Справа №759/578/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4764/2025
24 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000832 та №62025000000000416, по обвинуваченню:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.15 ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.305 КК України
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України,
ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України
ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307КК України
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України,
за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року,
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до 21серпня 2025 року.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що заявлені прокурором ризики переховування обвинуваченого ОСОБА_16 від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання іншим чином в даному кримінальному провадженні не підтверджуються жодними доказами.
Зазначає, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_16 від суду відсутній, оскільки судом може бути застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, що забезпечить належний контроль за місцем перебуванням ОСОБА_16 .
За доводами захисника, ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні також не існує, оскільки анкетні данні свідків обвинуваченому ОСОБА_16 не відомі, останній з ними не знайомий. Крім іншого, всі свідки допитані під час досудового розслідування.
Також, як стверджує захисник, наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення нового кримінального правопорушення нічим не підтвердженні, а прокурор під час розгляду клопотання в суді не навів обґрунтованих доводів про їх існування.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_16 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч вимог діючого законодавства і практики Європейського суду з прав людини, продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
За доводами апелянта, судом першої інстанції не наведено підстав для неможливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_14 більш м'яких запобіжних заходів та всупереч положенням статті 182 КПК України, не застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Зазначає, що заявлений прокурором ризик переховування ОСОБА_14 від суду відсутній, оскільки останній не схильний до переховування від слідства та суду, під час затримання опору не чинив, в розшук не оголошувався, постійно проживає за однією адресою.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, також не існує, оскільки доступу до таких речей та документів обвинувачений ОСОБА_14 не має.
За доводами захисника, обвинувачений ОСОБА_14 не здійснював впливу на свідків та немає наміру здійснювати його в подальшому. При цьому докази, які підтверджують можливість вчинення обвинуваченим тиску на свідків, в матеріалах кримінального провадження також відсутні.
Зазначає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення не підтверджується матеріалами справи
Просить врахувати, що обвинувачений раніше не судимий,одружений, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно,на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, проходив військову службу в складі Національної гвардії України. Крім цього, ОСОБА_14 має ряд хронічних захворювань, які за час перебування під вартою ускладнились, що підтверджується обстеженням, проведеним в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». За наведених обставин вважає, що подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_14 під вартою, без надання спеціалізованої медичної допомоги, може призвести до настання негативних наслідків для його здоров'я.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього відповідних обов'язків.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм кримінального процесуального закону.
Звертає увагу, що до обвинуваченого ОСОБА_13 вже застосовувався запобіжний захід у виді домашнього арешту, під час дії якого останнім жодного разу не було порушено покладені на нього обов'язки, що вказує на необґрунтованість заявлених прокурором ризиків у даному кримінальному провадженні.
Як стверджує захисник, судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч вимог діючого законодавства, продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Наведені прокурором у клопотанні ризики ґрунтується на припущеннях, оскільки в обвинуваченого ОСОБА_13 відсутні підстави переховуватись від суду. Крім цього, введення воєнного стану унеможливлює виїзд ОСОБА_13 за межі кордону України.
За доводами захисника, матеріали кримінального провадження також не містять належних доказів, які б прямо чи опосередковано вказували на ОСОБА_13 як на особу, яка вчинила кримінальні правопорушення за висунутим обвинуваченням.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч практики Європейського суду з прав людини, продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вважає також рішення суду про продовження строку тримання під вартою необґрунтованим та невмотивованим, оскільки суд, задовольняючи клопотання прокурора, послався на наявність зазначених прокурором ризиків, проте не надав оцінки запереченням сторони захисту на спростування їх існування.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
За доводами захисника, ризик переховування обвинуваченого спростовується міцними соціальними зв'язками ОСОБА_15 , оскільки на його утриманні перебуває малолітня донька 2024 року народження, обвинувачений має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно.
Як вважає захисник, ризик впливу на свідків є надуманим, оскільки застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, із покладенням на нього відповідних обов'язків, унеможливить незаконно впливати ОСОБА_15 на свідків у кримінальному провадженні.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою обрати обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього відповідних обов'язків.
Також в поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_10 заявив клопотання про поновлення йому строків на апеляційне оскарження ухвали суду, оскільки копію оскаржуваної ухвали він не отримував, проголошення ухвали відбулось без його участі, а з рішенням суду захисник ознайомився в ЄРСР лише 26.06.2025 року.
За таких обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали пропущений з поважних причин, в зв'язку з чим просить його поновити.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія судді враховує, що згідно положень статті 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскільки наведені доводи захисника в обґрунтування поданого клопотання підтверджуються матеріалами даного провадження, колегія суддів визнає поважними зазначені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому задовольняє клопотання захисника ОСОБА_10 та поновлює пропущений строк.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників на підтримку поданих ними апеляційних скарг, прокурора, який заперечував проти доводів апеляційних скарг та вважав рішення суду про продовження строку запобіжного заходу законним, обґрунтованим та вмотивованим, вивчивши матеріали контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється (обвинувачується) особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, на розгляді Святошинського районного суду міста Києва перебувають кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024000000000832 та №62025000000000416 по обвинуваченню ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.2 ст.15 ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.305 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.3 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.307, ч.1 ст.209, ч.2 ст.209 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України та ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України.
У судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, з огляду на продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, заявлені раніше ризики не зменшились та продовжують існувати, зокрема: можливість обвинувачених переховуватись від суду; продовжити злочинну діяльність; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених експертів, спеціалістів, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вони обвинувачуються. При цьому, як визнав суд, інші, менш суворі запобіжні заходи, не можуть запобігти існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до 21 серпня 2025 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на те, що наведені у клопотанні дані свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливість обвинувачених переховуватись від суду; продовжити злочинну діяльність; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, як мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому вони обвинувачуються.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про існування заявлених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України та інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи захисників про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , під вартою.
На переконання колегії суддів, доводи захисників про те, що суд неправомірно не визначив обвинуваченим альтернативний запобіжний захід у виді застави є необґрунтованими, оскільки за приписам пункту 5 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування на даному етапі до обвинувачених іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків.
В той же час колегія суддів позбавлена процесуальної можливості оцінити апеляційні доводи захисника ОСОБА_8 про недоведеність винуватості ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з огляду на наступне.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_17 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг та її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_10 та поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 23 червня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 до 21 серпня 2025 року, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_15 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4