Справа №761/36641/24 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3609/2025 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
Ухвала
31 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої та її захисника на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, заміжню, непрацюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму: 20.02.2024 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, із застосування ст. 75 КК України звільнено від відбування порання з іспитовим строком на 1 рік, який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,
визнано винуватою та призначено покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, із застосуванням ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року, з урахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року, та остаточно визначенопокарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років один місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 12 грудня 2024 року, зарахувавши на підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув'язнення з 26 червня 2024 року.
Цим же вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат,
Згідно вироку суду І-ї інстанції, ОСОБА_8 25.06.2024 приблизно о 24 годині 00 хвилин, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_3 на фоні раптово виниклих неприязних відносин вчинила конфлікт зі своєю матір'ю - ОСОБА_10 та її співмешканцем потерпілим ОСОБА_9 .
В подальшому, 26.06.2024 приблизно о 00 год. 45 хв., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_8 , перебуваючи у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_3 продовжила словесний конфлікт з матір?ю ОСОБА_10 та її співмешканцем - потерпілим ОСОБА_9 , під час якого в конфліктну ситуацію вступив чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_12 .
Так, під час конфлікту 26.06.2024 приблизно о 00 год. 49 хв., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_3 , між ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_9 виникла бійка, після якої на фоні раптово виниклих неприязних стосунків у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на спричинення умисних тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9
3 метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_8 , 26.06.2024 приблизно о 00 год. 50 хв., більш точного часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, тримаючи у своїй правій руці кухонний ніж прослідувала за потерпілим ОСОБА_9 до приміщення гостьової кімнати, квартири АДРЕСА_3 .
Перебуваючи в приміщенні гостьової кімнаті зазначеної квартири, ОСОБА_8 , наблизившись до потерпілого ОСОБА_9 , тримаючи правою рукою, зігнутою у кулак, кухонний ніж, маючи прямий умисел на нанесення тілесного ушкодження, завдала один удар в зону живота потерпілого ОСОБА_9 .
Дією ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесне ушкодження, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, а саме: проникаюче колото-різане поранення живота: рана (описана клінічними лікарями як колото-різана) правої підреберної ділянки, від якої спрямований рановий канал (загальною довжиною 8,0 (см), який проходить ззовні всередину, спереду назад, з пошаровим ушкодженням шкіри та м'яких тканин, очеревини (наскрізне поранення), проникає у черевну порожнину, з ушкодженням (крайове поверхневе пошкодження, до 15(мм) довжиною)) капсули печінки у ділянці 5 сегменту, де сліпо закінчується, яке (поранення) обумовило розвиток внутрішньочеревної кровотечі (мінімально відомим об'ємом 1000 (мл) та шоку (падіння артеріального тиску до рівня 70/40 мм рт ст.) - за рахунок однократної ударної дії предмету (предметів), якому (яким) притаманні колюче-ріжучі властивості (на кшталт ножа).
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити та призначити їй покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, та остаточне покарання з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року у виді позбавлення волі строком на 5 років та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Мотивуючи доводи поданої апеляційної скарги зазначає, що щиро кається у необдуманій поведінці, зробила для себе висновки, вибачилася перед потерпілим, має на утриманні доньку, з якою хоче бути поряд.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року змінити, призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, та, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначено ухвалою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2024 року у виді 1 року пробаційного нагляду, більш суворим, призначеним оскаржуваним вироком, остаточне покарання ОСОБА_8 призначити у виді 5 років позбавлення волі та звільнити її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
В обгрунтування таких вимог, захисник вказує на неправильне застосування ст. 71 КК України, з тих підстав, що на момент події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_8 не набула статусу засудженої, оскільки вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року набрав законної сили лише 11 листопада 2024 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника на підтримку апеляційних скарг, потерпілого, який не заперечував проти вимог апеляційних скарг, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Доводи апелянтів про можливість застосування до неї положень ст. 75 КК України не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Вказаних вимог закону, місцевим судом дотримано в повній мірі.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 судом враховано обставини і тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка не працює, заміжня, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судима, вчинила кримінальне правопорушення будучи засудженою вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2024 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду 11.11.2024 року, якою призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, на спеціальних обліках не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання судом визнано визнання вини та щире каяття. Обставиною, що обтяжуює покарання відповідно до ст.67 КК України, судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи,з якою винна перебуває у сімейних відносинах.
Врахувавши у повній мірі зазначені обставини, місцевим судом зроблено висновок про призначення ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України в мінімальній межі визначеній санкцією статті.
При цьому, підстав для застосування ст. 75,76 КК України з досліджених даних про особу обвинуваченої, обставин вчиненого та тяжкості інкримінованого злочину, місцевим судом не встановлено, з чим погоджується колегія суддів.
Також, остаточне покарання судом обгрунтовано визначено із застосуванням ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки новий злочин ОСОБА_8 вчинено після постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2024 року до повного відбуття покарання, у виді пробаційного нагляду на строк один рік, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 11.11.2024 року, якою вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.02.2024 року змінений в частині призначеного покарання.
Доводи апеляційних скарг про помилкове застосування судом першої інстанції положень ст. 71 КК України, замість ч. 4 ст. 70 КК України, не грнутуються на положеннях закону та актуальної судової практики.
Так, згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Відповідно ж до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Системний аналіз ч. 4 ст. 70 та ч. 1 ст. 71 КК України дозволяє дійти висновку, що початковим моментом періоду, вчинення злочину протягом якого зобов'язує суд призначити покарання за сукупністю вироків, є саме момент постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили, оскільки у законі про кримінальну відповідальність міститься пряма вказівка саме на цей момент.
В той же час, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867км18) про те, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
Так, злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України ОСОБА_8 вчинила 26 червня 2024 року, тобто після постановлення щодо неї вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2024 року, у зв'язку з чим, місцевим судом обгрнутовано призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків, саме на підставі ст. 71 КК України, у зв'язку з чим доводи сторони захисту про необхідність призначення ОСОБА_8 остаточного покарання на підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, є неспроможними.
На переконання колегії суддів, призначене судом покарання ОСОБА_8 , в повній мірі відповідає тяжкості та обставинам скоєного, сукупності даним про її особу, є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченої, а також домірне скоєному, підстав вважати призначене покарання несправедливим через суворість, апеляційним судом не встановлено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів і вимог поданих апеляційних скарг і не знаходить підстав для зміни вироку, а тому апеляційні скарги залишає без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2024 року щодо ОСОБА_8 , за ч. 1 ст. 121 КК України - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: