Справа № 761/2002/23
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6579/2024
8 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
при секретарі Ящуку Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року (суддя Притула Н.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
встановив:
у січні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання правової допомоги № 2 від 16 березня 2021 року у розмірі 592 205,91грн.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що 16 березня 2021 року уклала з ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги № 2, відповідно до якого вона, як адвокат, зобов'язалась надавати правову допомогу відповідачу в обсязі та на умовах визначених цим договором, а той, в свою чергу, зобов'язався сплатити винагороду в розмірі, визначеному додатком № 1 до цього договору. 16 березня 2021 року з відповідачем був укладений додаток № 1 до договору, у якому були зазначені ціни на послуги адвоката. Відповідно до пункту 1.2 вказаного додатку, гонорар адвоката у разі задоволення позовних вимог складає 3% від суми позову. У разі, якщо спір має немайновий характер, гонорар адвоката у цивільній справі складає 15 000грн, адміністративній - 20 000грн, а у кримінальній - 40 000грн.
Позивачка посилалася на те, що 17 травня 2021 року між нею та відповідачем був підписаний акт наданих послуг № 1, згідно якого вартість наданих послуг склала 111 000грн, на підставі якого відповідачу був виставлений рахунок на вказану суму, який той мав оплатити до 30 червня 2021 року. Однак відповідач кошти за отримані послуги не сплатив, у зв'язку з чим йому було направлено претензію, яка теж була проігнорована відповідачем.
Також, позивачка зазначала, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року у цивільній справі № 757/24480/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, штрафних санкцій та інфляційних втрат був задоволений, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 13 723 070грн, а тому, відповідно до п.1.2 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги, гонорар адвоката складає 3% від вказаної суми, тобто 411 692,10грн, а відтак загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 522 692,10грн.
Крім цього, позивачка просила стягнути з відповідача на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 59 438,59грн та 3 % річних у розмірі 10 075,22грн.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги № 2 від 16 березня 2021 року у розмірі 111 000грн, три проценти річних в сумі 4999,56грн, інфляційні збитки в сумі 33 355,44грн та судовий збір у розмірі 1493,55грн.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2023 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 783грн.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Васюк М.М. просить заочне рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Представник позивачки вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачкою не надано доказів того, що внаслідок надання відповідачу правової допомоги було задоволено позовні вимоги у цивільній справі № 757/24480/21-ц, а роботи по написанню позовної заяви та її подання включено до акту № 1, оскільки до вказаної позовної заяви було додано ряд документів, що підтверджують факт надання правової допомоги відповідачу у цивільній справі № 757/24480/21-ц саме позивачкою. Більше того, після подання вказаного позову, жодних інших процесуальних документів у справі не подавалось, що свідчить, що саме дії позивачки призвели до задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Представник позивачки зазначає, що між ОСОБА_1 та відповідачем було погоджено всі істотні умови договору про надання правової допомоги, який не був оскаржений чи визнаний недійсним у судовому порядку, а тому гонорар адвоката в розмірі 3% від стягнутої в межах цивільної справи № 757/24480/21-ц суми підлягає стягненню з відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Васюка М.М., який апеляційну скаргу підтримав, пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новікова І.І., який проти апеляційної скарги заперечував, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 16 березня 2021 року між адвокатом ОСОБА_1. (адвокат) та ОСОБА_2 (замовник) був укладений договір про надання правової допомоги № 2 (далі - Договір), згідно умов якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правовому допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим Договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та у строки, обумовлені сторонами (с.с.7-8).
Разом з Договором 16 березня 2021 року сторони підписали додаток № 1 до Договору (далі - Додаток), яким визначено наступні ціни на послуги адвоката: 1) виїзд адвоката на підприємство або в державний орган - від 1 000грн; 2) година роботи на підприємстві - від 500грн; 3) година роботи дистанційно - від 500грн; 4) усна консультація (залежить від складності) - 1 000 - 2 000грн; 5) письмова консультація (залежить від складності) - 1 500 - 3 000грн; 6) переговори (листування) з державними органами - від 1 000грн; 7) аналіз договору на потенційні ризики - від 1 500грн; 8) створення договору - від 2 000грн; 9) заповнення бланків, заяв та інших типових документів - 500грн; 10) написання позовної заяви, зустрічного позову або заперечення,
апеляційної або касаційної скарги - від 4 000грн; 11) написання інших необхідних документів під час судової справи (додаткові пояснення і тд.) - 1 000грн; 12) написання адвокатського запиту - від 1 000грн; 13) участь у судовому процесі - 3 000грн; 14) у разі, якщо судове засідання триває більше, аніж 2 години, кожна наступна година тарифікується - 1 000грн.
Згідно пункту 2 Додатку гонорар адвоката у разі задоволення позовних вимог складає 3% від суми позову. У разі, якщо спір має немайновий характер, гонорар адвоката у цивільній справі складає 15 000грн, адміністративній - 20 000грн, та у кримінальній - 40 000грн (с.с.9).
17 травня 2021 року між адвокатом ОСОБА_1. (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) був підписаний акт наданих послуг № 1 на підставі Договору (далі - Акт), згідно якого виконавцем було надано замовнику наступні послуги: 1) представництво інтересів в ГСУ, 5 виїздів, загалом 30 годин (ціна - 30 000грн); 2) написання заяви про вчинення кримінального правопорушення, справа з Приватбанком, 3 виїзди в Шевченківське УП (ціна - 6 000грн); 3) написання позовної заяви у справі з Приватбанком № 761/4462/21 та інших клопотань (ціна - 6 000грн); 4) ознайомлення з матеріалами справи № 752/9834/17, 3 виїзди в Голосіївський суд, загалом 9 годин (ціна - 9 000грн); 5) написання та подання касаційної скарги у справі № 752/9834/17 (ціна - 10 000грн); написання позовної заяви по справі № 297/950/21, Берегове (ціна - 3 000грн); 8) ознайомлення та вступ у кримінальну справу № 761/33555/18, загалом 3 години (ціна - 3 000грн); 9) написання адвокатських запитів у справі Приватбанку, 2 запити в Приватбанк та 1 в Київстар (ціна - 6 000грн); 10) написання адвокатського запиту в Державну прикордонну службу (ціна - 2 000грн); 11) написання та подання позовної заяви у справі № 757/24480/21-ц (ціна - 10 000грн); 12) консультування в різних сферах (податкове оформлення автомобіля, порушення ПДР та інше), загалом 15 годин (ціна - 15 000грн); 13) виїзд у Приватбанк для встановлення фактичних обставин, спілкування з менеджером, загалом 4 години (ціна - 4 000грн); участь у судовому засіданні у справі Приватбанку, справа № 761/4462/21, 17 травня 2021 року о 10:00 (ціна - 3 000грн); всього - 111 000грн (с.с.10).
На підставі Акту, адвокат ОСОБА_1. (виконавець) направила ОСОБА_2 (замовник) рахунок № 1 від 17 травня 2021 року (далі - Рахунок), відповідно до якого замовник зобов'язаний оплатити надані йому з 16 березня 2021 року по 17 травня 2021 року юридичні послуги на суму 111 000грн до 30 червня 2021 року. (с.с.11).
Відповідачем доказів оплати Рахунку суду не надано.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року у цивільній справі № 757/24480/21-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, штрафних санкцій та інфляційних втрат був задоволений, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 13 723 070грн (с.с.14-17).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив послуги позивачки згідно Договору та погодженого ними Акту у розмірі 111 000грн, тому заборгованість підляже стягненню у примусовому порядку з врахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України, так як відповідач просрочив грошове зобов'язання з 1 липня 2021 року по 30 грудня 2022 року.
Рішення суду в цій частині не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Відмовляючи у стягненні гонорару у розмірі 411 692,10грн, суд першої інстанції зазначив, що заочне рішення у цивільній справі № 757/24480/21 не набрало законної сили, так як оскаржується в апеляційному порядку, позивачкою не надано доказів надання правової допомоги відповідачу під час розгляду судом справи, а роботи по написанню та подачі до суду позовної заяви включені до Акту, тому підстави для стягнення з відповідача 3% від суми задоволених позовних вимог у справі № 757/24480/21 відсутні.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).
За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналогічні положення містяться і у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 9 червня 2017 року (далі - Правила адвокатської етики).
Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ
указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові (§ 55).
У справі, що переглядається, встановлено, що у додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 2 від 16 березня 2021 року сторони погодили, що гонорар адвоката у разі задоволення позовних вимог складає 3% від суми позову.
Відповідач зазначений додаток підписав, отже з його умовами погодився.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У підтвердження своїх позовних вимог про стягнення гонорару за задоволення позовних вимог у цивільній справі № 757/24480/21, позивачка надала суду першої інстанції текст рішення Печерського районного суду міста Києва, який опублікований у Єдиному реєстрі судових рішень і є знеособленим, та копію акту від 17 травня 2021 року, згідно якого нею написано та подано позовну заяву у справі № 757/24480/21-ц.
З тексту наданого суду рішення у цивільній справі № 757/24480/21 вбачається, ні позивач, ні його представник участі у судовому розгляді не приймали.
Також наданий суду першої інстанції текст судового рішення не містить відмітки про набрання рішенням законної сили.
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 29 листопада 2022 року Печерський районний суд міста Києва розглянув заяву відповідача у цивільній справі № 757/24480/21 про перегляд заочного рішення, яка була подана до суду 28 вересня 2022 року.
Також з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 23 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зазначив, що заочне рішення у цивільній справі 757/24480/21 не набрало законної сили, а відтак позовні вимоги про стягнення гонорару адвоката за задоволення позовних вимог є передчасними.
Під час апеляційного перегляду представником відповідача надана копія постанови Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, якою скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року у цивільній справі 757/24480/21 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки гонорару у розмірі 3% від задоволених позовних вимог у цивільній справі 757/24480/21-ц задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги, що позивачкою надані докази у підтвердження надання правової допомоги у цивільній справі № 757/24480/21-ц, зокрема, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду, що свідчить про надання всіх можливих доказів для підтвердження того, що ОСОБА_1 надавала правову допомогу відповідачу у зазначеній справі, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки під час апеляційного перегляду підтверджено, що заочне рішення у зазначеній справі на час звернення позивачки до суду з даним позовом не набрало законної сили, а відтак позовні вимоги були передчасними.
Крім того, під час апеляційного перегляду встановлено, що у задоволенні позовних вимог у цивільній справі № 757/24480/21-ц відмовлено, а відтак правові підстави для стягнення з відповідача гонорару на користь позивачки відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не встановила підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Васюка Миколи Миколайовича залишити без задоволення, заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 листопада 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук