Справа №373/1489/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2891/2025
28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024111100001126, по обвинуваченню:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року, -
Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
По справі вирішено питання про речові докази, цивільний позов та судові витрати.
За вироком суду, ОСОБА_9 визнаний винуватим у тому, що він 01 червня 2024 року о 19 год. 30 хв. керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з автомобільним причепом марки «ПА 004» модель «ПР_ЛЕГКОВИЙ_В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись по вул. Ярмарковій в напрямку перехрестя з вулицею Шкільна в місті Переяслав Київської області, допустив порушення п.п.10.1, 16.13 ПДР України, проявив неуважність та здійснюючи поворот ліворуч, вчинив зіткнення з мотоциклом марки «Forte» модель «FT110-D», без реєстраційного номеру, під керуванням ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я більш як 21 день.
В поданій апеляційній скарзі із уточненнями захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати і закрити кримінальне провадження за відсутністю в діянні ОСОБА_9 складу злочину.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник вказує, що ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту не заперечують того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_9 і мотоцикл під керуванням ОСОБА_10 до зіткнення рухалися однією вулицею назустріч один одному. При цьому просить врахувати, що ОСОБА_9 мав намір повернути наліво і перед виконанням цього маневру зупинив у своїй смузі руху автомобіль, з яким зіткнувся мотоцикл під керуванням ОСОБА_8 .
За доводами апелянта,наявними в матеріалах провадження доказами не доводиться порушення ОСОБА_9 правил дорожнього руху, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Також просить врахувати, що мотоцикл, яким керував ОСОБА_8 , не зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому не міг експлуатуватись.
Крім цього, зазначає про те, що у вироку суду не вірно викладені показання свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що безпосередньо перед зіткненням автомобіль знаходився у своїй смузі руху і не рухався. Після зіткнення автомобіль не переміщували.
Також не правильно викладені показання свідка ОСОБА_12 , яка підтвердила, що на момент зіткнення автомобіль знаходився у своїй смузі руху, проте це не відображено у вироку суду.
В той же час захисник вважає, що до показань свідка ОСОБА_13 слід відноситись критично, оскільки даний свідок, перебуваючи у безпосередній близькості до місця ДТП, бачила момент зіткнення транспортних засобів, проте не може сказати, як відбулось зіткнення транспортних засобів.
Також апелянт просить врахувати, що експерт, маючи у своєму розпорядженні усі дані досудового розслідування, не зміг визначити місце зіткнення транспортних засобів.
Посилається на висновок автотехнічної експертизи №652 від 24 червня 2024 року,згідно якого водій ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути даної ДТП. Дії водія знаходяться причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та настанням ДТП. Однак, згідно того ж висновку №652, водій мотоцикла ОСОБА_8 також мав технічну можливість уникнути даної ДТП. Дії водія знаходяться в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткнення із автомобілем.
За наведених обставин вважає, що в діях ОСОБА_9 відсутній склад кримінального правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія мотоцикла ОСОБА_8 .
За наслідками апеляційного розгляду просить вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2024 року скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_9 складу злочину.
Також захисник просить розгляд апеляційної скарги проводити без участі ОСОБА_9 .
Відповідно до ч.4 ст.401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь.
Обвинувачений ОСОБА_9 у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце апеляційного розгляду за наявною у матеріалах справи адресою, до суду апеляційної інстанції не з'явився, клопотання про неможливість розгляду апеляційної скарги у його відсутності не подавав.
Оскільки в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого та суд не визнавав обов'язковою його участь, колегія суддів вважає за можливим здійснити розгляд провадження у відсутності обвинуваченого ОСОБА_9 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора та потерпілого, які заперечували проти апеляційних доводів сторони захисту та вважали оскаржуване рішення суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Положеннями ч.2 ст.94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Суд першої інстанції, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини кримінального провадження за висунутим обвинуваченням, свій висновок про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину обґрунтував доказами, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку.
Оцінивши всі надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції визнав їх належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч.1ст.286 КК України, включає три обов'язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості); в) причинний зв'язок між діянням і наслідками.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
У випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв, наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Як правильно встановив суд першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_9 за встановлених судом обставин, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107» з автомобільним причепом марки та рухаючись по вулиці Ярмарковій в напрямку перехрестя з вулицею Шкільна в місті Переяслав Київської області, при повороті ліворуч допустив порушення п.п.10.1, 16.13 ПДР України, не надав дорогу мотоциклу марки під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку, та мав перевагу в русі, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водію мотоцикла ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.п.10.1, 16.13 ПДР України перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються представленими стороною обвинувачення доказами, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01 червня 2024 року з додатками до нього(а.с.89-105), на якому зафіксовано місце ДТП, напрямок руху транспортних засобів, місця розташування транспортних засобів після ДТП, наявна дорожня розмітка, локалізація пошкоджень транспортних засобів.
- висновком експерта № 573 транспортно-трасологічної експертизи від 25 червня 2024 року (а.с. 128-132), з якого вбачається, що встановити розташування транспортних засобів в момент первинного контактування з достатнім ступенем точності з прив'язкою до базових габаритних точок до меж проїзної частини не надається можливим, через відсутність в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження, необхідного для цього комплексу трасологічних ознак. Експертом установлено розташування транспортних засобів в момент первинного контакту по відношенню один до одного (кут до 1300) та вид зіткнення (перехресне, зустрічне, косе) лівої передньої частини автомобіля із лівою бічною поверхнею мотоцикла;
- протоколом слідчого експерименту від 17 червня 2024 року за участю водія ОСОБА_9 (а.с. 133-141), з відображенням місце розташування автомобіля перед початком зміни напрямку руху, траєкторія руху та місце зіткнення;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17 червня 2024 року за участю водія ОСОБА_8 (а.с. 142-151), який відображає місце розташування мотоцикла перед зіткненням та місце зіткнення;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 червня 2024 року за участю свідка ОСОБА_11 (а.с. 152-159), в ході якого свідок зазначив місце розташування мотоцикла та автомобіля перед зіткненням, траєкторія руху автомобіля та місце зіткнення;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17 червня 2024 року за участю свідка ОСОБА_13 (а.с. 160-167), в ході якого свідок зазначив місце розташування автомобіля та мотоцикла перед початком зміни напрямку руху та місце зіткнення транспортних засобів;
- висновком експерта № 61 д від 24 червня 2024 року (а.с.168-170), згідно якого у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я більш як 21 день.
- висновком експерта №652 автотехнічної експертизи від 24 червня 2024 року (а.с.173-181), з якого вбачається, що за даних дорожніх обставинах, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля марки «ВАЗ-2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в складі з автомобільним причепом марки «ПА 004» модель «ПР_ЛЕГКОВИЙ_В», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_9 , виконуючи поворот ліворуч на нерегульованому перехресті, повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України.
В даній дорожній обстановці водій автомобіля ОСОБА_9 , виконуючи вимоги п.10.1, 16.13 Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути даної ДТП.
В заданій дорожній ситуації дії водія ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.п.10.1, 16.3 ПДР України, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та настанням даної ДТП.
За даних дорожніх обставинах, при заданому комплексі вихідних даних, водій мотоцикла марки «Forte» модель «FT110-D» без реєстраційного номеру ОСОБА_8 , рухаючись не більше 50 км/год, при виникненні небезпеки у вигляді автомобіля, водій якого виконував поворот ліворуч, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12,3, 12,4, 12.9.б) Правил дорожнього руху України.
В даній дорожній обстановці водій мотоцикла ОСОБА_8 , виконуючи вимоги п.п.12,3, 12,4, 12.9.б) Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість уникнути даної ДТП.
В заданій дорожній ситуації дії водія мотоцикла ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п.12,3, 12,4, 12.9.б) ПДР України, і, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткнення з автомобілем;
Як правильно встановив суд першої інстанції, факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості підтверджується даними висновку експерта № 61 д від 24 червня 2024 року (а.с.168-170).
Надаючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_9 , в яких він заперечував свою винуватість, суд визнав їх такими, що не відповідають встановленим судом обставинам справи, оскільки вони спростовуються іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності.
Зокрема, факт зіткнення на смузі руху мотоцикла підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_13 , які узгоджуються між собою та за результатами проведених з ними слідчих експериментів та слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 .
Крім цього, згідно показань обвинуваченого ОСОБА_9 , виконуючи маневр повороту ліворуч, він зупинився у своїй смузі руху, увімкнувши покажчик повороту ліворуч, після чого відбулося зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_8 . До початку огляду місця події його автомобіль не рухався.
Колегія суддів вважає, що такі показання обвинуваченого не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01 червня 2024 року з додатками до нього (а.с.89-105), вбачається, що на момент огляду місця події автомобіль з причепом знаходиться на перехресті в межах зустрічної смуги руху, по якій рухався мотоцикл під керуванням ОСОБА_8 .
Крім цього, під час слідчого експерименту, який проводився 17.06.2024 року за участі ОСОБА_9 , останній вказував, що зіткнення керованого ним автомобіля з мотоциклом відбулося на зустрічній для нього смузі руху, коли він закінчував маневр повороту ліворуч.
Таким чином судом вірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2107» з причепом по вулиці Ярмарковій в напрямку перехрестя з вулицею Шкільна в місті Переяслав Київської області, при повороті ліворуч допустив порушення п.п.10.1, 16.13 ПДР України, не надав дорогу мотоциклу марки під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався в зустрічному напрямку, та мав в даній ситуації перевагу в русі, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.
Не спростовується такий висновок доводами апелянта про те, що за даними висновку автотехнічної експертизи №652 від 24 червня 2024 року, водій мотоцикла ОСОБА_8 також мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п.п.12,3, 12,4, 12.9.б) Правил дорожнього руху України, і його дії знаходяться в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та її наслідками.
Дослідивши даний висновок експерта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він є належним та допустимим доказом, яким встановлено порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.п. 10.1, 16.13 ПДР України, що перебуває в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Та обставина, що даним висновком встановлено, що водій мотоцикла ОСОБА_8 також мав технічну можливість уникнути даної ДТП шляхом виконання вимог п.п.12,3, 12,4, 12.9.б) Правил дорожнього руху України, не спростовує винуватість ОСОБА_9 і може свідчити лише про те, що в даному випадку може мати місце обоюдна форма вини обох учасників дорожньо-транспортної пригоди.
За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість та недопустимість висновків експертизи є безпідставними.
З урахуванням зазначеного доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, є необґрунтованими та спростовуюся дослідженими судом та наведеними у вироку доказами, які колегія суддів вважає належними та допустимим доказами на підтвердження порушення водієм ОСОБА_9 вимог п.п.10.1, 16.13 ПДР України, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із заподіянням потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Посилання сторони захисту на те, що мотоцикл, яким керував ОСОБА_8 не мав реєстраційного номеру і не був зареєстрований, а тому потерпілий не мав права ним рухатися, також не спростовують висновок суду про порушення ОСОБА_9 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, оскільки такі порушення з боку потерпілого не перебувають в причинно-наслідковому зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, за встановлених судом фактичних обставин даного кримінального провадження, підтверджених наявними в матеріалах провадження доказами, порушення водієм ОСОБА_9 п. 10.1 та 16.13 ПДР України стало першопричиною настання дорожньо-транспортної пригоди у вигляді зіткнення транспортних засобів та мало суспільно небезпечний наслідок у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. В його діях присутні всі три обов'язкові елементи об'єктивної сторони складу даного злочину: діяння та обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження); причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками. Доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_9 порушив правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом, не встановлено.
В даній справі не викликає сумніву, що обвинувачений усвідомлював, що він, змінюючи напрямок руху (поворот ліворуч), має діяти таким чином, щоб не створити перешкод учасникам руху, які мають перевагу. Перед здійсненням маневру повороту він мав врахувати розташування, швидкість та інші важливі фактори руху транспортних засобів, що мали перевагу, аби переконатися, що актуальна дорожня обстановка дозволяє здійснити маневр.
З огляду на викладене, колегією суддів за результатами апеляційного перегляду не встановлено невідповідностей висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неповноти судового розгляду, як про це посилається захисник у поданій апеляційній скарзі.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, вчинений з необережності, дані про особу винного, а саме його вік, те, що він раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має міцні соціальні зв'язки.
Колегія суддів вважає, що призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
З огляду на те, що оскаржуваний вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, колегія суддів залишає його без змін, а подану апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ВирокПереяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської областівід 12 листопада 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_9 , залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ ________________ ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4