Справа № 761/35788/21
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5555/2025
19 березня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Кононовій Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» - адвоката Вербицького Ярослава Володимировича на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року (суддя Юзькова О.Л.) про залишення без розгляду заяви Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» про поворот виконання рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» про стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,
встановив:
рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року, у якому виправлені описки ухвалами суду від 29 вересня 2022 року та від 30 вересня 2022 року, стягнуто з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 916грн 03коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 262 856грн 88коп., моральну шкоду у розмірі 500грн та судовий збір у сумі 90грн 80коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 квітня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено, стягнено з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 110 748грн 09коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
У жовтні 2024 року представник ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» - адвокат Вербицький Я.В. звернувся до суду із заявою про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року шляхом стягнення з ОСОБА_1 152 108,79грн.
Мотивуючи подану заяву, представник заявника зазначав, що 7 жовтня 2022 року ПАТ «НТК Електронприлад» була подана апеляційна скарга на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року, однак 24 жовтня 2022 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виконавчого
листа, виданого судом 19 жовтня 2022 року за рішенням суду, що не набрало законної сили, було відкрито виконавче провадження № 7013822 про стягнення заборгованості у розмірі 300 363,71грн та виконавчого збору у розмірі 30 036,37грн. 25 жовтня 2022 року в рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму 330 650,08грн, а 26 жовтня 2022 року з рахунку ПАТ «НТК «Електронприлад» було примусово списано 330 650,08грн та 27 жовтня 2022 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Представник заявника посилався на те, що оскільки заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку була примусово стягнута за частково скасованим рішенням суду першої інстанції у розмірі 262 856,88грн, а відповідно до постанови апеляційного суду підлягає стягненню лише 110 748,09грн, отже неправомірно та передчасно було стягнуто 152 108,79грн, які підлягають поверненню в рамках здійснення повороту виконання рішення суду.
Представником заявника було заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, яке мотивоване тим, що на момент закінчення строку, встановленого ч. 10 ст. 444 ЦПК України для подання такої заяви, ПАТ «НТК «Електроприлад» не мало остаточного судового рішення в іншій справі № 370/2903/23, задоволення позову у якій виключило б необхідність звернення до суду з цією заявою.
Обґрунтовуючи пропуск строку подання заяви про поворот виконання рішення суду, представник заявника зазначав, що ПАТ «НТК «Електронприлад» зверталось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, однак рішенням Макарівського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року у справі № 370/2903/23 у задоволенні позову було відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ «НТК «Електроприлад» було залишено без задоволення, а рішення суду від 29 лютого 2024 року - без змін. Ухвалою Верховного Суду від 2 серпня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «НТК Електронприлад» було відмовлено. При цьому, суди всіх інстанції дійшли висновку, що в даних правовідносинах єдиним ефективним способом захисту є звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення суду.
Представник заявника стверджував, що лише у серпні 2024 року суди всіх трьох інстанції підтвердили, що єдиний ефективний спосіб захисту у даних правовідносинах є подання заяви про поворот виконання рішення суду, що і зумовило звернення із цією заявою.
Також представник заявника посилався на те, що ПАТ «НТК «Електронприлад» є державним підприємством оборонної промисловості, через часті повітряні тривоги, відключення світла та проведення іншого способу захисту товариство не мало змоги звернутись із даною заявою раніше, у зв'язку з чим строк на подання заяви про поворот виконання рішення суду підлягає поновленню.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про поворот виконання рішення суду відмовлено, заяву про поворот виконання рішення суду залишено без розгляду.
У поданій апеляційній скарзі представник ПАТ «НТК Електронприлад» - адвокат Вербицький Я.В. просить ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись не неповне з'ясування судом фактичних обставин справи та порушення норм процесуального права.
Представник заявника посилається на те, що намагаючись відновити своє порушене право, ПАТ «НТК «Електронприлад» звернулось до суду з позовом про
стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, що унеможливлювало на той момент подання заяви про поворот виконання рішення суду, оскільки жодна особа не може застосовувати декілька способів захисту одразу. ПАТ «НТК «Електронприлад» очікувало поновити свої порушені права в іншій судовій справі, що нівелювало б необхідність звернення із заявою про поворот виконання рішення суду, однак отримавши відмову у всіх трьох інстанціях, єдиним способом захисту, що залишився у ПАТ «НТК «Електронприлад», є саме подання заяви про поворот виконання рішення суду в рамках даного провадження.
Представник заявника вважає, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про поворот виконання рішення суду, проявив надмірний формалізм, тим самим позбавивши ПАТ «НТК «Електронприлад» права на звернення до суду та відновлення порушеного права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Липський М.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги та посилання на правові позиції Верховного Суду, які не містять правових висновків щодо застосування положень ст. 126, ч. 10 ст. 444 ЦПК України, які підлягають застосуванню у даних правовідносинах. При цьому, апелянт маніпулятивно ототожнює різні поняття, а саме строк позовної давності, як категорію матеріального права, та строк на звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, як категорію процесуального права.
Також, представник позивача зазначає, що статтею 239 КЗпП України регламентовано обмеження повороту виконання рішень суду у трудових спорах, у разі скасування судових рішень про стягнення заробітної плати, зокрема поворот виконання рішення суду допускається лише у випадках, коли скасоване судове рішення ґрунтувалось на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Аналогічні положення передбачені у статті 445 ЦПК України, а подібний правовий висновок неодноразово висловлений Верховним Судом. Отже, звертаючись до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, апелянт намагався обійти законодавчо встановлену заборону щодо повороту виконання рішення суду у трудових спорах.
Представник позивача вважає, що пропуск заявником процесуального строку обумовлений не обставинами, які були б об'єктивно непереборними, а пов'язаний виключно із спробою обійти законодавчу заборону на поворот виконання рішення у цій справі, і ймовірно, з незнанням та неврахуванням позицій Верховного Суду, щодо належного способу захисту у цій категорії спорів.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача - адвоката Вербицького Я.В., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача - адвоката Липського М.І., який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріали справи підтверджено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року, у якому виправлені описки ухвалами суду від 29 вересня 2022 року та від 30 вересня 2022 року, стягнуто з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 36 916грн 03коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 262 856грн 88коп., моральну шкоду у розмірі 500грн та судовий збір у сумі 90грн 80коп.
Постановою Київського апеляційного суду від 4 квітня 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку змінено, стягнено з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 середній
заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 110 748грн 09коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
19 жовтня 2022 року Шевченківським районним судом міста Києва виданий виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» на користь ОСОБА_1 300 363,71грн, за яким старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомоном А.А. відкрито виконавче провадження № 70138322.
Постановою старшого державного виконавця Салеомона А.А. від 25 жовтня 2022 року накладено арешт на грошові кошти на рахунках ПАТ «НТК «Електронприлад».
Постановою старшого державного виконавця Салеомона А.А. від 27 жовтня 2022 року виконавче провадження закінчено у зв'язку із виконанням у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення ПАТ «НТК «Електронприлад» строку на подання заяви про поворот виконання рішення суду та залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено обставин, які є об'єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення сторін.
Також суд зазначив, що наведені заявником обставини не можуть свідчити про наявність істотних перешкод у здійсненні процесуальної дії - подачі відповідної заяви про поворот виконання рішення.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на нормах процесуального права.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
З матеріалів справи вбачається, що при апеляційному перегляді рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» не подавало заяву про поворот виконання рішення суду.
Частинами 9 та 10 статті 444 ЦПК України визначено, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.
Отже, заяву про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» повинно було подати до суду до 4 квітня 2024 року.
Однак, заява до Шевченківського районного суду міста Києва була подана представником ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» 8 жовтня 2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас
процесуальний строк - це встановлений законом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з заявою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
Згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.
Частина перша статті 127 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, враховуючи обставини справи. Тобто поняття «поважні причини пропуску процесуального строку» є оціночними, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із заявою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)
ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
За обставинами даної справи, відповідач був обізнаний про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Шевченківського районного суду міста Києва та про виконання рішення суду 26 жовтня 2022 року, так як грошові кошти були списані з рахунку відповідача.
Отже, відповідач не був позбавлений можливості під час апеляційного перегляду справи заявити про поворот виконання рішення суду.
Також відповідач не позбавлений був можливості подати заяву про поворот виконання рішення суду після ухвалення судового рішення Київським апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно не врахував звернення ПАТ «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2022 року та тієї обставини, що тільки із судових рішень відповідачу стало відомо про неправильно обраний ним спосіб захисту своїх порушених прав, колегія суддів вважає необґрунтованими.
З матеріалів даної справи вбачається, що інтереси ПАТ «НТК «Електронприлад» під час судового розгляду представляли фахові юристи, які обізнані з нормами права, а відтак їм відомо, що нормами процесуального права передбачена можливість повороту виконання рішення суду у разі скасування рішення суду апеляційним судом або задоволення апеляційним судом позовних вимог у меншому розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі на неможливість одночасного застосування декількох способів захисту порушеного права, а відтак відповідач був позбавлений можливості подати одночасно позов про стягнення безпідставно набутих коштів та заяву про поворот виконання рішення суду, колегія суддів вважає безпідставними.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року (справа № 13-рп/2011) вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 зазначено, що «кондикційний позов є конструкцією матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. Хоча по своїй суті кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не перетинаються та регулюються різними нормами права. Аналіз статті 445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року (статті 382 ЦПК України 2004 року) свідчить, що вона є нормою процесуального права і присвячена визначенню правових особливостей повороту виконання в окремих категоріях справ. Тлумачення статті 1215 ЦК України свідчить, що вона є нормою матеріального права, а відтак не може бути застосована у випадку розгляду питання про поворот виконання рішення.
Отже, відповідач не був позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про поворот виконання рішення суду, незалежно від звернення до суду з позовом про стягнення з позивача безпідставно набутих грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про поворот виконання рішення суду, проявив надмірний формалізм, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду із заявою, обумовлено передусім необхідністю забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків, що не суперечить практиці ЄСПЛ.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Крім того, необхідно враховувати, що строк на звернення до суду із заявою про поворот виконання рішення пропущений відповідачем більше, ніж на 6 місяців.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було наведено обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання заяви про поворот виконання рішення суду, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та залишив заяву без розгляду.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Науково-технічний комплекс «Електронприлад» - адвоката Вербицького Ярослава Володимировича залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 6 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук