Справа № 500/3219/25
07 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Господарського суду Тернопільської області, у якому просить:
визнати протиправним дії Господарського суду Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із розрахунку встановленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн;
зобов'язати Господарський суд Тернопільської області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22.08.2024 виходячи з базового посадового окладу судді господарського суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 “Конституції України», статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів" та визначеного із розрахунку встановленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 була суддею Господарського суду Тернопільської області, рішенням Вищої ради правосуддя від 22.08.2024 №2534/0/15-24 звільнена з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку, наказом голови суду відрахована зі штату суду. З метою проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання 14.05.2025 позивач звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 в розмірі 3 028 грн. Листом за вих. № 02/242/2025 від 16.05.2025, відповідачем відмовлено у видачі довідки через те, що діючим суддям місцевого суду нараховується суддівська винагорода із застосуванням прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102 грн.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у видачі запитуваної нею довідки про суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024. Зазначає, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) розрахунковою величиною базового розміру посадового окладу судді місцевого суду є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням іншої величини; зміна законом про Державний бюджет України складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантій незалежності суддів. Конституційні гарантії незалежності суддів можуть змінюватися лише шляхом внесення змін до закону про судоустрій, а не шляхом запровадження тимчасових правил в законі про бюджет на певний рік. Позивач просила задовольнити позов.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У поданому відзиві на позову заяву відповідач позовні вимоги не визнає та зазначає, що відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якої з 01 січня 2102,00 грн (аналогічна розрахункова величина установлювалась законами України про Державний бюджет України на 2022-2024 роки). Ці положення неконституційними не визнавалися. Крім того, такі дії відповідача узгоджуються з висновками, які виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24. Відповідач просив відмовити у позові.
Інших заяв по суті справи від учасників не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві та відзиві на позов, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 31.10.2000 «Про призначення суддів» призначена на посаду судді арбітражного суду Тернопільської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України від 22.09.2005 обрана суддею Господарського суду Тернопільської області безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 22.08.2024 №2534/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 , з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку із поданням заяви про відставку» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Господарського суду Тернопільської області від 22.08.2024 № 139-к «Про відрахування ОСОБА_1 , зі штату Господарського суду Тернопільської області» 22.08.2024 позивачку відраховано зі штату суду з посади судді Господарського суду Тернопільської області у зв'язку із поданням заяви про відставку.
14.05.2025 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 в розмірі 3 028 грн.
Листом за вих. № 02/242/2025 від 16.05.2025 відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у видачі довідки через те, що діючим суддям місцевого суду нараховується суддівська винагорода із застосуванням прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102 грн.
Позивач вважає таку відмову протиправною, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Такі ж положення закріплені частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII, згідно з якою суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб (пункт 1 частини четвертої статті 135 Закону №1402-VIII).
Частинами п'ятою-восьмою статті 135 Закону №1402-VIII установлено умови виплати та розмір щомісячних доплат суддям, розмір яких встановлюється у процентному відношенні до посадового окладу.
Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суд зазначає, що базою для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є розмір суддівської винагороди.
За змістом наведених вище норм Конституцією України та Законом №1402-VIII закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій. Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15 липня 1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також у цій статті Закону вказано, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». При цьому судді Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено з 01 січня 2024 року у розмірі 3028 гривні, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 01 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді; ця норма є чинною, Конституційним Судом України не визнавалася неконституційною.
У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 у подібних відносинах зазначила, що приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (також визначають прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн для визначення базового розміру посадового окладу судді) є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач діяв на законних підставах.
Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 21.03.2024 у справі №620/4971/23 та інших. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, не погоджуючись з наведеними висновками, вказала, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець, починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік, не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №280/1233/22 та 21.03.2024 у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Також відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії Господарського суду Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із розрахунку встановленого статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Тернопільської області (вулиця Князя Острозького, 14А, місто Тернопіль, 46025, код ЄДРПОУ 03500022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.