Справа № 589/5300/24
Провадження № 2/589/652/25
08 серпня 2025 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючої судді Курбанової А.Р.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової А.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: служби у справах дітей Шосткинської міської ради, про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості з аліментів,
15 листопада 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що стягуються з нього на підставі виконавчого листа Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 22.01.2021 року по справі № 589/3217/20, та звільнення від сплати заборгованості з аліментів за вказаним виконавчим листом, яка утворилась за період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року у сумі 8678 грн 25 коп. та за період з 01.07.2024 року по 01.11.2024 року в розмірі 11571 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що в період з 22.12.2022 року по 07.04.2023 року позивач перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні та не мав можливості працювати та сплачувати аліменти. Також зазначає, що з 01.07.2024 року син ОСОБА_6 самостійно обрав своє місце мешкання разом з позивачем, а не з матір'ю, повністю перебуває з цього часу на його утриманні.
17.03.2025р. відповідач направила до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечувала проти позову про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості з аліментів, оскільки її син періодично за своїм бажанням проживає у батька, що носить тимчасовий характер. Щодо звільнення від сплати заборгованості також вказує, що за період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року під час якого позивач був на лікарняному, мав змогу сплачувати аліменти з допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки мав на той час місце роботи. За період з 01.07.2024 року по 01.11.2024 року зазначає, що постійне місце проживання сина було разом з нею, вона працює і утримує дитину. Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів того, що син проживає з ним постійно, не надав доказів, що він утримує дитину, тому просила відмовити у задоволенні позову.
В свою чергу, 31.03.2025 року позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому він зазначив, що з 01.07.2025 року син ОСОБА_6 самостійно обрав своє місце мешкання разом з ним, а не матір'ю, тому має право у відповідності до ч.4 ст.273 ЦПК України на зупинення стягнення з нього аліментів та звільнення від сплати заборгованості з аліментів, яка нарахована за період, коли син ОСОБА_6 вже проживав з ним та перебував на його утриманні.
21.04.2025 року в судовому засіданні судом за клопотанням представника відповідача було постановлено залучити до участі в справі в якості третьої особи службу у справах дітей Шосткинської міської ради.
В ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити з підстав, наведених у позові. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що з 01.07.2024 року дитина вже не проживала з матір'ю, а фактично проживала з батьком, який створив всі необхідні умови для проживання та навчання дитини, та перебувала на його утриманні. З цих підстав просить припинити стягнення аліментів з позивача та звільнити від сплати заборгованості з аліментів за період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року, коли позивач перебував на лікуванні та не мав змоги працювати та сплачувати аліменти, та за період з 01.07.2024 року по день набрання рішенням законної сили.
Відповідач просила відмовити в задоволенні позову, зазначила, що позивач навмисно створив заборгованість по аліментам, оскільки вважає, що кошти йшли на неї, а не на дитину. Він офіційно працював, забезпечував чужу сім'ю, своєю дитиною не цікавився. Після отриманої травми, на час лікування брав неоплачувану відпустку, потім втратив роботу, тому дитину утримувала сама. У зв'язку з заборгованістю йому заблокували рахунки, він почав працювати неофіційно, аліменти не сплачував. Після повернення із-за кордону, відповідач почала працювати і просила позивача забирати іноді дитину на ніч. Потім у неї з дитиною почались конфлікти та сварки, оскільки у батька «вседозволеність», а у неї був «режим». Також вказала, що у період з липня 2024 року по лютий 2025 року син тимчасово проживав то у батька, то у неї. Визнає, що з березня 2025 року дитина проживає з батьком, але зазначає, що дитина почала погано вчитись та погано себе поводити. Представник відповідача, підтримавши позицію відповідача, додатково пояснила, що позивач на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 був застрахованою особою та мав право на виплату у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, тому немає підстав для звільнення від сплати заборгованості з аліментів.
Представник служби у справах дітей у судове засідання не з'явилась, надала через канцелярію суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі. До заяви долучила рішення комісії з питань захисту прав дитини №5 від 21.05.2025 року, в якому зазначено, що заборгованість по аліментах, яка виникла, під час проживання дитини з матір'ю, повинна бути сплачена батьком, ОСОБА_4 на користь матері ОСОБА_2 , в зв'язку з тим, що вона особисто за свій кошт утримувала дитину.
Заслухавши пояснення сторін по справі, пояснення свідків, дослідивши письмові докази та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, враховуючи наступне.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2011 року. В цей час народилась дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого, відповідно, є сторони у справі /а.с.5/.
22.01.2021р. Шосткинським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.09.2020р. та до досягнення дитиною повноліття. /а.с. 6/.
За поясненням сторін та матеріалами справи, на час видачі виконавчого листа дитина проживала разом з матір'ю.
Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в Шосткинському відділі ДВС у Шосткинському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 64333102 від 02.02.2021 року /а.с.99, зворот/.Так, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за вказаним виконавчим листом у виконавчому провадженні № 64333102, заборгованість ОСОБА_4 зі сплати аліментів станом на 01.11.2024 року складає 83834 грн 95 коп. /а.с. 7/.
Згідно з довідкою № 1043 від 05.11.2024 року, виданою виконавчим комітетом Чапліївського старостинського округу Шосткинської міської ради Сумської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.8/.
Відповідно до копії довідки ТОВ «Броусс-ЖЕК» та копії акту від 11.03.2025 року, ОСОБА_5 мешкає без реєстрації з 2012 року по цей час за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрована відповідач ОСОБА_2 /а.с. 36,37/.
Відповідно до копій виписок з медичної картки стаціонарного хворого № 797 та № 39 ОСОБА_4 з 22.12.2022 року по 17.01.2023 року та з 17.01.2023 року по 30.01.2023 року знаходився на стаціонарному лікуванні /а.с. 9-10, 11/ з діагнозом: трикісточковий перелом гомілковостопного суглоба, алкогольний дерілій, гостра ниркова недостатність.
Згідно з копіями виписок з медичної картки ОСОБА_4 продовжував амбулаторне лікування з 31.01.2023 року по 07.04.2023 року /а.с.12-15/. На період хвороби ОСОБА_4 видавались листки непрацездатності, як працівнику ВКП ТОВ «Торгсервіс» /а.с.16. 17/.
Як вбачається з копії трудової книжки, позивач ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах у ВКП ТОВ «Торгсервіс» з 17.12.2010 року по 15.08.2023 року /а.с.49/.
Допитаний в судовому засіданні 18.06.2025 року в присутності представника служби у справах дітей виконавчого комітету Шосткинської міської ради Могильної Г.Ю. неповнолітній ОСОБА_7 показав, що зараз проживає з батьком по АДРЕСА_3 . Як батьки розійшлися та припинили спільно проживати, він проживав з матір'ю. Після повернення з-за кордону, почав ночувати у батька. З матір'ю виникали сварки, а саме, як зазначає, вона кричала на нього, била через уроки, про що він розповідав своїй тітці ОСОБА_8 . Перед початком навчального 2024-2025 року пішов жити до батька і самостійно переніс до нього свої речі, інколи ночує у матері. Старі речі залишились у матері. Вказує, що у батька має власну кімнату, необхідні речі для навчання, батько купує йому речі, готує їжу, дає гроші. Після переїзду до батька, мати речі не купувала, давала гроші, коли він у неї просив. Іноді допомагала тітка, купувала йому речі. Взимку в лютому 2025 року він хворів і тиждень жив у матері.
Допитаний у судовому засіданні 28.07.2025 року свідок ОСОБА_9 , повідомив, що він знайомий ОСОБА_4 , іноді до нього навідується, приблизно 2- 3 рази на місяць. З літа 2024 року, коли приходив до позивача, то бачив його сина ОСОБА_6 у нього. Вказує, що останній проживає в окремій кімнаті, яка обладнана для проживання та навчання дитини. Також зазначив, що коли позивач отримав травму в 2023 року, то не міг працювати і скаржився на скрутне матеріальне становище. Продовжувати працювати на ВКП ТОВ «Торгсервіс» позивач не міг через отриману травму ноги, через що лежав вдома. Робота позивача на ВКП ТОВ «Торгсервіс» передбачала фізичне навантаження. Через деякий час позивач влаштувався «на батути».
Відповідно до показів свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні 14.05.2025 року, яка є рідною сестрою відповідачки, дитина проживає разом з ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні. Пояснила, що з березня 2023 року по березень 2024 року її сестра та племінник перебували у неї в гостях в Польщі. Після повернення з-за кордону ОСОБА_2 пішла на роботу (за графіком працювала і вночі, потім 2 дні дома), а з лютого 2024 року ОСОБА_6 періодично ночував у батька ОСОБА_4 . Після чого у сестри з сином почались конфлікти у зв'язку з його навчанням. Зараз дитина буває і у батька і у матері. З літку 2024 року позивач працює на батутах. Вважає, що сестра активніше приймає участь в утриманні дитини, оскільки ОСОБА_6 має свою кімнату та забезпечений всім необхідним. Вказує, що, будучи за кордоном, вона спілкується телефоном з племінником, купує йому речі, періодично приїжджає до м. Шостка. Коли була в Україні в серпні 2024 року та на Новий рік, ОСОБА_6 був у матері, а зараз він живе у батька.
Слід зазначити, що оскільки покази свідка ОСОБА_8 , які стосуються обставин, що мали місце в період її перебування за кордоном, надані зі слів ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_5 , суд, керуючись ч. 2 ст. 90 ЦПК України, визнає їх допустимими лише в тій частині, що підтвержується іншими доказами, передусім, показами самої дитини, як джерела первинного повідомлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Вказаними вище показами самої дитини, свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_8 достовірно підтверджено, що дитина з березня 2025 року постійно проживає саме з батьком та окремо від матері. Цю обставину визнала і сама відповідачка у судовому засіданні 28.07.2025р.
У цьому контексті, слід зазначити, що довідка ТОВ «Броусс-ЖЕК» та копія акту від 11.03.2025 року про те, що ОСОБА_5 мешкає без реєстрації з 2012 року по час їх видачі (11.03.2025р.) в житлі своєї матері не спростовують вказаної обставини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Так, за змістом положень ч. 2, 3 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 5 ст. 183, частиною 3 ст. 184 СК України також передбачено право на отримання аліментів саме тим з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (див.: постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).
Висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 760/4661/20, провадження № 61-15867св23, від 29 червня 2022 року у справі № 596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, від 22 листопада 2022 року у справі № 188/1029/19, провадження № 61-11986св20, від 12 травня 2023 року у справа № 686/12480/22, провадження № 61-12518св22, стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить нормам статті 181 СК України, згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживає з матір'ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.
Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них
Факт проживання дитини разом з батьком на теперішній час встановлено судом та не оспорюється і стороною відповідача. Тобто наразі змінилися обставини, які впливають на припинення стягнення з позивача аліментів на сина, оскільки з березня 2025 року він проживає з позивачем постійно.
Встановлені судом обставини свідчать про необхідність здійснити перерозподіл прав та обов'язків батьків щодо утримання дитини, враховуючи, що дитина не проживає зі стягувачем аліментів, і тому у ОСОБА_2 припинилось право на отримання аліментів, що призначені на утримання дитини ОСОБА_5 і стягуються на її користь.
Припинення стягнення аліментів за встановлених вище обставин, про що просив позивач, відповідає лігітимній меті - захисту прав дитини, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо звільнення від сплати заборгованості з аліментів суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Зазначена норма не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Викладене повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах №343/860/17 від 21.11.2018 року та №344/12158/16-ц від 01.08.2018 року.
У перший період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року, за який позивач просить звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, судом було встановлено, що позивач перебував на стаціонарному, потім амбулаторному лікуванні у зв'язку з отриманою травмою. На час хвороби позивача йому видавались листки непрацездатності, які надавали йому право, як застрахованій особі, яка перебуває у трудових відносинах, на отримання виплат з тимчасової непрацездатності.
Але як вбачається з матеріалів справи, а саме наданих суду відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору таких виплат позивачу ОСОБА_4 нараховано не було /а.с. 50, 62-64/. З долученої представником відповідача копії звіту про здійснені відрахування та виплати ВКП ТОВ «Торгсервіс» відносно ОСОБА_4 за постановою від 11.02.2021 року АСВП № 64333102 за період з 01 січня 2023 року по 15 серпня 2023 року вбачається, що ОСОБА_4 на той час перебував у відпустці без збереження заробітної плати /а.с. 102/. З копії відповіді на запит № 265682110 від 29.04.2025 року Шосткинського ВДВС СХ МРУМЮ до Пенсійного фонду України також встановлено, що такі виплати відсутні /а.с. 103/. Тому суд дійшов висновку, що позивач, взявши відсутку за власний рахунок і не скориставшись можливість отримати виплати з тимчасової непрацездатності, сам створив такі обставини, які викликали утворення заборгованості по аліментам, тобто діяв недобросовісно на шкоду інтересам дитини.
Крім того, слід зазначити, що з представленої медичної документації, не встановлено, що позивач хворів на тяжку хворобу, не надано будь-яких доказів на підтвердження витрат на його лікування, та неспроможність сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.
Посилання позивача на факт отримання травми без доведення причинного зв'язку між травмою та неможливістю сплачувати аліменти позивачем за період з 01.01.2023 року по 31.03.2023 року не є таким, що може бути враховані при розгляді цієї справи.
У цьому випадку суд погоджується з рішенням комісії з питань захисту прав дитини №5 від 21.05.2025 року, наданим представником служби у справах дітей про те, що заборгованість за цей період по аліментах, яка виникла під час проживання дитини з матір'ю, повинна бути сплачена батьком, ОСОБА_4 на користь матері ОСОБА_2 , в зв'язку з тим, що вона особисто за свій кошт утримувала дитину /а.с. 129-130/.
Таким чином, враховуючи викладене, а також враховуючи інтереси дитини, на утримання якої стягнуті аліменти для забезпечення достатнього матеріального рівня її життя, позовні вимоги в частині звільнення від заборгованості по аліментам за вказаний період задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги позивача про звільнення від сплати заборгованості з аліментів за період з 01.07.2024 року по день набрання законної сили рішенням (як про це просив представник позивача в судовому засіданні 28.07.2025р.), суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Оскільки позивачем позовні вимоги в цій частині не змінені, суд розглядає справу в межах відповідних вимог, заявлених у позові, а саме: про звільнення від сплати заборгованості з аліментів за період з 01.07.2024 року по 01.11.2024 року.
У цьому контексті слід зазначити, що доводи позивача про те, що з 01.07.2024 року його син ОСОБА_5 постійно проживає разом з ним не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Надана довідка щодо зареєстрованого місця проживання дитини ОСОБА_5 разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , не підтверджує факт їхнього сумісного проживання та повного утримання сина позивачем, оскільки як встановлено у судовому засіданні та зазначено у позові, позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , що є відмінною від адреси реєстрації. На підтвердження проживання дитини за вказаною адресою позивач письмові докази суду не надав (акти, довідки, тощо). Долучені копії листів Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області за результатами звернень позивача з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків відповідачем та його пояснень з цього приводу від 24.06.2024 року, 20.09.2025 року, 06.10.2024 року /а.с. 86-94/, свідчать про факт виникнення конфліктів між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_2 , після яких дитина уходила жити до батька від матері.
Враховуючи позицію дитини, інші покази свідків та матеріали справи в сукупності, судом встановлено, що за заявлений позивачем період з 01.07.2024 року по 01.11.2024 року дитина ОСОБА_5 фактично періодично проживав у обох батьків, які в свою чергу утримували її, здійснювали витрати, спрямовані на забезпечення її потреб та інтересів, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини.
Суд, виходячи з положень ст. 141 СК України щодо рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, вважає, що даний факт може бути підставою, для звільнення позивача від заборгованості зі сплати аліментів за цей період на суму 11571 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині припинення стягнення аліментів з позивача на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_5 , і звільнення позивача від сплати заборгованості з аліментів за період з 01.07.2024 року по 01.11.2024 року, підлягають задоволенню, в іншій частині позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1903 грн. 28 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 / на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених на користь ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 / в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, за виконавчим листом, виданим Шосткинським міськрайонним судом Сумської області у справі № 589/3217/20 22.01.2021 року.
Звільнити ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 / від сплати заборгованості по аліментах в розмірі 11571 грн за період з 01.07.2024 року по 01.11.2024 року, яка виникла на підставі виконавчого листа №589/3217/20 від 22.01.2021 року, виданого Шосткинським міськрайонним судом Сумської області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 / на користь ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 / судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1903 грн 28 коп. /одна тисяча дев'ятсот три грн. 28 коп./.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області А.Р.Курбанова