05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/39/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 (суддя Буракова А. М.)
і постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (головуючий суддя Лакіза В. В., судді Білоусова Я. О., Здоровко Л. М.)
у справі № 922/39/22
за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області
до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвекс АІА", 4) ОСОБА_1 і 5) ОСОБА_2
про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування державних реєстрацій, припинення права власності та витребування майна,
(у судовому засіданні взяв участь прокурор - Цимбалістий Т. О.)
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (далі - Відповідач-1, Рада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Відповідач-2, Управління), Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвекс АІА" (далі - Відповідач-3, Товариство), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-4, ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (далі - Відповідачка-5, ОСОБА_2 ), в якій просив суд:
- визнати незаконним та скасувати п.4 додатку до рішення 14 Ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17 (вимога №1);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.02.2018 №5553-В-С, укладений між територіальною громадою м. Харкова в особі Ради, від імені якої діяло Управління, і Товариством, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І. В. (реєстровий №23) (вимога №2);
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію виправлення права власності (щодо зміни нумерації та площі приміщень) ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1399747663101, проведену 30.04.2020 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. (реєстровий №923), а також технічного паспорта від 17.03.2020 та довідки від 30.03.2020, виданих ТОВ "ЮК "Калина" (вимога №3);
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1399747663101, зареєстрованого на підставі договору дарування від 18.05.2021, посвідченого під реєстровим №1046 приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. (номер запису про право власності: 42004950) (вимога №4);
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію виправлення права власності (щодо зміни нумерації та площі приміщень) ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1400854963101, проведену 22.04.2020 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. (реєстровий №923), а також технічного паспорта від 17.03.2020 та довідки від 30.03.2020, виданих ТОВ "ЮК "Калина" (вимога №5);
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1400854963101, зареєстрованого на підставі договору дарування від 18.05.2021, посвідченого під реєстровим №1046 приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. (номер запису про право власності: 42004941) (вимога №6);
- припинити право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1399747663101 (номер запису про право власності: 42004950), а також на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1400854963101 (номер запису про право власності: 42004941) (вимога №7);
- витребувати у ОСОБА_2 на користь Харківської міської об'єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення з реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна 1399747663101 (підвалу №2, 3 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 39,1 кв.м, по АДРЕСА_1 ) та 1400854963101 (підвалу №1 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 32 кв.м, по АДРЕСА_1 ), які є предметом договору купівлі-продажу від 07.02.2018 №5553-В-С, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І. В. (реєстровий №23) (вимога №8).
2. В обґрунтування позову Прокурор зазначав, що відповідне рішення Ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.
Короткий зміст судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.
3.1. Місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази подання Товариством до відповідного органу приватизації підтверджувальних документів про здійснені ним поліпшення. Крім того, станом на момент укладення договору оренди - 05.08.2016 ринкова вартість орендованого об'єкта нерухомого майна без ПДВ складала 109 500,00 грн, а станом на момент приватизації 79 800,00 грн без ПДВ.
3.2. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що Рада та орган приватизації незаконно обрали спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв'язку із чим відповідне рішення Ради є незаконним та підлягає скасуванню, а спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним.
3.3. Місцевий господарський суд зазначив, що розпорядження Радою майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, у зв'язку із чим дійшов висновку про те, що спірні нежитлові приміщення, право власності на які на підставі договорів купівлі-продажу було зареєстроване спочатку за Відповідачем-3, а в подальшому за Відповідачем-4, підлягають поверненню територіальній громаді міста Харкова.
3.4. Разом з тим, суд наголосив, що Відповідачами у справі було заявлено про застосування позовної давності. Суд встановив, що прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з відповідною позовною заявою лише в грудні 2021 року, тобто після спливу позовної давності. Звідси, визнавши доведеним факт пропуску Прокурором позовної давності на подання позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 залишено без змін.
4.1. Апеляційний суд погодився із установленими судом першої інстанції обставинами ненаданням Товариством доказів здійснення будь-яких поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкта нерухомого майна у нього в оренді, а саме з 05.08.2016 по 31.10.2016, тобто по день подачі ним заяви до Ради для викупу.
