Провадження № 11-кп/824/310/2025 Категорія: ч. 4 ст. 187 КК України
ЄУН: 759/3590/19 Головуючий суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
10 липня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7 , ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального № 12018100080009842, внесеного до ЄРДР 7 грудня 2018 року, за обвинуваченням
ОСОБА_10 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, освіта середня, не працевлаштованого, одруженого, має малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання в м. Києві, раніше судимого:
- 20 серпня 2008 року Лисичанським міським судом Луганської області зач.1ст. 186 КК України до 120 годин громадських робіт;
- 17 вересня 2008 року Лисичанським міським судом Луганської області зач.3ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 2 листопада 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1ст. 304,ч.2ст.187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року,
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_10 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Цим же вироком вирішено питання судових витрат та доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_10 , будучи раніше засудженим, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисне кримінальне правопорушення.
Так, 7 грудня 2018 року приблизно 02 год., ОСОБА_10 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знаходячись біля зупинки громадського транспорту «вул. Львівська», розташованої навпроти буд. № 6 по вул. Святошинській в м. Києві, з застосовуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, вчинив напад на ОСОБА_12 , поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, з метою заволодіння його майном та заволодів ним.
Так 7 грудня 2018 року, приблизно о 01.50 год. ОСОБА_10 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився на зупинці громадського транспорту «вул. Львівська», розташованій навпроти буд. № 6 по вул. Святошинській в м. Києві, та побачив раніше незнайомого йому ОСОБА_12 , який прибув на вказану зупинку громадського транспорту. Відчуваючи потребу у грошових коштах у зв'язку з відсутністю постійного місця роботи та інших джерел заробітку, а також будучи особою, яка раніше вчинила розбій, ОСОБА_10 вирішив знову незаконно заволодіти чужим майном, яке належить ОСОБА_12 , шляхом розбою, використовуючи наявний при ньому пневматичний газобалонний пістолет моделі «Gletcher РМ», калібру 4,5 mm/177, придбаний ним у невстановлений спосіб у невстановлені час та місці.
З метою виконання свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом розбою, ОСОБА_10 наблизився до ОСОБА_12 та, діставши пневматичний газобалонний пістолет моделі «Gletcher РМ», калібру 4,5 mm/177, спрямував його в бік останнього, висловлюючись нецензурно та виявляючи явну агресію. Сприймаючи поведінку ОСОБА_10 як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, усвідомлюючи можливість застосування ОСОБА_10 насильства, небезпечного для життя та здоров'я, ОСОБА_12 не став чинити опір діям ОСОБА_10 . Однак ОСОБА_10 почав наносити ОСОБА_12 рукояткою пістолета удари по голові та після декількох ударів продовжив наносити удари руками, стиснутими в кулаки, по голові та тілу ОСОБА_13 , ігноруючи присутність сторонніх громадян, які намагались припинити його злочинні дії.
За таких обставин ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження:
а) закриту черепно-мозкову травму: множинні садна (без опису морфології) обличчя; навколоочний синець зліва; переломи: кісток носу верхньої стінки лівої очниці, з крововиливами на рівні переломів в м'які тканини; струс головного мозку, виявлене тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя відноситься до тяжкого тілесного ушкодження;
б) закриту травма грудей: перелом акроміального кінця лівої ключиці, яке за критерієм тривалості розладу здоров'я відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Коли ОСОБА_12 внаслідок отриманих ударів впав на землю, втративши свідомість, то ОСОБА_10 , подолавши таким чином опір потерпілого, перевірив вміст кишень одягу потерпілого, заволодівши мобільним телефоном «iPhone 4S» вартістю 3380 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «ВФ України» вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилось 10 гривень, з чохлом вартістю 400 грн., грошима в сумі 150 грн., а всього майна на загальну суму 3965 гривень. Заволодівши шляхом розбою чужим майном, яке належить ОСОБА_12 , ОСОБА_10 був затриманий працівниками поліції.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що не згоден з вироком та вважає його таким, що не відповідає дійсності подій, а тому вирок суду повинен бути скасований, а кримінальне провадження призначене до нового судового розгляду в суді першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як вказує захисник, обставини, що вказані в обвинувальному акті, а судом безпідставно підтверджені, не відповідають дійсності, так як ОСОБА_10 не перебував на зупинці громадського транспорту «вул. Львівська», розташованій навпроти буд. № 6 по вул. Святошинській в м. Києві, та був знайомий з ОСОБА_12 , так як сумісно зі своїми знайомими та потерпілим вживали спиртні напої, при цьому познайомилися всі присутні з останнім. Тривалий час ОСОБА_12 спілкувався з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . Також встановлено в суді, що ОСОБА_10 не відчував крайню потребу у грошових коштах, так як мав місце роботи і, як раз, знаходився в даному місці, очікуючи заробітну плату.
Що стосується дій ОСОБА_10 по нанесенню ОСОБА_12 рукояткою пістолета ударів по голові, то це не відповідає дійсності, тому, що у ОСОБА_12 після ДТП мається травма голови, в якій є металева пластина, і любі удари по голові потерпілого, навіть рукою, можуть призвести до смерті, а тим паче після декількох ударів рукояткою пістолета. На переконання захисника, необхідно було в судовому засіданні допитати по цим обставинам свідків, які знаходилися в одній компанії, а особливо ОСОБА_18 , але суд проігнорував клопотання захисту і не прийняв заходів для виклику останнього до суду.
Також апелянт звертає увагу, що висновок суду про ігнорування присутності сторонніх громадян, які, нібито, намагались припинити злочинні дії ОСОБА_10 , стосується саме обставин побиття, а не заволодіння майном потерпілого, тим паче, що телефон був вже у ОСОБА_10 , який йому віддав свідок ОСОБА_19 , а що стосується грошей потерпілого, то ці обставини надумані, і у ОСОБА_10 останні не були виявлені і не вилучалися. Що стосується куртки потерпілого, то, якби дії ОСОБА_10 були направлені на її заволодіння, то остання би знаходилася у ОСОБА_10 , та була би виявлена і вилучена.
Захисник зазначає, що судом вказано тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_12 . При цьому нічого не вказано за наявності у потерпілого травми голови, яка в останнього малася після ДТП, як це поясняла мати потерпілого у судовому засідання, і останній перебував із-за цих пошкоджень на групі інвалідності; що захист намагався встановити ці обставини, але заявлене клопотання з допиту в суді експерта було відхилене судом, що привело до неможливості встановлення справжніх пошкоджень у потерпілого безпосередньо після побиття його як ОСОБА_10 , так і ОСОБА_14 .
Що стосується обставин обвинувального акту і ідентичного вироку суду, де вказано, що, коли ОСОБА_12 внаслідок отриманих ударів впав на землю, втративши свідомість, то ОСОБА_10 , подолавши таким чином опір потерпілого, перевірив вміст кишень одягу потерпілого, заволодівши шляхом розбою чужим майном, яке належить ОСОБА_12 , і ОСОБА_10 був затриманий працівниками поліції, то сторона захисту з цим не згодна, і вважає, що ці обставини підлягали з'ясування, оскільки свідки поліцейські ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та сам ОСОБА_10 вказували, що останній добровільно передав поліцейським макет пістолету, телефон потерпілого, але потім чомусь ці предмети опинилися знову у ОСОБА_10 і були вилучені, але чомусь грошей в сумі 150 грн. у нього не виявилося, і він, зі слів поліцейських, залишився біля потерпілого і нікуди не скривався. А тому захисник вказує, що не з'ясоване питання, де ділися грошові кошти, які інкримінуються ОСОБА_10 в вину. При цьому в обвинувальному акті та у вироку суду вказана сума грошей 150 грн., а в показаннях потерпілого вказано, що у нього було 250 грн., і всіма цими грошима, нібито, заволодів ОСОБА_10 , як паспортом та банківськими картками, але судом не встановлено, де вони ділися і чи були вони взагалі.
Захисник, посилаючись на показання свідка ОСОБА_22 в суді, вказує, що надані свідком показання явно не відповідають дійсності, так як це сталося в другому часу ночі, а свідок, нібито, знаходився з робочими питаннями на масиві Борщагівка, що викликає сумнів, що у такий час свідок міг находитись по робочим питанням, а тому вважає, що показання свідка явно були надумані і не відповідали дійсності. А обставини, які свідок ОСОБА_22 вказав, що потерпілий сів до автомобіля таксі, після чого вони поїхали, а він викликав працівників поліції, зовсім не відповідають фактичним обставинам справи, а тому показання свідка суд не повинен був брати до уваги.
Апелянт також звертає увагу, що показання свідків - поліцейських ОСОБА_20 та ОСОБА_21 відрізняються між собою. При цьому свідок ОСОБА_20 точно вказав, що ОСОБА_10 віддав останньому макет пістолета та телефон, і потерпілий підтвердив, що це його телефон, і що конфлікт з ним спровокували ці два чоловіки, а саме ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . А свідок ОСОБА_21 стверджувала, що потерпілого били двоє.
Окрім того, як звертає увагу захисник, у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що був понятим під час слідчої дії - впізнання за фотознімками. Під час даної процесуальної дії потерпілий впізнав за фотознімком особу, яка наносила йому удари ногами та забрала його майно, після чого складався протокол, який він особисто читав та підписував. Також у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 показала, що була понятою під час слідчої дії - впізнання за фотознімками. В ході даної слідчої дії потерпілий впізнав за фотографією обвинуваченого, якого запам'ятав за рисами обличчя, так як останній погрожував йому пістолетом, наносив тілесні ушкодження та зняв з нього куртку. Суд вказав, що вказані докази отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством, але це не відповідає дійсності. У протоколі огляду місця події від 7 грудня 2018 року, відповідно до якого на асфальтованій ділянці тротуару, яка розташована біля зупинки громадського транспорту та навпроти буд. № 6, що по вул. Святошинській в м. Києві, знаходиться ОСОБА_10 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). При поверхневому огляді ОСОБА_10 в останнього за поясом виявлено та вилучено предмет схожий на пістолет з номером на рамі ствола НОМЕР_1 без магазину, з правої кишені штанів мобільний телефон білого кольору в чорному чохлі марки «іРhоnе», дві пластикові картки з написами «Сбербанк», «Ощадбанк» в гаманці чорного кольору. Захисник наголошує, що обвинувачений стверджує, що був затриманий працівниками поліції 7 грудня 2018 року, і до свого арешту знаходився у розпорядженні працівників поліції. Коли під'їхали працівники поліції, він добровільно віддав макет пістолета та телефон потерпілого. Ці обставини підтвердили працівники поліції. Але при цьому ОСОБА_10 зазначив також, що при затриманні працівники поліції йому наділи кайданки, підкинули макет пістолета та телефон потерпілого, а потім при понятих вилучили докази по справі, тобто, ці факти є сфальсифікованими. Захисник наголошує, що обставини, які вказує ОСОБА_10 , підтверджені показаннями свідка ОСОБА_27 .
Окрім того, захисник зазначає, що згідно з висновком експерта № 042-38-2019 від 8 лютого 2019 року у ОСОБА_12 7 грудня 2018 року о 02.23 год. зафіксовано наявність тілесних ушкоджень. Проте, у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 , яка є матір'ю потерпілого та не була очевидцем події, яка трапилася 7 грудня 2018 року, вказала про наявність до цих подій у сина травми голови внаслідок ДТП. Однак, суд в вироку нічого не вказав про ДТП, в якому ОСОБА_12 були причинені тяжкі тілесні ушкодження голови, та була встановлена металева пластина, внаслідок чого потерпілий став інвалідом третьої групи. Сторона захисту заявляла клопотання про допит експерта ОСОБА_29 , оскільки експерт не вказав в експертизі про ці обставини, проте, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, пославшись на те, що висновок експерта є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованим експертом, що має достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, відповіді та висновки експерта повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, та взяв вказаний висновок в основу обвинувального вироку. Захисник вважає, що таке рішення суду порушує права обвинуваченого і захисту, які мають право з'ясовувати всі обставини подій, які вказані в обвинувальному акті.
Окрім того, як наголошує захисник, суд оцінив показання потерпілого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які між собою суттєво різняться, на предмет їх достовірності, та визнав достовірними показання потерпілого ОСОБА_12 , при цьому критично оцінив показання свідка ОСОБА_19 та ігнорував виклик свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_30 .
Як вказує апелянт, суд визнав належними та допустимим доказами письмові докази. Разом з тим, визнав недопустимими доказами протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2018 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_22 серед пред'явлених знімків осіб впізнавав осіб, а у зв'язку з цим і не взяв до уваги показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_31 , який був понятим під час даної слідчої дії. Водночас протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2018 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_12 серед пред'явлених знімків осіб впізнав за зовнішніми рисами обличчя під № 4 особу, яку 7 грудня 2018 року о 02 год. він зустрів на зупинці громадського транспорту по вул. Святошинській в м. Києві, згідно з яким на фото під № 4 зображено ОСОБА_32 , судом не взятий до уваги, оскільки даний доказ як не доводить вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і не спростовує її. Захисник вважає, що, якщо проаналізувати дії суду, то останній бере до уваги ті докази, які він хоче, і які вказують на винуватість ОСОБА_10 , а ті факти і документи, які вказують на події, що ОСОБА_10 не скоював кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а тільки наніс тілесні ушкодження особі, яку знав і з якою у нього був несподівано виниклий конфлікт, ігнорував.
Також апелянт звертає увагу, що за час проведення досудового слідства ОСОБА_10 вже багаторазово пожалкував про скоєне ним кримінальне правопорушення, навчений та покараний наріканням оточуючих людей.
Окрім того, як вказує захисник, суд визнав обставиною, яка обтяжує покарання, знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння, хоча обслідування особи не проводилось. Факт знаходження обвинуваченого у стані алкогольного сп'яніння матеріалами справи не доведений, доказів перебування обвинуваченого у стані сп'яніння під час скоєння ним кримінального правопорушення немає.
Щодо характеризуючих обвинуваченого даних, то захисник зазначає, що ОСОБА_10 раніше судимий, проте він має стійкі соціальні зв'язки, має сім'ю і дитину; на обліку у лікаря психіатра не перебуває. З урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин, на переконання захисника, суд мав можливість та законні підстави перекваліфікувати дії ОСОБА_10 та призначити менш суворе покарання.
Захисник зазначає, що, на його переконання, в порушення вимог закону органами досудового розслідування та судом допущена однобічність та неповнота дослідження обставин справи, котрі роблять неправосудним постановлене судове рішення. Обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, належним чином не з'ясовані. Таким чином, органи досудового розслідування припустилися істотної неповноти дослідження обставин події, яку не було усунуто під час судового розгляду. За таких обставин вирок щодо ОСОБА_10 підлягає скасуванню, і оскільки у провадженні має бути проведено ряд слідчих дій, провадження підлягає направленню на новий розгляд у суді першої інстанції.
Потерпілий неодноразово викликався до суду апеляційної інстанції, проте, в судове засідання жодного разу не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали кримінального провадження, за клопотанням сторін повторно обставини, допитавши експерта, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу
Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів суд першої інстанції дотримався наведених вимог закону.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 415 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо:
1) встановлено порушення, передбачені пунктами 2, 3, 4, 5, 6, 7 частини другої статті 412 цього Кодексу;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які очевидно викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;
3) судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд.
За змістом положень ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника щодо підстав скасування вироку та призначення нового судового розгляду, колегія суддів вважає їх непереконливими та наголошує, що жодних підстав, передбачених законом, які б свідчили про беззаперечне скасування вироку та призначення судового розгляду в суді першої інстанції, захисником ні в апеляційній скарзі, ні під час апеляційного розгляду, не наведено, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги у цій частині.
Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги захисника, то колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з даними матеріалів провадження обвинувачений ОСОБА_10 , на початку судового розгляду вказавши про часткове визнання своєї вини, у подальшому в судовому засіданні 8 червня 2021 року свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, зазначивши, що тяжких тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив, а між ним та потерпілим була бійка. При цьому обвинувачений вказав, що 6 грудня 2018 року приблизно о 22:00-23:00 він разом з ОСОБА_17 , ОСОБА_33 і ОСОБА_16 зустрілись біля магазину «Новус», що поблизу станції метро «Святошин», після чого зайшли до магазину «Новус», де придбали алкогольний напій «Віскі» та попрямували на зупинку громадського транспорту навпроти даного магазину, де розпочали вживання алкогольних напоїв. Випили грам по 50 алкогольного напою. Через 15-20 хвилин на зупинку до них підійшов потерпілий, якого ніхто з даної компанії раніше не знав. Потерпілий перебував в якомусь неадекватному стані, почав нав'язуватись, щоб посидіти разом з ними. Вони не заперечували. Після того, як потерпілий випив з ними алкогольний напій, то останній став запитувати, чи вживають вони ще щось, окрім алкоголю. Такі питання йому ( ОСОБА_10 ) не сподобались, і він запропонував потерпілому піти від них, що потерпілий і зробив. Однак, через 20-30 хв. знову повернувся та продовжив спілкуватись з ними далі. ОСОБА_19 попросив у потерпілого телефон, щоб зателефонувати. Потерпілий передав ОСОБА_34 телефон. ОСОБА_19 кудись відійшов. Через хвилин 15 ОСОБА_19 підійшов на зупинку, щоб повернути телефон потерпілому, однак останнього поруч не було. У зв'язку з цим ОСОБА_19 залишив йому ( ОСОБА_10 ) даний телефон, щоб передати потерпілому, коли останній повернеться, а сам разом з ОСОБА_33 пішли в магазин за алкогольними напоями. Він поклав телефон до кишені в джинсові штани. Через деякий час до них повернувся потерпілий та почав тріпати його за куртку та капюшон. Після цього ОСОБА_35 одразу вдарив потерпілого, та між ОСОБА_36 та потерпілим зав'язалась бійка. Він ( ОСОБА_10 ) у даній бійці наносив удари потерпілому кулаками, коли останній стояв. Після того, як потерпілий присів, він наніс йому ще декілька ударів ногами. Після закінчення бійки потерпілий почав від них тікати, а він ( ОСОБА_10 ) почав наздоганяти потерпілого, щоб віддати останньому мобільний телефон. У цей момент під'їхала машина поліції. Поліцейські під час затримання вилучили у нього мобільний телефон, який належить потерпілому, та пістолет, який йому дав на зберігання ОСОБА_24 . Не визнає розбійного нападу, оскільки його не вчиняв, як і не заподіював потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Телефон та пістолет він віддав сам працівникам поліції.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції, з дотриманням положень ст. 337 КПК України, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідив надані сторонами докази, повно, всебічно та неупереджено дослідив всі обставини даного кримінального провадження, об'єктивно та за своїм внутрішнім переконанням оцінив кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, детально навів досліджені докази у вироку, дав їм належну оцінку та, на переконання колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.
Так, згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_37 у судовому засіданні 27 травня 2019 року до цих подій обвинуваченого не знав, підстав оговорювати обвинуваченого також немає. У день події близько 00.30 год. він повертався додому, попередньо випивши пляшку пива, об'ємом 0,5л. Зупинився на зупинці громадського транспорту навпроти магазину «Новус» та намагався «впіймати» таксі. На даній зупинці перебувало чотири чоловіка, які пили пиво, один з яких стояв та почав з ним на відстані розмовляти. В цей момент обвинувачений сидів на лавочці та дивився на нього. Обвинуваченому потім щось не сподобалось та він підійшов до нього ( ОСОБА_37 ), друзі намагались обвинуваченого заспокоїти, але він дістав пістолет та направив йому ( ОСОБА_38 ) в обличчя та почав погрожувати нецензурною лексикою, казав, що у нього ( ОСОБА_37 ) «красива куртка», щоб він віддав її обвинуваченому поносити. Він ( ОСОБА_39 ) спробував відбити удар, потім отримав удар, потім удари почали «сипатись» з усіх боків. Потім прокинувся від того, що йому світять в обличчя ліхтариком. Це тоді вже прихала поліція. Кров заливала обличчя.
Відповідаючи на запитання учасників, потерпілий вказав, що обвинувачений назвав його баригою та сказав, що в таких, як він ( ОСОБА_39 ), необхідно все забирати. При цьому обвинувачений говорив, що, ніби, він ( ОСОБА_39 ) їм завадим тим, що проходив повз. Він до них не підходив, чекав на зупинці таксі. Агресію до нього проявляв обвинувачений. Обвинувачений підійшов до нього, дістав пістолет. Він ( ОСОБА_39 ) злякався, що постріл прийдеться в обличчя, відбив удар обвинуваченого, потім удар по голові, прокинувся, коли вже були поліцейські, без куртки, без речей, без нічого.
Таку поведінку обвинуваченого він сприйняв як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, намагався відбити пістолет, після чого обвинувачений почав йому наносити удари рукояткою пістолета та руками, стиснутими в кулаки, по голові та тілу. Коли він впав, відчув, як з нього стягували куртку, після чого втратив свідомість. Прокинувся від того, що в обличчя йому світили ліхтариком працівники поліції. На той час він вже був без курточки, без телефону та без грошових коштів, яких було в сумі приблизно 250 гривень, паспорту, банківських карток, та весь в крові. Обвинуваченого та ще одного чоловіка затримали працівники поліції. Мобільний телефон знаходився в обвинуваченого, в одній з кишень. Він ( ОСОБА_39 ) свій телефон нікому не давав, навіть, телефонувати. Обвинувачений був одягнений в чорне пальто, як йому здається, з капюшоном. Він до цих хлопців не підходив, з ними нічого не вживав.
Коли і куди поділись двоє інших з компанії ОСОБА_10 , він не знає. Чи були там інші люди, він не може сказати. Про те, що у ОСОБА_10 це несправжній пістолет, він не знав. Обвинувачений говорив, що він ( ОСОБА_39 ) повинен обвинуваченому «паляну». Це те, що він пам'ятає. Він взагалі частково пам'ятає події. Обвинувачений сказав, щоб він ( ОСОБА_39 ) дав обвинуваченому «поносити» куртку. Як знімали куртку, він не пам'ятає. Пам'ятає, що хтось запитав, чи не залили куртку кров'ю, після чого він відчув, що з нього знімають куртку. Куртку знімав обвинувачений, коли він ( ОСОБА_39 ) лежав на землі, він тоді був у свідомості, але очі заливало кров'ю. Детально описати він не може, бо отримав удари по голові. Все, що він згадав, він розповідає. Він пригадує обставини, тому так і говорить. Все це було під дулом пістолета.
Інших чоловіків він так сильно не пам'ятає, їх не роздивлявся.
Він втрачав свідомість. Це було моментами, намагався чинити якійсь опір, всюди були удари, потім прийшов до тями, потім хтось каже: «Дивись, він «роздуплився», потім знову удари, ударів було багато. Куртку зняли, коли він ( ОСОБА_39 ) був на землі.
Відповідно до показань у судовому засіданні 27 серпня 2020 року свідка ОСОБА_22 у грудні 2018 він працював у службі таксі та в той день з робочих питань був на масиві Борщагівка. Коли він проходив поблизу магазину «Новус», то почув крики. Було біля 2 годин ночі, людей не було взагалі. Він не міг зрозуміти, що відбувається. Підійшовши до зупинки громадського транспорту на Святошин, він побачив, як один чоловік сидів на іншому, та неадекватно бив його кулаками. Один бив, а був ще один чоловік, то він стояв. Він ( ОСОБА_22 ) одразу ж сказав нападнику, щоб той перестав бити чоловіка. Почувши його, чоловік, який бив, зліз з потерпілого, дістав пістолет та направив пістолет на нього ( ОСОБА_22 ), пібіг до нього, почав погрожувати, однак в цей момент підійшов товариш цього чоловіка, який стояв неподалік. Товариш почав заспокоювати нападника, якого він в залі судового засідання впізнає як обвинуваченого. Чоловіки йому повідомили, що потерпілий - це наркодилер, який продав наркотики чиїйсь сестрі. Товариш продовжив йому ( ОСОБА_22 ) щось говорити, а другий - обвинувачений - знову кинувся бити потерпілого. Він ( ОСОБА_22 ) попросив товариша обвинуваченого заспокоїти друга. Після цього обвинувачений знову почав кидатися на нього ( ОСОБА_22 ) з пістолетом. Потім обвинувачений почав знімати куртку з потерпілого. Під'їхало таксі, яке він ( ОСОБА_22 ) викликав. Переляканий водій таксі почав йому ( ОСОБА_22 ) кричати, щоб він сідав скоріше в машину, що він і зробив, а в машині він викликав поліцію. Зранку він пішов у райвідділ поліції.
Відповідаючи на запитання учасників провадження, свідок вказав, що йшов з боку «Бінго» в бік Борщагівки. Він викликав таксі, яке їхало з Нивок. Він розпочав рух в бік назустріч таксі. Все інше відбувалось на зупинці навпроти «Новуса». До цієї ситуації обвинуваченого не знав. Обвинувачений брав активну участь у цих подіях, бив потерпілого, а товариш обвинуваченого - участі у побитті потерпілого не брав. Товариш знаходився на відстані, пив, як йому ( ОСОБА_22 ) здається, пиво. Потерпілий лежав, а ОСОБА_10 сидів на потерпілому, бив потерпілого по обличчю. У потерпілого було обличчя у крові. Кількість ударів він сказати не може. Секунд 30 при ньому обвинувачений бив потерпілого, який лежав. Коли він ( ОСОБА_22 ) намагався зупинити обвинуваченого, останній підхопився, підбіг до нього ( ОСОБА_22 ), вихопив пістолет, звідки дістав, не знає, направив на нього ( ОСОБА_22 ) пістолет, почав щось кричати. Суть крику була така, що, ніби, потерпілий продав сестрі наркотик, щось ще. Тільки тоді другий чоловік підійшов до них, почав щось говорити про наркомана, сестру. Він ( ОСОБА_22 ) звернувся до цього товариша з проханням заспокоїти обвинуваченого, оскільки той пішов знову бити потерпілого. Товариш знову почав йому ( ОСОБА_22 ) щось говорити, після цього до нього ( ОСОБА_22 ) знову підбіг обвинувачений, почав знову щось там говорити. Поки він спілкувався з цими особами, потерпілий встиг піднятись та почав відходити від зупинки. Обвинувачений наздогнав потерпілого та зняв куртку з потерпілого. Він не бачив, як обвинувачений зняв куртку з потерпілого, але повертався обвинувачений вже з курткою потерпілого. Ситуація була дуже загострена. Обвинувачений був неадекватний, одержимий. В обвинуваченого була куртка потерпілого, він може це стверджувати. Він ще сказав обвинуваченому та його товаришу, що про які наркотики мова, якщо вони грабують людину.
Він бачив, коли обвинувачений бив потерпілого кулаками. Коли сів у таксі, то викликав поліцію, сказавши, що біля «Новусу» вбивають людину, щоб терміново туди летіли. Зранку вже зателефонував слідчий та запросив у райвідділ.
У що був одягнутий обвинувачений, він ( ОСОБА_22 ) не пам'ятає, пройшло більше двох років. Обвинувачений не був побитий, був неадекватний, агресивний, «вбивав» людину, «місив» кулаками лежачу людину. При ньому ( ОСОБА_22 ) обвинувачений не тікав. Коли він ( ОСОБА_22 ) поїхав, обвинувачений залишався на місці. Обвинувачений ніс куртку потерпілого, він стверджує це, обвинувачений був одягнутий в іншу куртку. Він це бачив. Потерпілий лежав на землі, був побитий настільки, що не захищався, не чинив опір, він ( ОСОБА_22 ) не бачив, щоб потерпілий наносив удари обвинуваченому, але обвинувачений повертався з курткою від потерпілого. Він ( ОСОБА_22 ) не бачив, як обвинувачений знімав куртку з потерпілого. Коли обвинувачений пішов до потерпілого, куртки іншої в руках в обвинуваченого не було, а, коли обвинувачений повертався, то ніс куртку в руках. Пістолет він бачив. Він не зміг визначити, що за пістолет. Він думав, що пістолет бойовий. Якби він зрозумів, що пістолет не бойовий, то застосував би газовий балончик, який у нього ( ОСОБА_22 ) був. Коли він ( ОСОБА_22 ) від'їжджав на таксі, потерпілий не піднімався. Місце дуже добре було освітлено. Там нова зупинка, магазин «Новус». Це все відбувалось біля дороги навпроти «Новуса», напряму десь метрів 100 від магазина. З боку «Новуса» все добре проглядається.
Згідно з показаннями у судовому засіданні 7 жовтня 2020 року свідка ОСОБА_40 6 грудня 2018 року він перебував на нічному чергуванні з 20 год. разом з ОСОБА_41 . Близько 02 год. отримали виклик про те, що двоє б'ють третього, і в одного з них є зброя. Прибувши через шість хвилин на місце виклику - перехрестя вул. Львівської та вул. Святошинської біля зупинки, побачили трьох чоловіків, один з яких лежав біля зупинки, другий - бив його ногами, а третій стояв поруч. Побачивши працівників поліції, ніхто не тікав, але побиття припинилось. Лежачого били ногами. Було задано питання, у кого є зброя, бо у виклику мова йшла про те, що в одного зброя, обвинувачений витягнув з кишені пневматичну зброю - пневматичний пістолет і телефон білого кольору. Пістолет був без магазину. На питання, що то за телефон, той, хто лежав на землі, повідомив, що телефон його. Обвинувачений нічого не пояснив, звідки у нього телефон в кишені потерпілого.
Відповідаючи на запитання учасників, свідок вказав, що у потерпілого була побита голова, у крові. На того, хто бив потерпілого, одягнули кайданки, викликали швидку для потерпілого, викликали СОГ. Потерпілий був не у зовсім адекватному стані, можливо, із-за побиття. Інші говорили, що був якийсь конфлікт, комусь щось не сподобалось. Він впізнає ОСОБА_10 , як особу, яка била потерпілого та яку вони затримали. Всього там було троє осіб. Один лежав, другий його бив - це ОСОБА_23 , третій стояв.
Телефон вилучався у ОСОБА_10 слідчим. Телефон ОСОБА_10 йому ( ОСОБА_42 ) не передавав, тримав в руках. Більш чітко події він не пам'ятає. Той, якого побили, сказав, що до нього просто «причепились» двоє. ОСОБА_10 перевіряли тоді по базі. Яка була інформація щодо ОСОБА_10 , він не пам'ятає. ОСОБА_23 не тікав. Потерпілий не міг говорити нормально, був як в шоці. Телефон вилучала у ОСОБА_10 слідчо-оперативна група. Де у той момент знаходився телефон, він ( ОСОБА_43 ) не знає. Другий чоловік, який був з ОСОБА_10 , нічого не говорив. Поверхнева перевірка була здійснена всіх. У потерпілого було розбите все обличчя. Він ( ОСОБА_43 ) бачив, як ОСОБА_10 бив потерпілого ногами. Потерпілий лежав на спині, а ОСОБА_10 бив його ногами. Куди чітко наносились удари, він не може сказати. Коли вони під'їжджали, то ОСОБА_10 та потерпілий були зліва від них. ОСОБА_10 по відношенню до них був боком. Другий чоловік, який був з ОСОБА_15 , стояв від ОСОБА_10 , та потерпілого приблизно метрів за 2. Всі події відбувались біля зупинки громадського транспорту. Освітлення було нормальне. Йому невідомо, чи є у тому місці відеокамери. На той момент відеокамери в автомобілях були відсутні. У момент, коли вони приїхали, в руках у ОСОБА_10 він нічого не бачив. Телефон, який був у ОСОБА_10 та який потерпілий визнав як свій, був пробитий по базі та, якщо він ( ОСОБА_43 ) не помиляється, повернутий ОСОБА_10 .
За змістом показань у судовому засіданні 7 жовтня 2020 року свідка ОСОБА_21 вона підтвердила показання свідка ОСОБА_40 , додатково показавши, що чоловік, який лежав на землі, повідомив їм, що виник конфлікт, щось вони не поділили, що його побили. Було три особи: потерпілий, який був побитий, кров на обличчі, дуже схвильований, ОСОБА_10 та ще одна особа. Потерпілий сказав, що у нього забрали телефон. Вони підійшли до ОСОБА_10 та запитали, чи має він заборонені предмети. ОСОБА_10 сказав, що ні. У кишені ОСОБА_10 , як вона пам'ятає, був телефон, який потерпілий впізнав як свій, та пістолет. Потім вони викликали швидку допомогу та СОГ.
Відповідаючи на запитання учасників, свідок зазначила, що били двоє потерпілого. ОСОБА_10 продовжував бити ногами потерпілого, а другий, побачивши їх, перестав наносити удари. ОСОБА_10 бив ногами, як вона пам'ятає, в живіт потерпілого, який лежав. У потерпілого була кров на обличчі. Із-за чого був конфлікт, ніхто нічого не говорив. Чи було щось в руках у ОСОБА_10 , вона не пам'ятає, здається нічого не було. Чи була куртка потерпілого в руках у ОСОБА_10 , вона не пам'ятає, пройшло досить багато часу. ОСОБА_10 показав телефон та дав у руки, також передав предмет, схожий на зброю. Жодних пояснень, як телефон потерпілого опинився у кишені ОСОБА_10 , ніхто не давав. Як вилучався телефон у ОСОБА_10 , вона не пам'ятає, як і не пам'ятає, чи бачила ці дії. Вони передали СОГ ОСОБА_10 та іншого чоловіка. ОСОБА_10 був більш агресивний. Товариш ОСОБА_10 відрізнявся від ОСОБА_10 тілобудовою та зовнішнє. У ОСОБА_10 були ще якісь банківські картки.
ОСОБА_10 їй будь-які речі не передавав. Де знаходився пістолет та телефон, коли приїхала СОГ, вона не знає. Вони по базі перевіряла телефон. Коли приїхала СОГ, що відбувалось, вона не пам'ятає. Потерпілий був дуже наляканий та, побачивши в руках ОСОБА_10 телефон, сказав, що телефон у нього забрали. Коли, за яких обставин та в який момент забрали телефон у потерпілого, ніхто не говорив. ОСОБА_23 говорив, що не знає, як телефон опинився у нього у кишені. ОСОБА_10 та другий чоловік не намагались втекти. По базі всіх перевіряли, але що саме було встановлено, вона не пам'ятає. Коли приїхала СОГ, вони надали пояснення слідчому, але що саме проводила СОГ тоді, вона не бачила. ОСОБА_10 , з моменту, коли вони приїхали, до передачі його СОГ, був постійно у них в полі зору. Тоді ще приїхали інші патрулі. Виклик був про те, що біля зупинки двоє б'ють третього та в одного зброя. Хто телефонував у поліцію, вона не знає. Їм передав виклик диспетчер. На вулиці було прохолодно. ОСОБА_10 та другий чоловік були у верхньому одязі. У чому був одягнутий потерпілий, вона не пам'ятає, звертала увагу лише на нього тому, що обличчя було в крові, був сильно побитий. На скільки вона пам'ятає, потерпілий вказав, що йшов по вулиці, його побили.
Відповідно до показань у судовому засіданні 27 серпня 2020 року свідка ОСОБА_44 біля двох років тому він виїжджав у складі бригади швидкої медичної допомоги на виклик про побиття людини. Прибувши на місце виклику, було виявлено побитого чоловіка з численними травмами голови, обличчя, на місці знаходились патрульні поліцейські. Коли приїхали патрульні, не пам'ятає. Потерпілий повідомив, що його хтось побив, чому побили, не пояснив, причини конфлікту не пояснив. Вони поспілкувались з поліцейськими, забрали потерпілого до лікарні, де його госпіталізували. Прізвище потерпілого він не пам'ятає. У потерпілого була побита голова сильно. У його присутності потерпілий не говорив, хто це зробив. Потерпілий сказав, що його побили, а за що, він ( ОСОБА_45 ) не знає. Він не впевнений, чи бачив обвинуваченого на час, коли приїхали. Потерпілий хитався, але від чого: чи від побиття, чи від алкогольного сп'яніння, він не знає. Ні вони, ні поліцейські стан сп'яніння у потерпілого не перевіряли. Потерпілий був у свідомості, вербальному контакту був доступний. Можливо, потерпілий і втрачав свідомість, але це було не при ньому ( ОСОБА_46 ).
За показаннями у судовому засіданні 10 лютого 2020 року свідка ОСОБА_27 він керував автомобілем «Газель», здійснюючи розвозку людей на роботу. Звернувши на вулицю Святошинську в м. Києві, його зупинили працівники поліції і попросили бути понятим. Там була поліція та чоловік, який зараз обвинувачений. Був ще хтось як понятий. У його ( ОСОБА_27 ) присутності затриманий, яким є обвинувачений, віддав працівникам поліції: дві картки, пістолет, який знаходився у нього за поясом, телефон білого кольору невеликий, який знаходився в кишені штанів. Ці речі обвинувачений видав працівникам поліції добровільно. Обвинувачений, як йому здається, говорив, що, типу, знайшов телефон. Все видане обвинуваченим майно було поміщено до пакетів, були зроблені відповідні записи до протоколу, з яким він ознайомився та в якому він розписався. На обвинуваченому тілесних ушкоджень він не бачив, поводився обвинувачений не агресивно. Був ще один чоловік. Чи перебував обвинувачений у стані сп'яніння, не знає, бо близько не підходив.
При ознайомленні з протоколом в судовому засіданні свідок підтвердив наявність його підписів у протоколі та те, що до обвинуваченого застосували кайданки.
Відповідаючи на запитання учасників, свідок повідомив, що протокол був оголошений, але він продивлявся, читав протокол. Про те, що він розказав, те і було зазначено у протоколі. Іншого зазначено не було. Чи розписувався у протоколі обвинувачений, він не знає. Він ( ОСОБА_27 ) розписався у протоколі та пішов. Скільки було поліцейських, він не пам'ятає. Людей було багато. Що було далі, він не знає, бо поїхав.
Відповідно до показань у судовому засіданні 17 червня 2020 року свідка ОСОБА_47 він нікого не знає по справі. Він був запрошений понятим під час затримання особи, якого він впізнає у залі судового засідання як обвинуваченого. Обвинувачений тоді був у кайданках. Поліцейські йому ( ОСОБА_48 ) повідомили, що була бійка з застосуванням зброї, потерпілого на місці вже не було. Були поліцейські, ще один чоловік на «Газелі». Він не пам'ятає, щоб в обвинуваченого щось вилучалось.
При наданні протоколу свідок підтвердив, що складався протокол, який він, як здається, прочитав, підписав та поїхав, бо поспішав на роботу. Зауважень та клопотань до протоколу не було.
Де були кайданки - спереду чи ззаду - в обвинуваченого, не пам'ятає. Всі стояли разом: затриманий, поліцейські, вони з іншим чоловіком. Обвинувачений стояв спокійно, відповідав на запитання поліцейських. Детально події не пам'ятає, чогось незвичайного він не пам'ятає. Він щось пам'ятає, щось ні, не хоче нічого придумувати.
Після оголошення змісту протоколу свідок вказав, що, якщо відомості зазначені у протоколі, то так і було. Він не пам'ятає цих подій і намагається не брати участі при таких подіях. Як йому здається, пістолета він не пам'ятає, але інше, ніби так і було. Пам'ятає, що якісь речі дійсно були, телефон, ніби, діставався з кишені обвинуваченого, боїться помилитись, нюансів не пам'ятає. У нього взагалі проблеми з пам'яттю.
Згідно з показаннями в судовому засіданні 10 лютого 2020 року свідка ОСОБА_28 , яка є матір'ю потерпілого, очевидцем події, яка трапилася 7 грудня 2018 року вона не була. Син допомагав бабусі, а вона поїхала до доньки. Коли вона повернулась до дому, то її мама повідомила, що син вийшов десь о 6-на початку сьомої години вечора, сказала, що він скоро повернеться. Десь об 11 год. вечора, може пізніше, вона зв'язалась з сином, поспілкувались, а потім телефон був поза зоною. Десь о 5-6 ранку у домофон подзвонили. Вона відкрила двері, була поліція. Їй повідомили, що на сина напали, вкрали телефон та дуже сильно побили, та те, що сина доставлено до лікарні № 5 м. Києва. Після цього вона почала телефонувати до даної лікарні, і лікар, який знаходився на зміні, повідомив, що у ОСОБА_49 дуже багато травм, і що його необхідно перемістити в профільне відділення. Вона одразу зателефонувала до свого чоловіка, який поїхав та забрав ОСОБА_49 з лікарні. Коли вони приїхали додому, вона побачила, що у ОСОБА_49 око не відкривалось взагалі, він весь був в крові з численними забоями, зі зламаною ключицею на фоні того, що після ДТП до цього у нього була вона зламана, залізо було встановлено, одяг порваний та також в крові. Кров була повсюди на всьому одязі та взутті. Говорити нормально не міг. Після цього вона одразу викликала працівників швидкої медичної допомоги, які після огляду відвезли потерпілого в лікарню № 17 м. Києва, де після огляду сказали, що в нього зламана ще і лобна кістка, і те, що йому необхідна операція, бо кістка майже у мозок влізла. У сина були вибиті зуби. Він не міг висловитись. До цієї травми з головою було все нормально.
Відповідаючи на запитання учасників, свідок показала, що син розповів про обставини даної події, що він йшов біля зупинки громадського транспорту навпроти «Новусу» біля метро Святошин, до нього почали чіплятися невідомі чоловіки, які хотіли забрати його телефон. При цьому направляли до обличчя пістолет, він намагався захищатись, але його повалили та почали бити, після чого він втратив свідомість і прокинувся, коли на місці події вже була поліція. Станом на час цієї події син був інвалідом ІІІ групи, до цього був інвалідом ІІ групи. Після ДТП у сина були пластини металеві у ключиці, в нозі, у зв'язку з чим йому робили дві операції, але з головою у сина було все нормально. Син ходив, але, як вона вважає, було видно, що син ходив з вадами. Сторонні люди могли побачити, що щось з ним не так, тому що сідати міг повільно, кульгав, руки з трудом міг підняти, спілкуватися міг нормально, а міг з затримкою. В той день син був одягнутий в джинси, підштаниках, куртку чорного кольору, футболку, светр теплий сірий товстий. Що було з речей при ньому, вона не знає. При собі вин мав телефон білий з чохлом, на якому зображений ОСОБА_50 . Сім-картку їй повернули, бо картка прив'язана до банку. Коли забирала сина додому, вин був у тій же куртці, але вона була понівечена, порвана. У сина зникли якісь дрібниці та паспорт. Де син носив паспорт, вона не знає. На даний час син дуже хвилюється, коли стосується цих подій, не може нормально говорити. Також син казав, що добре пам'ятає обличчя особи, яка його била; кричить вночі, щоб його не били.
ДТП було у 2013 році. До цих подій сину взагалі повинні були зняти інвалідність. Влітку повинні були переглядати інвалідність, яка переглядається кожний рік. Станом на час події у нього була 3 група інвалідності. Син не часто гуляє вночі. Вона телефонувала сину, але телефон сина вночі був поза зоною. З лікарні сина забрали, по лікар повідомив, що треба лікувати у профільній лікарні, що і було зроблено. Після лікування у лікарні № 17, коли син хоча б зміг говорити при тому, що лікарі не давали позитивного прогнозу, син повідомив те, що пам'ятав, та сказав, що пам'ятає особу, яка його била. Син практично не вживає алкоголь. Їй невідомо, чи вживав у день події син алкогольні напої. Вона від сина запаху алкоголю не відчула. Їй відомо, що поліція вилучила телефон у особи, яка била сина. Телефон їм не повернули. Син повідомив, що це все було біля зупинки громадського транспорту навпроти «Новуса», що там було 4 чоловіки, троє нормальних, а один постійно прискіпувався до нього, від чого син втікав і на дорогу. Син не розповідав, що вживав у той день пиво. Куди ходив син, їй невідомо.
За змістом показань у судовому засіданні 27 серпня 2020 року свідка ОСОБА_25 обвинуваченого він не знає. Він ( ОСОБА_25 ) був у лікарні з власних мотивів. Коли це було, не пам'ятає. Пам'ятає, що в його присутності поліцейський показував потерпілому фотознімки. Він ( ОСОБА_25 ) був понятим під час слідчої дії - впізнання за фотознімками. При наданні в судовому засіданні протоколів для ознайомлення, повідомив, що підписи у протоколах його. Потерпілий під час впізнання одного одразу впізнав. Чи впізнав він ще когось, не пам'ятає. Протоколи складались у його присутності. Все, що відбувалось, було відображено у протоколах. Він читав протоколи. Понята була, але з самого початку чи пізніше, не пам'ятає. Але коли потерпілий впізнавав, вона була. Під час цього потерпілий впізнав за фотознімком особу, сказав, що на нього напали, особа наносила йому удари ногами та забрала його майно, після чого складався протокол, який він особисто читав та підписував.
У судовому засіданні 10 лютого 2020 року свідок ОСОБА_26 показала, що потерпілого декілька разів бачила у лікарні, до цього його не знала. Більше нікого не знає. Вона була у лікарні, де проходила практику, була запрошена понятою. Вона була не спочатку, коли потерпілий розповідав, що з ним сталось. Був потерпілий, двоє слідчих - чоловік та жінка, та ще один понятий, який прийшов трохи пізніше. Коли було двоє понятих, слідчий щось оголосив про слідчу дію - впізнання. Потім слідчий показував в їхній присутності потерпілому фотознімки, по яких потерпілий впізнав особу, яка є зараз обвинуваченою, і ще одного чоловіка. Потерпілий щось говорив, слідчий записував, потім потерпілому в її присутності та ще одного чоловіка - понятого показували фотознімки, по яких він впізнавав осіб. Як потерпілий впізнавав першу особу, не пам'ятає, але другу особу він впізнав впевнено, навіть, говорив, щоб йому не показували інших осіб. Були складені протоколи, з якими вона ознайомилась та підписувала. Вона не пам'ятає, чи були у протоколі фотознімки чи показували їх на телефоні. Вона чітко пам'ятає, що потерпілий впізнавав чітко по фотознімкам, а не вживу. У протоколі її підписи. Чистий документ вона не підписувала. Потерпілий розповідав, що його побили, з нього зняли куртку, потім його якийсь чоловік накрив, щоб він не змерз, потім швидка, а далі він не пам'ятає. Вона засвідчила, що потерпілий впізнав особу, яка вчинила щодо нього всі ці дії.
Суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого, окрім показань потерпілого та свідків, доведена:
- даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_12 про вчинене кримінальне правопорушення від 7 грудня 2018 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_12 повідомив, що 7 грудня 2018 року приблизно о 02 год. раніше невідомий чоловік, знаходячись біля зупинки громадського транспорту «вул. Львівська», розташованої навпроти буд. № 6 по вул. Святошинській в м. Києві, із застосуванням фізичного насильства, погрозою застосування пістолету, особу бачив, зможе впізнати, заволодів його мобільним телефоном «iPhone 4S», банківською карткою, ID паспортом на його ім'я. Матеріальна шкода встановлюється (ас. 235 т.2);
- даними протоколу огляду місця події від 7 грудня 2018 року, за змістом якого на асфальтованій ділянці тротуару, яка розташована біля зупинки громадського транспорту та навпроти буд. № 6, що по вул. Святошинській в м. Києві, знаходиться ОСОБА_10 з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода). При поверхневому огляді ОСОБА_10 в останнього за поясом виявлено та вилучено предмет, схожий на пістолет, з номером на рамі ствола НОМЕР_1 без магазину, з правої кишені штанів мобільний телефон білого кольору в чорному чохлі марки «iPhone», дві пластикові картки з написами «Сбербанк», «Ощадбанк» в гаманці чорного кольору (ас. 117-120 т.1);
- даними висновку експерта № 042-38-2019 від 8 лютого 2019 року, за змістом якого 7 грудня 2018 року о 02.23 год. у ОСОБА_12 зафіксовано наявність таких тілесних ушкоджень:
а) закрита черепно-мозкова травма: множинні садна (без опису морфології) обличчя; навколо очний синець зліва; переломи: кісток носу, верхньої стінки лівої очниці, з крововиливами на рівні переломів в м'які тканини; струс головного мозку;
б) закрита травма грудей: перелом акроміального кінця лівої ключиці.
Характер та відома морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися за рахунок ударної дії тупих твердих предметів.
З огляду на відсутність опису «зовнішніх» ушкоджень у ділянці голови ОСОБА_37 , неможливо категорично висловитися щодо точної кількості травматичних впливів, які обумовили утворення комплексу ушкоджень у ділянці голови. Можна лише стверджувати, що комплекс ушкоджень голови утворився щонайменше від 2-3 кратної ударної дії.
Утворення перелому актоміального кінця ключиці можливе за рахунок падіння на площину - за умови падіння на відведену ліву руку. Дані інструментальних методів досліджень вказують на наявність перелому акроміального кінця лівої ключиці, що об'єктивізовано під час аналізу наданих даних інструментальних досліджень. У звичайному клінічному перебігу, у випадку перелому ключиці, відновлення як анатомічної цілісності травмованої кістки так і порушеної функції (грудної клітки), потребує строк понад 21 добу (у звичайному клінічному перебігу відновлення порушеної анатомічної цілісності ключиці потребує строк від 7-8 тижнів).
Зазначені часові проміжки і визначають тривалість розладу здоров'я, як ведучого судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості. Тому є підстави стверджувати, що виявлене тілесне ушкодження, вказане у пункті б) відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Судово-медичним критерієм оцінки ступеню тяжкості тілесного ушкодження, вказаного у пункті а) є критерії небезпеки для життя (перелом кісток склепіння черепа), а тому виявлене тілесне ушкодження відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (ас. 153-160 т.1);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2018 року, за змістом якого потерпілий ОСОБА_12 серед пред'явлених знімків осіб впізнав за зовнішніми рисами обличчя під № 2 особу, яку 7 грудня 2018 року о 02 год. 00 хв. він зустрів на зупинці громадського транспорту по вул. Святошинській в м. Києві, з яким у нього виник конфлікт та який, погрожуючи пістолетом, наніс йому тілесні ушкодження, заволодів майном. Згідно з даними довідки до протоколу на фото під № 2 зображено ОСОБА_10 (ас. 124-126 т.1, ас. 242 т. 2);
- даними протоколу огляду мобільного телефону «iPhone 4S», згідно з якими оглянуто речовий доказ - мобільний телефон «iPhone 4S», який вилучений в обвинуваченого ОСОБА_10 та який належить потерпілому ОСОБА_12 (ас. 165 т.1);
- даними висновку експерта № 8-5/9 від 8 січня 2019 року, згідно з яким наданий на дослідження пістолет до вогнепальної зброї не належить; пістолет виготовлений промисловим способом (фірмою «Gletcher»), з подальшим видаленням саморобним способом фрагментів маркувальних позначень; наданий на дослідження пістолет - є пневматичним газобалонним пістолетом моделі «Gletcher РМ», калібру 4,5 mm/.177; на частинах наданого пістолету наявні сліди видалення фрагментів маркувальних позначень саморобним способом (ас.185-188 т.1).
За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні 22 грудня 2020 року допитаний свідок ОСОБА_51 , який показав, що з обвинуваченим разом працювали. В ніч з 6 на 7 грудня 2018 року після роботи він, ОСОБА_23 , ОСОБА_52 та їхній начальник на ім'я ОСОБА_53 відпочивали, розпиваючи спиртні напої на зупинці «Святошин». Десь приблизно о 23 год.- 24 год. до них підійшов потерпілий, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння з пляшкою якогось алкоголю. Вони запропонували потерпілому випити, на що останній погодився, і вони вже разом продовжували вживати алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв потерпілий весь час кудись відходив і повертався, почав поводити себе неадекватно, виражався нецензурною лайкою в їхній бік, провокував на бійку. ОСОБА_23 неодноразово просив потерпілого, щоб останній пішов додому. Проте потерпілий продовжував вживати алкогольні напої з ними. Він ( ОСОБА_51 ) у зв'язку з відсутність у нього телефону попросив потерпілого дати йому телефон, щоб здійснити дзвінок. Потерпілий дав йому мобільний телефон «Айфон» білого кольору. Після того як він трохи відійшов та зателефонував, то хотів повернути телефон потерпілого, але останнього на місці не було,. Він передав телефон ОСОБА_54 , який ще залишався, щоб ОСОБА_23 передав телефон потерпілому, а сам з ОСОБА_55 пішли до магазину. Повернувшись з магазину, ні потерпілого, ні обвинуваченого, ні ОСОБА_56 на місці вже не було. У той вечір він бачив у ОСОБА_10 пістолет без обойми, який ОСОБА_23 знайшов та зберігав при собі.
Оцінюючи та аналізуючи зібрані у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що докази отримані у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством.
Стосовно показань потерпілого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_10 , які між собою суттєво різняться, суд визнав достовірними показання потерпілого ОСОБА_12 , які відповідають встановленим судом фактичним обставинам вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, оскільки вищевказані показання потерпілого ОСОБА_12 є логічними, послідовними, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_22 , який був очевидцем вказаної події, та у судовому засіданні зазначив, що саме обвинувачений наносив тілесні ушкодження потерпілому руками, стиснутими в кулак, із застосуванням пістолета, а також показаннями свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_21 , які на момент даної події працювали патрульними поліцейськими та, прибувши на виклик, стали очевидцями нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень потерпілому ногами, а також з показаннями свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_47 , які були понятими під час затримання обвинуваченого та в присутності яких у ОСОБА_10 вилучали пістолет, який знаходився в обвинуваченого за поясом, та телефон білого кольору, який знаходився в кишені штанів останнього, та з письмовими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не суперечать один одному. Судом вказані докази визнані належними, допустимими та достовірними, у зв'язку з чим судом вказані докази покладені в основу вироку.
Показання обвинуваченого про те, що він зброю не застосовував, насильницьких дій стосовно потерпілого не вчиняв, мобільного телефону в потерпілого не відбирав, суд визнав такими, що повністю спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_12 та свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_40 та ОСОБА_21 , які були очевидцями вказаних подій, та свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_47 , які були понятими під час затримання обвинуваченого.
Окрім того, судом враховано, що на місці вчинення даного кримінального правопорушення саме у ОСОБА_10 виявлено та вилучено у спосіб, передбачений ст. 234-236 КПК України, предмет, схожий на пістолет, з номером на рамі ствола НОМЕР_1 без магазину, з правої кишені штанів мобільний телефон білого кольору в чорному чохлі марки «iPhone», який належить потерпілому ОСОБА_12 .
Показання свідка ОСОБА_57 судом першої інстанції не взяті до уваги, оскільки суд дійшов висновку, що вони не узгоджуються з жодним з доказів, які були досліджені в ході судового розгляду, а спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності обвинуваченим ОСОБА_10 .
Окрім того, суд наголосив, що під час судового розгляду сторона захисту заявляла клопотання про допит у судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_29 для з'ясування тих чи інших тілесних ушкоджень потерпілого щодо можливості отримання останнім при падінні та натяку на стороні предмети. Разом з тим, суд вказав, що висновок експерта № 042-38-2019 від 8 лютого 2019 року є належно мотивованим, науково обґрунтованим, складений висококваліфікованим експертом, що має достатній фах, досвід і стаж експертної роботи, відповіді та висновки експерта повні та вичерпні, не допускають подвійного тлумачення і суперечностей, які потребували б роз'яснення, а тому суд прийняв до уваги вказаний висновок його та вважав виклик і допит у судовому засіданні експерта ОСОБА_29 , який проводив експертизу № 042-38-2019 від 8 лютого 2019 року, недоцільним, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту.
Водночас судом визнані недопустимим доказами протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2018 року, відповідно до яких здійснювалось впізнання за фотознімками осіб свідком ОСОБА_22 , так як дані докази отримано у спосіб, що не відповідає вимогам ст. 228 КПК України, оскільки у протоколах пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2018 року слідчий лише зазначив, що свідок ОСОБА_22 серед пред'явлених знімків осіб може впізнати особу та впізнає особу. Однак зовнішнього вигляду і прикмет цієї особи, а також обставин, за яких свідок бачив цю особу, у протоколі не зазначено.
У зв'язку з тим, що протоколи пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками від грудня 2018 року судом визнано недопустимими доказами, судом не взяті до уваги показання у судовому засіданні 10 лютого 2020 року свідка ОСОБА_31 , який був понятим під час даної слідчої дії.
Також судом не прийнятий до уваги протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 7 грудня 2018 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_12 серед пред'явлених фотознімків осіб впізнав за зовнішніми рисами обличчя під № 4 особу, яку 7 грудня 2018 року о 02 год. він зустрів на зупинці громадського транспорту по вул. Святошинській в м. Києві, яким згідно з даними довідки до протоколу зображений ОСОБА_58 , оскільки даний доказ як не доводить вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, так і не спростовує її.
При цьому суд наголосив, що участь свідка ОСОБА_32 у судове засідання не була забезпечена ні стороною обвинувачення, ні стороною захисту, будь-яких клопотань про привід вказаного свідка та встановлення місця його знаходження (проживання) сторонами до суду не заявлялося.
За встановлених під час судового розгляду обставин, суд, аналізуючи всі зібрані по справі докази у їхній сукупності, взаємозв'язку та співставленні, й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності, враховуючи обставини, при яких обвинувачений вчинив вказаний злочин, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена повністю, і з таким висновком суду погоджується й колегія суддів.
При цьому доводи сторони захисту про те, що обставини, що вказані в обвинувальному акті, а судом безпідставно підтверджені, не відповідають дійсності, так як ОСОБА_10 не перебував на зупинці громадського транспорту «вул. Львівська», розташованій навпроти буд. № 6 по вул. Святошинській в м. Києві, та був знайомий з ОСОБА_12 , так як сумісно зі своїми знайомими та потерпілим вживали спиртні напої, при цьому познайомилися всі присутні з останнім, на думку колегії суддів, є непереконливими та спростовуються сукупність зібраних у провадженні та досліджених судом доказів, у т.ч. частково і показаннями самого обвинуваченого. Більш того, колегія суддів приймає до уваги, що потерпілий давав послідовні показання з приводу обставин події, що знайшло своє відображення як у показаннях свідків, так і письмових доказів у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, є безпідставними доводи сторони захисту про те, що не відповідає дійсності те, що ОСОБА_10 наносив ОСОБА_12 удари рукояткою пістолета по голові, а також те, що у ОСОБА_12 після ДТП мається травма голови, в якій є металева пластина, і будь-які удари по голові потерпілого, навіть рукою, може призвести до смерті, а тим паче після декількох ударів рукояткою пістолета, оскільки такі доводи спростовуються показаннями свідка ОСОБА_28 - матері потерпілого під час судового розгляду, а також висновком експерта щодо характеру нанесених потерпілому тілесних ушкоджень.
