490/5935/25
нп 1-кс/490/3153/2025
07.08.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5935/25
07 серпня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі зхисника ОСОБА_3 , розглянувши скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР,-
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській областіщодо невнесення відомостей до ЄРДР за його заявою від 26.06.2025.
Зазначає, що ОСОБА_4 подав до ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській областізаяву про внесення відомостей до ЄРДР за статтями 358 (підроблення документів), 376 (втручання у діяльність судових органів), ст.384 (введення в оману суду) КК України.
Вважає, що здійснення ОСОБА_5 дій, а саме подання підроблених документів до Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/274/25, є формою впливу на діяльність суду з метою спотворення дійсної картини обставин справи.
Використання фальшивих та підроблених документів: «Висновок амбулаторного огляду спеціалістом від 26.12.2023 р.», «Довідка про спільне проживання від 15.02.2023 р.», «Звіт про реєстрацію від 29.05.2025 р.» мало на меті отримання вигідного для ОСОБА_5 рішення суду, що повинно розцінюватися як втручання в правосуддя.
Більш того, ОСОБА_5 незаконно використала в іншій юрисдикції (в Іспанії) судове рішення по справі №490/274/25 «Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2025», яке ще не набрало законної сили в Україні, для впливу на розгляд справи про місце проживання дитини в суді Іспанії.
Зазначає, що за поданою представником адвокатом ОСОБА_3 апеляційною скаргою до Миколаївського апеляційного суду на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2025, наразі відкрито апеляційне провадження, що також додатково підтверджує факт незаконного зі сторони ОСОБА_5 використання судового рішення, яке ще не вступило в силу в Україні в іншому процесі з метою вплинути на розгляд справи в Іспанії.
Вважає, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, оскільки остання навмисно та цілеспрямовано надає до суду підроблені документи з метою вирішення справ на свою користь.
Скаржник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлялася належним чином.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засідання подану скаргу підтримала. Не заперечувала, що малолітній ОСОБА_6 навчається та проживає в Іспанії та на даний час в провадженні суду Королівства Іспанії розглядається питання приватноправових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Представник ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській областів судове засідання не з'явився, надав матеріали провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали скарги та провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. В свою чергу КК України визначає вичерпний перелік суспільно небезпечних діянь, які є злочинами та характеризує, у чому саме полягає об'єктивна та суб'єктивна його сторона, кваліфікуючі ознаки та інше.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, - вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування.
Аналіз положень статей 214, 303 КПК України, свідчить про те, що предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні та вказана заява чи повідомлення повинна містити достатні дані про наявність ознак кримінально-караного діяння.
Як вбачається зі скарги, ОСОБА_4 подав до ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській областізаяву про внесення відомостей до ЄРДР за статтями 358 (підроблення документів), 376 (втручання у діяльність судових органів), ст.384 (введення в оману суду) КК України.
Вважає, що здійснення ОСОБА_5 дій, а саме подання підроблених документів до Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/274/25, є формою впливу на діяльність суду з метою спотворення дійсної картини обставин справи.
Використання фальшивих та підроблених документів: «Висновок амбулаторного огляду спеціалістом від 26.12.2023 р.», «Довідка про спільне проживання від 15.02.2023 р.», «Звіт про реєстрацію від 29.05.2025 р.» мало на меті отримання вигідного для ОСОБА_5 рішення суду, що повинно розцінюватися як втручання в правосуддя.
Більш того, ОСОБА_5 незаконно використала в іншій юрисдикції (в Іспанії) судове рішення по справі №490/274/25 «Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2025», яке ще не набрало законної сили в Україні, для впливу на розгляд справи про місце проживання дитини в суді Іспанії.
Зазначає, що за поданою представником адвокатом ОСОБА_3 апеляційною скаргою до Миколаївського апеляційного суду на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2025, наразі відкрито апеляційне провадження, що також додатково підтверджує факт незаконного зі сторони ОСОБА_5 використання судового рішення, яке ще не вступило в силу в Україні в іншому процесі з метою вплинути на розгляд справи в Іспанії.
Вважає, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, оскільки остання навмисно та цілеспрямовано надає до суду підроблені документи з метою вирішення справ на свою користь.
Разом з тим, у поданій скарзі не зазначено об'єктивних даних та обставин, які б свідчили про бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області.
Навпаки, з відповіді начальника ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 від 30.06.2025 слідує, що після ретельної перевірки скарги ОСОБА_4 було прийнято рішення про розгляд звернення згідно Закону України «Про звернення громадян», оскільки відсутні дані, які б вказували на наявність кримінального правопорушення.
Слідчий суддя погоджується з вказаним вище висновком та вважає безпідставним внесення відомостей до ЄРДР, оскільки між стронами існують цивільні правовідносини, які вирішуються на підставі досліджених доказів уповноваженим судом.
Так, постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2025 року (провадження №22-ц/812/1200/25) апеляціну скаргу ОСОБА_4 , подану його представником - адвокатом ОСОБА_3 , залишено без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2025 - без змін.
При постановленні вказаного рішення, колегією суддів були дослідженні, в тому числі й обставини, вказані у заяві (скарзі) щодо недопустимості наданих доказів під час судового провадження Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/274/25.
Так апеляційним судом зазначено, що судом першої інстанції встановлено, що малолітній ОСОБА_6 народився та весь час проживає в АДРЕСА_1 , що з урахуванням обставин встановлених судом, є звичайним місцем проживання дитини. Батьки малолітнього ОСОБА_8 постійно проживають в Іспанії.
Апеляцйним судом встановлено та не заперечується сторонами, що малолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та проживає на території Королівство Іспанія.
Також зазначено, що на момент відкриття провадження у справі, ОСОБА_4 має тимчасовий дозвіл на проживання на території вказаної держави з правом на роботу з 03 лютого 2021 року по 11 грудня 2025 року. Відповідачка ОСОБА_5 також має дозвіл на проживання на території вказаної держави з 12 квітня 2021 року по 11 грудня 2025 року. Згідно відомостей про проживання, початкову посвідку на проживання на території Королівство Іспанія ОСОБА_9 отримала 03 квітня 2019 року.
Ураховуючи неведені норми Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, Конвенції про права дитини, Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 497 ЦПК України, вимоги про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підсудні національним судам України.
Крім того, в суді з питань насильства стосовно жінок № 1 міста Марбелья, Королівство Іспанія, ухвалою від 24 червня 2024 року відкрито провадження 48/2024 про розірвання шлюбу в судовому порядку, за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , в якому вирішуються питання приватноправових відносин подружжя, в тому числі й зобов'язань утримання малолітньої дитини (т. 1 а.с. 182).
Зазначені обставини представники сторін підтвердили в судовому засіданні апеляційного суду. Зокрема, представниця позивача надала суду апеляційну скаргу ОСОБА_12 до суду провінції Малага на ухвалу суду м. Марбелья у проваджені 48/2024, якою постановлено не призупиняти/не закривати дане провадження в частині батьківських заходів щодо дитини.
Отже, наявність в іспанському суді провадження за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , в якому вирішуються, в тому числі й питання батьківських заходів щодо дитини ОСОБА_8 , є самостійною обставиною, яка перешкоджає розглядати справу в судах України.
Доводи апеляційної скарги, в яких заявник ставить під сумніви надані відповідачкою докази проживання в Іспанії, а також, що малолітній ОСОБА_6 періодично проживав на території України до повномасштабного вторгнення рф на територію України, колегія суддів вважає неспроможними, та таким, що не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, з наведених вище підстав.
За такого, основний висновок місцевого суду про непідсудність справи, в частині позовних вимог ОСОБА_4 про визначення місця проживання малолітнього сина, національним судам, відповідає вимогам закону, а тому Центральний районний суд м. Миколаєва обґрунтовано закрив провадження у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
При цьому слідчий суддя наголошує, що у випадку незгоди з постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.06.2025 року, скаржник має право оскаржити вказане рішення в Верховному Суді.
Таким чином, подана скарга (заява) зводиться по сутті до незгоди з прийнятим рішенням та переоцінки доказів, які були об'єктом дослідження в судовому провадженні.
Слід зазначити, що положення статті 214 КПК України перебуває у взаємозв'язку з ч.1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпеченого діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Генеральною Прокуратурою України.
Згідно п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п.1 глави 2 розділу I цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що на переконання слідчого судді узгоджується з вимогами п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції, - «про наявність письмових заяв про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, що надійшли до чергової частини органу поліції, та повідомлень, що надійшли усно, у яких наявні відомості, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, після реєстрації в журналі ЄО уповноважений працівник чергової частини доповідає начальникові слідчого підрозділу для внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформує начальника органу поліції.
Про заяви і повідомлення, які надійшли до чергової частини органу поліції і в яких відсутні відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації в журналі ЄО доповідається уповноваженим працівником чергової частини начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У разі встановлення начальником органу поліції в заяві (повідомленні) відомостей, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, він за своєю резолюцією (не пізніше однієї доби з часу реєстрації заяви в журналі ЄО) повертає її (його) до чергової частини для негайної передачі начальнику слідчого підрозділу».
Відтак, не будь-яка заява є підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а лише та заява, яка містить фактичні дані, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення. Всі інші заяви після їх надходження підлягають розгляду згідно із Законом, яким не є Закон про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об'єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об'єктивними і суб'єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).
Слідчий суддя звертає увагу, що норми чинного КПК України не передбачають жодної гарантії для захисту своїх прав особою, щодо якої кримінальне провадження може бути розпочате безпідставно.
Наявність в чинному КПК України спрощеного порядку прийняття та реєстрації всіх без винятку заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення (дійсних чи надуманих) може зробити можливим внесення будь-якої інформації до ЄРДР і відкриття, іноді безпідставного, кримінального провадження.
У пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 зазначено, що у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином слідчий суддя вважає, що уповноважені особи ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області, отримавши скаргу дотрималися вимог чинного законодавства України, перевірили її та надали обґрунтовану відповідь, тому в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись вимогами статей 214, 303, 306, 307, 372 КПК України, -
В задоволенні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області щодо невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДРза заявою ОСОБА_4 від 26.06.2025 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1