4.2. За наведеного апеляційний суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що Рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем - Товариством здійснювалися поліпшення орендованого приміщення у визначеному законом порядку до звернення із заявою до органу приватизації про викуп майна, а обраний спосіб приватизації шляхом викупу за відсутності доказів здійснення поліпшень суперечить інтересам територіальної громади.
4.3. У той же час, врахувавши, що на час звернення Прокурора з позовом спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2018, передано Товариством ОСОБА_3 та, в подальшому, за договором дарування від 18.05.2021 фізичній особі ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог №№ 1-7 необхідно відмовити саме з мотивів неефективності обраного Прокурором способу захисту прав територіальної громади м. Харкова, а не у зв'язку із застосуванням наслідків спливу позовної давності за заявами Ради та Управління, чим помилково суд першої інстанції мотивував оскаржуване рішення.
4.4. Апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимог про витребування майна з підстав пропуску позовної давності, встановивши, що за встановлених обставин моменту обізнаності Прокурором про стверджувані в позові порушення, позовна давність не була пропущена з урахуванням пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.5. Суд апеляційної інстанції, разом з тим, вказав на те що Прокурор не довів, а суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які свідчать про недобросовісність Відповідачів №№4-5 під час набуття спірного нерухомого майна, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні вимоги про витребування майна з підстав її необґрунтованості.
Касаційна скарга
5. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати в частині вимог №№1-6, 8, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
6. Прокурор посилається на неправильне застосування судами статей 19, 57 Конституції України, статей 4, 6, 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та неврахування правових висновків, викладених в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 504/2797/16-а (питання віднесення рішень органу місцевого самоврядування до нормативно-правових актів) та постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, від 15.03.2017 у справі № 916/2130/15 (питання реалізації органом місцевого самоврядування права власності від імені територіальної громади виключно у спосіб, передбачений законом).
7. Зазначає також, що оскаржувані рішення прийняті судами з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального (статті 11, 13, 14, 53, 73, 76-79, 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) та матеріального права (статті 387, 388 ЦК України), неповним з'ясуванням судом обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
8. Окрім того, Прокурор у касаційній скарзі посилається / частково цитує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, від 17.09.2024 у справі № 922/3960/19, від 16.10.2024 у справі № 922/3944/19, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20), від 27.10.2021 у справі № 545/1883/20, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18, від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.
Відзив
9. Відзиви від інших учасників спору на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій
10. На підставі договору оренди від 05.08.2016 №5088, укладеного між Управлінням і Товариством, у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу №1-:-3 загальною площею 71,1 кв.м в нежитловій будівлі літ."Б-2" по АДРЕСА_1.
11. Відповідно до п. 3.1 договору оренди вартість об'єкту оренди складала 109 500,00 грн без ПДВ.
12. Згідно з п. 5.2 договору оренди орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування окремих входів у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого згідно з діючим законодавством.
13. Пунктом 5.6 договору оренди передбачено право орендаря, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, на переважне право перед іншими особами на його викуп.
14. Відповідно до п.10.1 договору оренди строк його дії з 05.08.2016 до 05.07.2019.
15. У подальшому Товариство звернулося із заявою від 31.10.2016 до Управління (вх. №19271), в якій просило дозволити приватизацію вказаних нежитлових приміщень. При цьому до вказаної заяви не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.
16. На підставі вказаного звернення Рада прийняла відповідне рішення (п.4 додатку до рішення 14 сесії Ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17), яким включила спірні нежитлові приміщення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу.
17. На виконання вказаного рішення Товариство звернулося до Управління із заявою про приватизацію шляхом викупу від 31.10.2017 №3533.
18. Відповідно до наявного в матеріалах приватизаційної справи звіту про оцінку нежитлових приміщень підвалу № 1-:-3 загальною площею 71,1 кв.м, в нежитловому будинку по АДРЕСА_2 , складеного 10.11.2017 суб'єктом оціночної діяльності ФОП Буйницьким М. В. та затвердженого 04.12.2017 начальником Управління, ринкова вартість згаданих приміщень станом на 31.10.2017 склала 79 800,00 грн (без ПДВ).
19. 07.02.2018 між Товариством і територіальною громадою м.Харкова в особі Ради, від імені якої діяло Управління, укладено договір купівлі-продажу №5553-В-С, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Тихоновою І.В. (реєстровий №23).
20. За умовами вказаного договору Товариство приватизувало за 79 800,00 грн без ПДВ (разом з ПДВ за 95 760,00 грн):
- нежитлові приміщення підвалу № 2, 3 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 39,1 кв.м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1399747663101);
- нежитлове приміщення підвалу №1 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 32 кв.м, по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1400854963101).
21. Після цього, на підставі згаданого договору, а також акта прийому-передачі нерухомого майна від 14.03.2018, приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. 17.04.2018 та 02.05.2018 проведено за Товариством державну реєстрацію права власності на спірні нежитлові приміщення з вищевказаними реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна (номери записів про право власності відповідно: 25793605 та 26007639).
22. У подальшому між Товариством та ОСОБА_1 укладеного договір купівлі-продажу від 07.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. (реєстровий №923), предметом якого визначено вищевказані нежитлові приміщення підвалу №2, 3 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 39,1 кв.м, та нежитлове приміщення підвалу №1 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 32 кв.м, по АДРЕСА_1 . У цей же день м проведено за ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на вказані об'єкти нерухомого майна.
23. Окрім цього, щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1399747663101 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. 30.04.2020 проведено державну реєстрацію виправлення права власності на підставі доданих технічного паспорта та довідки ТОВ "ЮК "Калина" від 17.03.2020, за змістом яких, у зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася, зокрема, загальна площа та нумерація приміщень підвалу з №1, 2, 3, загальною площею 71,1 кв.м на №1-:-12, загальною площею 82,8 кв.м. Зміна відбулась за рахунок демонтування та влаштування перегородок без порушення капітальних, несучих стін, несучих конструкцій. З урахуванням проведеної державної реєстрації вищевказаних виправлень, нежитлові приміщення підвалу №2, 3, загальною площею 39,1 кв.м, в нежитловій будівлі літ."Б-2" змінено на нежитлові приміщення підвалу №7-:-12, загальною площею 43 кв.м, в нежитловій будівлі літ."Б-2".
24. Одночасно, щодо об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1400854963101 приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С. Д. 22.04.2020 проведено державну реєстрацію виправлення права власності на підставі доданих технічного паспорта та довідки ТОВ "ЮК "Калина" від 17.03.2020, за змістом яких, у зв'язку з уточненням при поточній інвентаризації змінилася, зокрема, загальна площа та нумерація приміщень підвалу з №1, 2, 3, загальною площею 71,1 кв.м на №1-:-12, загальною площею 82,8 кв.м. Зміна відбулась за рахунок демонтування та влаштування перегородок без порушення капітальних, несучих стін, несучих конструкцій. З урахуванням проведеної державної реєстрації вищевказаних виправлень, нежитлові приміщення підвалу №1, загальною площею 32 кв.м, в нежитловій будівлі літ."Б-2" змінено на нежитлові приміщення підвалу №1-:-6, загальною площею 39,8 кв.м, в нежитловій будівлі літ."Б-2".
25. У свою чергу, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування від 18.05.2021, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І. (реєстровий №1046), предметом якого визначено вищевказані нежитлові приміщення з реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна 1400854963101 та 1399747663101.
26. У цей же день за ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності на вказані об'єкти нерухомого майна (номери записів про право власності відповідно: 42004991 та 42004950).
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
27. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
28. Предметом судового розгляду у цій справі є, зокрема, вимога Прокурора про визнання незаконним та скасування п.4 додатку до рішення 14 Ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 в частині відчуження Товариству об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова: нежитлових приміщень підвалу № 1-:-3 загальною площею 71,1 кв.м, в нежитловому будинку по АДРЕСА_1.
29. Обґрунтовуючи свою позицію, Прокурор стверджує, що спірним рішенням Ради порушується право власності територіальної громади м. Харкова на спірний об'єкт нерухомості, тому належним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду з позовом про скасування такого рішення органу місцевого самоврядування.
30. При касаційному розгляді справи № 922/39/22 Суд вважає за необхідне врахувати висновки палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведені в постанові, ухваленій після подання Прокурором касаційної скарги, від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19 (до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі), що згідно із частиною 4 статті 300 ГПК України є підставою для виходу за межі викладених у зазначеній скарзі доводів.
31. Так, у наведеній постанові наведено, зокрема, такий висновок: "… згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а його скасування не дасть змоги позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою.
За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, якщо рішення органу державної влади, місцевого самоврядування виконане, вимога про визнання такого рішення недійсним не відповідає належному способу захисту, бо її задоволення не приводить до відновлення прав позивача. При цьому, якщо таке рішення не відповідає закону, воно не створює тих наслідків, на які спрямоване. Тому немає потреби оскаржувати таке рішення - позивач може обґрунтовувати свої вимоги, зокрема, незаконністю такого рішення".
32. З таких міркувань та з огляду на те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вже виконане на час звернення Прокурора з позовом до суду шляхом укладення договору купівлі-продажу 07.02.2018 №5553-В-С, визнання зазначеного рішення недійсним не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення цього договору та повернення набутого за ним або відшкодування шкоди (за наявності підстав).
33. Вказане свідчить про правомірність висновків суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення через неефективність обраного Прокурором способу захисту прав та, відповідно, спростовує протилежні доводи касаційної скарги останнього.
34. У той же час, суди попередніх інстанцій встановили і скаржник цього не оскаржує, що п.4 додатку до рішення 14 Ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17 в частинні відчуження спірних об'єктів комунальної власності з огляду на те, що під час процедури викупу сторонами було допущено порушення вимог закону, зокрема, статей 11 та 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України і при укладенні договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.
35. За висновками судів попередніх інстанцій, Рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, з огляду на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що орендарем здійснювалися будь-які невід'ємні поліпшення орендованого ним приміщення за договором оренди від 05.08.2016 №5088. Обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави і територіальної громади.
36. Наведені висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19.
37. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв'язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.
38. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово виснувала про те, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 Цивільного кодексу України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34). При цьому в пункті 49 постанови від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 Велика Палата Верховного Суду акцентувала, що позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване.
39. Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16 (пункт 46), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (пункт 52) та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 922/3013/19, від 02.07.2024 у справі № 906/283/22, від 01.08.2024 у справі № 910/5740/21, від 13.08.2024 у справі № 675/401/20, в яких зокрема зазначено, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
40. Наведене, у свою чергу, виключає необхідність визнання недійсним у судовому порядку й оспорюваного договору купівлі-продажу, укладеного в процесі приватизації спірного нерухомого майна, а також визнання незаконною та скасування рішень про державну реєстрацію прав, на чому правильно було наголошено апеляційним судом під час вирішення спору в справі.
41. Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148).
42. Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
43. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, ЦК України).
44. Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
45. У цивільному законодавстві під віндикаційним позовом слід розуміти вимогу про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою такого позову є повернення об'єкта права власності у володіння власника. Ознаками віндикаційного позову є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ перебуває в чужому володінні незаконно.
46. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21 у подібних правовідносинах.
47. Отже, саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, на яку посилається скаржник).
48. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду є необґрунтованими. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що за встановлених у справі обставин та з урахуванням мети позову вимоги Прокурора про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.02.2018 №5553-В-С, а також про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності за Відповідачами на об'єкт нерухомого майна є неефективними способами захисту, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, на які, зокрема, посилається скаржник.
49. Як стверджує скаржник у касаційній скарзі, здійснення Радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. При цьому Прокурор зазначає, що в постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 23.11.2016 у справі № 916/2144/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15 сформульовано висновок про те, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
50. Так, у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16, на яку посилається скаржник, Суд зазначив таке:
"У постанові Вищого господарського суду України від 16.10. 2014 у справі № 916/2545/13 колегія дійшла висновку про укладені між сторонами договори дарування і купівлі-продажу удаваними договорами і визнала їх недійсними. Водночас суд встановив вихід Одеської міськради за межі визначених законом повноважень, з огляду на що скасував пункт 13 рішення Одеської міськради від 14 квітня 2010 року № 5649-V.
Таким чином, здійснення Одеською міськрадою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади".
