Справа № 308/1358/25
05.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 , обвинуваченогоОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченогоОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року, в кримінальному провадженні №11-кп/4806/330/25 щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили - ухвалено не обирати.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинуваченийОСОБА_10 подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що доступ до матеріалів кримінального провадження, зокрема до повного тексту судового рішення, ним було отримано через підсистему Електронний суд лише 04.06.2025 та вважає, що саме з цього моменту і має обчислюватися строк для подання апеляційної скарги. До вказаної дати у нього не було можливості ознайомитись з повним обсягом матеріалів справи, необхідних для належного формулювання апеляційних доводів і реалізації його права на судових захист. Просить суд, поновити такий.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка заперечила щодо задоволення клопотання обвинуваченого про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду, та надала суду копії документів, які підтверджують те, що обвинувачений був повністю обізнаний про винесене судове рішення та набрання ним законної сили, пояснення обвинуваченогоОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 з приводу заявленого клопотання, та які просили поновити строк на оскарження вироку суду першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання, колегія суддів прийшла до наступного висновку.
Положеннями ч. 2 ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише у тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин. Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, через які цей строк пропущено. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Виходячи із усталеної практики Верховного Суду та системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Зазначене кореспондується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 8 жовтня 2020 року у справі № 461/3021/18 (провадження № 51-1246 км 20), від 29 вересня 2020 року у справі №265/2982/18 (провадження № 51-2844 км 20).
Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, особа, яка бажає подати апеляційну скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на апеляційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 розглянуто судом в порядку спрощеного провадження на підставі статей 381, 382 КПК України, без проведення судового розгляду та за відсутності учасників судового провадження.
Колегія судів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_10 у присутності свого захисника ОСОБА_11 підписав заяву щодо визнання винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні (а.с. 10).
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник були обізнані з тим, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні скеровано до суду першої інстанції, а також з тим, що розгляд даного обвинувального акта відбудеться в порядку ст. 381, 382 КПК України.
Однак, нехтуючи своїми процесуальними правами, апеляційну скаргу ОСОБА_10 подав майже через півроку після ухвалення вироку і на обґрунтування клопотання про поновлення строку послався лише на дату отримання повного тексту судового рішення, зокрема, що 04.06.2025 ним було отримано через підсистему Електронний суд повний текст судового рішення.
Проте, на думку колегії суддів, такі підстави не свідчать про поважність пропущення строку, виходячи з наступного.
Протягом строку апеляційного оскарження вирок не був оскаржений та 28 лютого 2025 року набрав законної сили, про що видане розпорядження (а.к.п. 24).
З наданих прокурором у судовому засіданні копій документів, а саме: постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 24.03.2025; довідки про проведення профілактичної бесіди з гр.ОСОБА_10 від 24.03.2025; підписки про роз'яснення ОСОБА_12 покладених на нього обов'язків судом від 24.03.2025; листка реєстрації, з якого вбачається, що ОСОБА_10 02.04.2025 не з'явився для реєстрації до органу пробації, а 07.05.2025, 04.06.2025 та 02.07.2025 - з'явився про що підписався - вбачається, що обвинувачений ОСОБА_10 своїми підписами підтвердив про його обізнаність про те, що вирок суду відносно нього набув законної сили та знаходиться на виконанні в Ужгородському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області.
Проте, апеляційну скаргу ОСОБА_10 подав через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області лише 13.06.2025 (згідно штампу Укрпошти), тобто майже через три місяці після першої реєстрації в органах пробації .
Тому, той факт, що доступ до матеріалів кримінального провадження, зокрема до повного тексту судового рішення, ним було отримано через підсистему Електронний суд лише 04.06.2025, не може бути підставою для поновлення строку, оскільки переконливих доводів які б свідчили, що до вказаної дати у обвинуваченогоОСОБА_6 не було можливості ознайомитись з повним обсягом матеріалів справи, необхідних для належного формулювання апеляційних доводів і реалізації його права на судових захист, у клопотанні не наведено та в суді апеляційної інстанції не встановлено.
ОСОБА_13 не наведені обставини, про те, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено із поважних причин та не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами. Клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо), тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення його до суду у визначений законом строк.
На переконання колегії суддів, ОСОБА_10 мав достатньо часу для подання апеляційної скарги на вирок суду.
Суд апеляційної інстанції зауважує. що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що наведені апелянтом обставини не перешкоджали реалізації його права на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції у передбачений ст. 395 КПК України строк.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду та вважає, що апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 117, 395, 399 КПК України, апеляційний суд,
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 січня 2025 рокущодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Апеляційну скаргу разом з усіма доданими до них матеріалами повернути особі, яка їх подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: