Справа №752/12364/22Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4785/2025
28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022101110000336 по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.111 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року,
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 до 22 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що у поданому клопотанні відсутні об'єктивні докази на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Посилаючись на ряд рішень Європейського суду з прав людини, вважає, що зазначені у клопотанні прокурора ризики є лише припущеннями, які не виправдовують тримання обвинуваченої під вартою.
Також вважає, що прокурором не наведено достатні відомості на підтвердження того, що обвинувачена буде переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу свідків.
За доводами апеляційної скарги, суд при постановленні ухвали про продовження строку тримання під вартою в порушення ч.3 ст.183 КПК України не визначив розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Також звертає увагу на відсутність в матеріалах кримінального провадження належних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Просить врахувати стан здоров'я обвинуваченої, яка має ряд хронічних захворювань та потребує лікування.
За наслідками апеляційного розгляду просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.
Обвинувачена ОСОБА_7 в поданій апеляційні скарзі також просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги ОСОБА_7 зазначає, що вона перебуває під вартою більше трьох років.
Вважає, що на даний час відсутні будь-які ризики її неналежної процесуальної поведінки.
Посилаючись на позиції Європейського суду з прав людини, просить врахувати, що сама лише тяжкість злочину, в якому особу обвинувачують, не може бути безумовною підставою для тримання такої особи під вартою.
Просить врахувати стан її здоров'я, а також стан здоров'я її матері, яка потребує її догляду.
За наслідками апеляційного розгляду просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченої більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити розмір застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та захисника на підтримку поданих апеляційних скарг, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, на розгляді Печерського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №22022101110000336 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку тримання під вартою. Дане клопотання обґрунтував тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та які вказують на те, що обвинувачена, перебуваючи на волі,може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічного позбавлення волі. Враховуючи, що частина державного кордону України не контролюється компетентними органами, ОСОБА_7 може уникнути кримінальної відповідальності через виїзд на територію держави-агресора Російської Федерації, здійснити перехід до місць дислокації військовослужбовців Російської Федерації на території України. Крім цього, обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки серед оточення обвинуваченої є невстановлені співучасники злочину, яких вона може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. У разі застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, обвинувачена, використовуючи мобільні додатки та пристрої, може вчинити інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України або продовжити вчинення злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не здатні запобігти ризикам, передбачених ст.177 КПК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 до 22 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави та відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який.
Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, суд визнав доведеними наведені у клопотанні прокурора ризики, передбачені ст.177 КПК України.
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що ОСОБА_7 , хоч і є раніше не судимою, проте на даний час обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, - державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, що в контексті повномасштабної збройної агресії РФ свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій.
Також судом враховано тяжкість покарання, яке може бути їй призначене у разі визнання її винуватою, розвинуті та стабільні зв'язки з цивільним чоловіком в Криму, інкриміновані зв'язки із спецслужбами держави-агресора.
За таких обставин суд дійшов висновку про продовження існування реального ризику, що обвинувачена ОСОБА_7 , будучи неізольованою від суспільства, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, насамперед на території Російської Федерації чи тимчасово окупованій території України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, матеріали провадження не містять.
Обґрунтовуючи наявність ризику можливості переховування обвинуваченої від суду, суд врахував, що дії, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 (фотографування місць розташування військової техніки ЗСУ, блок постів Територіальної оборони України, об'єктів критичної інфраструктури, цивільних та військових об'єктів у м. Києві та Київській області та надсилання вказані знімки невстановленому громадянину України, який в подальшому передавав таку інформацію представникам спеціальних служб Російської Федерації) вона здійснювала в період з 02 березня 2022 року та по 26 червня 2022 року, тобто протягом тривалого часу, поки її діяльність не була викрита.
Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, під час досудового розслідування підозрювана пояснювала про обставини, які свідчать про те, що вона може порушити процесуальні обов'язки та покинути територію України.
Вищенаведене, на думку суду, унеможливлює застосування щодо обвинуваченої іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки такі заходи не забезпечать як запобігання встановленим судом ризикам, так і виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України. За висновками суду, продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, в даному випадку, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищенаведеного, а також те, що судовий розгляд вищевказаного обвинувачення у злочинах щодо проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки триває в умовах воєнного стану, обумовленого збройною агресією РФ проти України, з врахуванням особи обвинуваченої та високого ступеню встановлених щодо неї ризиків, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки та виконання завдань кримінального провадження, на підставі ч.4 ст.183 КПК України суд визнав за неможливе визначити щодо обвинуваченої ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою суттєво не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
Колегія суддів враховує і той факт, що у відповідності до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-2, 260, 261, 437-442 КК України, за наявність ризиків, зазначених у ст.177 КК України, застосовується запобіжний захід, визначений п.5 ч.1 цієї статті - тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою суд також врахував дані, які характеризують особу обвинуваченої, зокрема і ті, на які посилаються обвинувачена та захисник в поданих апеляційних скаргах, її вік та стан здоров'я, а також інші обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченій ОСОБА_7 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Предметом судового розгляду були і ті обставини, на які посилаються захисник та обвинувачена в поданих апеляційних скаргах, зокрема щодо наявності у ОСОБА_7 ряду захворювань.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу. При цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи характер вчиненого злочину, наявність встановлених судом ризиків, передбачених ст.177 КПК України, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для продовження щодо обвинуваченої ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого їй злочину та суворість покарання, яке йому загрожує за вчинений злочин, не дає законних підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 24 червня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_7 до 22 серпня 2025 року включно, без визначення розміру застави, залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4