Справа № 500/2549/25
08 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач, або ГУ ДПС у Тернопільській області) у якому просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21.03.2025 № 000/3517/0904 в частині застосування штрафу у сумі 1417,72 грн, за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання, з Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання підакцизних товарів, визначених підпунктом пп. 222.3.1, п. 222.3, ст. 222 Податкового кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Акту перевірки №2541/19-00-09-04/2301405859 відповідачем прийнято оскаржуване податкове-повідомлення рішення, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1417,72 грн. за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання - Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання підакцизних товарів, визначених підпунктом пп. 222.3.1, п. 222.3, ст. 222 Податкового кодексу України. Позивач вважає, що штраф до нього застосовано безпідставно, оскільки грошове зобов'язання сплачено вчасно, однак помилково зараховано на рахунок Теребовлянського Центру обслуговування платників Тернопільської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області, а не на необхідний рахунок Гусятинського Центру обслуговування платників Тернопільської ДПІ ГУ ДПС у Тернопільській області. Позивач зазначає, що в силу приписів п. 124.2 ст. 124 ПК України застосування штрафу можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо несплати узгодженої суми грошового зобов'язання. Оскільки в діях позивача відсутній умисел, оскаржуване податкове-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що відповідно до п.216.11 ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, який відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу. Згідно Декларації акцизного податку від 20.08.2020р. №7034 граничний термін сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з акцизного податку становить 31.08.2020, проте перевіркою встановлено, що фактична сплата відбулася 30.12.2022р., що підтверджується даними інтегрованої картки платника податку. На думку відповідача значене свідчить про несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в сумі 14 177,20 за період серпень 2020-грудень 2022, а тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій до позивача правомірним.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 07.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач отримав 07.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідженням письмових доказів у справі встановлено, що 29.07.2020 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 .
Відповідно до квитанції №44 від 29.07.2020 ОСОБА_1 сплачено 14319,00 грн. на рахунок: НОМЕР_2 ; отримувач УК у Тереб.рн/отр.м.Теребовля/14020800. Призначення платежу: Транспортні засоби, ОСОБА_1 , Гусятин.
Згідно Декларації акцизного податку від 20.08.2020 ОСОБА_1 , ним задекларовано за завітний період, а саме липень 2020 р. суми грошового зобов'язання з акцизного податку (автомобілі, які в установленому законодавством порядку подаються до органів внутрішніх справ України для реєстрації або перереєстрації у зв'язку зі зміною моделі транспортного засобу, яка до переобладнання під час ввезення відповідала товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, а після переобладнання відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД.
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 26.02.2025р. проведено камеральну перевірку щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів з акцизного податку ОСОБА_1 та складено акт про результати камеральної перевірки від 26.02.2025р. №2541/19-00-09-04/ НОМЕР_3 , яким зафіксовано несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в сумі 14177,20 грн. за період серпень 2020-грудень 2022.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 21.03.2025 № 000/3517/0904 ГУ ДПС у Тернопільській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України за затримку 851 календарних днів сплати акцизного податку в сумі 14177,20 грн. застосовано до ОСОБА_1 штраф у розмірі 1417,72 грн.
Не погоджуючись з такими рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Мотивувальна частина
Предметом оскарження у цій справі є податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) - здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу.
Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати зазначеному рішенню Головного управління ДПС у Тернопільській області оцінку на предмет його відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до пп.14.1.145 п.14.1 ст.14 ПК України підакцизні товари (продукція) - товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку;
Згідно п.215.1 ст.215 ПК України до підакцизних товарів належать автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів;
Відповідно до п.216.11 ст.216 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі здійснення переобладнання вантажного транспортного засобу, який відповідає товарній позиції 8704 згідно з УКТ ЗЕД, у легковий автомобіль, який відповідає товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, є дата видачі документа про відповідність переобладнаного автомобіля вимогам безпеки дорожнього руху. У цьому випадку акцизний податок сплачується власником такого транспортного засобу не пізніше дати подання документів до органу, що здійснює державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації такого транспортного засобу.
Підпунктом 222.2.4. п.222.4 ст.222 ПК України визначено, платники акцизного податку при зверненні до органів, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, для реєстрації або перереєстрації переобладнаного вантажного транспортного засобу у легковий автомобіль зобов'язані пред'явити квитанції або платіжні інструкції про сплату податку з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з п 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.
Надаючи правову оцінку доводам сторін щодо несвоєчасної сплати позивачем грошового зобов'язання з акцизного податку, суд виходить з таких міркувань.
Судом встановлено, що 29.07.2020 за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано Транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 .
Відповідно до квитанції №44 від 29.07.2020 ОСОБА_1 сплачено 14319,00 грн. на рахунок: UA68899998031315121000019685; отримувач УК у Тереб.рн/отр.м.Теребовля/14020800. Призначення платежу: Транспортні засоби, ОСОБА_1 , Гусятин.
При цьому, сума акцизного податку, яка підлягала до сплати позивачем ОСОБА_1 до бюджету учасниками справи не оспорюється.
Згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Відповідно до частини п'ятої вказаної статті податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами державного бюджету, які визнаються зарахованими до бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Поняття "єдиний казначейський рахунок" на час сплати позивачем коштів було визначене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року N 122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2002 року за N 594/6882 (далі - Положення N 122), як консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.
У відповідності до п 2.1 Положення N 122 єдиний казначейський рахунок консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Таким чином, всі сплачені податки і збори (обов'язкові платежі), в будь-якому випадку зараховуються та акумулюються на один консолідований рахунок - єдиний казначейський рахунок, а зарахування коштів на відповідний рахунок має значення лише для обліку коштів.
Крім цього, згідно з п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року N 2346-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Тому, здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання з акцизного податку до державного бюджету в строк, встановлений п 57.1 ст. 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.
Таким чином, оскільки всі суми грошового зобов'язання з податку зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.
Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01 квітня 2021 року у справі N 810/3355/17, від 09 квітня 2021 року у справі N 805/1161/17-а та від 01 липня 2021 року у справі N 813/2772/16.
Частиною 7 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106 установлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, згідно з додатком (ДПС 14020800).
Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 затверджено бюджетну класифікацію, відповідно до якої доходам від акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) (транспортні засоби) присвоєно код 14020800.
З наведених норм законодавства слідує, що доходи від сплати акцизного податку, належать до доходів Державного бюджету України та зараховуються до загального фонду за кодом бюджетної класифікації 14020800 (транспортні засоби).
Водночас, такі кошти не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Оскільки судом встановлено, що згідно квитанції №44 від 29.07.2020 ОСОБА_1 сплачено 14319,00 грн. за кодом бюджетної класифікації 14020800, з призначенням платежу "Транспортні засоби, ОСОБА_1 , Гусятин", то суд приходить до висновку, що позивачем фактично здійснено необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку, однак помилкове зазначення рахунку, на який вказаний податок сплачується не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений податковим законодавством строк.
Отже, виходячи із встановлених судом обставини справи та системного аналізу наведених законодавчих норм, суд приходить до переконання про необґрунтоване застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату акцизного податку та визнає податкове повідомлення-рішення від 21.03.2025 № 000/3517/0904 таким, що не відповідає критеріям законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Інші аргументи сторін не є визначальними для вирішення даної справи та не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.
Судові витрати
Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією на переказ готівки від 29.04.2025 №0.0.4338552852.1.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 21.03.2025 № 000/3517/0904 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 (тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач:
- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003 код ЄДРПОУ 44143637);
Головуючий суддя Юзьків М.І.