Справа №755/14287/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2969/2025
28 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040002349, по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 31.08.2023 року за вироком Дніпровського районного суду м.Києва по ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді арешту строком на 2 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року,
Вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
По справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 22 години 30.06.2024 року, перебуваючи біля будинку за адресою: місто Київ, бульвар Дарницький, 1, незаконно заволодів мотоциклом марки «BAJAJ», який належить ОСОБА_10 , чим завдав потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 43 071 грн.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, а саме те, що він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та йому призначалося покарання, як із встановленням іспитового строку, так і з реальним відбуттям покаранням, проте ОСОБА_8 належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив новий злочин, що свідчить про неможливість його виправлення без реального відбування покарання.
За наведених обставин вважає, що суд неправильного застосував положення ст.75 КК України та звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.1 ст.289 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки. В решті вирок суду просить залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги та вважав вирок суду законним і обґрунтованим, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_8 , за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, а тому правомірно розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.289 КК України учасниками судового провадження не оспорюється та не оскаржується, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів та дані про особу обвинуваченого.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнав його щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, наявності обставин, які пом'якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують покарання,суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_8 можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі положень ст.75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, з огляду на наступне.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільняючи ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, наявність обставин, що пом'якшують його покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Доводи прокурора про те, що суд необґрунтовано визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_8 , його щире каяття, не відповідають фактичним обставинам провадження та не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду, оскільки обвинувачений повідомив в суді апеляційної інстанції, що повність визнає свою вину за висунутим обвинуваченням, щиро кається та шкодує про вчинене. Така ж позиція обвинуваченого ОСОБА_8 була послідовною на стадії досудового розслідування та під час розгляду в суді першої інстанції.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів також враховує надані обвинуваченим документи, що характеризують його особу, а саме те, що ОСОБА_8 в 2025 році був признаний по мобілізації та проходив службу в складі Збройних Сил України. Як вбачається із наданих ОСОБА_8 до суду апеляційної інстанції медичних документів, під час виконання бойового завдання він отримав поранення, був прооперований та проходив лікування.
Колегія суддів також враховує, що потерпілому заподіяна злочинними діями шкода відшкодована шляхом повернення викраденого майна, у зв'язку з чим цивільний позов не заявлявся.
Як вважає колегія суддів, переконливих доводів про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст.75 КК України, що призвело до неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, доводами апеляційної скарги не підтверджено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
З огляду на викладене,колегія суддів оскаржуваний вирок суду залишає без змін, а подану апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 25 листопада 2024 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4