справа № 382/2133/18 головуючий у суді І інстанції Кисіль О.А.
провадження № 22-ц/824/11020/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
06 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кисіль О.А., о 09 год 13 хв. в місті Яготині, дата складення повного тексту рішення 31 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , Яготинської міської ради про визнання будинку спільною сумісною власністю, встановлення факту володіння будинком, визнання незаконним та скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинок, встановлення фактів прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом в якому просили:
визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 ;
встановити факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіли на праві власності будинком АДРЕСА_1 ;
визнати незаконним й скасувати рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 20 липня 2006 року № 27 про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ;
визнати частково недійсним свідоцтво від 23 листопада 2007 року про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в частині визначення частки власності на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частини на ім'я ОСОБА_4 ;
встановити факт прийняття позивачами спадщини за законом, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
встановити факт прийняття спадщини матір'ю позивачів - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті її чоловіка - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/16 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_7 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/16 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_7 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 мого батька ОСОБА_7 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що матір позивачів ОСОБА_6 та їх батько ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 1946 року. Під час подружнього життя вони побудували житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, матері позивачів ОСОБА_6 та їх батьку, ОСОБА_7 належало по 1/2 частині будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_7 . Після його смерті залишилася спадщина у вигляді частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 . Позивачі до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_7 не зверталися, спадкову справу заведено не було та свідоцтво про право власності на спадкове майно не видавалося. Відразу після смерті батька позивачі отримали його одяг та речі, продовжували користуватися будинком та городом, займалися господарством, тобто фактично прийняли спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_7 . Відтак, після смерті батька позивачі та їх покійна матір успадкували по 1/8 частині кожний. Рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради № 27 від 20 липня 2006 року право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 було оформлено на матір позивачів ОСОБА_6 та їх брата і відповідача по справі ОСОБА_4 . 23 листопада 2007 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про право власності на 1/2 частину будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір позивачів - ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 . 07 серпня 2012 року ОСОБА_6 склала заповіт, згідно якого на випадок її смерті усе її майно, де б воно не знаходилось і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що належить їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповідала дочці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 . В встановлений ст.1270 ЦК України строк ОСОБА_1 та ОСОБА_3 12 серпня 2014 року подали до Яготинської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини як того вимагає ч. 4 ст. 1269 ЦК України. Відтак, успадкована 1/8 частка матері, успадковується ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 21 березня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на аналогічні обставини викладені ними у позовній заяві та вказують, що у цій справі співпозивачі пред'явили вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 20 липня 2006 року № 27 про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , адресоване Яготинській міській раді Бориспільського району Київської області; визнання частково недійсним свідоцтва від 23 листопада 2007 року про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в частині визначення частки власності на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в розмірі 1/4 частини на ім'я ОСОБА_4 , адресоване Яготинській міській Бориспільського району Київської області, а також права власності. При цьому, про застосування позовної давності до позовних вимог співпозивачів було заявлено тільки представником співвідповідача ОСОБА_4 під час розгляду справи у суді першої інстанції. Яготинська міська Рада, Бориспільського району, Київської області про необхідність застосування строку позовної давності до позовних вимог співпозивачів, які заявлені до них, не заявляла. Тому в суду не було підстав відмовляти у позові до цього відповідача з підстав пропуску строку позовної давності. Висновок суду про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску співпозивачами позовної давності, є необґрунтованим. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що 04 січня 2019 року за № 04 до Яготинського районного суду Київської області подано заяву співвідповідачем Засупоївською сільською Радою про визнання позову в повному обсязі. 22 лютого 2019 року цим же співвідповідачем подано протилежну заяву, яка суперечить попередній поведінці, так як сільська Рада добровільно висловила як прямо (у заяві від 04 січня 2019 року), так і своєю подальшою поведінкою дала зрозуміти, що позов є обґрунтований та підлягає до задоволення. Поведінка даного співвідповідача суперечить добрій совісті, оскільки не відповідає попереднім заявам та поведінці, а інший суб'єкт розумно покладався на них.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що скарга не може бути задоволена, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 1946 року (том 1, а.с.11).
За час спільного проживання мали дітей, що є сторонами по справі (том 1, а.с.5, 7-10).
На підставі свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Засупоївської сільської ради, Яготинського району, Київської області ОСОБА_6 та ОСОБА_4 належить по 1/2 частині будинку, що розташований по АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 6 зворотній бік, 12-13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_7 (том 1, а.с.11).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
12 серпня 2014 року була відкрита спадкова справа. (т. 1, а.с. 11 зворотній бік, 49-50).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру виданого приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Черних О.В. вбачається, що відносно ОСОБА_7 інформація відсутня. (т. 1, а.с.51)
Відповідно до страхових свідоцтв, копії посвідчення абонента № НОМЕР_1 на право користування радіотрансляційною точкою, вбачається, що ОСОБА_7 укладав договір страхування майна за адресою с. Засупоївка у 1981, 1982, 1984, 1976, 1987 роках та користувався радіотрансляцією, був військовослужбовцем та мав пільги на проїзд, податкові квитанції, талон по поштовому переказу, квитанції щодо виписки газети оформлені на ОСОБА_7 (том 1, а.с.56-61, 78-81).