Що стосується доводів сторони захисту про необхідність призначення у провадженні судово-медичної експертизи, то вони є безпідставними. При цьому колегія суддів враховує, що згідно з технічним записом судового засідання свідок ОСОБА_28 не надавала показань про травмування під час ДТП голови сина, а, навпаки, вказувала про те, що ставили металеві пластини в районі ключиці та ноги, а з головою було все нормально. Окрім того, під час апеляційного розгляду допитаний експерт ОСОБА_29 вказав, що будь-які докази на підтвердження того, що раніше у потерпілого була травма голови та була вставлена металева пластина, відсутні; що згідно з медичною документацією у потерпілого до зазначеної події була травмована ліва плечова кістка, стан після металоостеосинтезу лівої плечової кістки.
У подальшому під час апеляційного розгляду захисником повторно було заявлено клопотання про проведення судово-медичної експертизи, в якому знову ставилось питання про те, що у висновку експерта не знайшла своє відображення травма голови у потерпілого, яка була раніше, та за наслідками якої потерпілому ставили металеву пластину. Однак, у подальшому при з'ясуванні обставин, що у потерпілого не було такого ушкодження до подій 7 грудня 2018 року, захисник у цій частині відмовився від заявленого клопотання, що було прийнято колегією суддів.
На думку колегії суддів, є безпідставними і доводи сторони захисту про те, що висновок суду про ігнорування ОСОБА_15 присутності сторонніх громадян, які, нібито, намагались припинити злочинні дії обвинуваченого, стосується саме обставин побиття, а не заволодіння майном потерпілого, оскільки вказані доводи спростовуються показаннями свідка ОСОБА_22 , який у подальшому і викликав поліцію із зазначенням обставин того, що він бачив, та тих подій, які відбувались у його присутності, а також показаннями потерпілого по заволодінню його майном саме ОСОБА_10 . Посилання захисника на те, що у ОСОБА_10 були при собі грошові кошти, він не потребував нічого, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення.
Що стосується доводів захисника про те, що в обвинувальному акті та у вироку суду вказана сума грошей 150 грн., а в показаннях потерпілого вказано, що у нього було 250 грн., то вони спростовуються показаннями потерпілого, який вказав, що у нього були грошові кошти в сумі десь до 250 грн., тобто, конкретну суму в суді потерпілий не називав. Окрім того, колегія суддів враховує показання свідка ОСОБА_28 під час судового розгляду, яка пояснила про стан свого сина, у т.ч. і щодо запам'ятовування останнім подій, а також небажанням зайвий раз йому про це нагадувати, оскільки потерпілий хвилюється, переймається цими обставинами.
Колегія суддів вважає непереконливими і доводи захисника про те, що показання свідка ОСОБА_22 явно не відповідають дійсності, так як це сталося в другому часу ночі, а свідок, нібито, знаходився з робочими питаннями на масиві Борщагівка, що викликає сумнів, що у такий час свідок міг находитись по робочим питанням, оскільки свідок ОСОБА_22 під час судового розгляду чітко вказав обставини, за яких він перебував у вказаному місці, та події, очевидцем та учасником яких він був. Більш того, всупереч доводів захисника, технічним записом судового засідання підтверджується, що свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні не давав показань, що потерпілий сів до автомобіля таксі, після чого вони поїхали, а свідок викликав працівників поліції. Свідок ОСОБА_22 чітко вказав, що саме він сів у таксі та викликав поліцію, пояснивши ті обставини, які він бачив та які при ньому відбувались.
Щодо доводів захисника про різницю у показаннях свідків - поліцейських ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , вони не є беззаперечними. Проте, по обставинам події свідки давали показання, які між собою узгоджуються. Що стосується доводів захисника, що свідки вказували про те, що потерпілого били двоє осіб, то колегія суддів приймає до уваги, що суд розглядає кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України - в межах висунутого обвинувачення, а за висунутим ОСОБА_10 обвинуваченню не інкриміновано вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб або групою осіб.
Окрім того, на думку колегії суддів, є непереконливими доводи захисника про безпідставне визнання належним і допустимим доказом протоколу впізнання потерпілим по фотознімкам саме ОСОБА_10 , як особи, яка вчинила злочин, та не взяття до уваги іншого протоколу впізнання потерпілим ОСОБА_59 , як особи, яку потерпілий зустрів на зупинці, оскільки судом першої інстанції надана належна оцінка наданим стороною обвинувачення доказам з наведенням відповідного обґрунтування, яке доводи апеляційної скарги не спростовують.
Також колегія суддів враховує положення ст. 22 КПК України, якою передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
За матеріалами провадження в судові засідання неодноразово викликався свідок ОСОБА_60 . Однак, місце знаходження свідка ОСОБА_32 встановити не надалось можливим (ас. 69-84 т.2). Сторона захисту клопотала про допит свідка ОСОБА_59 та ОСОБА_61 , однак участь вказаних осіб в судове засідання не забезпечила. Судом прийнято рішення про відмову у допиті свідка ОСОБА_59 з обумовленням того, що у разі забезпечення стороною захисту явки вказаного свідка в судове засідання, судом буде змінений порядок та допитаний свідок.
Доводи захисника про те, що прокурор відмовився від допиту свідка ОСОБА_61 , який був допитаний на досудовому розслідуванні, є непереконливими, оскільки з наявних матеріалів кримінального провадження, у т.ч. реєстру матеріалів, будь-які відомості на підтвердження таких обставин відсутні, як і не надано стороною захисту доказів на підтвердження наведених доводів.
За наведеного, враховуючи, що жодною із сторін не ставилось питання про примусовий привід свідків, або встановлення їхнього місця знаходження, на думку колегії суддів, є непереконливими доводи сторони захисту про те, що суд не допитав вказаних осіб.
За встановлених обставин, з урахуванням характеру, способу, наслідків подій, на переконання колегії суддів, дії обвинуваченого ОСОБА_10 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій), будучи особою, яка раніше вчинила розбій.
Що стосується доводів захисника про неправильне призначення обвинуваченому покарання, то колегія суддів вважає їх непереконливими.
Так, вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення не став, одружений, має малолітню дитину, середню освіту, не працевлаштований, під наркологічним та психіатричним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, а також враховує стан його здоров'я, конкретні обставини, спосіб, обстановку вчиненого ним злочину, його відношення до скоєного, тобто, судом враховані й ті обставини, на неврахування яких посилався захисник в апеляційній скарзі.
Водночас судом враховано і те, що обвинувачений ОСОБА_10 не примирився з потерпілим ОСОБА_12 , який є інвалідом третьої групи.
Окремо судом врахована відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, та наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, - рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на встановлені обставини, дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, дане покарання відповідатиме вимогам ч. 2 ст. 65 КК України та буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів звертає увагу на суперечливість доводів апеляційної скарги захисника, який в одному випадку вказує, що ОСОБА_10 вживав разом з іншими особами, у т.ч. і з потерпілим, алкогольні напої, а в іншому випадку наголошує про недоведеність стану алкогольного сп'яніння обвинуваченого.
При цьому колегія суддів враховує, що Верховний суд неодноразово зазначав про дотримання належного порядку встановлення факту перебування особи в момент вчинення злочину у стані алкогольного чи іншого сп'яніння шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, про що йдеться у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 372/2291/16-к (провадження № 51-138км18), від 21 листопада 2019 року у справі № 564/590/17 (провадження № 51-2532км19), від 03 грудня 2019 року у справі № 571/1436/15-к (провадження № 51-1922км19), від 11 лютого 2020 року у справі № 643/20474/15-к (провадження № 51-8622км18).
З сукупності наявних та досліджених у провадженні доказів, на переконання колегії суддів, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_10 станом на час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Покарання обвинуваченому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України.
За таких обставин, ураховуючи те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог КПК України, які перешкодили або могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, в ході апеляційного розгляду не встановлено, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 404,405,407,409,420КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до касаційного суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_10 , який утримується під вартою, - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
______________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4