Справа № 306/938/21
05.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: потерпілий - ОСОБА_5 , обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , прокурора - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/676/23 за апеляційними скаргами: прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року щодо: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Горлівка, Донецької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, громадянина України,
та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Севастополь, АР Крим, раніше судимого 26 серпня 2021 року Херсонським міським судом Херсонської області, громадянина України,
- обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України,
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 200 КК України.
ОСОБА_7 призначено покарання за частиною 2 статті 146 КК України - 02 (два) роки позбавлення волі; за частиною 2 статті 185 КК України - 03 (три) роки позбавлення волі; за частиною 2 статті 186 - 04 (чотири) роки позбавлення волі; за частиною 2 статті 200 КК України - штраф у розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі .
Відповідно частини 4 статті 70 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Херсонського міського суд Херсонської області від 26 серпня 2021 року та остаточно призначено покарання у виді 04 (чотирьох) років 01 (одного) місяця позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання відраховується з 12 березня 2021 року.
ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 2 статті 186, частиною 2 статті 146, частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 200 КК України.
ОСОБА_6 призначено покарання за частиною 2 статті 146 КК України - 02 (два) роки позбавлення волі; за частиною 2 статті 185 КК України - 03 (три) роки позбавлення волі; за частиною 2 статті 186 - 04 (чотири) роки позбавлення волі; за частиною 2 статі 200 КК України - штраф у розмірі п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) гривень.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_6 покарання виді 04 (чотирьох) років позбавлення волі .
Початок строку відбуття покарання відраховується з 07 березня 2021 року.
Речові докази: мобільний телефон марки «Tecno», мобільний телефон марки «Samsung», мобільний телефон марки «ZTE», банківську картку АТ «АКБ«КОНКОРД» № НОМЕР_1 , банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , банківську картку АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_4 , банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , грошові кошти в сумі 428 гривень, дві зв'язки ключів - ухвалено повернути власникам.
Речові докази: продовжувач білого кольору, клинок ножа та рукоятку до нього чорного кольору, уламок скляного стакану - ухвалено знищити.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Свалявського районного суду від 30 березня 2021 року на мобільний телефон марки «Tecno», мобільний телефон марки «Samsung», мобільний телефон марки «ZTE», банківську картку АТ «АКБ«КОНКОРД» № НОМЕР_1 , банківську картку АТ «Ощадбанк»№ НОМЕР_2 , банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , банківську картку АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_4 , банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , грошові кошти в сумі 428 гривень, дві зв'язки ключів - ухвалено скасувати.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 08 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) гривні 08 копійок.
Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишити без змін до набуття вироком законної сили, але не більше ніж на 60 (шістдесят) діб.
Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишити без змін до набуття вироком законної сили, але не більше ніж на 60 (шістдесят) діб.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
05 березня 2021 року близько 19 години 30 годин, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_2 , де спільно розпивали спиртні напої, в ході чого останній повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про наявність значної суми грошових коштів на його банківському картковому рахунку у АТ КБ «Приват Банк».
Внаслідок раптово виниклих неприязних відносин, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , зв'язали руки потерпілого ОСОБА_5 електричним кабелем від подовжувача, який знайшли в приміщенні квартири та засунули в рот потерпілого шкарпетку, потім, ОСОБА_7 взяв зі столу в приміщенні квартири руків'я ножа без клинка та приставив його до шиї потерпілого ОСОБА_5 .
Після чого, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та метою незаконного збагачення за рахунок викраденого, відкрито заволоділи належними потерпілому ОСОБА_5 грошовими коштами, а саме ОСОБА_7 розв'язав потерпілому руки та шляхом захвату руками ззаду, схопив останнього за шию, а ОСОБА_6 дав потерпілому ОСОБА_5 до рук його мобільний телефон марки «Тесnо». ОСОБА_7 почав диктувати потерпілому реквізити свого банківського карткового рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» для перерахунку йому грошових коштів. За вказівкою ОСОБА_7 ОСОБА_5 здійснив перерахунок грошових коштів в сумі 20000 гривень на банківський картковий рахунок у АТ КБ «Приват Банк», який належить ОСОБА_7 . Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7 почав вимагати від ОСОБА_5 , ще перерахувати грошові кошти в сумі 10000 гривень на його банківський картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», що потерпілий ОСОБА_5 також зробив.
У подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , після перерахунку потерпілим ОСОБА_5 грошових коштів, зв'язали його руки та ноги мотузкою, яку знайшли в приміщенні квартири та забравши з собою мобільний телефон потерпілого марки «Тесnо» вартістю 3432 гривень 67 копійок, яким незаконно заволоділи, покинули, приміщення вказаної квартири АДРЕСА_2 , замкнувши ключем вхідні двері із зовнішньої сторони та пішли в напрямку залізничного вокзалу в місті Свалява. Потерпілому ОСОБА_5 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді двох дрібних рубців вказівних пальців правої, лівої кистей відповідно та слідів від саден в нижній третій частині лівого передпліччя, правої, лівої гомілок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, як такі, що не потягли за собою короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 33432,67 гривень.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , заздалегідь домовившись про спільне вчинення крадіжки, після вчиненого розбійного нападу, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошовими коштами, належними потерпілому ОСОБА_5 , о 20 годині 58 хвилин 05 березня 2021 року, перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування місці, зателефонували з мобільного телефону марки «Тесnо», який належить потерпілому, в якому знаходилася картка оператора мобільного зв'язку « НОМЕР_6 », яка на той час була приєднана до банківського карткового рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» « НОМЕР_7 » на номер 3700 служби підтримки клієнтів АТ КБ «ПриватБанк», за допомогою голосового меню IVR, сформували підроблений документ на переказ грошових коштів із карткового рахунку відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_5 на картковий рахунок відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 та в подальшому усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, таємно перерахували з рахунку потерпілого ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 8000 гривень на картковий рахунок ОСОБА_7 у АТ КБ «ПриватБанк» « 5168757417889906». Після цього, обвинувачений ОСОБА_6 , разом з ОСОБА_7 , викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 8000 гривень.
Такі дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 суд кваліфікує за частиною 2 статті 186 КК України відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого за попередньою змовою групою осіб; за частиною 2 статті 146 КК України - незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за частиною 2 статті 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб; за частиною 2 статті 200 КК України - підробка документів на переказ та їх використання, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Стороною обвинувачення дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 щодо заволодіння грошовими коштами в сумі 20000 гривень та 10000 гривень, а також мобільним телефоном марки «Тесnо» вартістю 3432,67 грн. кваліфіковані, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу(розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб. Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_7 разом з обвинуваченим ОСОБА_6 05 березня 2021 року близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_5 , а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де спільно розпивали спиртні напої, в ході чого останній повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про наявність значної суми грошових коштів на його банківському картковому рахунку у АТ КБ «Приват Банк». В цей момент у ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5 , реалізуючи який ОСОБА_7 та ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок викраденого, здійснили напад на потерпілого ОСОБА_5 в ході якого зв'язали його руки електричним кабелем від подовжувача, який знайшли в приміщенні квартири та засунули в рот потерпілого шкарпетку, яку також знайшли в приміщенні квартири. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_7 взяв зі столу в приміщенні квартири кухонний ніж та приставивши його до шиї потерпілого ОСОБА_5 почав вимагати від останнього перерахунку грошових коштів в сумі 20000 гривень на свій банківський картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» , в ході чого погрожував потерпілому вбивством, в разі невиконання його вимоги. Дану погрозу потерпілий сприйняв як таку, що реально може бути виконана та повідомив, що виконає вимогу ОСОБА_7 . Надалі ОСОБА_7 розв'язав потерпілому руки та шляхом захвату руками ззаду, схопив останнього за шию, а ОСОБА_6 дав потерпілому ОСОБА_5 до рук його мобільний телефон марки «Тесnо», після чого ОСОБА_7 почав диктувати потерпілому реквізити свого банківського карткового рахунку у АТ КБ «ПриватБанк» для перерахунку йому грошових коштів. В подальшому потерпілий ОСОБА_5 під впливом погроз застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я з боку ОСОБА_7 , здійснив перерахунок грошових коштів в сумі 20000 гривень на банківський картковий рахунок у АТ КБ «Приват Банк», який належить ОСОБА_7 . Надалі не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_7 почав вимагати від ОСОБА_5 , ще перерахувати грошові кошти в сумі 10000 гривень на його банківський картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк», що потерпілий також зробив, під впливом погрози застосування насильства небезпечного для життя з боку ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі прокурор вказав