Згідно копії трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_7 , вбачається, що він працював робочим, та відповідно до копії пенсійного посвідчення йому призначено пенсію по віку (том 1, а.с.62-63).
ОСОБА_7 мав книжку члена кооперативу Яготинської кооперативної спілки (том 1, а.с.77) .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради № 278 «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна громадян в селах Засупоївки та Федорівки» було видано згідно списку громадянам сіл Засупоївки та Федорівки свідоцтва про право власності на нерухоме майно в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . (том, 1, а.с. 97-104)
Відповідно до листа Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області та оригіналів погосподарських книг вбачається, що особовий рахунок будинків, 1967 та 1930 років побудови, що розташовані в с. Засупоївка та господарства перебувають в колгоспі «Перше травня», де з 1980 по 1990 роки та з 1991 по 2005 роки, з 2006 по 2010 роки, з 2011 по 2015 роки відсутня згадка про будинок 1930 року побудови, але вказується будинок 1967 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1 , де господарства згідно з погосподарської книги № 3 за 1967-1969 роки, особистий рахунок № НОМЕР_2 : голова домогосподарства ОСОБА_7 , члени домогосподарства: ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5; ОСОБА_11 - ІНФОРМАЦІЯ_8.
Погосподарська книга № 3 за 1971 - 1973 роки особистий рахунок № НОМЕР_2 : голова домогосподарства ОСОБА_7 , члени домогосподарства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_7; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5.
Погосподарська книга № 3 за 1974-1976 роки особистий рахунок № НОМЕР_3 : голова домогосподарства ОСОБА_7 , члени домогосподарства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4; ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_5;
Погосподарська книга № 3 за 1977 - 1979 роки, особистий рахунок № НОМЕР_4 ; голова домогосподарства ОСОБА_7 , члени домогосподарства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 3 особистий рахунок № НОМЕР_5 за 1980 -1982 роки: голова домогосподарства ОСОБА_7 , члени домогосподарства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 3 особистий рахунок № НОМЕР_6 за 1983 -1985 роки: голова домогосподарства ОСОБА_7 , члени домогосподарства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 6 особистий рахунок № НОМЕР_7 за 1986 -1990 роки: Голова сім'ї ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,члени домогосподарства ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 8 особистий рахунок № НОМЕР_8 за 1991 -1995 роки: Голова сім'ї ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, члени домогосподарства ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 5 особистий рахунок № НОМЕР_9 за 1996 - 2000 роки: Голова сім'ї ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, члени домогосподарства ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 4 особистий рахунок № НОМЕР_10 за 2001 - 2005 роки: Голова сім'ї ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, члени домогосподарства ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 4 особистий рахунок № НОМЕР_11 за 2006 - 2010 роки: Голова сім'ї ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3, члени домогосподарства ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 6 номер об'єкта погосподарського обліку 0368.1 за 2011 - 2015 роки: Голова сім'ї ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , члени домогосподарства ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_4;
Погосподарська книга № 8 номер об'єкта погосподарського обліку 0436.1 за 2016 - 2020 роки: Голова сім'ї ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_4; (том 1, а.с. 140-156, 169-171).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачами та представником позивача дати, коли вони дізнались про порушене їх право, не зазначено, а представником позивача зазначено було лише в судовому засіданні, що відсутні підстави для застосування позовної давності, тому з огляду на вище викладене та наявні матеріали справи, того факту, що стороною позивача не доведено факту, що стороною позивача не пропущено строку позовної давності, щодо позовних вимог про визнання незаконним й скасування рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 20 липня 2006 року № 27 про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та визнання недійсним частково свідоцтва від 23 листопада 2007 року про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в частині визначення частки власності на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частини на ім'я ОСОБА_4 - не підлягають до задоволення з огляду на пропуск позивачами строку позовної давності. Крім того, позивачами не доведено порушення їх права через отримання свідоцтва про право власності на будинок відповідачем ОСОБА_4 та померлою ОСОБА_6 . Позовні вимоги щодо визнання будинка АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та встановлення факту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 володіли на праві власності будинком АДРЕСА_1 не підлягають до задоволення, з огляду на неналежний спосіб захисту, з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству. Також суд врахував, що для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Відповідно до частини першої статті 548 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті батьків позивача) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
У частині першій та другій статті 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті батьків позивача) передбачено, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Аналіз змісту статей 548, 549 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент смерті батьків позивача) свідчить, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Діями спадкоємця, що свідчать про прийняття ним спадщини є: 1) фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном; 2) подача державну нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено, що «згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців. Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 631/1153/13-ц (провадження № 61-26750св18) зазначено:
«Згідно зі статтею 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.
Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.
Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, слід мати на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані, тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що:
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем».
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивачів.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивачі після смерті батька ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не зверталися.
На підтвердження того, що позивачі фактично вступили в управління майном після смерті ОСОБА_7 , останні зазначили, що після смерті батька вони отримали його одяг та речі, продовжували користуватися будинком та городом, займалися господарством.
Проте жодного доказу на підтвердження зазначених обставин позивачі суду не надали.
Обґрунтовуючи свої вимоги в частині фактичного вступу в управління майном після смерті ОСОБА_7 , до матеріалів справи позивачами було долучено наступні документи: копія трудової книжки на ім'я ОСОБА_7 ; копія посвідчення абонента № НОМЕР_1 на право користування радіотрансляційною точкою на ім'я ОСОБА_7 ; копія розписки № 16; копія тимчасового посвідчення, серія НОМЕР_12 ; копія податкової квитанції, серія НОМЕР_13 ; копія пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_7 ; копія страхового свідоцтва, серія НОМЕР_14 ; копія страхового свідоцтва по державному обов'язковому страхуванню майна (3 шт.); копія страхового свідоцтва, серія НОМЕР_15 ; копія страхового свідоцтва, серія НОМЕР_16 .
Разом з тим, наявність зазначених документів у позивачів, майже через 33 роки після смерті ОСОБА_7 , не є доказом прийняття спадщини саме протягом шести місяців з дня відкриття спадщини в силу положень статті 549 ЦК УРСР, оскільки доказів їх отримання в строк визначений законом для прийняття спадщини, а саме протягом шести місяців після смерті спадкодавця, матеріали справи не містять.
В даному випадку отримання зазначених документів позивачами поза межами строку для прийняття спадщини, ніяким чином не свідчить про фактичний вступ в управління спадковим майном, а саме будинком.
За таких обставин, посилаючись на наявність в них вищезазначених документів, позивачі зобов'язані були довести не тільки сам факт перебування документів померлого спадкодавця у них, а й час та обставини їх отримання.
Доказів щодо вступу в управління та володіння будинком, як то довідок державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, позивачами після відкриття спадщини сплачувались податки, зокрема, земельний, чи оформлялись договори на отримання комунальних послуг, та доказів їх оплати із зазначенням конкретного часу, проживання в будинку, проведення ремотних робіт, тощо, матеріали справи не містять.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували вступ позивачів в управління чи володіння спадковим майном, що залишилось після смерті батька, саме в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини позивачами не надано.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачі не довели належними та допустимими доказами факт прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 шляхом вступу в управління спірним спадковим майном.
Зазначене є окремою достатньою підставою до відмови в задоволенні позову, оскільки не прийняття спадщини позивачами, свідчить, що подальшими діями будь-яких осіб, щодо такої спадщини, права позивачів ніяким чином не порушуються.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі в установлений законом строк прийняли спадщину після смерті їх матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений факт не оспорюється сторонами. Відтак жодних перешкод у прийнятті та оформлені спадщини, яка залишилась після матері в позивачів немає, що свідчить про відсутність спору в цій частині.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушення прав позивачів зі сторони відповідачів в частині прав позивачів на спадкове майно, що залишилось після їх матері ОСОБА_6 , що має наслідком відмову в задоволенні позову в частині визнання права власності за позивачами на таке майно.
Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 20 липня 2006 року № 27 про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та визнання недійсним частково свідоцтва від 23 листопада 2007 року про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в частині визначення частки власності на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в розмірі 1/2 частини на ім'я ОСОБА_4 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані вимоги не підлягають до задоволення з огляду на пропуск позивачами строку позовної давності.
Разом з тим, відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.ч.1 та 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Застосовуючи позовну давність до вимог позивачів, суд першої інстанції не звернув уваги, що підстав до задоволення позову немає, через недоведеність позовних вимог, що унеможливлює застосування позовної давності.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 200/11374/18 (провадження № 61-17508св20) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Суди не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ «Укрсоцбанк», а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20 жовтня 2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (Провадження № 12-31гс22).
У справі, що переглядається, позивачі пред'явили позов до ОСОБА_4 , Яготинської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинок, визнання будинку спільною сумісною власністю, встановлення факту прийняття спадщина, та визнання права власності на спадкове майно.
Зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судом першої інстанції обставин справи свідчать, що спір у справі в частині пред'явлених позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 20 липня 2006 року № 27 про оформлення права власності та видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 та визнання недійсним частково свідоцтва від 23 листопада 2007 року про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в частині визначення частки власності на будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 виник з між позивачами і ОСОБА_4 як особою, за якою зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.
За таких обставин, Яготинська міська рада є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимог до Яготинської міської ради слід було відмовити з цієї підстави.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції по суті дійшов вірного висновку про відсутність підстав до задоволення позову, однак виходив при цьому з невірних мотивів, допустивши невідповідність висновків суду обставинам справи, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до зміни рішення в мотивувальній частині.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 березня 2025 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині Рішення Яготинського районного суду Київської області від 21 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.