Київський апеляційний суд
6 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд" кримінальне провадження № 12025100100001577 щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
судимого:
1) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.05.2024
за ч.1 ст.309 КК України на 1 рік пробаційного нагляду;
2) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.2024
за ч.2 ст.309 КК України на підставі ст.71 КК України
на 1 рік 1 місяць позбавлення волі,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.06.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, повернуто прокурору.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання прокурора і обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 днів, тобто по 25.08.2025 включно.
Своє рішення про повернення обвинувального акта суд мотивував тим, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, є неконкретним, суперечливим і незрозумілим з огляду на процесуальний статус ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Як вказує прокурор, обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України і містить, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в якому зазначено всі обставини кримінальних правопорушень, встановлені під час досудового розслідування, за якими ОСОБА_7 повідомлено про підозру, та формулювання обвинувачення.
На переконання прокурора, відомості у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, що ОСОБА_7 підозрюється, не суперечить нормам КПК України, оскільки під час досудового розслідування саме за цими фактичними обставинами ОСОБА_7 повідомлено про підозру. Враховуючи те, що процесуальний статус ОСОБА_7 випливає вже з самого факту направлення до суду і отримання судом обвинувального акта, цей статус є зрозумілим і не викликав сумнівів ні у суду, ні в учасників судового провадження. На користь цього свідчить і те, що в ухвалі суду ОСОБА_7 вказаний як обвинувачений. Висновки суду, що виклад фактичних обставин є неконкретним, суперечливим та незрозумілим з огляду на статус ОСОБА_7 вважає помилковими і тому повернення обвинувального акта прокурору з підстав, які не передбачені законом, розцінює як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Також прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_5 як прокурор прокуратури вищого рівня подала до Київського апеляційного суду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду, в якому вказує на існування ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, що обвинувачений може ухилитись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити злочинну діяльність, запобігти яким шляхом застосування більш м'яких запобіжний заходів неможливо.
Заслухавши доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та клопотання і просила їх задовольнити; доводи захисника, який заперечував проти задоволення клопотання та апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін і застосувати до ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід; доводи обвинуваченого на підтримку позиції захисника; провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи клопотання та апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як зазначив суд в ухвалі, з обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_7 висунуто обвинувачення за ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України. Проте у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказується, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Тому, за висновком суду, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення є неконкретним, суперечливим та незрозумілим з огляду на статус ОСОБА_7 , що перешкоджає суду процесуально й організаційно забезпечити проведення судового розгляду відповідно до положень кримінального процесуального закону.
Згідно з п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Невідповідності обвинувального акта вказаним вимогам закону колегія суддів не вбачає, оскільки він містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення із зазначенням часу, місця, способу, форми вини, мотиву, мети та інших обставин, які згідно зі ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також правову кваліфікацію - формулу кваліфікації дій обвинуваченого з посиланням на статті (частини статті) Особливої частин КК України та юридичне формулювання обвинувачення відповідно до закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до визначення терміну в п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.42 КПК України особа набуває процесуального статусу обвинуваченого після передачі до суду обвинувального акта щодо неї в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу.
Підставою для повернення обвинувального акта не може слугувати будь-яка його формальна невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Тобто суд може повернути обвинувальний акт прокурору лише за наявності суттєвих недоліків у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, які можуть потягти за собою порушення права на захист з огляду на суперечливість або незрозумілість суті обвинувачення.
Дійсно, в обвинувальному акті у викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, зазначено, що ОСОБА_7 "підозрюється" у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Однак вказаний недолік обвинувального акта не є перешкодою для призначення судового розгляду на його підставі, оскільки сам зміст обвинувального акта та формулювання обвинувачення, в якому вже зазначено, що ОСОБА_7 "обвинувачується" у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України, виключають будь-які сумніви щодо статусу особи, яка отримала обвинувальний акт.
Не можна вважати підозрюваним особу лише на тій підставі, що в обвинувальному акті міститься слово "підозрюється" замість слова "обвинувачується". А тому висновки суду про неконкретність викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень в контексті процесуального статусу ОСОБА_7 необґрунтовані. І, як слушно звернув увагу прокурор в апеляційній скарзі, з самого тексту ухвали суду випливає, що ОСОБА_7 є обвинуваченим.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки повернув обвинувальний акт з підстав, які не передбачені законом. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини є підставою для скасування ухвали в частині повернення обвинувального акта прокурору згідно з положеннями ст.ст.409, 412 КПК з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції і задоволення апеляційної скарги прокурора.
У клопотанні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу виді тримання під вартою до закінчення апеляційного розгляду. Враховуючи те, то апеляційний розгляд завершено до закінчення строку дії ухвали суду першої інстанції, підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025100100001577 щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України, повернуто прокурору, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3