Апеляційне провадження 22-ц/824/10625/2025
Справа № 359/9719/24
Іменем України
06 серпня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека.194» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Муранової-Лесів І.В., ухвалене в м. Бориспіль 21 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах недієздатної ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека.194», треті особи сімейний лікар-терапевт ОСОБА_3 , Національна служба здоров'я України, Управління соціальної та ветеранської політики Бориспільської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, змінивши предмет позову в жовтні 2024 року, просила визнати протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у відмові 22 серпня 2024 року сімейного лікаря-терапевта ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 , укласти декларацію із пацієнткою ОСОБА_2 , опікуном якої є ОСОБА_1 згідно рішення суду; зобов'язати ТОВ «Аптека.194» укласти декларацію про вільний вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, між сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 та пацієнткою ОСОБА_2 , опікуном якої є ОСОБА_1 згідно рішення суду; визнати протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у проведенні 22 серпня 2024 року сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 огляду пацієнтки ОСОБА_1 без її згоди на огляд лікаря; визнати протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у постановленні 22 серпня 2024 року сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 неправильних діагнозів пацієнтці ОСОБА_1 та призначенні неправильного лікування; визнати недостовірною інформацію, внесену сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 22 серпня 2024 року в електронну медичну картку ОСОБА_1 з передачею даних до Електронної системи охорони здоров'я щодо результатів огляду лікарем ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 , окрім результатів рівня цукру крові ОСОБА_1 22,9 ммоль/л; визнати протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у внесенні 22 серпня 2024 року сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 в електронну медичну картку ОСОБА_1 з передачею даних до Електронної системи охорони здоров'я недостовірної інформації щодо результатів огляду лікарем ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 , окрім результатів рівня цукру крові ОСОБА_1 22,9 ммоль/л; визнати протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у ненаданні 22 серпня 2024 року сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 роздрукованого огляду лікаря ОСОБА_3 пацієнтці ОСОБА_1 ; зобов'язати ТОВ «Аптека.194» надати ОСОБА_1 огляд лікаря ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року з достовірною інформацією, внесеною до ЕСОЗ.
Позов мотивувала тим, що 22 серпня 2024 року на 10:40 год. її підопічна матір ОСОБА_2 була записана на прийом до сімейного лікаря-терапевта ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 з метою підписати з ним декларацію як із новим сімейним лікарем, оскільки попередній сімейний лікар ОСОБА_2 - ОСОБА_4 був звільнений з ТОВ «Аптека.194».
Близько 10:00 год 22 серпня 2024 року вона, як опікун ОСОБА_2 , прийшла до Амбулаторії ЗПСМ №1 ТОВ «Аптека.194», де під кабінетом №206, у якому вів прийом сімейний лікар ОСОБА_3 , побачила генерального директора ТОВ Аптека.194» ОСОБА_5 . Позивач вирішила проводити відеозйомку з метою захисту прав своїх та своєї матері та надання цих доказів до цивільних справ та кримінальних проваджень, адже посадові та службові особи ТОВ «Аптека.194» створюють перешкоди у проведенні досудових розслідувань відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та інших осіб. Потім до ОСОБА_5 приєдналися адміністратор ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_8 та юрист ОСОБА_9 , які утрьох зайшли до кабінету лікаря ОСОБА_3 , де перебували протягом тривалого часу. Через стресову ситуацію у позивача різко підвищився рівень цукру у крові, при перевірці на її глюкометрі результат був 21,3 ммоль/л, тому вона спробувала викликати швидку, але виклик до лікувального закладу в неї не прийняли.
Зазначала, що у цей час її запросив до кабінету сімейний лікар-терапевт ОСОБА_3 . Адміністратор ОСОБА_8 агресивно наполягала, щоб позивачка зайшла у кабінет лікаря, де в цей час все ще перебували: ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Позивач викликала поліцію, оскільки в аналогічних попередніх ситуаціях вищевказані особи обмежували її пересування, та мали місце спроби застосування до неї фізичної сили.
Вказувала, що у кабінеті лікар ОСОБА_3 перевірив рівень цукру у крові, який становив вже 22,9 ммоль/л. На виклик лікаря ОСОБА_3 швидка також не приїхала, посилаючись на те, що стан гіперглікемії не є екстреним, і позивач має самостійно прийти до відділення екстреної медичної допомоги КНП «ББЛІЛ».
На її питання, чи можна із ним підписати декларацію для підопічної матері ОСОБА_2 , лікар ОСОБА_3 повідомив, що ні, що керівництво йому заборонило. ОСОБА_5 повідомив позивача, як опікуна, що розриває декларацію із ОСОБА_2 через те, що вона проводила відеозйомку. Адміністрація ТОВ «Аптека.194» також здійснила виклик наряду поліції. По приїзду поліції вона пішла з амбулаторії, та на вулиці написала заяву і пояснення. Після написання заяви до поліції, вона самостійно звернулася до ВЕМД КНП «ББЛІЛ», де їй була надана якісна та ефективна екстрена медична допомога.
Зазначала, що відмова сімейного лікаря-терапевта ТОВ «Аптека.194» про підписання декларації із пацієнтом ОСОБА_2 є протиправною, зважаючи на відсутність для цього законних підстав. Вважає, що для відновлення порушеного права ОСОБА_2 , слід зобов'язати відповідача укласти декларацію між сімейним лікарем ОСОБА_3 та пацієнткою ОСОБА_2 , опікуном якої є позивач ОСОБА_1 .
Також зазначала, що 26 серпня 2024 року її сімейний лікар ОСОБА_6 повідомив їй, що декларація із ним розірвана через те, що вона уклала декларацію з іншим сімейним лікарем, що не відповідає дійсності, при цьому продемонстрував на своєму робочому комп'ютері інформацію з її електронної медичної карти, у тому числі записи лікаря ОСОБА_3 за 22 серпня 2024 року о 12:43 год. та 13:32 год., у позаробочі години прийому лікаря.
Вказувала, що ОСОБА_3 не є її сімейним лікарем, декларацію із ним вона не укладала, під час прийому 22 серпня 2024 року вона дозволила лікарю лише викликати їй швидку медичну допомогу та перевірити рівень цукру у крові. Вважає, що дії сімейного лікаря-терапевта ОСОБА_3 , що полягають у внесенні інформації про огляд пацієнта ОСОБА_1 22 серпня 2024 року до її електронної медичної карти з передачею даних до ЕСОЗ є протиправними, так як відсутня згода пацієнтки ОСОБА_1 на її огляд, а також на обробку персональних даних ОСОБА_1 та внесення даних огляду пацієнтки ОСОБА_1 в її електронну медичну карту з передачею даних до ЕСОЗ.
Також зазначала, що в її карту була внесена недостовірна інформація про ОСОБА_1 : її місце роботи, обставини прийому у лікаря, встановлений лікарем ОСОБА_3 діагноз та призначене ним лікування ОСОБА_1 . Вказує, що сам витяг з Реєстру - огляд лікаря ОСОБА_3 від 22 серпня 2024 року їй наданий не був, тому така дія лікаря є протиправною. Вважає, що для відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача надати огляд сімейного лікаря ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року.
Позивач просила встановити факт порушення її прав та прав її підопічної матері ОСОБА_2 та зобов'язати відповідача вчинити зазначені нею дії з метою відновлення порушених прав, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері надання медичної допомоги та інформації.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у постановленні 22 серпня 2024 року сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 психіатричного діагнозу: «психічний розлад та розлад поведінки. Шизофренія». Визнано частково недостовірною інформацію, внесену сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 22 серпня 2024 року в електронну медичну картку ОСОБА_3 з передачею даних до Електронної системи охорони здоров'я щодо результатів огляду лікарем ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 , а саме інформацію, яка не пов'язана з невідкладним зверненням ОСОБА_1 щодо вимірювання рівня цукру крові та його результатами 22,9 ммоль/л. Визнано протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у внесенні 22 серпня 2024 року сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 в електронну медичну картку ОСОБА_1 з передачею даних до Електронної системи охорони здоров'я недостовірної інформації щодо результатів огляду лікарем ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 , окрім результатів рівня цукру крові ОСОБА_1 22,9 ммоль/л. Зобов'язано ТОВ «Аптека.194» надати ОСОБА_1 огляд лікаря ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року з достовірною інформацією, внесеною до ЕСОЗ. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Аптека.194» судовий збір на користь держави в сумі 4844,80 грн.
Відповідач ТОВ «Аптека.194» не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що ТОВ «Аптека.194» є неналежним відповідачем у справі, оскільки позовні вимоги стосуються безпосередньо лікаря. Позовні вимоги спрямовані до ТОВ «Аптека.194», яке є надавачем первинної медичної допомоги, тобто закладом охорони здоров'я, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та забезпечує на її основі медичне обслуговування населення, безпосередньо пов'язане з наданням ПМД. Первинна медична допомога, згідно п. 2 розділу ІІІ Порядку надання первинної медичної допомоги, надається безпосередньо лікарем з надання ПМД. В разі задоволення позовних вимог ТОВ «Аптека.194» буде не в змозі виконати їх, виходячи з того, що механізм їх виконання не передбачений чинним законодавством. Вказував, що право внесення доповнень, змін, надання виписок з особистої картки пацієнта є дискреційними повноваженнями лікаря, а не адміністрації медичного закладу, зобов'язати зробити вказані дії лікаря, який вносив дані пацієнта, оновити їх чи змінити буде порушенням законодавства з боку адміністрації закладу, адже лікар є процесуально самостійним суб'єктом прийняття рішень.
Зазначив, що всупереч вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України судом приєднано електронні докази у вигляді відеозаписів, які надіслані сторонам та суду без накладення електронних цифрових підписів, а тому брати їх до уваги неправомірно з огляду на їх недопустимість. Крім очевидних ознак недопустимості, подані позивачем електронні докази також є неналежними в зв'язку з відсутністю на відеозаписах ознак належності, про які наголошував Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року в справі № 908/1120/17, за змістом якої для оцінки належності відеозапису як доказу береться до уваги наявність у ньому необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події. Питання щодо автентичності відеозапису та відсутності в ньому монтажу вирішуються шляхом призначення судової експертизи. На практиці часто виникають проблеми з неможливістю виявити ознаки монтажу навіть шляхом проведення судової експертизи у випадку, якщо використовується копія аудіозапису чи відеозапису, а не їх оригінал (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року в справі № 404/700/17).
Щодо рішення суду про визнання протиправними дій ТОВ «Аптека.194», що полягають у постановленні сімейним лікарем діагнозу, вказував, що виконати рішення суду неможливо через те, що ТОВ «Аптека.194» не має технічної можливості прямого доступу до електронної картки хворого, що є дискреційними повноваженнями лікаря-терапевта, з яким у пацієнта укладено декларацію, або у іншого профільного лікаря. Суду неодноразово роз'яснювалося і представником апелянта, і третіми особами, зокрема представником Національної служби здоров'я України, що адміністрація медичної установи не має особистого електронного ключа доступу до картки пацієнта і не може адміністративно впливати на рішення лікаря, оскільки саме лікар є фахівцем в галузі медицини і прямо відповідає за прийняті рішення щодо встановлення діагнозу та призначення лікування.
Стосовно самого діагнозу суд помилково дійшов висновку про відсутність у третьої особи лікаря-терапевта ОСОБА_3 належної освіти та кваліфікації, посилаючись в рішенні на Закон України «Про психіатричну допомогу», оскільки ОСОБА_3 неодноразово наголошувалось на тому, що його спеціальність та спеціалізація дозволяє оцінювати, зокрема, психічний стан пацієнта для поставлення питання стосовно подальшого огляду вузькопрофільним спеціалістом. Суд впевнився в тому, до лікар-терапевт ОСОБА_3 , володіє спеціальними знаннями в галузі психіатрії, оскільки останнім було надано інформацію щодо проходження навчання в медичному закладі психіатричної допомоги і даних знань було достатньо для постановлення попередньої підозри на діагноз під питанням.
