Справа № 462/7602/24 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю
Провадження № 22-ц/811/1041/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
05 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року в складі судді Колодяжного С.Ю. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу, -
встановив:
У вересні 2025 року позивач ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу в сумі 8223 грн. 60 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільчі мережі України» з 01.09.2023 надає послуги з розподілу природного газу населенню, в тому числі відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , якими вона користується. Відповідні послуги надаються на підставі типового договору розподілу природного газу, що затверджений постановою Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015, який є публічним, та його умови розміщені на офіційному сайті позивача. На виконання вимог договору позивачем надаються послуги з розподілу газу, однак відповідач належним чином не виконує своїх обов'язків щодо оплати послуг з розподілу природного газу, що й спричинило виникнення заборгованості. Станом на 17.09.2024 у відповідача існує заборгованість за послуги з розподілу природного газу у розмірі 8223,60 грн. за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року. У зв'язку із наведеним просив задовольнити позовні вимоги.
Оскаржуваним заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
Рішення суду оскаржив Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільчі мережі України». Вважає таке незаконним, ухваленим з порушенням норм процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що позивач просив суд закрити провадження у справі, оскільки відповідач під час розгляду справи добровільно сплатив заборгованість, внаслідок чого у справі відсутній предмет спору. Одночасно позивач просив повернути сплачений ним за подання позову судовий збір. Однак, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 06 січня 2025 року відомлено у закритті провадження у справі та в подальшому 25 лютого 2025 року ухвалено заочне рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
Вказує на те, що суд під час ухвалення рішення мав встановити, чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувались вимоги позивача, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20, суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань.
Отже, встановивши, що між сторонами спору не залишилось неврегульованих питань, суд зобов'язаний був закрити провадження у справі через відсутність предмету спору, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог.
Звертає увагу, що судом першої інстанції процитовано правовий висновок, викладений у постанові від 20.09.2021 у справі №638/3792/20, водночас не було проаналізовано весь текст цієї постанови.
Просить врахувати практику Верховного Суду щодо можливості закриття проадження у справі за умови, коли предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі №911/2392/23 вказано, що суд закрває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04, постанову Верховного Суду від 30.0.2024 у справі №916/3006/23).
У зв'язку з наведеним, просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року, ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України. Здійснити розподіл судових витрат.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за розподіл природного газу, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», суд першої інстанції виходив з того, що станом на 24.12.2024 у відповідача відсутня заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року (а.с.28).
Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке.
Судом встановлено, що у Львівській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований побутовий споживач ОСОБА_1 , особовий рахунок якого № НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 12.11.2024 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.20).
Відповідно до розрахунку заборгованості від 17.09.2024 у споживача за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.09.2023 року по 30.09.2024 року сума заборгованості за послуги природного газу складає 8223,60 грн. (а.с.13).
Разом з тим, відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до заяви про закриття провадження у справі, у споживача ОСОБА_1 станом на 24.12.2024 відсутня заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу за період з вересня 2023 року по вересень 2024 року (а.с.28).
ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», звертаючись 26.12.2024 до суду із заявою про закриття провадження у справі вказував на те, що відповідачка повністю оплатила всю наявну на той час заборгованість і станом на 24.12.2024 в неї існує лише поточна заборгованість. У зв'язку з наведеним позивач просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ст. 255 ЦПК України та повернути сплачений судовий збір.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, Об'єднана Палата Касаційного Цивільного Суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 відступила від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що у справі між сторонами відсутній предмет спору на час ухвалення оскаржуваного рішення. Однак, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд не перевірив вказаних обставин, незважаючи на заявлене позивачем клопотання про відсутність предмета спору.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення суду повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.
Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
З'ясувавши про фактичне припинення існування предмета спору, за умови, що між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду, та закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
В свою чергу, за змістом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філілї ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 26.12.2024 про закриття провадження вбачається, що позивач також просив повернути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить такого висновку.
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів, які добровільно були сплачені заявником, здійснюється на підставі та в порядку визначеному Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок), зареєстрованого Міністерством юстиції України 25 вересня 2013 № 1650/24182.
Відповідно до п.5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та Закону України «Про судовий збір», а також те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за подання позовної заяви сплатило судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та за подання апеляційної скарги сплатило 3633 грн. 60 коп, сплачена сума судового збору підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 133, 255, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 377, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філілї ТОВ «Газорозподільні мережі України» задовольнити.
Заочне рішення Залізничного районного суду Львівської області від 26 лютого 2025 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за розподіл природного газу закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філілї ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ЄДРПОУ 45204941) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції №8808 від 24 вересня 2024 року, у розмірі 2422,40 грн. згідно платіжної інструкції №2432 від 25 березня 2025 року та у розмірі 1211,20 грн згідно платіжної інстукції №2825 від 08 квітня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 05 серпня 2025 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк