Апеляційне провадження 22-ц/824/10962/2025
Справа № 757/6185/24-ц
Іменем України
06 серпня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Трусової Т.О., ухвалене в м. Київ 03 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Люкс-Комфорт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив стягнути з ОСББ «Люкс-Комфорт» на свою користь 36100 грн. матеріальної шкоди, 280000 грн. моральної шкоди та 9000 грн. правничої допомоги, покласти на відповідача судові витрати.
Позов мотивував тим, що 02 грудня 2023 року він виходив з парадного входу багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_1 . Спускаючись зі сходів від вхідних дверей в будинок, він відчув, що сходи обледеніли та неочищені від льоду, через що він не зміг контролювати своїх рухи та впав на спину. До нього підійшов пересічний громадянин, який допоміг піднятися, але він від падіння відчув сильний біль та наступного дня 03 грудня 2023 року звернувся до Київської міської клінічної лікарні № 12 для огляду лікарем, оскільки від болю не міг спати вночі та відчував нестерпний біль під час руху. Згідно довідки № 5467 від 03 грудня 2023 року, виданої Київською міською клінічною лікарнею № 12, у нього виявлено підозру на компресійний перелом хребта та рекомендовано пройти консультацію у нейрохірурга. 04 грудня 2023 року він звернувся до лікаря-рентгенолога у відділення нейрорентгенології в «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України», яким встановлено компресійно-уламковий перелом 1 ст. тілі L1 хребця. 03 грудня 2023 року він отримав консультаційний висновок спеціаліста інституту та був направлений на стаціонарне лікування, а саме проведення операційного втручання.
Згідно виписки № 5878/23 від 11 грудня 2023 року, він перебував у стаціонарі у Інституті нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України з 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року, де 08 грудня 2023 року був прооперований у відділенні хірургії. За час лікування та відновлення стану здоров'я, ним понесено фактичні витрати на медичні препарати та устаткування вертебропластики, що фактично становило 36100 грн. Після того, як він одужав і зміг самостійно пересуватись, він звернувся до мешканців будинку, з якого виходив в день травмування, і запитав, яка юридична особа відповідальна за належне обслуговування будинку та прибудинкової території, а також запросив відео з камер спостереження, які знаходяться на будинку, в момент фіксування свого падіння 02 грудня 2023 року, стало відомо, що відповідальною особою за надання послуг з прибирання та обслуговування будинку та прибудинкової території є ОСББ «Люкс-Комфорт».
Вважав, що наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю управляючої компанії ОСББ «Люкс-Комфорт», яка полягає у грубому порушенні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та завданню шкоди його здоров'ю у вигляді компресійно-уламкового перелому 1 ст. тілі L1 хребця. Так, ОСББ «Люкс-Комфорт» є юридичною особою, зареєстрованою у ЄДРПОУ, має повну дієздатність та правоздатність та є суб'єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Аналіз Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наділяє ОСББ «Люкс-Комфорт» обов'язком щодо належного утримання сходів біля вхідних дверей будинку, у тому числі прибирання та очищення від льоду, а у разі небезпеки для мешканців будинку та відвідувачів завчасне інформування. Оскільки сходи були неприбрані та неочищені від льоду, а позивач не був проінформований, що існує небезпека для його життя та здоров'я, під час виходу з будинку він втратив рівновагу, підсковзнувся та впав на спину, та зламав собі хребець.
Таким чином, вина відповідача полягає у бездіяльності щодо виконання своїх обов'язків та неналежного забезпечення договорів з обслуговування прибудинкової території та відсутності контролю за цими послугами.
Через вищевикладені порушення відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі від перелому хребця та переживаннях і нервуванні до і після проведення хірургічної операції. З 02 грудня по 12 грудня він перебував у стресовому стані та досить погано спить. Крім фізичного болю від події 02 грудня 2023 року, він відчував хвилювання через те, що під час його лікування та хірургічної операції йому видавались ліки та засоби гігієни, які описані у рахунку № 644 від 08 грудня 2023 року, який він не оплатив через відсутність коштів на той момент, і має вимушений борг перед ТОВ «Арго Навіс». Борг у розмірі 15619,77 грн. має прямий причинно-наслідковий зв'язок з вищевикладеними травмами і змушує його хвилюватись та звертатись за отриманням кредиту, в той час коли він не планував вказані витрати і не має заощаджень на цей випадок. Моральну шкоду, завдану йому відповідачем, оцінює у 280000 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що в порушення ст. 12 ЦПК України судом першої інстанції незаконно відмовлено представнику позивача у допуску до участі у підготовчому засіданні 30 липня 2024 року. Так, представник позивача ОСОБА_2 30 липня 2024 року прибув у судове засідання, просив суд допустити його до участі у даній справі у якості представника позивача, та звернув увагу головуючого судді, що у матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги від 15 січня 2024 року з позивачем, а також акт виконаних робіт № 7 від 31 січня 2024 року. Крім того, адвокат пояснив, що ордер згенерувати на сайті Національної асоціації адвокатури України до судового засідання не представилось можливим через технічні проблеми внаслідок хакерської атаки на державні та урядові портали з боку рф. На офіційному сайті Міністерства юстиції України були опубліковані повідомлення про такі хакерські атаки, а відтак дана обставина є загальновідомою, не з вини адвоката унеможливило завчасне оформлення ордеру на представлення інтересів позивача. Однак відсутність ордеру стало підставою для недопущення представника до участі в судовому засіданні та позбавило можливості реалізувати своїх процесуальні права.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року в справі № 761/5870/24 було надано роз'яснення щодо повноваження адвоката на підставі укладеного з клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Зі змісту ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що ордер може бути оформлений адвокатом лише на підставі вже укладеного договору. Адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 401-1 КК України), і схожі за змістом правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18, в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 12 липня 2021 року у справі № 750/7902/20-ц.
Посилався на постанови Верховного Суду від 06 листопада 2024 року в справі № 483/346/24, вказував, що відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з ч. 1 і змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв'язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
Вказував, що оскільки у судовому засіданні 30 липня 2024 року особисто позивач не міг бути фізично присутнім через лікування від халатної бездіяльності відповідача за межами України, то присутність представника позивача на підготовчому засіданні є по суті забезпеченням судом принципу змагальності, гарантованого ст. 12 ЦПК України, отже суд першої інстанції, керуючи судовим процесом, сприяв лише відповідачу в реалізації ним прав, передбачених ЦПК України, і позбавив позивача у реалізації ним прав, передбачених цим Кодексом.
Вказував, що відповідач ОСББ «Люкс-Комфорт» є юридичною особою, зареєстрованою в ЄДРПОУ, має повну дієздатність і правоздатність, а згідно ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є суб'єктом правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. Наводив зміст ст. 5, п. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вказував, що аналіз вказаних норм закону покладає на відповідача обов'язок щодо належного утримання сходів біля вхідних дверей будинку, в тому числі прибирання та очищення від льоду, а у разі небезпеки для мешканців будинку та відвідувачів, завчасне інформування.
Саме тому в даній справі вирішальними доказами вини відповідача у неякісному виконанні своїх зобов'язань щодо належного утримання та прибирання від снігу прибудинкової території, та надання юридичних послуг, це статут ОСББ «Люкс-Комфорт», копія трудового договору або наказу на призначення особи, яка відповідно до статуту ОСББ відповідальна за прибирання та утримання сходів у належному стані відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та посадові інструкції (за наявності) особи, відеофіксація падіння позивача та медичні документи про наслідки заподіяння шкоди і вартість лікування.
Вказував, що з метою з'ясування всіх обставин справи, а також з метою реалізації права на збирання та подання до суду доказів, якими обґрунтовується позов, позивач направив 29 серпня 2024 року до відповідача письмовий запит цінним листом з описом про надання йому межах спору вищевказані документи. Копію запиту від 28 серпня 2024 року та доказ направлення відповідачу позивач просив долучити до матеріалів справи. Даний запит про витребування документів від 28 серпня 2024 року був поданий до суду з метою подання клопотання про витребування вказаних документів судом внаслідок відмови його виконання самим відповідачем у порядку ст. 84 ЦПК України.
В судовому засіданні 11 листопада 2024 року суд запитав, з якою метою подається до матеріалів справи запит до відповідача про витребування доказів, і після прохання сприяти витребуванню таких документів відмовив у задоволенні клопотання, повідомив, що витребовувати документи не буде в зв'язку з закриттям підготовчого засідання і переходу до розгляду справи по суті, а на вказаній стадії судового процесу головуючий суддя не вправі розглядати клопотання про витребування доказів.
Таким чином, позивач, особисто відсутній на території України, не спроможний представляти своїх інтереси особисто, а судом першої інстанції неправомірно було обмежено у підготовчому засіданні присутність представника позивача, а клопотання про залучення додаткових доказів, які надійшли до суд поштою, судом залишено без задоволення і ухвалено повернути позивачу.
Разом із тим, суд першої інстанції у підготовчому засіданні задовольнив клопотання відповідача про виклик свідків і заслухав вступну промову відповідача. В подальшому під час допиту свідків вони орієнтувались на записану на диктофон промову представника відповідача і по суті повторювали сказані ним слова, зокрема про посипання сіллю сходів будинку саме в день завдання шкоди здоров'я позивача, і всі як один казали, що ніхто більше зі сходів не падав, хоча їх ніхто про це не питав.
Вважав, що суд першої інстанції порушив ст. 12 ЦПК України, що полягає у поставленні учасників процесу в нерівний стан, розглянув справу в інтересах відповідача шляхом позбавлення права на участь у суді, збирання та подання доказів, які мають значення у справі та штучно позбавив позивача скористатись допомогою суду у витребування доказів - документів, які регулюють і покладають відповідальність на відповідача у прибиранні прибудинкової території.В подальшому у тексті рішення суд першої інстанції обґрунтував відмову у задоволенні позову саме відсутністю доказів та зазначив про недоведеність наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови для відшкодування майнової та моральної шкоди.
Вказував, що якби суд першої інстанції під час підготовчого засідання забезпечив рівність та змагальність сторін шляхом реалізації права позивача та його представника на доступу до суду, сприяв всім учасникам справи у праві збирати та подавати докази, у тому числі ті, що були заявлені у підготовчому засіданні позивачем, то суд би ухвалив інше рішення на користь позивача, оскільки оцінка дій або бездіяльності відповідача та відповідальність (наслідки) такої бездіяльності регулюються статутом ОСББ «Люкс-Комфорт», копією трудового договору або наказу на призначення особи, яка відповідно до статуту ОСББ відповідальна за прибирання та утримання сходів у належному стані відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та посадові інструкції працівників, відповідальних за надання послуг утримання будинку та прибудинкової території. Вважав, що у даній справі повне та правильне вирішення справи можливе у правовій оцінці доказів та у сукупності з встановленням всіх обставин справи з урахуванням статутних документів юридичної особи - відповідача (надавача послуг).
Щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, посилався на зміст ст. 1166 ЦК України, ч. 4, 5 ст. 4, ст. 22, 11 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. 1, 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, ст. 25, 7 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», вказував, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не встановлена, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в заподіянні шкоди позивачу. Разом із тим, суд першої інстанції не застосував норми права, які регулюють правовідносини в даному спорі, а навпаки, обґрунтовуючи відмову в позові, вказав, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови для відшкодування майнової та моральної шкоди, правові підстави для його вимог відсутні.
Вважав, що судом першої інстанції помилково визначено підстави позову як наслідки нещасного випадку, у разі чого позивачем, на думку суду, не виконано обов'язки ініціювання розслідування з метою отримання належного доказу у суді, а також неправомірно застосовано Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270. Аналізуючи вказаний нормативно-правовий акт, можна дійти висновку, що позивач у даній справі жодним чином не зобов'язаний самостійно звертатись до органу, що наділений повноваженнями створювати відповідну комісію та проводити розслідування, і будь-якому разі відсутність або наявність акту про результати такого розслідування не пов'язана з правом на звернення до суду з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Звертав увагу, що в матеріалах справи наявна відеофіксація падіння позивача зі сходинок будинку і всі медичні та фінансові документи, якими підтверджуються та обґрунтовуються позовні вимоги. Відповідачем у даній справі визнано факт добровільної передачі головою ОСББ позивачу на його прохання вказаної відеофіксації падіння. Крім того, відповідачем не було спростовано і факт падіння позивачем на частину тіла, яка вказана у медичних документах, доданих до позовної заяви, які відповідають характеру та механізму ушкодження, відображається на дослідженому в суді відеозаписі, а відтак даний відеозапис падіння позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, визначених законом, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 79, 80 ЦПК України.
Від відповідача ОСББ «Люкс-Комфорт» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, в якому наводив власні спростування аргументів апеляційної скарги.
Вказував, що присутність представника позивача не була обмежена судом в підготовчому засіданні, адже 30 липня 2024 року і 03 вересня 2024 року він був присутнім у підготовчому засіданні, однак не зміг прийняти участь в підготовчому засіданні в якості представника позивача з причини ненадання суду документів, надання яких передбачено процесуальним законом.
Наголошував, що представник позивача є адвокатом, а тому його повноваження мали підтверджуватися документами, передбаченими ст. 62 ЦПК України. 30 липня 2024 року судом було відкладено підготовче засідання для забезпечення можливості оформлення представником позивача повноважень та забезпечення процесуальних прав позивача, які можуть бути реалізовані на стадії підготовчого провадження. Однак і в наступному підготовчому засіданні, яке було призначене на 03 вересня 2024 року, представник позивача жодних документів, якими підтверджуються повноваження адвоката як представника, суду не надав.
Вказував, що доводи представника позивача щодо неможливості згенерувати ордер на сайті Національної асоціації адвокатів України не представилось можливим через технічні проблеми внаслідок хакерської атаки на державні та урядові портали з боку рф, не витримують критики, оскільки сайт НААУ у мережі Інтернет не відноситься до сайтів державних та урядових порталів взагалі і жодних проблем технічного характеру, які б перешкоджали адвокатам генерувати ордери на надання правової допомоги, не було. Єдиною перешкодою для генерування адвокатом ордера є блокування такої можливості органом адвокатського самоврядування у зв'язку з несплатою адвокатом внесків на забезпечення діяльності органів адвокатського самоврядування, і не може бути виправданням для представника та обставиною для обґрунтування його аргументів про нібито порушення судом норм процесуального права.
Крім того, за період тривалістю більше календарного місяця, який був наданий судом для належного оформлення повноважень адвокатом на представництво інтересів позивача, позивачем могла бути оформлена відповідна довіреність, незалежно від місця його перебування. Однак, відомостей про будь-які дії щодо такого оформлення повноважень представника від позивача до суду не надходило, клопотання про чергове відкладення підготовчого засідання 03 вересня 2024 року у зв'язку з браком часу на оформлення повноважень адвоката також не надходило.
За таких обставин, судом першої інстанції було правомірно закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 жовтня 2024 року.
Щодо відмови судом у клопотанні позивача про долучення додаткових доказів, які надійшли до суду поштою, та повернення їх позивачу, пояснював, що таким додатковим доказом представник позивача заявив запит до відповідача щодо надання статутних та інших документів та докази його направлення на адресу відповідача із зазначенням неправильного поштового індексу. Суд правомірно відмовив у задоволенні вказаного клопотання та повернув його позивачу, оскільки вказане клопотання було заявлено поза межами встановлених процесуальним законом строків. У встановлений законом строк позивач не заявив клопотання про витребування у відповідача будь-яких доказів, як і не надав жодного обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
Відповідач не заперечував у відзиві на позовну заяву тієї обставини, що є особою, яка здійснює функцію управління житловим будинком АДРЕСА_1 станом на 02 грудня 2023 року і разом з відзивом надав копію наказу № 06/21 від 18 червня 2021 року про прийняття на роботу робітника з комплексного прибирання, який виконує роботу з прибирання прибудинкової території та місць загального користування в будинку, яка була приєднана судом до матеріалів справи та досліджена ним. Позивач та його представник у клопотанні не обґрунтували, для підтвердження яких саме обставин, що входять у предмет доказування у справі, необхідно витребувати копію статуту відповідача, посадові інструкції чи правила внутрішнього розпорядку, чи інший документ, який визначає права та обов'язки працівника з прибирання будинку та прибудинкової території.
Щодо того, що в підготовчому засіданні суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про виклик свідків, то таке клопотання містилось у відзиві відповідача на позовну заяву, і жодних порушень процесуального закону суд при цьому не допустив, оскільки вирішення такого питання належить до кола питань, які підлягають вирішенню судом на стадії підготовчого провадження.
Заперечував щодо правдивості та обґрунтованості тверджень позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що на вступну промову відповідача, записану на диктофон, орієнтувались свідки, оскільки також заявили про посипання сіллю сходинок будинку саме в день отримання тілесних ушкоджень позивачем, і всі казали, що більше ніхто зі сходинок не падав, хоча їх ніхто про це не питав. Вказував, що це є припущенням сторони позивача, що виходить за межі коректності та меж адвокатської етики. Допитуючи свідків, представник відповідача ставив свідкам ряд питань, серед них були і питання до працівника з комплексного прибирання ОСОБА_3 щодо погодних умов впродовж дня 02 грудня 2023 року, стану сходів, звернення позивача в цей день щодо його травмування, можливих звернень інших осіб зі скаргами на стан сходів чи щодо фактів падіння мешканців будинку чи відвідувачів на сходах чи прибудинковій території.
Отже, за відсутності реальних фактів порушення судом норм процесуального права, які б могли вплинути на правильність вирішення справи, апелянт вдався до очевидних спекуляцій, спотворення обставин вирішення судом процесуальних питань, неправильних та необґрунтованих оцінок процесуальних рішень суду, які в кінцевому підсумку зводяться лише до незгоди з рішеннями суду з процесуальних питань та рішенням суду по суті справи.
Вказував, що не є також обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права, адже позивачем не наведено жодного доказу тих обставин, на які посилається, а саме щодо протиправної діяльності відповідача, невжиття ним заходів щодо належного утримання будинку та прибудинкової території та наявності причинного зв'язку між отриманою травмою та бездіяльністю відповідача. Позивач не надав будь-яких доказів щодо неочищення прибудинкових зовнішніх сходів від снігу та льоду в день його падіння.
З матеріалів справи явно вбачається, що позивач сам проявив необережність та вдався до невиправданого ризику, спускаючись в зимовий час вологими сходами, маючи при цьому на спині важкий рюкзак, який тягнув його назад, тримаючи в руках інші речі, та не скориставшись наявною і очевидною можливістю триматися при цьому за спеціально призначені поручні, оступився, втратив рівновагу та впав. При цьому позивач не проявив жодної зацікавленості в негайній фіксації обставин та причин його падіння та травмування, оскільки не звернувся до чергового працівника ОСББ з цього приводу, самостійно не викликав поліцію чи невідкладну медичну допомогу та не звернувся до будь-якої іншої особи з таким проханням, самостійно покинув вказане ним місце.
Позивач зазначив у апеляційній скарзі, що на його думку судом помилково визначено підстави позову, оскільки нещасного випадку не відбулось. Однак суд не визначає підстави позову, підстави позову визначає сам позивач, а суд лише надає юридичну оцінку обставинам, на які посилається позивач в обґрунтування позову в разі їх встановлення судом.
Погоджувався з висновками суду першої інстанції, що до моменту пред'явлення позову позивача взагалі не ставив перед відповідачем питання щодо з'ясування обставин та причин свого падіння, внаслідок якого було заподіяно шкоду його здоров'ю.
Що стосується наданого позивачем на підтвердження вимог позову відеозапису падіння, то його дослідженням не виявлено будь-яких фактичних даних, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання відповідачем обов'язку з утримання спільного майна.
Допитана на прохання позивача як свідок двірник ОСОБА_3 заперечила твердження позивача про неприбрані сходи, вказуючи, що 02 грудня 2023 року були опади у вигляді снігу та дощу, а тому вона впродовж усього дня прибирала сніг зі сходів і доріжок та посипала їх сіллю.
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4 - члена правління ОСББ «Люкс-Комфорт», про нещасний випадок з позивачем члени правління дізнались лише з позовної заяви, об'єднання щороку виділяє кошти на прибирання снігу та закупівлю протиожеледних сумішей, усі сходи в будинку обладнані поручнями і раніше випадків падіння людей на сходах не було. Свідок також зазначив, що тричі на день виводить на прогулянку свою собаку і не пам'ятає, щоб сходи вхідної групи були в неприбраному стані.
Вказував, що тягар доказування обставин, на які посилається позивач, покладається на нього самого, але як вбачається з матеріалів справи, причиною нещасного випадку є його власна безвідповідальна поведінка, власна самовпевненість та готовність ризикувати власним здоров'ям, рухаючись в темну пору доби в зимовий період зовнішніми сходами донизу, ігноруючи наявні пристосування-поручні, спеціально призначені для безпечного руху зовнішніми прибудинковими сходами, якими конструктивно обладнані ці сходи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови для відшкодування майнової та моральної шкоди.
Апеляційний суд погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Судом встановлено, що 02 грудня 2023 року в темний період доби ОСОБА_1 виходив з під'їзду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та впав на сходах.
Цей факт не заперечується відповідачем та підтверджується відеозаписом з камер відеоспостереження (а. с. 100).
У зв'язку з отриманою внаслідок падіння травмою - компресійно-уламковим переломом тіла L1 хребця І ступеня, позивач ОСОБА_1 проходив медичні обстеження, в період з 06 грудня 2023 року по 11 грудня 2023 року перебував на стаціонарному лікуванні та був прооперований, що підтверджується наданими позивачем медичними документами (а. с. 9 - 15).
Згідно з рахунком-фактурою № К13СГ-00987 від 07 грудня 2023 року вартість набору для вертебропластики, необхідного для оперативного лікування позивача, ставила 36100 грн. (а. с. 16), що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3344964565.1 від 08 грудня 2023 року (а. с. 17).
До позовної заяви також додано рахунок на оплату вартості інших товарів медичного призначення в розмірі 15619,77 грн. (а. с. 18), проте вимог про стягнення цієї суми не заявлено.
Згідно наказу ОСББ «Люкс-Комфорт» від 18 червня 2021 року № 06/21, ОСОБА_3 було прийнято на роботу з 22 червня 2021 року на посаду робітника з комплексного прибирання за основним місцем роботи з оплатою праці згідно штатного розпису (а. с. 49).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, судом першої інстанції були допитані свідки.
Так, допитана на прохання відповідача як свідок двірник ОСОБА_3 заперечила твердження позивача про неприбрані сходи вказуючи, що 02 грудня 2023 року були опади у вигляді снігу та дощу, а тому вона впродовж усього дня прибирала сніг зі сходів і доріжок та посипала їх сіллю.
Згідно з поясненнями свідка ОСОБА_4 - члена правління ОСББ «Люкс-Комфорт», про нещасний випадок з позивачем члени правління дізнались лише з позовної заяви, об'єднання щороку виділяє кошти на прибирання снігу та закупівлю протиожеледних сумішей, усі сходи в будинку обладнані поручнями і раніше випадків падінь людей на сходах не було. Свідок також зазначив, що тричі на день виводить на прогулянку свою собаку і не пам'ятає, щоб сходи вхідної групи будинку були у неприбраному стані.
В поданій апеляційній скарзі було заявлено клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у відповідача наступні документи, а саме: статут ОСББ «Люкс-Комфорт»; засвідчену в установленому порядку копію трудового договору або наказу про призначення особи, яка, відповідно до статуту ОСББ, відповідальна за прибирання та утримання сходів до будинку у належному стані; посадові інструкції ОСББ «Люкс-Комфорт» (у разі наявності) працівників, відповідальних за прибирання та очищення сходів в будинок та прибудинкову територію; засвідчену в установленому порядку копію паспорту будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; протокол останнього огляду комісії ОСББ «Люкс-Комфорт» з планового технічного огляду будинку для проходження осіннього-зимового періоду.
У відзиві відповідача ОСББ «Люкс-Комфорт» на апеляційну скаргу викладені заперечення на заявлене клопотання про витребування доказів, а також додатково 16 червня 2025 року надійшли заперечення на вказане клопотання.
Вирішуючи заявлене клопотання про витребування доказів, апеляційний суд в ухвалі від 24 червня 2025 року виходив із того, що позивачем не надано докази неможливості подання доказів та/або клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що сходи багатоквартирного будинку призначені для задоволення потреб усіх співвласників такого будинку і є спільним майном багатоквартирного будинку (частина друга статті 382 ЦК України), а відтак за обставин цієї справи в першу чергу підлягає встановленню особа, яка виконує обов'язки з утримання спільного майна.
Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов'язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 7, 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм тощо, співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків як співвласників.
Право власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) передбачене статтею 385 ЦК України, відповідно до якої об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку. Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
За змістом статей 18, 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» забезпечення належного санітарного, протипожежного і технічного стану спільного майна, що належить співвласникам, є одним з обов'язків об'єднання, яке вправі: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що норми наведених вище законів не конкретизують, які саме складові входять до поняття «утримання спільного майна», проте статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пунктом 9 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712, визначено, що послуга з управління багатоквартирним будинком включає, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку.
Згідно з затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та комунального господарства від 27 липня 2018 року № 190 Обов'язковим перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, до таких робіт (послуг), серед іншого, належить прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами.
Згідно п. 3.1.11 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зовнішні майданчики біля вхідних дверей і тамбури сходових кліток слід систематично очищати від снігу і намерзлого льоду.
Згідно п. 3.5.9 Правил № 76, Прибирання, крім снігоочищення, що проводиться під час снігопадів, треба проводити у ранкові або вечірні години.
Встановивши з пояснень представника відповідача, що у будинку за адресою: м. Київ пр-т. П.Григоренка 1-б прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, у тому числі прибирання снігу і посипання прибудинкової території протиожеледними сумішами, здійснюється об'єднанням шляхом самозабезпечення, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що за наведених обставин саме ОСББ «Люкс-Комфорт» як об'єднання громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов'язана з управлінням, утриманням і використанням спільного майна, є належним відповідачем у спірних правовідносинах.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв'язок між ними.
Такі ж правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постановах від 09 квітня 2024 року в справі № 584/947/20 (провадження № 61-10387св22), від 15 січня 2025 року в справі № 461/3526/22 (провадження № 61-8540св24).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Основним доказом, на який посилався позивач на підтвердження завдання йому шкоди відповідачем, є відеозапис його падіння.
Дослідивши даний доказ, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б свідчили про невиконання або неналежне виконання відповідачем обов'язків з утримання спільного майна.
Апеляційний суд вважає правильними дані висновки, які узгоджуються з показаннями свідків двірника ОСОБА_3 , яка пояснила, що 02 грудня 2023 року були опади у вигляді снігу та дощу, а тому вона впродовж усього дня прибирала сніг зі сходів і доріжок та посипала їх сіллю, та члена правління ОСББ «Люкс-Комфорт» ОСОБА_4 , згідно яких об'єднання щороку виділяє кошти на прибирання снігу та закупівлю протиожеледних сумішей, усі сходи в будинку обладнані поручнями і раніше випадків падінь людей на сходах не було.
Також апеляційний суд враховує, що сходові марші вхідних сходів обладнані поручнями (перилами), призначеними для тримання за них для запобігання втрати рівноваги та падіння.
Натомість з відеозапису вбачається, що позивач, не врахувавши погодні умови, проявив необережність та на власний розсуд вдався до невиправданого ризику, прийнявши рішення спуститись зовнішніми сходами в зимовий період після снігопаду, маючи на спині рюкзак, не скористався наявною і очевидною можливістю триматися за спеціально призначені поручні, оступився, втратив рівновагу і впав.
Апеляційний суд також приймає до уваги, що на відеозаписі, наданому позивачем, видимих ознак снігу та намерзлого льоду на сходах і зовнішньому майданчику біля вхідних дверей будинку не вбачається, а дві інші особи, зафіксовані в момент даної події, одна з яких, користуючись цими ж самими сходами, допомагала позивачу піднятися після падіння, а інша пересувалась по зовнішньому майданчику, вільно рухалися і не ковзали, що підтверджує доводи відповідача, що прибудинкова територія була належно розчищена.
За таких обставин не знайшли свого підтвердження доводи позивача про наявність вини відповідача, яка полягає у бездіяльності щодо виконання своїх обов'язків по належному утриманню прибудинкової території, неналежного забезпечення договорів з обслуговування прибудинкової території та відсутності контролю за цими послугами.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що відповідачем не спростовано факт падіння позивачем на частину тіла, вказану в медичних документах, доданих до позову, які відповідають характеру та механізму ушкодження, що відображаються на дослідженому в суді відеозапису, є необґрунтованими, оскільки саме по собі падіння позивача та спричинення йому тілесного ушкодження не доводить наявності вини відповідача, яким було доведено відсутність своєї вини у заподіянні позивачу шкоди.
Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що позивачем не доведено наявність в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення як обов'язкової умови для відшкодування майнової та моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції неправомірно застосовано норми Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270, оскільки чинним законодавством не передбачено відшкодування шкоди потерпілій особі лише після проведення розслідування нещасного випадку невиробничого характеру, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в позові, з огляду на те, що відповідачем в межах даного судового розгляду доведено показаннями свідків, що шкода заподіяна не з його вини.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що в порушення ст. 12 ЦПК України судом першої інстанції незаконно відмовлено представнику позивача у допуску до участі у підготовчому засіданні 30 липня 2024 року, апеляційний суд враховує, що 30 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 з'явився у підготовче засідання, однак правомірно не був допущений судом до участі у засіданні з причини ненадання суду документів на підтвердження своїх повноважень як представника позивача, передбачених ст. 62 ЦПК України.
30 липня 2024 року судом було відкладено підготовче засідання до 03 вересня 2024 року, а отже представник позивача мав достатньо часу для оформлення документів, які підтверджують його повноваження, та забезпечення процесуальних прав позивача, які можуть бути реалізовані на стадії підготовчого провадження, однак і в наступному підготовчому засіданні, яке було призначене на 03 вересня 2024 року, представник позивача жодних документів, якими підтверджуються повноваження адвоката як представника, суду не надав (а. с. 59).
Апеляційний суд відхиляє як нерелевантні посилання на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № П/9901/736/18, в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2020 року у справі № 428/3851/19, від 12 липня 2021 року у справі № 750/7902/20-ц, від 06 листопада 2024 року в справі № 483/346/24 щодо того, що відсутність у ч. 4 ст. 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги. Так, у справах, на які посилається позивач, Верховним Судом не вирішувалось питання допуску до участі в судовому засіданні адвоката як представника позивача за відсутності у нього документів, передбачених ст. 62 ЦПК України.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що можливості згенерувати ордер на сайті Національної асоціації адвокатів України не представилось можливим через технічні проблеми внаслідок хакерської атаки на державні та урядові портали з боку рф, оскільки сайт НААУ у мережі Інтернет не відноситься до сайтів державних та урядових порталів взагалі.
Крім того, за період тривалістю більше календарного місяця до наступного засідання 03 вересня 2024 року, позивачем могла бути оформлена відповідна довіреність, незалежно від місця його перебування. Однак, оскільки відомостей про будь-які дії щодо такого оформлення повноважень представника від позивача до суду не надходило, клопотання про чергове відкладення підготовчого засідання 03 вересня 2024 року у зв'язку з браком часу на оформлення повноважень адвоката також не надходило. За таких обставин, судом першої інстанції було правомірно закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 жовтня 2024 року.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що в підготовчому засіданні суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про виклик свідків, апеляційний суд враховує, що таке клопотання містилось у відзиві відповідача на позовну заяву, і жодних порушень процесуального закону суд при цьому не допустив, оскільки відповідно до ст. 91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
Є нічим не підтвердженими припущеннями та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що свідки орієнтувались на записану на диктофон промову представника відповідача і по суті повторювали його висловлювання, зокрема про посипання сіллю сходів будинку саме в день завдання шкоди здоров'я позивача, і що ніхто більше зі сходів не падав, хоча їх ніхто про це не питав.
Доводи апеляційної скарги, що якби суд першої інстанції під час підготовчого засідання забезпечив рівність та змагальність сторін шляхом реалізації права позивача та його представника на доступу до суду, сприяв всім учасникам справи у праві збирати та подавати докази, у тому числі ті, що були заявлені у підготовчому засіданні позивачем, то суд би ухвалив інше рішення на користь позивача, оскільки оцінка дій або бездіяльності відповідача та відповідальність (наслідки) такої бездіяльності регулюються статутом ОСББ «Люкс-Комфорт», копією трудового договору або наказу на призначення особи, яка відповідно до статуту ОСББ відповідальна за прибирання та утримання сходів у належному стані відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та посадові інструкції працівників, відповідальних за надання послуг утримання будинку та прибудинкової території, відхиляються апеляційним судом, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 83, 84 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Доказом, на який посилається позивач і у долученні якого було відмовлено судом першої інстанції, є запит представника позивача до відповідача щодо надання статутних та інших документів та докази його направлення на адресу відповідача (а. с. 64).
Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаного клопотання та повернув його позивачу, оскільки вказане клопотання було заявлено поза межами встановлених процесуальним законом строків. У встановлений законом строк позивач не заявив клопотання про витребування у відповідача будь-яких доказів, як і не надав жодного обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи вимоги ст. 83 ЦПК України, суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що в зв'язку із проведенням підготовчого засідання у відсутності представника позивача, позивача було позбавлено можливості витребувати та подати докази. При цьому суд враховує, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази з поданням позовної заява. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк із об'єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити про це суд із зазначенням певних обставин, що встановлені вимогами ч. 2 ст. 83 ЦПК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів та повторного викладення аргументів, кожному з яких було надано належної оцінки судом, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього і перерозподілу судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 07 серпня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.