51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, на яку посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий висновок:
"6.9. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно)".
52. У постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, на яку посилається скаржник, Верховний Суд дійшов такого висновку:
"Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі".
У постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, на яку посилається скаржник, Верховний Суд виснував, що "право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна".
53. Колегія суддів, розглянувши наведені доводи скаржника, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, на які посилається скаржник, з огляду на таке.
54. Згідно із частиною 1 статтею 388 ЦК України у разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
55. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (частина 2 статті 388 ЦК України).
56. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21).
57. У постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, яка підлягає врахуванню як така, що прийнята після подання касаційної скарги, наведено, зокрема, такий правовий висновок:
"5.51. Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їх волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17).
5.52. Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20.
5.53. У випадку неналежного управління комунальним майном, розпорядження ним не за призначенням, відчуження його всупереч закону чи інтересам громади, право громади може бути захищене судом, у тому числі шляхом витребування такого майна власником (територіальною громадою) із застосуванням приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.
5.54. Водночас суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та не надали правової оцінки доводам Прокурора щодо вибуття спірного майна поза волею власника майна - територіальної громади м. Харкова. Прокурор зазначав, що здійснення Харківською міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Натомість суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги Прокурора про витребування спірного майна у ОСОБА_4 ".
58. Зважаючи на встановлені обставини порушення процедури приватизації спірного майна територіальної громади м. Харкова, вибуття такого майна поза її волею, а також реєстрацію спірних приміщень за ОСОБА_2 як останньою набувачкою за договором дарування, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади.
59. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу наведеного вище правозастосування не врахував та визнав необґрунтованою позовну вимогу про витребування майна, вказавши на неподання прокурором доказів недобросовісності Відповідачів №№ 4, 5.
60. У той же час, з урахуванням викладеного вище така відмова не узгоджується з наведеними вище висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від яких колегія суддів не вбачає підстав відступати.
61. Наведене також повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 08.07.2025 у справі № 922/482/22, від 22.07.2025 у справі № 922/1958/19 (частина 4 статті 300 ГПК України).
62. У той же час, як було зазначено вище, підставою для відмови судом першої інстанції в задоволенні вимоги про витребування майна слугував висновок про сплив позовної давності. Вказані висновки місцевого господарського суду належним чином спростовані судом апеляційної інстанції з посиланням на відповідні обставини справи, положення законодавства та не спростовані учасниками справи під час касаційного розгляду справи. Відповідне правозастосування і висновки суду апеляційної інстанції в цій частині також узгоджуються з висновками палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19.
63. За наведеного, враховуючи обрану скаржником підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а також положення частини 4 статті 300 ГПК України, Суд приходить до висновку, що доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими, а також ураховуючи викладене в пунктах 58, 60-62, цієї постанови, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна є необґрунтованими.
64. Решта доводів касаційної скарги Прокурора, а також згадані / частково процитовані ним у касаційній скарзі постанови Верховного Суду про які йдеться, зокрема в пункті 8 цієї постанови, з огляду на викладене вище у цій постанові, не мають вирішального значення для правильного вирішення спору, а тому Верховним Судом і не аналізуються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
66. Відповідно до частини 1 статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
67. Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника, а також з урахуванням положень частини 4 статті 300 ГПК України, вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - скасувати в частині вимоги про витребування майна та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цієї позовної вимоги. В решті рішення і постанову - залишити без змін.
Судові витрати
68. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 у справі № 922/39/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про витребування майна.
3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнити.
Витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської об'єднаної територіальної громади в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059243) нежитлові приміщення з реєстраційними номерами об'єктів нерухомого майна 1399747663101 (підвалу № 2, 3 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 39,1 кв.м, по АДРЕСА_1 ) та 1400854963101 (підвалу №1 в нежитловій будівлі літ."Б-2", загальною площею 32 кв.м, по АДРЕСА_1 ), які є предметом договору купівлі-продажу від 07.02.2018 №5553-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І. В. (реєстровий №23).
4. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 і рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 у справі № 922/39/22 залишити без змін.
5. Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору) - 2 270 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції, 3 405 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, 3 632 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
5. Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил