеціального закону не передбачено обов'язку страховика для визначення розміру збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, використовувати звіти незалежного суб'єкта оціночної діяльності, проведеного на замовлення потерпілої особи.
Задовольняючи позов в частині вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант», суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача у частині стягнення зі страхової компанії різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування у розмірі 48940,12 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази проведення в установленому законом порядку оцінки шкоди, заподіяної майну позивача, на замовлення ТДВ СК «Альфа-Гарант», або докази досягнення згоди ТДВ СК «Альфа-Гарант» із потерпілою ОСОБА_1 про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, як це передбачено ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в зв'язку з чим позивач мала всі підстави не погодитися із прийнятим страховиком рішенням щодо розміру страхового відшкодування, та оскарживши таке рішення в судовому порядку, довела належними та допустимими доказами реальний розмір заподіяної їй шкоди.
Крім того, страховиком протягом трьох робочих днів з дня відповідного рішення не направлено ОСОБА_1 письмове повідомлення про прийняте рішення, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять.
ОСОБА_1 у позові наполягала, і відповідачем даних обставин у апеляційній скарзі не спростовано, що згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» вони не дійшли, і саме це обумовило її звернення до суб'єкта оціночної діяльності для самостійного визначення заподіяної їй шкоди.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант», що з боку страхової компанії було виконано всі обов'язки страховика, визначені законом, розмір страхового відшкодування визначено з додержанням положень законодавства у сфері страхування і оцінки майна, і що з аналізу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що потерпілий має право на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений п. 34.2 Закону строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачем було здійснено огляд пошкодженого автомобіля та складено протокол огляду транспортного засобу, а позивач була присутня при огляді спеціалістом та погодилася з переліком пошкоджень, підписавши протокол огляду, однак перелік пошкоджених запчастин, які підлягають заміні, у наданому нею звіті відрізняється і є більшим, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом, враховуючи, що обсяг пошкоджень, вказаний експертом-оцінювачем ПП «Галавтоекспертиза» в протоколі огляду транспортного засобу, наявний в матеріалах справи, відповідає пошкодженням, які зазначено в протоколі, складеному експертом ТДВ СК «Альфа-Гарант», за винятком п. 4, який, як зазначено у відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу відповідача, був виявлений в ході експертизи при демонтажі пошкоджених елементів автомобіля.
Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант», що у якості доказу позивачем надано звіт про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року, виконаний СОД ПП «Галавтоекспертиза» майже через рік після ДТП, і розмір матеріальної шкоди визначений на дату складання звіту, а не на дату ДТП, що вплинуло на розмір шкоди, з огляду на те, що законодавством України не встановлюється жодних обмежень в часі для проведення автотоварознавчої експертизи після дорожньо-транспортної пригоди, і враховуючи, що у випадку добросовісного і вчасного виконання обов'язків по виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 ТДВ СК «Альфа-Гарант» могло уникнути додаткових витрат, пов'язаних зі збільшенням цін та вартості матеріалів і відновлювальних робіт, оскільки понесення таких витрат пов'язане виключно з наслідками його власних дій.
Апеляційний суд не приймає помилкові доводи апеляційної скарги, що на дослідження оцінювача замовником не ставилося питання про визначення шкоди від конкретного ДТП, а ставилося запитання про шкоду взагалі, з огляду на зазначену у звіті № 7/5-А від 27 травня 2023 року мету дослідження, а саме визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП. При цьому, згідно п. 3.1 звіту, під час огляду автомобіля був присутній другий учасник ДТП ОСОБА_3 , та зазначено, що при огляді КТЗ виявлено сліди минулих пошкоджень. Таким чином, зі змісту звіту № 7/5-А від 27 травня 2023 року можна дійти висновку, що суб'єктом оціночної діяльності було визначено саме вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, яка сталася 06 липня 2022 року за участі транспортних засобів Lexus RX д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом також відхиляються неспроможні доводи апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант», що позивач повинен був довести суду, які саме пошкодження отримані у ДТП з вини ОСОБА_3 , і довести причинно-наслідковий зв'язок між конкретним механізмом ДТП та обсягом пошкоджень, за які він вимагає відшкодування, однак таких доказів ним не надано.
Доводи апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант» щодо недостовірності звіту про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року ґрунтуються на особистому помилковому тлумаченні відповідачем у вигідному для себе контексті переліку обмежень та переліку допущень, в межах яких проводиться оцінка, у звіті суб'єкта оціночної діяльності, таке тлумачення зводиться до суб'єктивної оцінки доказу відповідача, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та відхиляються апеляційним судом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Заперечуючи проти висновку звіту про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року, складеного на замовлення позивача, відповідач ТДВ «СК «Альфа-Гарант», маючи у власному розпорядженні необхідні документи - протокол огляду транспортного засобу, не надав висновок експерта, складений на власне замовлення, що відповідало би вимогам п. 4.1 - 4.3 Методики №142/5/2092, та не звернувся до суду з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи, і таким чином відповідач не спростував розмір заподіяної позивачеві шкоди, що є його процесуальним обов'язком, на підтвердження якого позивачем було надано звіт про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року.
Оскільки доказів на спростування наданого стороною позивача звіту відповідачами суду не надано, за таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав за можливе покласти в основу рішення при визначенні розміру майнової шкоди звіт про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року, який кореспондується з іншими доказами по справі та не суперечить їм.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що позивач не є платником ПДВ, тому вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди з урахуванням ПДВ та безпідставним збільшенням вартості запчастин на 20 % оцінювачем є безпідставними, апеляційний суд приймає до уваги, що ані видаткові накладні, ані акт виконаних робіт, ані ремонтна калькуляція, яка є додатком до звіту про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року - не містять відомостей про нарахування ПДВ під час проведення відновлювального ремонту та про використання ПДВ як складової розрахунків вартості завданої шкоди, в зв'язку з чим такі доводи є неспроможними і непідтвердженими та відхиляються апеляційним судом.
При цьому доводи апеляційної скарги, що позивачем ні у ході досудового врегулювання спору, ні до позовної заяви не додано доказу, що підтверджує факт оплати проведеного ремонту, спростовуються актом виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля Hyundai Sonata д.н.з. НОМЕР_2 № 132 від 30 серпня 2023 року, складеним ФОП ОСОБА_6 та представником позивача ОСОБА_5 .
Враховуючи, що звіт про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року є належним та допустимим доказом, який було використано судом першої інстанції для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної позивачу, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги ТДВ СК «Альфа-Гарант», з посиланням на ст. 34.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) лише у випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Разом із тим, апеляційний суд не може погодитися з помилковими висновками суду першої інстанції, що у задоволенні позовних вимог до винуватця ДТП ОСОБА_3 необхідно відмовити, оскільки саме страховик, у даному випадку ТДВ «СК «Альфа-Гарант», є належним відповідачем у межах страхового ліміту.
Помилково інтерпретуючи як такі, що є підставою для повного і безумовного звільнення винуватця завданої шкоди від відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності страховика, правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17, від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц про те, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, а покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, суд першої інстанції залишив поза увагою таке.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, при визначенні розміру страхового відшкодування страховик зобов'язаний враховувати коефіцієнт фізичного зносу, в зв'язку з чим обмежений при здійсненні виплати розміру страхового відшкодування вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Отже, особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити потерпілій особі різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 497/470/2021, від 16 січня 2023 року у справі № 664/1499/17, від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22, від 14 листопада 2024 року у справі № 442/6010/22, отже, правова позиція Верховного Суду з даного питання є усталеною.
Таким чином, стягнення з відповідача ОСОБА_3 як винної особи 17689,58 грн. як різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу 78843,67 грн., та сумою належної до виплати суми страхового відшкодування 61154,09 грн., визначених на підставі звіту про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року, відповідає обставинам справи та вимогам закону, а отже, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні цих вимог безпідставно.
Враховуючи вищевикладене, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року в частині відмови ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_3 про стягнення коштів ухвалене в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення, таке рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про задоволення позову, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 17689,58 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, частину вартості звіту про оцінку вартості № 7/5-А від 27 травня 2023 року в розмірі 2950 грн., оскільки даний доказ використано судом першої інстанції для визначення розміру заподіяної позивачу шкоди, а також судовий збір в розмірі 345,20 грн. пропорційно до заявлених до даного відповідача вимог.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року є законним, обґрунтованим та не підлягає зміні чи скасуванню з підстав, зазначених у апеляційних скаргах.
Скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 та прийняття нової постанови про задоволення позову є самостійною підставою для скасування додаткового рішення від 08 травня 2025 року, яким зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн., та відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України є підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення, оскільки судові витрати, пов'язані з розглядом справи, в тому числі витрати на правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві було зроблено застереження про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн., а 25 квітня 2025 року подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просила стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
До заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 01 лютого 2023 року, укладеного ОСОБА_1 з адвокатом Калініним М.І., та додаткової угоди до нього від 25 лютого 2023 року, згідно якої сторони дійшли згоди. що вартість адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги по справі № 760/7593/24 про стягнення коштів визначена у розмірі 15000 грн., які пов'язані з підготовкою адвоката до участі в справі. Вид та час, витрачений на надання вказаних послуг, буде визначено в акті прийому-передачі. Адвокат зобов'язаний після фактичного надання послуг підготувати і подати клієнту два примірники акта, які клієнт протягом трьох банківських днів зобов'язаний підписати та повернути один із них адвокату (а. с. 127 - 129), а також акт наданих послуг № 1, підписаний 25 лютого 2023 року адвокатом Калініним М.І. та ОСОБА_1 .
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сторона у справі зобов'язана надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати не проводяться.
Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).
Відповідно до ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Висновки щодо застосування статей 246, 270 ЦПК України сформульовані в постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 285/5547/21, в додатковій постанові від 25 вересня 2024 року в справі № 751/6006/21 (провадження № 61-11475св23), згідно яких, у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 та стягуючи з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн., суд першої інстанції у додатковому рішенні від 02 травня 2025 року врахував предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, виходячи із вимог розумності та справедливості.
Разом із тим, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що додаткова угода до договору від 25 лютого 2023 року, згідно якої сторони дійшли згоди, що вартість адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги по справі № 760/7593/24 про стягнення коштів визначена у розмірі 15000 грн., а також акт наданих послуг № 1, підписаний 25 лютого 2023 року адвокатом Калініним М.І. та ОСОБА_1 , знаходились у розпорядженні сторони позивача як на час ухвалення рішення суду першої інстанції, так і на час подання позову в березні 2024 року, однак до суду були надані лише разом із заявою про ухвалення додаткового рішення від 25 квітня 2025 року, при цьому поважних причин неподання цих доказів стороною відповідача не зазначено.
Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 було подано докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, після ухвалення рішення, та не обґрунтовано поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судового розгляду, суд першої інстанції мав дійти висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 246 ЦПК України, однак необґрунтовано частково задовольнив її.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи із вищевикладеного, додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, та оскільки за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн., за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу позивача задоволено, вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача. Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , становить 345,20 грн. + 1816,80 грн. = 2162 грн., а понесені ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. в суді апеляційної інстанції за подання відзиву на апеляційну скаргу покладаються на нього.
Крім того, оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу ТДВ СК «Альфа-Гарант» задоволено лише в частині оскарження додаткового рішення, яким вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, понесені відповідачем судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на нього.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року задовольнити.
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2025 року скасувати в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 , та прийняти в цій частині нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ) суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 17689,58 грн., витрати на складання звіту в розмірі 2950 грн., судовий збір 2162 грн.
Додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 травня 2025 року скасувати.
Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.