Справа № 500/3330/25
07 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в спільному підприємстві (далі - СП) «Терно Моден» на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 до пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в СП «Терно Моден» на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 до пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в СП «Терно Моден» відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978. Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомлено, що період роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в СП «Терно Моден» не зарахований до страхового стажу, оскільки у записі №9 (про звільнення з роботи) відсутній номер та дата відповідного наказу, а також цей запис завірений відтиском печатки, на якій відсутній ідентифікаційний код, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58.
Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача та стверджує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. При цьому вважає, що надала усі необхідні документи, що підтверджують її страховий стаж, а відповідачем протиправно не зараховано періоди її трудової діяльності, чим порушує її права на соціальний захист.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У строк, встановлений судом, надійшов відзив. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що листом ГУ ПФУ в Тернопільській області позивачу було повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Вважає, що зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 у відповідності до записів трудової книжки правових підстав немає, оскільки запис про звільнення в трудовій книжці зроблено не у відповідності до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (відсутній номер та дата відповідного наказу, а також цей запис завірений відтиском печатки, на якій відсутній ідентифікаційний код). Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.24-26).
У відповіді на відзив позивач з аргументами відповідача не погоджується та зазначає, що записи трудової книжки містять повні і точні відомості, які дають право для зарахування роботи позивача, а на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства при внесенні записів до трудової книжки. Позов просить задовольнити повністю (а.с.34-37).
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію, яка їй призначена відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До її страхового стажу при призначенні пенсії за віком не був зарахований період роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в СП «Терно Моден».
03.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в СП «Терно Моден» відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 (а.с.20).
Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 18.03.2025 повідомлено, що період роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в СП «Терно Моден» на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 зарахувати до страхового стажу немає підстав, оскільки у записі №9 (про звільнення з роботи) відсутній номер та дата відповідного наказу, а також цей запис завірений відтиском печатки, на якій відсутній ідентифікаційний код, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджену спільним наказом Мінпраці, Мінюсту та Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 року №58 (а.с.8-9).
Позивач не погоджується з такими діями ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо відмови зарахування спірного періоду, вважає їх протиправними та такими, що порушують її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Для підтвердження страхового стажу відповідачу була надана трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 02.10.1978, яка містить такі записи щодо трудової діяльності в спільному підприємстві «Терно Моден»:
запис №8, 10.08.1994, прийнята швеєю, підстава: наказ 6 від 10.08.1994,
запис №9, 14.02.1999, звільнена за власним бажанням, підстава: запис відсутній.
Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємства (а.с.12).
Додатково позивачем надані довідки з архівних установ від 15.04.2025, від 07.04.2025, від 09.04.2025, за змістом яких документи особового складу СП «Терно Моден» на зберігання в архів не надходили, а тому видати архівні довідки неможливо. Відомості на підприємстві позивач отримати не має можливості, так як воно хоч і не ліквідоване, однак не функціонує.
Як вбачається з дослідженої трудової книжки, дійсно в записі №9 про звільнення позивачки з роботи швеєю в СП «Терно Моден» відсутній номер та дата відповідного наказу. З цього приводу суд зазначає наступне.
Порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивачки (1999 рік) було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за N 110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктами 2.3, 2.4 Інструкції №58 встановлено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пункт 4.1 Інструкції №58 передбачає, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд погоджується з тим, що у записі №9 від 14.02.1999, відповідно до якого позивач звільнений з роботи за власним бажанням, не вказаний номер та дата наказу як підстава для внесення запису про звільнення. При цьому такий запис засвідчений підписом директора підприємства та печаткою підприємства (а.с.12).
Водночас суд звертає увагу, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
З огляду на наведене відсутність у записі про звільнення з роботи у трудовій книжці позивача номера та дати наказу про звільнення з роботи не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Стосовно такої підстави не зарахування спірного періоду як відсутність ідентифікаційного коду підприємства на печатці, то, на переконання суду, аналогічно як і у випадку, за такий недолік роботодавця не повинен нести відповідальність працівник. У даному випадку перевага надається тому чи дійсно позивач працював на підприємстві, чи набув страхового стажу. Відповідач не ставить під сумнів перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з СП «Терно Моден», а лише вказує на недоліки запису про її звільнення з роботи.
Окрім того, суд враховує, що позивачка вживала заходи для отримання додаткових документів, які могли б підтвердити спірний період, проте ні в міському, ні в районному, ні в обласному архівах жодних документів СП «Терно Моден» немає, такі у архівні установи не надходили, на що вказують листи-відповіді від 15.04.2025, 07.04.2025, 09.04.2025 на запит позивачки. А тому знову ж фактично через незабезпечення роботодавцем зберігання кадрової документації, позивачка не може отримати додаткові докази на підтвердження трудової діяльності, що позбавляє її права на збільшення страхового стажу.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини у справі та наведенні положення законодавства, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в спільному підприємстві «Терно Моден» є протиправними і такі періоди підлягають до зарахування до страхового стажу позивача.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивачка звільнена від сплату судового збору, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в спільному підприємстві «Терно Моден» на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 для перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.08.1994 по 14.02.1999 в спільному підприємстві «Терно Моден» на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 02.10.1978 для перерахунку пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769).
Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.