В резолютивній частині рішення вимога визнання протиправними дій ТОВ «Аптека.194», що полягають у постановленні діагнозу «психічний розлад та розлад поведінки. Шизофренія», виписана не точно, оскільки після слова «шизофренія» в діагнозі стоїть знак питання. На це неодноразово зверталася увага суду, адже виявлення осіб з порушенням психіки є, в тому числі, завданням первинної ланки сімейної медицини з наданням особі подальшої можливості звернутися за її бажанням до спеціаліста по вузькому профілю.
Щодо визначення частково недостовірною інформації, внесеної сімейним лікарем-терапевтом ОСОБА_3 22 серпня 2024 року до електронної медичної картки ОСОБА_1 з передачею даних до ЕСОЗ щодо результатів огляду лікарем, а саме інформації, яка не пов'язана з невідкладним зверненням ОСОБА_1 щодо вимірювання рівня цукру в крові та його результатами, посилався на положення ст. 35-1 Закону України «Основи законодавства та охорони здоров'я», вказував, що як було встановлено судом при розгляді справи, ОСОБА_1 22 серпня 2024 року вже не була пацієнткою медичного закладу ТОВ «Аптека.194», оскільки рішенням Національної служби здоров'я України від 19 серпня 2024 року її декларацію, раніше укладену з сімейним лікарем ОСОБА_6 , було розірвано і її прийом лікарем-терапевтом ОСОБА_3 відбувався на загальних засадах, з урахуванням загального стану здоров'я. Лікар-терапевт ОСОБА_3 здійснив об'єктивну оцінку стану пацієнтки та вніс відповідні дані, зокрема щодо підозри на діагноз «психічний розлад та розлад поведінки. Шизофренія? Під питанням».
Вважав, що ухвалене судом рішення визнавати недостовірною інформацію в межах діагнозу та анамнезу, отриману фахівцем в галузі терапії, до кола компетенції якого належить і загальна оцінка стану психічного здоров'я з подальшим направленням до вузькопрофільного лікаря без належно проведених медичних експертиз тощо є прямим порушенням судом принципу верховенства права.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд враховує, що хоча рішення суду першої інстанції оскаржується ТОВ «Аптека.194» в цілому, апеляційна скарга не містить аргументів проти висновків суду першої інстанції в частині відмови в позові.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що більшість зазначеної в огляді лікаря інформації не стосується тих скарг, які повідомила сама ОСОБА_1 , а також власної оцінки її стану, озвученої лікарем при здійсненні виклику до екстреної швидкої допомоги, натомість містить відомості, які сама ОСОБА_1 лікарю не повідомляла, а стали йому відомі з інших невстановлених непідтверджених джерел. Суд також прийшов до висновку, що у лікаря-терапевта ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 не було підстав проводити психіатричний огляд ОСОБА_1 , не було підстав для медичного обслуговування ОСОБА_1 , оскільки це виходило за межі її звернення, вона не була в порушення вищенаведених вимог ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» поінформована про стан свого здоров'я, що зафіксований в її електронній карті, у тому числі мету проведення запропонованих направлень на консультації і лікувальних заходів. З урахуванням викладеного, а також на підставі вищенаведених положень п.п.21,23,24 «Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я» № 587, позивач має звернутися до відповідача з вимогою про внесення до системи ЕСОЗ виправлень щодо внесеної недостовірної інформації, у тому числі на підставі рішення суду вимагати внесення відповідних змін до Реєстру, а також отримати роздруковані відомості з Реєстру, тому вимога позивача про зобов'язання відповідача надати їй огляд лікаря ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року з достовірною інформацією, внесеною до ЕСОЗ, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Апеляційний суд погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Судом встановлено, що сторонами визнано, підтверджено третьою особою ОСОБА_3 та не заперечується третьою особою НСЗУ, що підопічна ОСОБА_1 - ОСОБА_2 була пацієнткою ТОВ «Аптека.194» та була записана на прийом до лікаря-терапевта ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 на 22 серпня 2024 року на 10.40 год.
Як визнано сторонами, станом на 22 серпня 2024 року була дійсна декларація, підписана між ОСОБА_2 та сімейним лікарем ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_4 .
З переглянутих у судовому засіданні відеозаписів, здійснених ОСОБА_1 22 серпня 2024 року у приміщенні амбулаторії ТОВ «Аптека.194» по АДРЕСА_1 , встановлено наступне.
22 серпня 2024 року у призначений час ОСОБА_1 будучи опікуном ОСОБА_2 , з'явилася до амбулаторії ТОВ «Аптека.194» до кабінету №206, у якому здійснював прийом пацієнтів лікар-терапевт ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 , перебуваючи в коридорі медичного закладу, перед кабінетом лікаря-терапевта ОСОБА_3 , здійснювала відеозапис та його трансляцію на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», а саме: коментувала та фіксувала своє спілкування з представниками адміністрації ТОВ «Аптека.194», а також зробила експерес-аналіз вимірювання рівня цукру у крові глюкометром (показник 21,3 ммоль/л). Після цього ОСОБА_1 здійснила виклик екстреної (швидкої) медичної допомоги повідомивши свій діагноз та стан: «цукровий діабет», «гіперглікемія, кетоацидоз»,- а також, що не має при собі інсуліну та перебуває в приміщенні амбулаторії ТОВ «Аптека.194» м.Борисполі по вул.Глібова, 2, на другому поверсі. Після цього диспетчером їй було запропоновано звернутися до лікарів, оскільки виклик швидкої до медичного закладу здійснюється за викликом лікаря.
Як встановлено судом, ця обставина визнана лікарем ОСОБА_3 та підтверджується переглянутим відеозаписом загальною тривалістю 13 хв. 32 сек. (а. с. 105 т. 1 - диск із записом), він запропонував ОСОБА_1 зайти в кабінет і виміряти рівень цукру у крові.
В цей час ОСОБА_1 здійснила виклик до поліції, повідомивши, що в неї проблеми з укладенням декларації та ненаданням екстреної (медичної) допомоги, а саме: адміністрація медичного закладу перешкоджає їй укласти декларацію, а також, що їй стало погано, підвищився рівень цукру в крові, інсуліну із собою вона не має, вона викликала «швидку», але «швидка» відмовилася їхати.
Згідно з переглянутим відео, ОСОБА_1 спочатку відмовлялася заходити в кабінет та чекала в коридорі, посилаючись на свій стан та що в кабінеті знаходяться директор закладу Мамайсур та завідувач амбулаторії Бабарьова.
У подальшому погодилася і зайшла до кабінету лікаря-терапевта ОСОБА_3 , де повідомила, що за день до цього в неї був цукор 30,0 ммоль/л та що інсулін їй виписати не можуть, тому що її «викинуто » із системи, у зв'язку з чим вона звернулася до НСЗУ. Також зазначила, що мати без лікаря, що їй погано.
Результати вимірювання цукру у крові показало 22,9 ммоль/л. На запитання ОСОБА_1 , чи викликатимуть швидку, лікар ОСОБА_3 здійснив телефонний дзвінок до екстреної (медичної) допомоги.
На питання позивача з приводу декларування, чи вирішення цього питання буде відкладено на потім, лікар ОСОБА_3 повідомив, що декларація із нею НСЗУ розірвана, а декларація із сімейним лікарем ОСОБА_4 є чинною. ОСОБА_1 також зазначила, що ОСОБА_4 її не влаштовує, що неможливо до нього потрапити на прийом, він не приймає, на що отримала роз'яснення медичної сестри, що лікар ОСОБА_4 приймає у неділю, та погодилася, що з цього питання слід звертатися до реєстратури. Після цього питання переукладення декларації її підопічної матері ОСОБА_2 з лікарем ОСОБА_3 ОСОБА_1 не порушувала.
Лікар ОСОБА_3 під час спілкування з диспетчером екстреної (медичної) допомоги зазначив, що пацієнтка ( ОСОБА_1 ) почуває себе «знервовано», у неї сушить в роті, тремор.
Під час подальшого спілкування ОСОБА_3 з диспетчером відділу доставки, ОСОБА_1 повідомила, що в неї цукровий діабет 1 типу, а також наявні ускладення: полінейропатія, ретинопатія, «некропатія», гіперглікемія, кетоацидоз.
Як визнано сторонами та підтверджується переглянутим відеозаписом, після того, як диспетчер відділу доставки ЕМД повідомила, що, у зв'язку з відсутністю ускладнень, перебуванням пацієнта у стані свідомості, ОСОБА_1 може звернутися до приймального відділення закладу охорони здоров'я самостійно, позивач вийшла з приміщення кабінету лікаря ОСОБА_3 до працівників поліції, які приїхали за її викликом.
На відеозаписі зафіксовано, як особа чоловічої статі, якою, згідно із поясненнями учасників справи, є директор ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_5 , попередив ОСОБА_1 , що через те, що вона порушує правила внутрішнього розпорядку, проводить відеозйомку в медичному закладі, яка заборонена, декларація з її матір'ю буде розірвана.
Проте доказів того, що така декларація між пацієнтом ОСОБА_2 та сімейним лікарем ОСОБА_4 була розірвана, суду надано не було.
Також встановлено, що 22 серпня 2024 року лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 до електронної медичної карти пацієнта ОСОБА_1 в інформаційній системі MSmed ТОВ «Аптека.194», а також у порядку взаємодії - до Електронної системи охорони здоров'я (ЕСОЗ), були внесені записи (о 12:43 год., 13:32 год. та 13:40 год.) про те, що ОСОБА_1 була оглянута лікарем (огляд - первинний) та їй видані направлення: консультація лікаря ендокринолога, консультація психіатра (а. с. 196, 197, 198 т. 1).
В огляді лікаря зазначено наступні скарги: «зі слів пацієнтки на підвищення рівня глюкози, сухість в роті, слабкість, пітливість».
Зазначений анамнез хвороби: «зі слів пацієнтки в анамнезі має ЦД Іго типу Пацієнтка звернулася по самозверненню. На момент огляду пацієнтка була запрошена до кабінету, на що не було відповіді, та зателефонувала по служби 103, де не дочекалася відповіді та зателефонувала до служби 102. Згодом пацієнтці було проведено в кабінеті лікаря вимірювання рівня глюкози крові, на глюкометрі. Результат проведення дослідження склав 22.9 ммоль/л. Після чого лікарем було зателефоновано до служби 103 для виклику бригади ЕМД для подальшого супроводу та надання медичної допомоги до відділенні ЕМД, що було відмовлено диспетчером, зі слів диспетчера стан пацієнтки дозволяє переміщуватись самостійно та звернутися до відділення ЕМД по самозверненню. Після чого в агресивній формі переконувала диспетчера в своїй правоті. Пацієнтка влаштувала скандал з адміністрацією закладу лікування, вела відеозйомку, та погрожувала адміністрації медперсоналу, про те, що напише заяву, та викладе відео в соцмережі. На постійно приймає інсулін людський».
Відповідно до наданого суду огляду лікаря (а. с. 196 т. 1) вказано анамнез загальний: «Враховуючи скарги, анамнез, клінічні прояви, результати обстеження, у хворого. Зі слів пацієнтки вона є опікуном своєї матері в якої маються психічні розлади».
Крім того, міститься інформація наступного змісту: «об'єктивний статус - стан середньої важкості. Шкірні покриви: чисті. Набряки (пастозність): не має Лімфатичні вузли: Підшкірно-жирова клітковина виражена помірно. Носове дихання вільне. Ротова порожнина: Слизова глотки: чиста. Кон'юнктива: спокійна. Об'єктивно пацієнтка збудження, агресивна по відношенню до оточуючих, різка зміна настрою до вираженої агресивності. Нечіткість ясноті мови, різке зміна гучності та інтонації Нефіксована увага Різка зміна тематики теми розмови. Відчуття зверхності до оточуючих, включно і до пацієнтів закладу. Діагноз: Психічний розлад та розлад поведінки. Шизофренія ? ЦД І тип. діабетична енцефалопатія. РЕКОМЕНДАЦІЇ: аналіз крові системний загальний, рівень глюкози крові, аналіз сечі системний загальний. Консультування: Ендокринолога. Психіатра. ЛІКУВАННЯ: Метформіи 1000 мг по 1 т 2р/д, Тіоктацид 600мг по 1 ті 2р/д, Амітриптилін 25 мг по 1 т 2р/д.».
Лікарем-терапевтом ОСОБА_3 видані направлення: консультація лікаря ендокринолога, консультація психіатра (а. с. 197, 198 т. 1).
Заперечуючи правомірність здійснених записів і призначень, позивач надала довідки КНП «Бориспільська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» №21 від 24 лютого 2024 року (а. с. 214 т. 1) та №366 від 28 лютого 2025 року (а. с. 216 т. 1), у яких зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у лікаря ендокринолога, онколога, невролога, кардіолога, офтальмолога, отоларинголога, травматолога, терапевта, та зазначено відповідні діагнози.
Також зазначено, що ОСОБА_1 метформін ніколи лікарем ендокринологом КНП «ББЛІЛ» не призначався. В протоколі лікування інсулінозалежного цукрового діабет І типу лікування метформіном не передбачено. Препарат метформін виписують сімейні лікарі за програмою «Доступні ліки».
З наданих позивачем документів також встановлено, що вона є головою Громадської організації «Акула Права» с 25 червня 2015 року (а. с. 211 - 213 т. 1).
На а. с. 140 - 143 т. 1 знаходиться копія посадової інструкції лікаря-терапевта ТОВ «Аптека.194», згідно п. 1.1, 1.4 якої посада лікаря-терапевта належить до посад професіоналів у галузі лікувальної справи, мета робота лікаря-терапевта - виявляти хвороби, проводити медикаментозне лікування, зберігати стабільний стан та проводити профілактику розвитку рецидивів хвороб серед населення всіх вікових груп. Згідно п. 2.3 - 2.5, п. 2.12 посадової інструкції, лікар-терапевт організовує за потреби консультації інших спеціалістів і госпіталізацію пацієнтів, інтерпретує результати консультацій, аналізів/тестів та обстежень, випробувань, визначає план лікування, діагностує стан пацієнта, виписує рецепти ліків, призначає медичні процедури, стежить за лікуванням, своєчасно веде та якісно оформлює медичну та іншу документацію відповідно до встановлених правил і термінів.
Згідно п. 3.1 - 3.3 посадової інструкції, лікар-терапевт має право самостійно встановлювати діагноз за фахом на підставі клінічних спостережень і обстеження, збору анамнезу, даних клініко-лабораторних та інструментальних досліджень, призначати необхідні для комплексного обстеження пацієнта методи інструментальної, функціональної та лабораторної діагностики, проводити діагностичні, лікувальні, реабілітаційні та профілактичні процедури з використанням дозволених методів діагностики і лікування, за необхідності залучати лікарів інших спеціальностей для консультацій, обстеження й лікування хворих, аргументовано призначати й скасовувати будь-які лікувально-профілактичні заходи з огляду на стан пацієнта.
На а. с. 8 т. 1 знаходиться рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2009 року в справі № 2-о-182/09, яким встановлено опіку над ОСОБА_2 та призначено їй опікуна ОСОБА_1 .
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», у цих Основах та інших актах законодавства про охорону здоров'я основні поняття мають таке значення:
- електронна система охорони здоров'я - інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління інформацією про охорону здоров'я, у тому числі медичною інформацією, шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (API);
- медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику та лікування у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами;
- медична інформація - інформація про медичне обслуговування особи або його результати, викладена в уніфікованій формі відповідно до вимог, встановлених законодавством, у тому числі інформація про стан здоров'я, діагнози та будь-які документи, що стосуються здоров'я та обмеження повсякденного функціонування/ життєдіяльності людини;
- медичний адміністратор - особа, яка займає посаду керівника закладу охорони здоров'я, її заступника, керівника структурного підрозділу відповідно до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 893/7181 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06 травня 2021 року № 884), та яка здобула вищу освіту за спеціальностями в галузі знань 22 «Охорона здоров'я», якому за рішенням керівника закладу охорони здоров'я надано право внесення змін до медичних записів, записів про направлення або рецептів і на якого покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю;
- стан здоров'я - загальний показник для хвороб (гострих і хронічних), розладів, пошкоджень або травм. Стан здоров'я також може охоплювати інші обставини, такі як вагітність, старіння, стрес, вроджена аномалія або генетична схильність. Стани здоров'я кодуються за Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 6, 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожен громадянин України має право на охорону здоров'я, що зокрема передбачає: достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Згідно п. 24-2 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» порядок функціонування електронної системи охорони здоров'я затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог законодавства України щодо захисту персональних даних. Захист інформації в електронній системі охорони здоров'я здійснюється у встановленому законодавством порядку. Метою функціонування електронної системи охорони здоров'я є забезпечення виконання завдань та функцій у сфері охорони здоров'я, визначених відповідно до закону. Доступ до відомостей про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров'я, можливий лише у разі отримання згоди такого пацієнта (його законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. Без згоди доступ до відомостей про пацієнта можливий лише: за наявності ознак прямої загрози життю пацієнта; у разі неможливості отримання згоди такого пацієнта чи його законного представника (до часу, коли отримання згоди стане можливим); за рішенням суду.
Підписуючи декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, пацієнт (його законний представник) надає згоду на доступ до відомостей про нього, що містяться в електронній системі охорони здоров'я, такому лікарю, а також іншим лікарям за його направленням у межах, необхідних для надання медичних послуг такими лікарями.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах. Медична допомога за видами поділяється на екстренну, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну.
Відповідно до ст. 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» первинна медична допомога - це медична допомога, що передбачає надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів; направлення відповідно до медичних показань пацієнта, який не потребує екстреної медичної допомоги, для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.
Первинну медичну допомогу надають лікарі загальної практики - сімейні лікарі, лікарі інших спеціальностей, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та інші медичні працівники, які працюють під їх керівництвом.
Відповідно до ст. 37, 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичні працівники зобов'язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я. Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я.
Відповідно до пунктів 1,2 «Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 лютого 2020 року № 587 (Порядок № 587), цей Порядок визначає особливості ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів (далі - Реєстр) в електронній системі охорони здоров'я (далі - система), порядок його формування, перелік відомостей, що вносяться до Реєстру, та права доступу до них. Вимоги цього Порядку є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами (далі - аптечні заклади), а також закладів охорони здоров'я (незалежно від форми власності та підпорядкування) та фізичних осіб - підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - суб'єкти господарювання), інших користувачів.
Відповідно до пп. 1 п. 7 Порядку № 587, у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: витяг з Реєстру - документ у паперовій або електронній формі, що формується медичним працівником, який має права доступу до відповідних даних системи, за заданими ним критеріями та містить інформацію про пацієнта з системи.
Відповідно до п. 8 Порядку розпорядником Реєстру та володільцем його відомостей є НСЗУ.
За змістом п. 10 Порядку Реєстр ведеться в центральній базі даних системи та формується з медичних записів, записів про направлення і рецептів, що внесені до системи відповідно до законодавства. Медичні записи, що внесені до Реєстру відповідно до цього Порядку є первинною обліковою медичною документацією в електронній формі. Захист інформації в Реєстрі здійснюється відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
Пунктом 16 Порядку визначено, що сукупність всіх записів про пацієнта в Реєстрі складає електронну медичну карту пацієнта.
Згідно із вимогами п.п. 17, 18 Порядку № 587 внесення відомостей у Реєстр та їх перегляд здійснюється через електронний кабінет відповідно до прав доступу до системи, визначених цим Порядком або законодавством, що визначає порядок функціонування електронної системи охорони здоров'я.
Відповідно до вимог п. 21 Порядку №587 на прохання пацієнта (його законного представника) медичний працівник з правом доступу до відповідних даних в системі повинен надати йому витяг з Реєстру з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
Згідно з вимогами п. 22 цього Порядку персональні дані, які містяться в Реєстрі у формі посилань на записи в інших реєстрах системи, обробляються протягом строку, визначеного порядками ведення відповідних реєстрів. Після закінчення строку обробки персональних даних медичні записи, записи про направлення та рецепти зберігаються у системі в знеособленому вигляді безстроково. Система забезпечує фіксацію та збереження інформації про всі операції, пов'язані з обробкою персональних даних і доступом до них.
Зміни до медичного запису, запису про направлення або рецепту вносяться шляхом створення нового запису в Реєстрі з одночасним проставленням відмітки про відміну запису, до якого вносяться зміни. Початковий зміст інформації, що міститься у медичному записі, записі про направлення або рецепті, зберігається у центральній базі даних та не підлягає зміні чи видаленню.
Згідно із вимогами п.23 Порядку №587, у разі виявлення технічної неточності у медичному записі, записі про направлення або рецепті особою, яка його внесла до Реєстру, така особа повинна внести відповідні зміни до запису, а також повідомити про це пацієнта (його законного представника) телефоном, електронною поштою або іншим доступним способом зв'язку протягом трьох днів з дня внесення таких змін.
У випадку, якщо пацієнт (його законний представник) або інша особа, яка має доступ до медичного запису, запису про направлення або рецепту відповідно до наданих прав доступу, виявила технічну неточність або недостовірну інформацію у медичному записі, записі про направлення або рецепті, пацієнт (його законний представник) або така особа мають право особисто, у тому числі засобами комунікацій, звернутись до особи, яка внесла такий запис до Реєстру, щодо внесення до системи відповідних змін. Зазначена особа обов'язково повідомляє про це пацієнта (його законного представника) телефоном, електронною поштою або іншим доступним способом зв'язку протягом трьох днів з дня внесення таких змін.
У разі смерті, звільнення з роботи або настання інших випадків відсутності прав доступу у особи, яка внесла медичний запис з технічною неточністю та/або недостовірною інформацією до Реєстру, право на внесення відповідних змін за згодою пацієнта надається іншому медичному працівнику з відповідними правами доступу за рішенням керівника закладу охорони здоров'я того ж суб'єкта господарювання, особа якого внесла медичний запис, до якого будуть вноситися зміни.
У разі наявності відповідного рішення суду або випадків виявлення технічних неточностей у Реєстрі та за умови відсутності можливості внести зміни відповідно до абзацу третього цього пункту, медичний адміністратор вносить відповідні зміни до Реєстру та повідомляє про це пацієнта (його законного представника) телефоном, електронною поштою або іншим доступним способом зв'язку протягом трьох днів з дня внесення таких змін.
Зміни до інформації (крім інформації про стан здоров'я пацієнта), що міститься у Реєстрі, за заявою пацієнта (його законного представника) також здійснюються НСЗУ у порядку, передбаченому пунктом 26 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 411.
Пунктом 24 Порядку №587 визначено, що право ознайомлення із записами у Реєстрі мають:
пацієнт (його законний представник) щодо записів про себе (про пацієнта, законним представником якого він є); лікар ПМД та інші лікарі за його направленням у межах, необхідних для надання медичних послуг такими лікарями; медичні працівники під час надання ними медичної допомоги пацієнту та не більше трьох місяців з дати закінчення надання такої допомоги; особи, яким пацієнт надав згоду на доступ до його даних у Реєстрі; особа, яка наклала свій кваліфікований електронний підпис на відповідний запис (автор запису); уповноважені працівники НСЗУ, на яких покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних, виключно для реалізації визначених законом повноважень; уповноважена особа суб'єкта господарювання, до якого пацієнт звернувся за направленням, в частині інформації, яка потрібна для запису пацієнта на прийом; уповноважена особа аптечного закладу, яка здійснює реєстрацію відпуску лікарського засобу або медичного виробу за рецептом до відомостей про такий рецепт.
Відповідно до положень п.п. 25, 26 Порядку №587 для забезпечення якісного та своєчасного медичного обслуговування медичні працівники, які надають пацієнту медичну допомогу, мають право переглядати зведену медичну інформацію про пацієнта. Зведеною медичною інформацією про пацієнта є зокрема інформація діагнози за всіма відкритими епізодами медичної допомоги. Інформація про стан психічного здоров'я підлягає внесенню та відображенню у зведеній медичній інформації про пацієнта із дотримання вимог Закону України «Про психіатричну допомогу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психічні розлади - це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті; - психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин; - фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра, фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у наданні психіатричної допомоги; - усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою, здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку, мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх побічні ефекти та альтернативні методи лікування.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 6 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у закладі з надання психіатричної допомоги чи про перебування у закладі соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, або спеціальному навчальному закладі, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті.
Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.
За усвідомленою письмовою згодою особи або її законного представника відомості про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їй психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів, для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій літературі, використання у навчальному процесі.
Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без згоди її законного представника для: 1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий психічний розлад, психіатричної допомоги;
2) провадження досудового розслідування, складання досудової доповіді щодо обвинувачених або судового розгляду за письмовим запитом слідчого, прокурора, суду та представника уповноваженого органу з питань пробації.
Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей. Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.
Принципами захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, закріплено принцип добровільності медичного огляду з метою визначення того, чи страждає особа на психічне захворювання, який передбачає, що жодна особа не може бути примушена до проходження медичного огляду з метою визначення того, чи страждає вона на психічне захворювання, крім як у відповідності до процедури, передбаченої внутрішнім законодавством держави (принцип 5) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 754/10803/19, провадження № 61-10153св21).
Частинами 1, 3 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено, що діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я для застосування в Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її психічного здоров'я.
Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром.
Пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Поняття приватного життя включає фізичну та психологічну цілісність людини. Психічне здоров'я є важливою частиною приватного життя.
У пункті 82 рішення у справі «Федоров та Федорова проти України» від 01 липня 2011 року (заява N 39229/03) Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що огляд заявника психіатром лікарні і визначення діагнозу щодо психічного розладу було втручанням у його приватне життя.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції вірно визнавчився з тим, що у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 за медичною допомогою ТОВ «Аптека.194» в особі лікаря-терапевта ОСОБА_3 мало забезпечити внесення відомостей до її електронної картки медичних записів: медичні записи про медичний огляд, надання консультації або лікування, у тому числі за результатами надання первинної медичної допомоги, зокрема, інформацію про епізод медичної допомоги, в рамках якого здійснюється медичне обслуговування; підстава для медичного обслуговування (в даному випадку звернення пацієнта за власною ініціативою); спосіб надання медичної послуги: особистий прийом, медичне обслуговування із застосуванням технічних засобів електронних комунікацій, тощо; причини звернення (скарги, симптоми, тощо); результати огляду та оцінки стану пацієнта.
Судом першої інстанції встановлено, що при зверненні до лікаря-терапевта ОСОБА_3 ТОВ «Аптека.194» позивач повідомляла скарги, симптоми свого стану, встановлений діагноз, надала згоду на вимірювання рівня цукру у крові.
З доказів, наявних у справі, а саме наданого позивачем відеозапису її прийму у лікаря-терапевта ОСОБА_3 , а також записів, здійснені лікарем до електронної картки позивача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення їй неправильних діагнозів та призначення неправильного лікування є частково обґрунтованою, а саме в частині постановлення їй психіатричного діагнозу: «психічний розлад та розлад поведінки. Шизофренія?».
Судом першої інстанції при цьому правильно застосовано 3, 6, 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», зазначивши, що ОСОБА_1 , як і кожна особа, вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, та оскільки забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, а лікар-терапевт ОСОБА_3 не є особою, яка може надавати психіатричну допомогу, проводити психіатричні огляди та встановлювати психіатричні діагнози.
Доводи апеляційної скарги, що лікарем-терапевтом ОСОБА_3 неодноразово наголошувалось на тому, що його спеціальність та спеціалізація дозволяє оцінювати, зокрема, психічний стан пацієнта для поставлення питання стосовно подальшого огляду вузькопрофільним спеціалістом і даних знань було достатньо для постановлення попередньої підозри на діагноз під питанням, а також, що ОСОБА_1 22 серпня 2024 року вже не була пацієнткою медичного закладу ТОВ «Аптека.194» і її прийом лікарем-терапевтом ОСОБА_3 відбувався на загальних засадах, з урахуванням загального стану здоров'я, не ґрунтуються на положеннях ст. 7, 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», якими чітко регламентовано, що забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, і що психіатричний огляд проводиться лікарем-психіатром, та відхиляються апеляційним судом.
Доводи відповідача, що лікар-терапевт ОСОБА_3 володіє спеціальними знаннями в галузі психіатрії, оскільки останнім було надано інформацію щодо проходження навчання в медичному закладі психіатричної допомоги, не підтверджуються будь-якими доказами, наявними у справі, та відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд не може погодитися з аргументами відповідача, що у резолютивній частині рішення суду вимога про визнання протиправними дій ТОВ «Аптека.194», що полягають у постановленні діагнозу «психічний розлад та розлад поведінки. Шизофренія», виписана не точно, оскільки після слова «шизофренія» в діагнозі стоїть знак питання, оскільки це не впливає на протиправність дій відповідача при постановленні діагнозу, який відноситься до стану психічного здоров'я особи, з порушенням Закону України «Про психіатричну допомогу».
Не ґрунтуються на положеннях закону та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що виявлення осіб з порушенням психіки є завданням первинної ланки сімейної медицини з наданням особі подальшої можливості звернутися до її бажанням до спеціаліста по вузькому профілю. Апеляційний суд зауважує, що до завдань первинної медичної допомоги, згідно ст. 35-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» не входить психіатрична діагностика, а лише надання невідкладної медичної допомоги у разі розладу фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, який не потребує екстреної, спеціалізованої медичної допомоги.
Встановивши, що більшість зазначеної в огляді лікаря інформації не стосується тих скарг, які повідомила лікарю сама позивач ОСОБА_1 , та які були пов'язані з підвищенням у неї рівня цукру в крові, а також власної оцінки її стану, озвученої лікарем ОСОБА_3 при здійсненні виклику до екстреної швидкої допомоги (пацієнтка ОСОБА_1 почуває себе «знервовано», у неї сушить в роті, тремор), натомість містить відомості, які сама ОСОБА_1 лікарю не повідомляла, та в зв'язку з відсутністю у лікаря підстав для медичного обслуговування ОСОБА_1 , що виходило за межі її звернення у невідкладному стані, а також враховуючи, що вона не була в порушення вищенаведених вимог ст. 39 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» поінформована про стан свого здоров'я, що зафіксований в її електронні карті, у тому числі мету проведення запропонованих направлень на консультації і лікувальних заходів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, що позивач вправі звернутися до відповідача з вимогою про внесення до системи ЕСОЗ виправлень щодо внесеної недостовірної інформації, у тому числі на підставі рішення суду вимагати внесення відповідних змін до Реєстру, а також отримати роздруковані відомості з Реєстру, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати їй огляд лікаря ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року з достовірною інформацією, внесеною до ЕСОЗ, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено, що постановлення позивачу діагнозу проведено з порушенням Закону України «Про психіатричну допомогу», а отже такий діагноз в будь-якому випадку не може вважатися достовірним, як і не може вважатися достовірною інформація, внесена до електронної медичної карти пацієнта за межами звернення позивача за медичною допомогою, та без її поінформування її про стан здоров'я, що зафіксований в її електронній карті, апеляційний суд відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що ухвалене судом рішення визнавати недостовірною інформацію в межах діагнозу та анамнезу, отриману фахівцем в галузі терапії, до кола компетенції якого належить і загальна оцінка стану психічного здоров'я з подальшим направленням до вузькопрофільного лікаря без належно проведених медичних експертиз тощо є прямим порушенням судом принципу верховенства права.
Доводи апеляційної скарги, що право внесення доповнень, змін, надання виписок з особистої картки пацієнта є дискреційними повноваженнями лікаря, а не адміністрації медичного закладу, і зобов'язати зробити вказані дії лікаря, який вносив дані пацієнта, оновити їх чи змінити буде порушенням законодавства з боку адміністрації закладу, адже лікар є процесуально самостійним суб'єктом прийняття рішень, а також доводи апеляційної скарги, що адміністрація медичної установи не має особистого електронного ключа доступу до картки пацієнта і не може адміністративно впливати на рішення лікаря, відхиляються апеляційним судом як такі, що не ґрунтуються на положеннях п. 23 «Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я» № 587, яким передбачено внесення змін до медичного запису на підставі рішення суду медичним адміністратором, тобто, у відповідності до п.п. 4 п. 7 Порядку № 587, особою, яка займає посаду керівника закладу охорони здоров'я, її заступника, керівника структурного підрозділу відповідно до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 893/7181 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06 травня 2021 року № 884), та яка здобула вищу освіту за спеціальностями в галузі знань 22 «Охорона здоров'я», якому за рішенням керівника закладу охорони здоров'я надано право внесення змін до медичних записів, записів про направлення або рецептів і на якого покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю.
Враховуючи вищевикладене, апеляційним судом відхиляються доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Аптека.194» є неналежним відповідачем у справі, оскільки позовні вимоги стосуються безпосередньо лікаря.
Належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, і у даному випадку визначення відповідачем ТОВ «Аптека.194» цим критеріям відповідає.
Суд першої інстанції надав вірну правову оцінку запереченням відповідача щодо його неналежності, зазначивши, що ТОВ «Аптека.194» як юридична особа та суб'єкт господарювання - надавач медичних послуг є належним відповідачем у справі, оскільки факт перебування лікаря-терапевта ОСОБА_3 у трудових відносинах з відповідачем визнано сторонами та підтверджується долученою до матеріалів справи посадовою інструкцією лікаря-терапевта від 21 серпня 2024 року.
Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача, що полягають у постановленні сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 психіатричного діагнозу позивачу, визнання частково недостовірною інформації, внесеної сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 в електронну медичну картку позивача з передачею даних до Електронної системи охорони здоров'я щодо результатів огляду 22 серпня 2024 року, а саме інформацію, яка не пов'язана з невідкладним зверненням позивача щодо вимірювання рівня цукру крові та його результатами, визнання протиправними дії ТОВ «Аптека.194», що полягають у внесенні сімейним лікарем-терапевтом ТОВ «Аптека.194» ОСОБА_3 в електронну медичну картку позивача з передачею даних до Електронної системи охорони здоров'я недостовірної інформації щодо результатів огляду, крім результатів рівня цукру крові, а також зобов'язання ТОВ «Аптека.194» надати ОСОБА_1 огляд лікаря ОСОБА_3 пацієнтки ОСОБА_1 від 22 серпня 2024 року з достовірною інформацією, внесеною до ЕСОЗ.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині допущення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, що всупереч вимог ч. 2 ст. 100 ЦПК України судом приєднано електронні докази у вигляді наданих позивачем відеозаписів, які надіслані сторонам та суду без накладення електронних цифрових підписів, а тому брати їх до уваги неправомірно з огляду на їх недопустимість та відсутність на відеозаписах необхідних реквізитів електронного доказу, таких як фіксація дати та часу зйомки, місця події, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до статті 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В постанові від 11 серпня 2021 року в справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21) Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно якого дії суду, що сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв'язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми
Апеляційний суд приймає до уваги, що під час дослідження відеозаписів, здійснених ОСОБА_1 , судом першої інстанції у судовому засіданні учасниками справи не заперечувалось, що відеозаписи здійснені саме ОСОБА_1 22 серпня 2024 року у приміщенні амбулаторії ТОВ «Аптека.194» по вул. Гоголя, 2 в м. Борисполі Київської області, а також не спростували, що на відеозаписах зафіксовані саме події, про які зазначено в позові, у зазначені в позові дату, час і місце події, за участі ОСОБА_1 , персоналу ТОВ «Аптека.194» та сімейного лікаря ОСОБА_3 .
Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було підстав для відхилення зазначених доказів з підстав їх неналежності або недопустимості.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів та повторного викладення аргументів, кожному з яких було надано належної оцінки судом, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека.194» залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 07 серпня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.