Провадження № 11-кп/824/1279|2025 Категорія: ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України
ЄУН: 754/15982/23 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
24 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали у кримінальному провадженні № 12023100030001874, внесеному до ЄРДР 16 червня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньою освітою, офіційно не працюючої, незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 лютого 2024 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_6
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 6 лютого 2025 року ОСОБА_6 визнана винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 125 КК України, та їй призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Також вироком вирішено питання процесуальних витрат, арешту майна та доля речових доказів у провадженні.
Вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою в тому, що 16 червня 2023 року приблизно о 03.30 год., перебуваючи на дитячому майданчику, що розташований між будинками № 19 та № 21-а по вул. Ореста Левицького в м. Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступила у конфлікт зі своїм чоловіком ОСОБА_9 , в ході розвитку якого у неї виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачена ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто, діючи з прямим умислом, утримуючи в правій руці предмет, що має колюче-ріжучі властивості, нанесла вказаним предметом один удар в область живота ОСОБА_9 , чим спричинила останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини із пошкодженням жовчного міхура, дванадцятипалої кишки та нижньої порожнистої вени, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Вищевказане проникаюче колото-різане поранення призвело до смерті ОСОБА_9 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у приміщенні КНП «КМКЛШМД», що по вул. Братиславській, 3, в м. Києві.
Крім того, обвинувачена ОСОБА_6 16 червня 2023 року приблизно о 03.40 год., перебуваючи на дитячому майданчику, що розташований між будинками № 19 та № 21-а по вул. Ореста Левицького в м. Києві, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступила у сварку з ОСОБА_10 , в ході розвитку якого у ОСОБА_6 виник умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, обвинувачена ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, утримуючи в правій руці предмет, що має колюче-ріжучі властивості, нанесла вказаним предметом один удар в область грудної клітини ОСОБА_10 , чим спричинила останній тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення грудної кліки - рани на передній поверхні грудної клітини в проекції нижньої третини грудини, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто, умисного тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого; та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України, а саме у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок в частині кваліфікації дій обвинуваченої та призначення покарання; перекваліфікувати дії обвинуваченої ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України та призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 119 КК України в межах санкції даної статті; вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання визначеного вироком Деснянського районного суду міста Києва від 6 лютого 2024 року, а саме до 1 (одного) року обмеження волі, та призначити останній покарання із застосуванням положень ст. ст. 70 та 75 КК України з визначенням мінімального іспитового терміну.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що з вироком суду першої інстанції не погоджується та вважає його необґрунтованим в частині доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_6 у вчинені нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки суд невірно виклав у вироку фактичні обставини, дав неправильну оцінку здобутим щодо справи доказам, деяким доказам не надано оцінки взагалі, деякі докази проігноровані; в основу вироку покладено припущення, внаслідок чого суд ухвалив вирок, що суперечить дійсним обставинам справи; суд безпідставно обґрунтував свій висновок у скоєнні обвинуваченою ОСОБА_6 злочину, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, на непослідовних показаннях свідка ОСОБА_11 , на неоднозначних висновках судово-медичних експертиз, в яких не встановлено тяжкість та механізм утворення тілесних ушкоджень, причинно-наслідковий зв'язок, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, однак, які вплинули на вирішення питання про винуватість останньої.
Захисник вказує, що під час судового слідства в суді першої інстанції стороною обвинувачення не встановлено докази та не доведена вина та мотив обвинуваченої ОСОБА_6 , що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості прямого умислу обвинуваченої щодо спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть останнього. Посилання у вироку суду першої інстанції щодо часткового визнання своєї вини ОСОБА_6 не відповідає дійсності, оскільки обвинувачена ОСОБА_6 визнала факт нанесення удару ОСОБА_9 , але не визнала факт щодо спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, тобто, ОСОБА_6 , спричиняючи тілесні ушкодження ОСОБА_9 , не передбачила і не могла передбачити смерть останнього, що таким чином характеризується дії ОСОБА_6 саме через необережність.
Апелянт посилається на те, що під час допиту у судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 визнала факт нанесення удару ножем ОСОБА_9 , але вона не бажала і не допускала, що наслідком цих її дій ОСОБА_9 буде спричинено тяжке тілесне ушкодження. Її агресивні дії від початку і до самого кінця були спрямовані на потерпілу ОСОБА_10 за отриману образу. 16 червня 2023 року жодного спору, сварки чи агресії у неї з чоловіком не було, а сварка виникла раптово по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 , яка власне і спровокувала сварку шляхом образливих висловів в бік обвинуваченої. ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_9 не мали наміру вступати в конфлікт. Проте, образи які були висловлені потерпілою ОСОБА_10 в бік обвинуваченої, ОСОБА_9 не хотів залишати без вирішення, і вирішив повернутися та з'ясувати їх з потерпілою ОСОБА_10 , про що повідомив ОСОБА_6 . Через деякий час ОСОБА_6 попрямувала, взявши при цьому велосипед та телескопічну металеву палку, за своїм чоловіком до місця відпочинку потерпілої ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_12 з метою з'ясування стосунків з потерпілою ОСОБА_10 . У подальшому сварка, агресивні дії та висловлення ОСОБА_6 були направлені виключно у бік потерпілої ОСОБА_10 . Саме по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 в обвинуваченої виник умисел спричинити тілесні пошкодження, за для чого ОСОБА_6 використала спочатку телескопічну металеву палицю, якою замахувалась у бік потерпілої ОСОБА_10 , а в подальшому використала ніж, який у неї випав з рюкзака, та нанесла останній тілесні ушкодження. Під час сварки з потерпілою ОСОБА_10 дії ОСОБА_9 були направлені виключно на застереження та тримання ОСОБА_6 від подальших неправомірних дій з її боку та убереження від нанесення нею тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 . За для цього ОСОБА_9 захопив в міцні обійми ОСОБА_6 та стримував її щосили. Металеву палицю, якою вона розмахувала в бік потерпілої ОСОБА_10 , забрав свідок ОСОБА_11 . Зважаючи на збуджений стан, обвинувачена ОСОБА_6 вчиняла різкі рухи за для вивільнення з обіймів ОСОБА_9 , піднявши ніж, який випав з її рюкзака, відштовхнула останнього від себе та продовжувала агресивні дії в бік потерпілої ОСОБА_10 . Обвинувачена стверджує, що її чоловік не бачив в її руках ніж, оскільки був позаду неї, а тому вважає, що він міг напоротися на лезо ножа, під час моменту вивільнення з його обіймів та при відштовхуванні його від себе. Разом з тим, момент підрізу свого чоловіка вона не бачила та не відчула, оскільки, вивільнившись з обіймів чоловіка ОСОБА_9 , одразу спрямувала свої дії на потерпілу ОСОБА_10 , якій у подальшому і нанесла тілесні ушкодження. Її дії по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 зупинив крик її чоловіка ОСОБА_9 , який вказав, що вона його порізала. Вона відразу припинила свою агресію в бік потерпілої ОСОБА_10 , підбігла до свого чоловіка та намагалася надати йому першу допомогу, намагалася додзвонитися до швидкої допомоги. Проте, її чоловік ОСОБА_9 наполягав, щоб вона повернулася додому. Що відбувалося в цей час з потерпілою ОСОБА_10 , обвинувачена ОСОБА_6 , не бачила, оскільки її погляд та всі подальші дії були спрямовані на свого чоловіка ОСОБА_9 . Обвинувачена ОСОБА_6 повернулася додому та зателефонувала другу сім'ї ОСОБА_13 , який відразу прийшов на місце пригоди. Разом з тим, обвинувачена ОСОБА_6 добровільно показала місце, де вона залишила знаряддя злочину, - ніж, максимально сприяла розслідуванню, надавала послідовні покази, визнає свою винуватість у вчиненні вбивства свого чоловіка ОСОБА_9 через необережність та щиро шкодує за вчинене.
Захисник вважає, що послідовність показань обвинуваченої ОСОБА_6 підтверджується слідчим експериментом, та вказує, що в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 категорично заперечувала умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а тому вона і не визнала своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Проте, до показань обвинуваченої ОСОБА_6 суд віднісся критично, оскільки вважав, що вказані показання обвинуваченої спростовуються дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідка ОСОБА_11 в суді, щодо правдивості яких у суду сумнівів не виникло.
Окрім того, як зазначає апелянт, у судовому засіданні 9 січня 2024 року допитано свідка ОСОБА_11 , показання якого суттєво відрізняються від показань, які були ним надані під час слідчого експерименту. Так, свідок ОСОБА_11 у суді показав, зокрема, що вздовж дитячого майданчика, де свідок перебував з потерпілою ОСОБА_10 , проходили дві людини, на той час він їх не знав. Як вказала потерпіла ОСОБА_10 , це був її знайомий. Потерпіла ОСОБА_10 покликала його та почала словесно ображати його дівчину, як в подальшому йому стало відомо, звали цю дівчину ОСОБА_14 . Під час першої зустрічі конфлікту взагалі не було, все було спокійно. Потерпіла ОСОБА_10 словесно почала ображати дівчину, кажучи, що в останньої грубий голос. Потім знайомий потерпілої ОСОБА_15 разом зі своєю дівчиною пішли геть, а він та потерпіла ОСОБА_10 продовжували сидіти на лавці на дитячому майданчику. Приблизно за пів години чи до години часу, точно не пам'ятає, до них повернувся знайомий потерпілої ОСОБА_10 , та приблизно через 5-10 хв. підійшла ОСОБА_14 , у якої до потерпілої ОСОБА_10 виникли питання. У руках у ОСОБА_14 була телескопічна палка. Звідки в її руках з'явилася палка, не пам'ятає. ОСОБА_14 намагалася вдарити ОСОБА_16 . Чи нанесла ОСОБА_14 удар цією палкою ОСОБА_10 , він не пам'ятає. Побачив, як ОСОБА_9 обхопив ОСОБА_14 за плечі, в той час свідок забрав палицю з рук ОСОБА_14 та відніс її подалі на відстань 15 метрів і положив її. Повернувшись назад, свідок побачив, що ОСОБА_10 продовжує сидіти на лавці, а ОСОБА_14 стояла обличчям до ОСОБА_9 на відстані 20 см. Свідок бачив у правій руці ОСОБА_14 ніж. Моменту удару не бачив. Він бачив наслідки, а пізніше, реакцію ОСОБА_17 . Свідок бачив, як ОСОБА_9 відійшов на 10 метрів і сказав, що його ударили в печінку, приліг на тому місці, де була кров. На запитання захисту, між ким був конфлікт, свідок вказав, що конфлікт відбувся між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . Між ОСОБА_14 та ОСОБА_9 конфлікту не було. ОСОБА_9 стримував ОСОБА_14 , щоб не було конфлікту між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 . Свідок, на уточнюючі запитання головуючої, повідомив, що ОСОБА_9 взагалі ні з ким не розмовляв, коли вдруге повернувся на дитячий майданчик. Також свідок зауважив, що рухи ОСОБА_14 рукою в сторону ОСОБА_9 не бачив, але ніж у руках ОСОБА_14 бачив. Удару не бачив, припустив механізм удару. На уточнююче питання прокурора, на якій відстані свідок знаходився, в момент, коли він побачив обвинувачену ОСОБА_6 з ножем перед ОСОБА_18 , то останній вказав, що знаходився від них на відстані 7 метрів.
Захисник вказує, що непослідовність показань свідка ОСОБА_11 підтверджується і під час слідчого експерименту, де свідок ОСОБА_11 вказав і відтворив дії ОСОБА_6 під час події, зокрема, вказав, що ОСОБА_6 нанесла удар палицею в ліву руку потерпілій ОСОБА_10 , відтворив механізм нанесення обвинуваченою ОСОБА_6 удару ножем ОСОБА_9 , вказав детальний опис та характеристику ножа, його розміри, зовнішній вигляд. Разом з тим, взагалі не вказував на конфлікт чи агресію обвинуваченої ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_9 .
Проте, судом першої інстанції не з'ясовано причини істотних протиріч у доказах, таких як слідчий експеримент з свідком ОСОБА_11 та його показаннями у судовому засіданні 9 січня 2024 року. Окрім того, апелянт посилається на те, що судом залишено поза увагою показання свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні підтвердив, що не бачив, яким чином наносився ОСОБА_6 удар ОСОБА_9 , а також зауважив, що оскільки бачив наслідки, то припустив механізм нанесення ОСОБА_6 удару ножем ОСОБА_9 . Оцінка чи спростування даного факту судом першої інстанції не надана.
Захисник зазначає, що у судовому засіданні допитано потерпілу ОСОБА_10 , яка повідомила суду, з поміж іншого, що обвинувачена принесла свої вибачення, щиро розкаялась, відшкодувала шкоду за завдані тілесні ушкодження. Безпосереднього механізму нанесення удару ножем ОСОБА_9 вона не бачила. Підтвердила, що вона безпосередньо скомпрометувала конфлікт і сварку в бік обвинуваченої ОСОБА_6 . Підтвердила, що будь-якої агресії, погроз у бік ОСОБА_9 обвинувачена ОСОБА_6 не вчиняла.
Апелянт вважає, що суд неправильно оцінив докази, тому, кваліфікуючи дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст.121 КК України, дійшов помилкового висновку. Так, сторона захисту у судовому засіданні першої інстанції заявила клопотання про зміну обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні нею кримінального правопорушення з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України, оскільки специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_6 умисно нанесла ОСОБА_9 один удар ножем в область живота, спричинивши такі тілесні ушкодження, які потягнули смерть потерпілого, з урахуванням висновків судово-медичних експертиз.
Захисник зазначає, що на підтвердження винуватості обвинуваченої ОСОБА_6 стороною обвинувачення використано висновки судово-медичної експертизи № 21-1530-2023 від 25 серпня 2023 року, висновок судово-медичної експертизи № 022-98-1530-2023 від 25 серпня 2023 року; висновок судово-медичної експертизи № 022-134-1530-2023. Саме в цих висновках експертиз проведено детальний аналіз медичної документації стаціонарного хворого КНП «КМКЛШМД» №10160 ОСОБА_9 . Проте, дана картка стаціонарного хворого ОСОБА_9 не була відкрита стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК, а також не надавалася старшим слідчим слідчого СВ Деснянського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_19 до постанови про проведення судово-медичної експертизи у матеріалах кримінального провадження № 12022300030001874 від 16 червня 2023 року трупа ОСОБА_9 . Як вбачається висновку судово-медичної експертизи №022-98-1530-2023 «З постановою надано копію протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 3 липня 2023 року та DVD-Rдиск з відеозаписом проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 ». Також дана медична довідка не досліджувалась у судовому засіданні суду першої інстанції.
На думку захисника, з наведеного вбачається, що обвинувачена ОСОБА_6 могла усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння, але не могла передбачати його суспільно небезпечні наслідки та не бажала настання наслідків у виді смерті й тяжких ушкоджень, а тому обвинувачена вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 119 КК України. При цьому, на переконання захисника, усі зібрані докази, які були досліджені судом першої інстанції, а саме: показання обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , вказують на наявність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, а будь-яких доказів на доведення умислу ОСОБА_6 на спричинення потерпілому ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень - немає.
Захисник акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не встановлено обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 . Однак, на думку захисника, суд не врахував особу обвинуваченої ОСОБА_6 , яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, має молодий вік, щиро кається у скоєному, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно показала місце залишення речових доказів, добровільно відшкодувала збитки, визнала свою провину, співпрацювала з слідством. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій, суд визнав вчинення кримінальних правопорушень щодо подружжя.
За наведених обставин, на переконання захисника, вирок суду підлягає зміні.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та обвинуваченої на підтримку доводів апеляційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень за встановлених судом обставин доведеною; дослідивши повторно за клопотанням сторони захисту докази, допитавши експерта, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.
Так, в суді першої інстанції допитана 11 грудня 2023 року обвинувачена вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнала повністю, за ч. 2 ст. ст. 121 КК України, не заперечуючи обставин події, не визнала наявність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_20 та смерті останнього. Обвинувачена показала, що з ОСОБА_20 проживала разом близько семи років, а в подальшому 26 травня 2023 року між ними було укладено шлюб. 15 червня 2023 року приблизно о 23 год. вони з чоловіком повертались додому, де біля шкільного стадіону побачили компанію невідомих їй осіб. Дівчина з компанії, якою у подальшому виявилась ОСОБА_10 , звернулась до ОСОБА_20 з запитанням, чому той не вітається, почала з нею грубо говорити, спровокувала сварку. Чоловік намагався її заспокоїти, і забрав звідти. Вона ( ОСОБА_6 ) дуже образилась, йдучи додому, плакала, а чоловік її втішав. Вона запитувала чоловіка, чому він не заступився за неї та не сказав дівчині вибачитись за свої слова. Після того, як вони повернулись додому, чоловік, побачивши її стан, запропонував піти розібратись, і пішов знову до тієї компанії, хоча вона була проти цього. Однак, взявши з дому телескопічну палицю, щоб пригрозити дівчині, яка її образила, вона на велосипеді поїхала на те ж місце, куди пішов чоловік. Коли вона підійшла на місце, то побачила, що чоловік розмовляє з чоловіком та дівчиною. Вона розклала палицю та почала нею розмахувати. ОСОБА_20 обхопив її руками, стоячи позаду неї. Хлопець, який був з ОСОБА_10 , відібрав у неї палицю. Під час цього у неї впав рюкзак, з якого випав ніж, довжиною 15-18 см, який вона постійно носила з собою, бо на Лісовому масиві різні випадки трапляються. Вона намагалась вирватись від чоловіка та підняти свої речі. Пручаючись, вона звільнилась від ОСОБА_20 та підняла ніж, взявши його у праву руку. Коли вона відштовхувалась від чоловіка, стоячи трохи боком до нього, а він притискався до неї, якимось чином чоловік напоровся на ніж в її руках. Вона не бачила, як чоловік отримав поранення. Вона ж відійшла від чоловіка та побігла за дівчиною, розмахуючи ножем, щоб дівчина вибачилась перед нею. Вона хотіла пригрозити тій дівчині, не більше. Дівчина бігала навкруги металевого жирафа на майданчику, а вона ( ОСОБА_6 ) бігала за дівчиною. В ході цього вона заділа дівчину ножем. Агресія її була направлена на цю дівчину. До чоловіка агресії не було. Небезпечних рухів чи погроз до чоловіка вона не здійснювала, це все сталось випадково. Почувши, як чоловік звернувся до неї та сказав, що вона поранила його ножем, перестала бігати за дівчиною, підбігла до чоловіка, яка побачила лежачим на землі, у нього була кров. Чоловік в цей час вірменською розмовляв по телефону зі своїм братом. Чоловік сказав їй залишити місце події, що все буде добре. Вона пішла звідти, потім повернулась, однак чоловік кричав, щоб вона уходила. у подальшому її було затримано в лісі. Вона працівникам поліції зізналась у скоєному та показала, де ніж. Наміру наносити удар ножем чоловіку не мала, це трапилось випадково. Ніж підняла для того, щоб примусити дівчину вибачитись.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченої, потерпілої, свідків, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та, на переконання колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
Відповідно до показань в судовому засіданні 11 грудня 2023 року потерпілої ОСОБА_10 15 червня 2023 року вночі вона з товаришем сиділа на дитячому майданчику. Повз них пройшли раніше знайомий ОСОБА_21 з дівчиною. Вона звернулась до ОСОБА_22 з запитанням, чому той не вітається. Раніше вона зустрічалась з ОСОБА_23 ОСОБА_24 та дівчина, яка була з ним, зупинились. Вона також сказала дівчині, яка була з ОСОБА_23 - ОСОБА_6 , яку вона до цього не знала, що у тої грубий голос. Вони трошки поспілкувались, і ОСОБА_24 з дівчиною пішли, але ОСОБА_25 на неї образилась та почала сваритись. Потім ОСОБА_24 забрав ОСОБА_6 , та вони пішли. Приблизно через 20-30 хв. ОСОБА_24 повернувся до них, сів поруч та мовчав. Через хвилин п'ять до них підбігла ОСОБА_6 , яка в руках тримала металеву палицю, замахувалась нею та попала їй ( ОСОБА_10 ) по руці. ОСОБА_24 підійшов до ОСОБА_6 ззаду, обійняв її та утримував руки, попросив хлопця - ОСОБА_26 , з яким вона ( ОСОБА_10 ) була, забрати палицю. Денис забрав палицю та відніс її в бік. ОСОБА_24 утримував ОСОБА_6 , заспокоював її. Потім вона вже побачила ОСОБА_22 на землі. Як він впав, вона не бачила. ОСОБА_6 , утримуючи ніж в руці почала, за нею бігати. Ніж вона ( ОСОБА_10 ) побачила, коли вже ОСОБА_6 бігала за нею. Вона ( ОСОБА_10 ) сказала ОСОБА_26 , що треба тікати звідти, і вони почали втікати до її будинку. Коли зайшли у під'їзд вона відчула, що щось пече на груді, та виявила поріз. Потім вони побачили пораненого ОСОБА_27 одразу почав викликати швидку, пояснив, що відбулось. Приїхало дві швидкі допомоги. Коли повернулись до ОСОБА_22 , він був один, ОСОБА_6 поряд не було. Претензій до обвинуваченої вона не має, заподіяну шкоду їй відшкодовано.
За показаннями свідка ОСОБА_11 , наданими в судовому засіданні 9 січня 2024 року в суді першої інстанції, у червні 2023 року, вночі, точну дату не пам'ятає, сидів зі свою сусідкою ОСОБА_28 на лавочці біля стадіону по АДРЕСА_2 . Повз них пройшли чоловік з дівчиною. ОСОБА_16 знала цього чоловіка та почала з ним розмову, почала спілкуватись, а дівчині сказала, що та має грубий голос. Чоловік з дівчиною пішли. Приблизно через хвилин 30, може більше, до них підійшов той самий чоловік, потім через хвилин 5-10 дівчина. Як в подальшому виявилось, це був ОСОБА_24 та ОСОБА_25 ОСОБА_25 , коли прийшла, то звідкись дістала телескопічну палицю та почала нею розмахувати, намагаючись вдарити ОСОБА_16 . ОСОБА_24 підійшов до ОСОБА_29 та обхопив її руками, після чого він ( ОСОБА_11 ) підійшов до них та забрав палицю в ОСОБА_30 відніс в бік. Коли повернувся на місце, ОСОБА_16 так і сиділа на лавочці, ОСОБА_25 стояла обличчям до ОСОБА_31 правій руці у ОСОБА_29 він побачив ніж. Як вона наносила удар ножем, він не бачив і не пам'ятає у зв'язку зі сплином часу, бачив характерний рух рукою, пам'ятає, як ОСОБА_24 сказав що його вдарили ножем в печінку. Після цього ОСОБА_25 пішла в бік ОСОБА_16 , і хотіла на неї накинутись, бігала за ОСОБА_16 навколо «жирафа». Потім він забрав ОСОБА_16 з того місця, пішов з нею до її будинку, викликав швидку ОСОБА_32 . Вже в під'їзді побачив, що на грудях у ОСОБА_16 кров, тому ще раз зателефонував до швидкої.Конфлікт був безпосередньо між ОСОБА_16 та ОСОБА_33 , ОСОБА_24 просто тримав ОСОБА_34 . Ніж ОСОБА_25 тримала з моменту, як ОСОБА_24 з нею вже розмовляв. Поранення він побачив в останній момент, коли ОСОБА_24 сам про це сказав. Сам удар ножем він не бачив, він логічно уявив удар.
Після відтворення відеозапису слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 , останній вказав, що у ОСОБА_29 була сумка, і з неї вона, як йому здається, ОСОБА_25 дістала ніж, який був великий. Під час слідчого експерименту він розповідав все добровільно, як пам'ятав. Він бачив характерний рух рукою.
Згідно з показаннями в судовому засіданні 9 січня 2024 року свідка ОСОБА_13 16 червня 2023 року вночі йому зателефонувала його знайома - ОСОБА_6 , яка була в паніці, сказала що щось трапилось біля стадіону, що вона викликала швидку. Він не зрозумів, що саме трапилось, погано було чутно. Коли він підійшов на місце, то побачив поліцейських, швидку. ОСОБА_6 там на місці не було. Потім разом з поліцейськими ходив до неї додому, однак ОСОБА_6 і дома не було.Родину ОСОБА_6 може охарактеризувати з гарної сторони, вона ніколи не скаржилась на чоловіка.
Окрім того, судом досліджені докази, надані стороною обвинувачення, а саме:
- протокол про прийняття заяви ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 16 червня 2023 року, згідно з даними якого ОСОБА_10 звернулась до Деснянського УП ГУНП у м. Києві із заявою про те, що 16 червня 2023 року приблизно о 01.40 год. по АДРЕСА_2 , раніше невідома їй особа жіночої статі нанесла їй тілесні ушкодження предметом, схожим на ніж (ас. 140 т.1);
- протокол огляду місця події від 16 червня 2023 року та додаток до нього у виді фототаблиці, згідно з яким слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_35 у присутності понятих оглянуто ділянку місцевості між житловими будинками АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_4 та вилучено два прозорі полімерні стакани, серветку зі слідами РБК, чорну кепку зі слідами РБК, один змив зі слідами РБК з бетонної плити, предмет схожий на телескопічну палицю (ас. 92-97 т.1);
- протокол огляду місця події від 16 червня 2023 року та додаток до нього у виді фототаблиці, згідно з яким слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_35 у присутності понятих оглянуто приміщення гардеробу КНП «КМКЛШМД» по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, виявлено та вилучено зокрема, футболку чорного кольору з розрізом в області живота та нашаруванням РБК (ас. 100-104 т.1);
- протокол огляду місця події від 16 червня 2023 року та додаток до нього у виді фототаблиці, згідно з даними якого слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_35 у присутності понятих оглянуто приміщення гардеробу КНП «КМКЛШМД» по вул. Братиславській, 3 в м. Києві, виявлено та вилучено майку сірого кольору з розрізом посередині та нашаруванням речовини бурого кольору, бюстгальтер рожевого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору (ас. 104-106 т.1);
- протокол огляду від 16 червня 2023 року та додаток до нього у виді фототаблиці, згідно з даними якого ст. слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_36 у присутності понятих, спеціаліста оглянуто ділянку місцевості по вул. Кубанської України, 39 в м. Києві, де було виявлено та вилучено ніж у пластиковому чохлі зеленого кольору, з зеленим руків'ям, довжиною леза 10 см, зі слідами речовини бурого кольору (ас. 110-114 т.1);
- картки виклику швидкої медичної допомоги від 16 червня 2023 року з приводу колото-різаного поранення живота ОСОБА_9 , картки виклику швидкої медичної допомоги від 16 червня 2023 року, з приводу колото-різаної рани грудної клітини ОСОБА_10 , аудіозапис виклику бригади швидкої медичної допомоги від 16 червня 2023 року за адресою: м. Київ, вул. О.Левицького, 19 (ас. 164-171 т.1);
- протокол огляду місця події від 21 червня 2023 року та додаток до нього у виді фото таблиці, за даними якого слідчим Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 в присутності понятих, спеціаліста оглянуто труп ОСОБА_9 , встановлено наявне поранення у вигляді різаної рани в області живота (ас. 107-109 т.1);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 3 липня 2023 року, відповідно до даних якого свідок ОСОБА_11 в присутності понятих впізнав на фотознімку № 4, на якому зображено ОСОБА_6 , за сукупністю рис обличчя, індивідуальними особливостями очей, вух, брів, носа та рота, дівчину, яка в ніч на 16 червня 2023 року у дворі між будинками АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_4 спричинила тілесні ушкодження його знайомій та раніше не знайомому чоловіку (ас. 132-133а т.1);
- протокол слідчого експерименту від 3 липня 2023 року та відеозапис до нього за участю понятих, свідка ОСОБА_11 , відповідно до даних яких свідок на місці події, а саме на дитячому майданчику між будинками АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_4, відтворив на місці обставини нанесення ОСОБА_6 ножових поранень ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (ас. 126-131 т.1);
- висновок судової імунологічної експертизи № 081-361-2023 від 25 липня 2023 року, згідно з даними якого не виключається можливість походження крові, що міститься на змиві речовини бурого кольору з бетонної плити та серветці, вилучених в ході огляду місця події 16 червня 2023 року, від потерпілого ОСОБА_9 (ас. 195-199 т.1);
- висновок судово-медичної експертизи № 042-1090-2023 від 31 липня 2023 року, згідно з даними якого під час звернення за медичною допомогою 16 червня 2023 року о 03.51 год. у ОСОБА_10 виявлене тілесне ушкодження у вигляді непроникаючого колото-різаного поранення грудної клітки - рана на передній поверхні грудної клітини в проекції нижньої третини грудини, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні до середини, що сліпо закінчується в м'яких тканинах грудної стінки, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6, але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Характер та морфологія виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однієї травматичної дії гострим предметом (якому притаманні колюче-ріжучі властивості) (ас 172-175 т.1);
- протокол слідчого експерименту від 23 серпня 2023 року та відеозапис до нього за участю понятих, ОСОБА_6 , за даними якого остання на місці події, а саме на дитячому майданчику між будинками АДРЕСА_2 та № АДРЕСА_4, відтворила на місці обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (ас. 134-139 т.1);
- висновок судово-медичної експертизи № 021-1530-2023 від 25 серпня 2023 року, відповідно до якого при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: ушита рана в епігастральній області справа (з даними медичної карти: колото-різана рана розміром 1*2 см), сліди хірургічного видалення жовчного міхура (за даними медичної картки: пошкодження стінки міхура по ходу ранового каналу), ушиті пошкодження стінок дванадцятипалої кишки на рівні цибулини (за даними медичної картки: наскрізне поранення, розміром 2*1 см), ушиті пошкодження стінок нижньої порожнистої вени по ходу ранового каналу ( за даними медичної картки: розміром 1*0,5 см по передній стінці і 1,5*0,3 см по задній). Згідно даних зазначених у медичній документації та даних отриманих під час проведення судово-медичного дослідження трупа у потерпілого були проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини із пошкодженням жовчного міхура, дванадцятипалої кишки та нижньої порожнистої вени, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото-різаного поранення із пошкодженням внутрішніх органів (ас. 176-179 т.1);
- висновок судово-медичної експертизи № 022-98-1530-2023 від 25 серпня 2023 року, згідно якого відповідно до медичної картки стаціонарного хворого КНП «КМКЛШМД» № 10160, смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 01 год. 00 хв. При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 були виявлені наступні тілесні ушкодження: ушита рана в епігастральній області справа (з даними медичної карти: колото-різана рана розміром 1*2 см), сліди хірургічного видалення жовчного міхура (за даними медичної картки: пошкодження стінки міхура по ходу ранового каналу), ушиті пошкодження стінок дванадцятипалої кишки на рівні цибулини (за даними медичної картки: наскрізне поранення, розміром 2*1 см), ушиті пошкодження стінок нижньої порожнистої вени по ходу ранового каналу ( за даними медичної картки: розміром 1*0,5 см по передній стінці і 1,5*0,3 см по задній). Згідно даних зазначених у медичній документації та даних отриманих під час проведення судово-медичного дослідження трупа у потерпілого були проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини із пошкодженням жовчного міхура, дванадцятипалої кишки та нижньої порожнистої вени, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_9 настала від проникаючого колото-різаного поранення із пошкодженням внутрішніх органів. Враховуючи перебування ОСОБА_9 протягом 5 діб на лікуванні в КНП «КМКЛШМД» та виконані йому в цей час оперативні втручання встановити конкретний час спричинення тілесних ушкоджень неможливо. Проте стан хворого при госпіталізації з урахуванням виявлених у нього тілесних ушкоджень, дозволяє стверджувати, що вони були спричинені незадовго до госпіталізації потерпілого до лікувального закладу. Тілесні ушкодження виявлені під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 могли виникнути за обставин зазначених під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 3 липня 2023 року (ас. 181-183 т.1);
- висновок судово-медичної експертизи № 022-134-1530-2023 від 13 вересня 2023 року, відповідно до якого спричинення тілесного ушкодження виявленого під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 за обставин зазначених під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 від 23 серпня 2023 року не можливо. При проведенні слідчого експерименту ОСОБА_6 вказує, що в момент «відштовхування» від себе вона була повернута до ОСОБА_9 правою передньо-боковою поверхнею тіла, тобто, у такому положенні напрямок поштовху її правою рукою, у якій вона тримала ніж, був направлений спереду назад та зліва направо по відношенню до тіла ОСОБА_9 . У той час напрямок ранового каналу від рани на шкірі йде спереду назад та справа наліво. ОСОБА_6 показує, що тримала ніж у правій руці з лезом, направленим у сторону п'ятого пальця кісті. «Поштовх» був здійснений тильною поверхнею пальців правої кісті і в цей момент лезо ножа було направлене знизу догори. Пошкодження ОСОБА_9 було нанесено колюче-ріжучим предметом гострий кінець якого був спрямований в сторону передньої черевної стінки майже горизонтально (ас. 184-185 т.1);
- висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/111-23/33008-БД від 1 листопада 2023 року, згідно з яким на наданому на дослідження предмету схожому на ніж, який було виявлено та вилучено в ході огляду місця події по АДРЕСА_3 , а саме на клинку виявлено кров людини та клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію ОСОБА_6 . Генетичні ознаки слідів крові та клітин з ядрами на клинку предмета зовні схожого на ніж збігаються між собою та з генетичними ознаками стегнової кістки потерпілого ОСОБА_9 (ас. 200-211 т.1);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 2 листопада 2023 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_10 в присутності понятих впізнала за сукупністю рис обличчя, їх індивідуальними особливостями на фотознімку № 2, на якому зображено ОСОБА_6 , жінку, яка в ніч на 16 червня 2023 року на дитячому майданчику між будинками № 19 та № 21А по вул. О.Левицького в м. Києві, намагалась нанести їй тілесні ушкодження металевою палицею, бігала за нею з предметом, схожим на ніж (ас. 142-144 т.1).
Оцінюючи та аналізуючи зібрані у справі та досліджені судом докази, за відсутності жодної із передбачених КПК України обставин для визнання вказаних доказів недопустимими, як то істотних порушень прав і свобод обвинуваченої, гарантованих Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування, суд визнав їх належними, допустимими та достатніми в їх сукупності для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України.
При цьому, невизнання обвинуваченою вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та її показання, надані в ході допиту в якості обвинуваченої, судом розцінені як намір ухилитись від кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину, оскільки в суді було достовірно встановлено, що дії обвинуваченої були спрямовані на заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тяжкого тілесного ушкодження, від якого в подальшому настала смерть потерпілого, обвинувачена усвідомлювала суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно-небезпечні наслідки та бажала їх настання.
Судом враховано, що ОСОБА_6 не заперечувала факт нанесення ОСОБА_9 поранення ножем, однак, зазначала, що у неї не було мети та мотиву завдавати потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Однак суд критично оцінив таку позицію обвинуваченої, оскільки, на переконання суду, вказані показання обвинуваченої спростовуються дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідка ОСОБА_11 в суді, щодо правдивості яких у суду сумніву не виникло. Також судом враховано, що свідок ОСОБА_11 в суді дав показання, що, коли ОСОБА_6 , розмахуючи телескопічною палицею та намагаючись вдарити його знайому ОСОБА_16 , потерпілий обхопив її руками, після чого він ( ОСОБА_12 ) забрав палицю та відніс її в сторону, а, коли він повернувся, то ОСОБА_6 стояла навпроти потерпілого та тримала ніж в руці, який вона, ймовірно, дістала з рюкзаку. Він точно не пам'ятає, як ОСОБА_6 наносила удар ножем, він бачив характерний рух рукою, після чого потерпілий сказав, що його вдарили ножем.
Крім того, судом враховано, що за даними відеозапису слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_11 , переглянутого в суді за участю свідка, останній зазначив, що про обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під час слідчого експерименту надавав добровільні показання. Зокрема, в ході проведення слідчого експерименту свідок ОСОБА_11 пояснив та показав, як потерпілий обхопив ОСОБА_6 за тулуб, після чого йому (свідку) вдалось забрати з рук ОСОБА_6 палицю та віднести в сторону. Після того, як він повернувся, то потерпілий вже відпустив ОСОБА_6 Він ( ОСОБА_12 ) бачив характерний рух діставання ОСОБА_6 ножа з сумки, після чого в ході слідчого експерименту свідок відтворив механізм нанесення ОСОБА_6 удару ножем в область черевної порожнини потерпілого. Судом також враховано, що за даними висновку судово-медичної експертизи № 022-98-1530-2023 від 25 серпня 2023 року тілесні ушкодження, виявлені під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , могли виникнути за обставин зазначених під час проведення слідчого експерименту саме за участю свідка ОСОБА_11 3 липня 2023 року.
Водночас судом взято до уваги, що за даними висновку судово-медичної експертизи № 022-134-1530-2023 від 13 вересня 2023 року спричинення тілесного ушкодження, виявленого під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , за обставин, зазначених під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 від 23 серпня 2023 року, неможливо.
Судом першої інстанції перевірялись доводи сторони захисту про зміну пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України.Однак, врахувавши сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, спосіб, кількість та характер і локалізацію поранень (ушкоджень), причини припинення злочинних дій, поведінку винної і потерпілого, що передували події, їх стосунки, показання свідка ОСОБА_11 , обвинуваченої, висновки судово-медичних експертиз, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 умисно нанесла потерпілому ОСОБА_9 один удар ножем в область живота, спричинивши такі тілесні ушкодження, які потягнули смерть потерпілого.
Також суд дійшов висновку, що на наявність в ОСОБА_6 умислу на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_9 свідчать її дії під час вчинення кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, знаряддя злочину, характер та локалізація спричиненого тілесного ушкодження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Так, обвинуваченою та захисником не заперечувались обставини того, що обвинуваченою було нанесено тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_9 , внаслідок якого настала смерть потерпілого, однак, заперечувався умисел на заподіяння такого тілесного ушкодження.
Перевіряючи доводи сторони захисту, колегія суддів враховує, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.
Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб'єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості. Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
При вбивстві внаслідок злочинної самовпевненості винний передбачає можливість настання смерті іншої особи від вчинюваних ним дій (бездіяльності), але легковажно розраховує на її відвернення. При цьому повинен мати місце розрахунок на конкретні обставини, які, на думку винуватого, відвернуть настання смерті, однак такий розрахунок є легковажним. Обставинами, які, на думку винного, відвернуть настання смерті, можуть бути як його власні сили і можливості, так і діяльність інших людей, тощо. Тобто винний переконаний у ненастанні злочинного наслідку.
При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від учинюваних ним дій (бездіяльності), але повинен був і міг би її передбачити, діючи з більшою обачністю.
Колегія суддів враховує, що за результатами розгляду кримінального провадження обставин беззаперечно встановлено, що обвинувачена повернулась до місця, де знаходились ОСОБА_24 , ОСОБА_38 та ОСОБА_12 , маючи при собі телескопічну дубинку та ніж. При цьому, після того, як вона замахнулась палицею на потерпілу ОСОБА_39 , а потерпілий ОСОБА_24 почав утримувати ОСОБА_40 , намагаючись забрати цю палицю, ОСОБА_24 звернувся до свідка ОСОБА_41 з проханням забрати цю палицю. Свідок ОСОБА_12 забрав палицю, відійшов в бік та викинув палицю. Ці обставини не заперечувались і обвинуваченою.
Колегія суддів звертає увагу, що під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_42 , який був досліджений і під час апеляційного розгляду, свідок не тільки розказав, а й показав, що після того, як він ( ОСОБА_12 ) забрав палицю та повертався назад, він бачив, що ОСОБА_24 відпустив ОСОБА_40 , після чого ОСОБА_43 дістала ніж і правою рукою нанесла один удар ножем, потрапивши ОСОБА_44 у черевну порожнину; що ОСОБА_24 запитав в ОСОБА_29 , що вона накоїла, що вона його «чирканула», та відійшов від цього місця. Після цього ОСОБА_25 почала бігати за ОСОБА_10 , намагаючись нанести потерпілій ножем тілесні ушкодження.
На уточнюючі запитання свідок ОСОБА_12 вказав та показав, що ОСОБА_25 дістала ніж з сумки, яка була у неї через плече, показав приблизний розмір ножа, напрямок і місце нанесення удару ОСОБА_44 , вказавши, що ОСОБА_24 по відношенню до ОСОБА_29 стояв трохи боком, впівоберта до неї, на невеликій відстані. Удар був один, у черевну порожнину, в район печінки. Останнє вказав саме потерпілий. При цьому колегія суддів приймає до уваги, що за висновком експерта ОСОБА_9 було нанесено колюче-ріжучим предметом, гострий кінець якого був спрямований в сторону передньої черевної стінки майже горизонтально, що і було показано свідком на слідчому експерименті.
На думку колегії суддів, є непереконливими доводи захисника про непослідовність показань свідка ОСОБА_11 , оскільки під час судового розгляду свідок вказав на ті обставини, які пам'ятав станом на час дачі показань в суді. Однак, після перегляду слідчого експерименту, проведеного з ним, свідок підтвердив добровільність своїх показань та їх правдивість.
Більш того, колегія суддів враховує, що показання обвинуваченої, що вона підняла ніж, який у неї випав з рюкзака, спростовуються даними, зафіксованими під час слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_42 про те, що ОСОБА_25 дістала ніж з сумки, яка була у неї через плече, і вказані свідком обставини, на думку колегії суддів, свідчать про направленість умислу обвинуваченої на заподіяння тілесних ушкоджень саме ножем, у т.ч. потерпілому ОСОБА_44 , який намагався утримати обвинувачену від її дій.
Також колегія суддів враховує, що під час апеляційного розгляду допитаний за клопотанням сторони захисту експерт ОСОБА_45 підтвердив наданий ним висновок щодо можливого заподіяння потерпілому ОСОБА_44 тілесного ушкодження за обставин, вказаних свідком ОСОБА_42 під час слідчого експерименту.
При цьому, після перегляду слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 експерт ОСОБА_45 вказав, що, передивившись на великому екрані обставини, зазначені ОСОБА_6 , він не виключає можливості заподіяння тілесного ушкодження потерпілому за вказаних нею обставин. Однак, експерт підкреслив, що згідно з протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_6 місце удару та локалізації рани було б інше.
Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що експертом не заперечувався механізм нанесення потерпілому ОСОБА_44 тяжкого тілесного ушкодження за обставин, вказаних як свідком ОСОБА_42 , так і обвинуваченою, при проведенні слідчих експериментів з останніми, однак, наголошено, що за обставин, вказаних обвинуваченою, місце удару та локалізації рани було б інше, що спростовує доводи сторони захисту про необережне заподіяння обвинуваченою потерпілому ОСОБА_44 удару ножем при зазначених нею обставинах, і підтверджує обставини заподіяння обвинуваченою потерпілому удару ножем та тілесного ушкодження, вказані свідком ОСОБА_46 .
Водночас колегія суддів звертає увагу, що, навіть, після нанесення удару ножем ОСОБА_44 , про що останній вказав ОСОБА_47 безпосередньо, обвинувачена, залишивши поза увагою нанесення ножем в черевну порожнину тілесного ушкодження ОСОБА_44 , не припинила свої злочинні дії, а продовжувала бігати за потерпілою ОСОБА_10 з метою нанесення останній тілесних ушкоджень ножем, що їй і вдалося зробити, заподіявши потерпілій ОСОБА_48 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілої.
Також колегія суддів приймає до уваги дані, які містяться у копії картки виклику швидкої медичної допомоги від 16 червня 2023 року з приводу колото-різаного поранення живота ОСОБА_9 , яка була досліджена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, в якій містяться відомості зі слів потерпілого ОСОБА_22 про те, що він отримав ножове поранення живота під час сварки з дружиною ОСОБА_49 , яка ударила його ножом в живіт. Після отримання травми упав на дорогу, свідомість не втрачав.
На думку колегії суддів, є непереконливими доводи сторони захисту про те, що висновками судово-медичних експертиз не встановлено тяжкість та механізм утворення тілесних ушкоджень, причинно-наслідковий зв'язок, характер та локалізацію тілесних ушкоджень, оскільки такі доводи спростовуються змістом досліджених як в суді першої, так і під час апеляційного розгляду висновками експертиз, що було підтверджено і експертом ОСОБА_50 під час апеляційного розгляду.
За висновком судово-психіатричного експерта № 712 від 13 липня 2023 року визнано, що в період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого вона підозрюється, не виявляла ознак будь-якого психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності та за своїм психічним станом могла повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час страждає на психічний розлад - розлад адаптації, змішана тривожно-депресивна реакція (F 43.22 за МКХ 10 перегляду), та за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, за своїм психічним станом не потребує застосуванню примусових заходів медичного характеру, не є небезпечною для самої себе та оточуючих осіб, у період правопорушення не перебувала у будь-якому вираженому емоційному стані (афекті), про що свідчить відсутність необхідної сукупності визначальних ознак.
Водночас колегія суддів приймає до уваги, що під час проведення психологічного аналізу поведінки ОСОБА_29 експерт звернув увагу на те, що ОСОБА_25 у досліджений період перебувала у стані емоційного збудження, який виник у ході конфліктної ситуації з переживання ревнощів, що відбувалось не вперше. Проте, даний стан емоційного збудження не досягав афективної глибини, про що свідчить відсутність відповідних ознак (ас. 186-194 т.1).
На переконання колегії суддів, з урахуванням характеру дій обвинуваченої, обставин та способу, знаряддя злочину, локалізації тілесного ушкодження ОСОБА_44 , поведінки обвинуваченої як до, так і після нанесення такого тілесного ушкодження ОСОБА_51 , є безпідставними доводи сторони захисту про те, що обвинувачена ОСОБА_6 визнала факт нанесення удару ножем ОСОБА_9 , але вона не бажала і не допускала, що наслідком цих її дій ОСОБА_9 буде спричинено тяжке тілесне ушкодження, а її агресивні дії від початку і до самого кінця були спрямовані на потерпілу ОСОБА_10 за отриману образу.
Оцінюючи зібрані та досліджені у справі докази, колегія суддів доходить висновку, що у своїй сукупності наведені дані свідчать саме про умисне заподіяння обвинуваченою потерпілому ОСОБА_44 тяжкого тілесного ушкодження, та необережність щодо настання смерті потерпілого, що спростовує доводи сторони захисту про відсутність умислу в обвинуваченої на заподіяння потерпілому ОСОБА_44 тяжкого тілесного ушкодження.
З огляду на встановлені обставини, на переконання колегії суддів, дії обвинуваченої ОСОБА_6 правильно кваліфіковані:
- по епізоду з потерпілим ОСОБА_23 за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого,
- за ч. 2 ст.125 КК України по епізоду з потерпілою ОСОБА_10 , як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Що стосується доводів сторони захисту про не відкриття стороні захисту картки стаціонарного хворого ОСОБА_9 при виконанні вимог ст. 290 КПК України, а також не надання цієї картки для проведення судово-медичної експертизи та не дослідження цих даних у судовому засіданні суду першої інстанції, то вони є непереконливими.
Так, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, при проведенні судово-медичної експертизи була надана медична карта стаціонарного хворого № 10160, зміст якої викладений у висновку експерта (ас. 177 т.1), що було підтверджено і експертом ОСОБА_52 під час апеляційного розгляду.
Також матеріали справи містять копії картки виклику швидкої медичної допомоги від 16 червня 2023 року з приводу колото-різаного поранення живота ОСОБА_9 , картки виклику швидкої медичної допомоги від 16 червня 2023 року, з приводу колото-різаної рани грудної клітини ОСОБА_10 , які були досліджені як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.
В силу ч. 2 ст. 242 КПК України призначення експертизи для встановлення ступеня тяжкості та характеру тілесних ушкоджень є обов'язковим.
Якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував
експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням положень ст. 22 КПК України, слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.
Як встановлено з наявних матеріалів, стороною захисту ні під час досудового розслідування, ні в суді першої інстанції питання про відкриття медичної документації, а саме картки стаціонарного хворого, не піднімалось, клопотання у цій частині не заявлялись.
Що стосується призначеного обвинуваченій покарання, то колегія суддів враховує таке.
Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що при вирішенні питання призначення обвинуваченому виду та розміру покарання судом враховані ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, конкретні їх обставини, особу винної, яка раніше не судима, офіційно непрацевлаштована, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, те, що за місцем проживання ОСОБА_6 характеризується посередньо, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, обставину, що обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя, та обрав обвинуваченій покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції статті, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України у виді обмеження волі.
Окрім того, судом враховані положення ч. 1 ст. 70 КК України, та призначено покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 вказаної статті особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину й його обставин. Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.
Колегія суддів враховує, що санкція більш тяжкого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання від 7 до 10 років позбавлення волі, тобто, судом обвинуваченій призначене мінімальне покарання як за вчинення більш тяжкого кримінального правопорушення, так і на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона визнана винуватою оскаржуваним вироком, і призначене судом першої інстанції обвинуваченій покарання, з урахуванням встановлених обставин та даних про особу обвинуваченої, за відсутності обставин, що пом'якшують покарання, на переконання колегії суддів, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України,є необхідним для досягнення його мети, тобто, необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових злочинів як нею, так і іншими особами.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої положень ст. 69, 75 КК України.
За таких обставин, ураховуючи те, що судом першої інстанції правильно застосовано кримінальний закон, істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, в ході апеляційного розгляду не встановлено, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 6 лютого 2024 року щодоОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, обвинуваченою ОСОБА_6 , яка утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
______________________ ____________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4