на те, що оскаржуваний вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню саме через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що судом фактично не додержано вимоги п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», відповідно до якого висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути належно мотивовано. Зазначає, що судом за результатами судового розгляду безпідставно змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України та відповідно неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Просить суд, оскаржуваний вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.146, ч.2 ст.185, ч.2 ст.200 КК України та призначити покарання: за ч.2 ст.187 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.146 КК України - 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.200 КК України у вигляді штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання - у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.146, ч.2 ст.185, ч.2 ст.200 КК України та призначити покарання: за ч.2 ст.187 КК України у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.2 ст.146 КК України - 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України - 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.200 КК України у вигляді штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання - у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на підставі ч.4 ст.70 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Херсонського міськрайонного суду від 26.08.2021 і остаточно призначити покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна та штрафу в розмірі 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Не погоджуючись зі вказаним вироком місцевого суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій вказав на те, що оскаржуваний вирок суду є незаконний та необґрунтований, винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з поверненням кримінального провадження на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що судом не взято до уваги клопотання про закриття кримінального провадження в частині притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.186 КК України, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування. Вказав, що судовий розгляд було проведено з істотним порушенням вимог КПК та Європейської Конвенції з прав людини. Окрім цього, вказує на невідповідність судового рішення практиці ЄСПЛ, оскільки суд має керуватися критеріями доведеності «поза розумним сумнівом».
В доповненні до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_6 просить суд відповідно до ст.314 КПК України прийняти рішення про закриття кримінального провадження, оскільки після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, передбачений ст.219 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, потерпілого - ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_7 , їх захисників, думку прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За приписами до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Вина ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України, підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме показаннями потерпілого, свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні частково визнав свою вину та пояснив, що знайомий з потерпілим з 2018-2019 року, раніше неодноразово гостював у нього. Наприкінці лютого 2021 року зателефонував потерпілому, і він запросив його допомогти з ремонтом та влаштуванням дверей. Приїхав до нього за декілька днів до події, яка мала місце 05 березня 2021 року, спочатку він допоміг потерпілому вибрати двері, виконав деякі ремонті роботи по влаштуванню підлоги. 05 березня 2021 року приїхав ОСОБА_6 . У першій половині дня вони допомагали влаштовувати вхідні двері в квартирі потерпілого, потім у супермаркеті придбали пиво, трохи випили. Коли знаходились у квартирі, між ним та потерпілим виникла суперечка, останній почав провокувати його, після чого він, будучи емоційно збудженим, схопив кухонний ніж, лезо якого випало та залишилось на столі. Після чого, схопив потерпілого за шию, виключно щоб його заспокоїти, та приставив йому руків'я ножа до шиї. Ствердив, що потерпілому було відомо, що він приставив йому руків'я від ножа, незважаючи на це він перелякався і почав пропонувати йому кошти, у тому числі й за виконані ним роботи. Заспокоївшись, він передав потерпілому телефон та номер карткового рахунку, щоб той перерахував йому кошти. Спочатку він здійснив переказ на 20000 гривень, потім ще перерахував 10000 гривень. Суперечка між ними продовжувалася, він з'ясовував у потерпілого чи не здійснить він повідомлення у правоохоронні органи, що стосовно нього вчинено кримінальне правопорушення, натомість потерпілий запропонував його зв'язати. Така ідея йому сподобалась, він попросив ОСОБА_6 , який увесь цей час спостерігав за ними, дати йому мотузку, щоб зв'язати потерпілого. Зв'язавши потерпілого, він запхав йому шкарпетку до рота, після чого вони з ОСОБА_6 забрали два телефони, які належали потерпілому, закрили вхідні двері, забравши з собою ключі, направились на вокзал. На вокзалі вони замовили таксі, щоб виїхати у Львів, проте таксист довіз їх до міста Стрия, повідомивши, що не може їхати далі, оскільки має інші справи. З ОСОБА_6 вони доїхали до міста Львова, надалі останній поїхав у місто Київ, а він поїхав у місто Херсон до знайомого, де перебував до моменту затримання.
У ході допиту обвинувачений ОСОБА_7 ствердив, що з потерпілим у нього були дружні стосунки, кошти ним перераховані, у тому числі, за виконані роботи. Незважаючи на те, що сума була трохи більшою, він мав намір у подальшому повернути потерпілому зайво сплачені кошти. Наголошував на тому, що потерпілий є емоційною людиною і зробив передчасно повідомлення у правоохоронні органи, не розібравшись у ситуації. Підтвердив, що по дорозі до міста Львова обвинувачений ОСОБА_6 зробив перерахунок з картки ОСОБА_5 у сумі 8000 гривень, при цьому зауважував, що ОСОБА_6 не має жодного відношення до вчинення даних кримінальних правопорушень.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав, надав аналогічні покази, підтвердивши зазначені вище обставини. Ствердив, що перебуває з потерпілим у дружніх стосунках, він особисто запросив його погостювати у березні 2021 року. 05 березня 2021 року у квартирі ОСОБА_5 спочатку здійснювали ремонтні роботи, потім вживали алкогольні напої. Сварка, яка виникла між обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілим спровокована останнім. Жодних намірів вчиняти кримінальні правопорушення у них не було. Грошові кошти потерпілий перераховував без будь-якого тиску. Підтвердив, що саме він забрав два телефони потерпілого і ключі від квартири, а у подальшому перераховував з мобільного телефону (за допомогою картки мобільного зв'язку, що належала потерпілому) через «Приват24» грошові кошти в сумі 8000 гривень. Кошти, які вони отримали від потерпілого поділили з обвинуваченим ОСОБА_7 порівну.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з 2018 року знайомий з обвинуваченими, стосунки між ними дружні. З ОСОБА_7 познайомились в бібліотеці, жили разом в Києві в одному притулку. 05 березня 2021 року він знаходився дома, разом з обвинуваченими здійснювали ремонтні роботи, а саме заміну вхідних дверей. Обвинувачені йому допомагали, тому завершивши роботу, він вирішив їх пригостити. Вони разом вживали алкогольні напої та дивилися фільм «П'ятий елемент». Після перегляду фільму між ним та обвинуваченим ОСОБА_7 виникла суперечка, будучи емоційно збудженим, він образив останнього, що спровокувало агресивні дії ОСОБА_4 . Під час сварки ОСОБА_7 почав йому погрожувати, схопив його за шию, чим обмежив його рухи. Намагаючись його залякати, ОСОБА_7 схопив, як потім виявилось, руків'я від ножа, яке сильно притиснув йому до шиї, при цьому він відчував щось тверде, але не гостре.
Потерпілий категорично ствердив, що не бачив, щоб обвинувачений ОСОБА_7 прикладав йому до шиї ніж, тим більше, це не міг бачити обвинувачений ОСОБА_6 , який будучи наляканим діями ОСОБА_7 , виконував виключно його вказівки. Саме за вказівкою ОСОБА_7 потерпілого було зв'язано, спочатку подовжувачем, а потім мотузком для сушіння білизни. Намагаючись пом'якшити агресивні дії ОСОБА_7 , потерпілий запропонував йому грошові кошти, спочатку потерпілий перерахував зі свого карткового рахунку за допомогою мобільного оператора на рахунок ОСОБА_7 грошові кошти 20 000 гривень, після чого здійснив переказ на суму 10 000 гривень. Увесь цей час потерпілий просив ОСОБА_7 не зв'язувати його та не залишати у такому вигляді самого вдома. Незважаючи на вмовляння, після того, як потерпілий перерахував на рахунок обвинуваченого грошові кошти, обвинувачені вийшли з дому, забрали два телефони (один з яких він раніше їм подарував) та закрили вхідні двері на ключ.
У судовому засіданні потерпілий підтвердив, що намагаючись визволитись від мотузки, якою були зв'язані його руки і ноги, він розбив бокал, який знаходився на столі , уламками скла розрізав мотузку, пошкодивши зап'ястя рук. Події відбувалися ніби в гостросюжетному фільмі, він кликав на допомогу, працівники поліції намагалися визволити його із зачиненої квартири. Після звільнення він відразу пішов до найближчого банкомату, щоб унеможливити подальше перерахування коштів з його рахунку. Обвинуваченим було відомо, що на його рахунку наявні кошти, тому згодом вони зняли ще 8000 гривень, якими розрахувалися за послуги таксі.
Стосовно спричинених тілесних ушкоджень потерпілий пояснив, в 05 березня 2021 року прибув у приймальне відділення лікарні, проте лікарі його не оглянули. На той час у нього були наявні тілесні ушкодження у вигляді порізів на руках, які він отримав при звільненні від мотузки та синця в області шиї, який спричинено ОСОБА_7 .. Перебуваючи у стресовому стані, він виїхав в місто Київ, щоб отримати належну медичну допомогу в лікарні, де він перебував на обліку. Повернувшись в місто Сваляву, він надав покази слідчому та був оглянутий медичним експертом. Надаючи пояснення ствердив, що грошові кошти перераховував добровільно, як відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 , але в подальшому мав намір їх повернути.
Потерпілий ствердив, що стороною обвинувачення не вірно кваліфіковані дії обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки останній не вчиняв стосовно нього розбійного нападу, а обвинувачений ОСОБА_6 , на його думку, не вчиняв протиправних дій.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердив, що працює таксистом, на початку березня 2021 року до нього підійшли обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та спитали чи зможе він їх відвести в місто Львів. У той час, його транспортний засіб не перебував у технічному стані, який би дозволяв перевезення на дальні відстані, тому він запропонував своєму знайомому який погодився їх відвести. Через деякий час йому стало відомо, що дані особи підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, про що він повідомив водія.
Доведеність вини ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні ним зазначеного кримінального правопорушення підтверджується також наступними дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 05 березня 2021 року ОСОБА_5 повідомив про те, що 05 березня 2021 року близько 20 години 30 хвилин ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за місцем його проживання зв'язали його, декілька разів вдарили, погрожували та змусили його через «Приват 24» перерахувати грошові кошти в сумі 30000 гривень та забрали мобільний телефон.
Згідно з протоколом огляду місця події від 14 квітня 2021 року підтверджується, що в ході огляду квартири АДРЕСА_2 виявлено провід, дерев'яне руків'я кухонного ножа, два відрізки мотузки оранжевого кольору, уламки скла від розбитого стакану, подовжувач електричний білого кольору.
Дослідженим судом протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 29 березня 2021 року підтверджується що в ході тимчасового доступу до відомостей про рух коштів встановлено що з карткового рахунку(банківської карти) перераховано на рахунок ОСОБА_7 05 березня 2021 року о 19 годині 42 години 20000 гривень, о 19 голині 47 хвилин - 10000 гривень, о 20 голині 58 хвилин - 8000 гривень. Даний факт підтверджується дублікатами квитанцій та платіжним дорученням.
Висновком експерта № 32/С від 16 квітня 2021 року доведено, що у ОСОБА_5 на момент судово-медичного обстеження (09 квітня 2021 року) було виявлено тілесні ушкодження у вигляді двох дрібних рубців (слідів заживших ран,саден) вказівних пальців правої, лівої кисті відповідно та слідів від саден в нижній третій частині лівого передпліччя, правої, лівої гомілок. Із наданих експерту даних повідомлення з Свалявської РЛ відомо, що громадянин ОСОБА_5 05 березня 2021 року о 23.00 год. звертався в приймальне відділення і у нього було виставлено діагноз: травма під час бійки, клінічно тверезий. Забій передпліч, гомілок, кистей. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, як такі що не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Відповідно до протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 06 березня 2023 року свідок ОСОБА_14 впізнав серед осіб пред'явлених для впізнання обвинуваченого ОСОБА_7 , як особу, яку 05 березня 2021 року підвозив до міста Стрий Львівської області.
Аналогічно, свідок ОСОБА_14 впізнав серед осіб пред'явлених для впізнання обвинуваченого ОСОБА_6 , як особу, яку 05 березня 2021 року підвозив до міста Стрий Львівської області, що підтверджується наданим суду протоколом пред'явлення для впізнання за фотознімками від 06 березня 2023 року .
Дослідженим судом протоколом огляду від 19 березня 2021 року підтверджується, що в ході особистого обшуку у ОСОБА_6 виявлено мобільний телефон марки «Sаmsung» сірого кольору, мобільний телефон марки «Тесnо» синього та зеленого відтінків, мобільний телефон марки «ZТЕ».
Встановлено, що ринкова вартість мобільного телефону марки «Тесnо» з врахуванням ознак зносу станом цін на 05 березня 2021 року становить 3432,67 гривень, мобільного телефону марки «Sаmsung» з врахуванням ознак зносу станом цін на 05 березня 2021 року становить 1030 гривень, що підтверджується дослідженим судом висновком експерта № СЕ-19/107-21/2604-ТВ від 29 березня 2021 року
Судом досліджено процесуальні рішення у даному провадженні, в тому числі й постанови про визначення групи прокурорів від 07 та 15 березня 2021 року, 15 квітня 2021 року, постанови про визначення групи слідчих від 06 березня 2021 року, 31 травня 2021 року, постанову про об'єднання кримінальних поводжень від 18 та 30 березня 2021 року, постанову про продовження строків досудового розслідування від 28 квітня 2021 року, постанови про визнання вилучених предметів речовими доказами від 07 березня 2021 року, 14 квітня 2021 року, ухвалу слідчого судді Свалявського районного суду від 30 березня 2021 року, про накладення арешту на вилучені речі. Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
Надані стороною обвинувачення письмові докази, протоколи допиту потерпілого на стадії досудового розслідування від 06 березня 2021 року, 12 квітня 2021 року, заяви потерпілого (пояснення) від 05 березня 2021 року, 06 березня 2021 року, на підтвердження факту доведеності вини обвинувачених у вчиненні розбійного нападу, суд визнає неналежними доказами з урахуванням вимог статті 23 КПК України.
Колегія суддів вважає, що, всупереч доводам апеляційної скарги ОСОБА_6 , зазначені докази були ретельно проаналізовані судом першої інстанції з точки зору їх належності та допустимості, і правомірно визнані судом такими, що зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального закону, вони є допустимими та такими, що їх сукупність безпосередньо вказує на вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, які інкриміновані йому стороною обвинувачення.
Колегією суддів установлено, що суд у вироку, обґрунтовано зазначив обставини якими спростовуються вказані доводи, та вірно вказав, що ОСОБА_6 не наведено переконливих доводів щодо недопустимості доказів через допущення істотних порушень, які призвели до порушення прав безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_6 під час досудового розслідування стороною.
Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав сумніватися в достовірності цих доказів та показань потерпілих, свідків. Вони є логічними, послідовними і узгодженими як між собою, так і з іншими письмовими доказами у провадженні.
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинувачених у зазначеному злочині.
Надаючи оцінку цим доказам у сукупності апеляційний суд вважає їх належними та допустимими для доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України, та не вбачає підстав визнати наведені у вироку висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннь, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України, на думку апеляційного суду прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини («Яллох проти Німеччини» від 11 липня 2006 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Веренцов проти України» від 11 липня 2013 року), та підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого за обставин, викладених у скарзі, не має.
Суд у вироку навів докази по обвинуваченню ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України, та дав аналіз цим доказам після їх дослідження, тому немає підстав вважати, що по справі допущена суттєва неповнота кримінального і судового провадження, яка викликає необхідність скасування вироку.
Не встановлено й істотних порушень кримінального процесуального закону, які б призводили до скасування вироку, при порушенні вказаного кримінального провадження, його розслідуванні та під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена однобічність та неповнота судового розгляду, які викликають необхідність скасування вироку, на чому наполягає в своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого.
Щодо призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує наступне.
При призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції у повній мірі врахував характер та тяжкість вчинених ними злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочинів, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, його особу.
Враховуючи встановлене та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченим ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років 1 місяців позбавлення волі таОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі у повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання у повній мірі відповідає вимогам закону, і таке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування вироку суду та постановлення нового, а тому подані апеляційні скарги є необгрунтованими, а покарання судом першої інстанції призначене без порушень кримінального та кримінального процесуального закону.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора Свалявського відділу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 2 статті 200 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді