490/5207/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5207/25
1 - кп/490/1444/2025
07 серпня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025150000000414 від 29.05.2025р., за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньо освітою, раніше не судимий, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , який проходить військову службу за загальною мобілізацією на посаді номера обслуги протитанкового відділення взводу прикриття важливих державних об'єктів 3 стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об'єктів) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «солдат», УБД, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
Відповідно до ч. 1 розділу 1 Закону України про «Національну гвардію України» визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих, або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
При цьому ОСОБА_3 на виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року та у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 28.02.2022р. призваний на військову службу за мобілізацією на період воєнного стану ІНФОРМАЦІЯ_2 та відправлений на військову службу до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ (по стройовій частині) № 46 від 28.02.2022р. ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та поставлено на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 НГУ № 63 о/с від 21.05.2025р. ОСОБА_3 призначено на посаду номера обслуги протитанкового відділення взводу прикриття важливих державних об'єктів 3 стрілецького батальйону (з охорони важливих державних об'єктів) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відтак, з 28.02.2022р., тобто з моменту зарахування ОСОБА_3 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби у військовому формуванні з правоохоронними функціями.
Надалі, не пізніше 21.05.2025р. ОСОБА_3 , діючи умисно, всупереч пункту 1 додатку № 1 пункту а) додатку № 2 до Постанови Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», пункту 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та пункту 2 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, маючи умисел направлений на незаконне придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно придбав один корпус оборонної осколкової ручної гранати «Ф-1» з частковим маркуванням «2-53т» промислового виготовлення та підривач типу «УЗРГМ» з маркуванням «05-78 UZRGM 354» промислового виготовлення, які при конструктивному поєднанні утворюють вибуховий пристрій промислового виготовлення військового призначення оборонну осколкову ручну гранату «Ф-1», яка відноситься до бойових припасів основного призначення та придатна до вибуху.
Разом з цим, не пізніше 21.05.2025р. ОСОБА_3 , діючи умисно, в порушення вищевказаного законодавства, маючи умисел направлений на незаконне придбання, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно придбав шістдесят патронів калібру 5,45-мм, які є боєприпасами - військовими патронами та придатні для стрільби.
У подальшому, з метою незаконного поводження з бойовими припасами, ОСОБА_3 не пізніше 21.05.2025р., без передбаченого законом дозволу переніс вказані бойові припаси для подальшого зберігання за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому свідомо знаючи, що предмети, які він зберігає є бойовими припасами, на право зберігання яких необхідний передбачений законом дозвіл, тим самим став зберігати їх за місцем свого мешкання без передбаченого законом дозволу.
Так, 21.05.2025р. під час проведення обшуку домоволодіння за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: один корпус оборонної осколкової ручної гранати «Ф-1» з частковим маркуванням «2-53т», підривач типу «УЗРГМ» з маркуванням «05-78 UZRGM 354», шістдесят патронів калібру 5,45-мм, які ОСОБА_3 раніше незаконно придбав, переніс та усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров'я людей від негативного впливу руйнуючого характеру бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, без мети збуту, зберігав за місцем свого мешкання без передбаченого законом дозволу.
Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як незаконне придбання, зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
28.06.2025р. між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 12025150000000414 від 29.05.2025р.
Згідно з угодою, ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні зазначеного діяння, зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяв у розслідуванні кримінального провадження щодо нього, щиро розкаявся у вчиненому і визнав свою вину, надаючи визнавальні покази. Протиправними діями ОСОБА_3 не спричинено тяжких наслідків та не заподіяно матеріальної шкоди.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди, ОСОБА_3 буде призначене покарання за ч. 1 ст. 263 КК України, у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_4 просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, передбачено покаряння у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, віднесений до категорії тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише суспільним інтересам, а отже угода про визнання винуватості може бути укладена.
Частиною 7 ст. 474 КПК України, встановлено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали суд прийшов до віисновку, що: 1) умови угоди відповідають вимогам цього Кодексу та/або закону, діям обвинуваченого надана належна оцінка та правильна правова кваліфікація кримінального правопорушення; 2) умови угоди відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) укладення угоди було добровільним, що підтвердили всі учасники в судовому засіданні; 5) обвинувачений запевнив суд про можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений в присутності захисника, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 4 ст. 474 КПК України, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства, тож зазначена угода може бути затвердженню судом.
Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання, а тому істотно знижують ступінь тяжкості злочину, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Приписами ст. 472 КПК України, встановлено, що в угоді про визнання винуватості крім іншого зазначаються узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Таким чином, законодавцем надано право сторонам угоди самостійно визначатись з мірою покарання з врахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суспільної небезпеки, суспільного інтересу та інш.
У Постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 638/15818/14-к зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок здійснення кримінального провадження (ст. 1 КПК України), а статті 468 - 476 цього Кодексу регулюють особливості кримінального провадження на підставі угод. Разом із тим, кримінальне процесуальне законодавство не визначає матеріально-правових підстав призначення кримінального покарання чи звільнення від нього чи від його відбування (ці питання регулюються законом про кримінальну відповідальність).
Згідно з положеннями ст. 471 і ст. 472 КПК України, зміст угоди про примирення та угоди про визнання винуватості включає узгоджене сторонами покарання та згоду підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням. Ця умова угоди відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України зобов'язує суд призначити узгоджене сторонами покарання, якщо він дійде висновку про можливість затвердження угоди. Разом із тим, ні положення статей 471, 472 КПК України, ні зміст самої угоди про примирення чи визнання винуватості не можуть тлумачитись як такі, що визначають певну особливу матеріально-правову природу призначеного на підставі угоди покарання, що відрізняється від аналогічного покарання, призначеного судом при здійсненні кримінального провадження в загальному порядку (без угоди).
Положення статей 471 і 472 КПК України, стосовно того, що зміст угоди про примирення та угоди про визнання винуватості включає узгоджене сторонами покарання та згоду підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, не можуть тлумачитись як такі, що визначають умовою відповідної угоди ще й обов'язок підозрюваного, обвинуваченого відбути узгоджене покарання у визначеному сторонами розмірі.
Умова угоди щодо узгодженої міри покарання породжує обов'язок для суду при затвердженні відповідної угоди призначити саме це покарання, а тому цю умову слід вважати реалізованою в момент ухвалення судом вироку, яким призначено визначене угодою покарання.
За таких обставин, ураховуючи зазначену вище позицію Верховного Суду, суд не вбачає підстав не призначити обвинуваченому покарання, узгоджене сторонами угоди.
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_3 кваліфіковані правильно, покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз: висновок експерта № СЕ-19/115-25/9291-ВТХ від 12.06.2025р. у сумі 7131 грн. 20 коп.; висновок експерта № СЕ-19/115-25/9468-БЛ від 12.06.2025р. у сумі 2228 грн. 50 коп.
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.05.2025р. відносно ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави в сумі 90 840 гривень, який було внесено на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області та ОСОБА_3 звільнено з - під варти.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. 314, ч. 1 ст. 369, ч .2 ст. 373, ст. ст. 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 28.06.2025р. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025150000000414 від 29.05.2025р., укладену між прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 /одного/ року 6 /шести/ місяців з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Захід забезпечення кримінального провадження до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді застави.
Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внесену за ОСОБА_3 , згідно квитанції № 184568643 від 27.05.2025р. по ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва, справа № 490/3550/25- повернути ОСОБА_7 .
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертиз: висновок експерта № СЕ-19/115-25/9291-ВТХ від 12.06.2025р. у сумі 7131 грн. 20 коп. (сім тисяч сто тридцять одна гривня) 20 коп.; висновок експерта № СЕ-19/115-25/9468-БЛ від 12.06.2025р. у сумі 2228 грн. 50 коп. (дві тисячі двісті двадцять вісім гривень) 50 коп.
Речові докази по справі: один корпус оборонної осколкової ручної гранати «Ф-1» з частковим маркуванням «2-53т», підривач типу «УЗРГМ» з маркуванням «05-78 UZRGM 354», шістдесят патронів калібру 5,45-мм - передати на потреби Збройних сил України.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий ОСОБА_1