07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 915/993/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива"
про стягнення заборгованості в сумі 691 524,50 грн,
У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" (далі - Товариство, відповідач, скаржник) про стягнення неустойки та штрафу за порушення строків поставки товару за договором № 33-1729-Ф поставки зерна від 27.06.2024 в загальній сумі 691 524,50 грн, в т.ч. пені в сумі 20 353,00 грн, штрафу в сумі 661 171,50 грн та збитків в сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору № 33-1729-Ф поставки зерна від 27.06.2024, а саме, на порушення строків поставки замовленого товару, внаслідок чого Відповідачу була нарахована пеня на суму 20 353,00 грн та штраф в розмірі 30% від вартості непоставленого у строк товару на суму 661 171,50 грн. Також вказує, що внаслідок вказаних порушень позивачем понесені витрати по залученню підприємства для перевезення товару на суму 10 000,00 грн, що заявлені до стягнення в якості збитків.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025 позовні вимоги задоволено в частині стягнення неустойки в розмірі 34 16,94 грн, штрафу в розмірі 111 000,00 грн та витрат по сплаті судового збору в сумі 2 145,32 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що строк на виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки позивачу ріпаку на умовах поставки FCA (?франко-перевізник?) згідно правил Інкотермс 2010 є таким, що настав лише відносно партії у кількості 25,0 тонн, відносно поставки іншої кількості ріпаку у кількості 94,130 тонн такий строк не настав, з огляду на невиконання позивачем своїх зобов'язань, передбачених статтями В3, В7 умов поставки FCA та умов договору відносно подачі заявки на вказану кількість ріпаку і забезпечення перевізника для його поставки, таким чином, на думку суду, позивачем необґрунтовано застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування неустойки та пені на весь залишок непоставленого ріпаку у кількості 119,130 тонн, адже, у відповідача у спірний період нарахувань існувало прострочене зобов'язання з поставки саме ріпаку у кількості 25,0 тонн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025 змінено, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення у наступній редакції: ? Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Грейн" неустойку в розмірі 16 282,40 грн, штрафу в розмірі 528 937,20 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 10 222,88 грн»; в іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано обмежився лише аналізом заявки на завантаження позивача від 24.07.2024 щодо постачання 25,0 тонн ріпаку і направлення транспортного засобу під завантаження цієї кількості, хоча договір містить чітке зобов'язання постачальника поставити весь обсяг товару до 25.07.2024; з урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача щодо того, що строк поставки всього погодженого обсягу товару - 300 тонн ±10% - сплинув 25.07.2024; ураховуючи, що фактично відповідачем було поставлено 180,870 тонн ріпаку, судова колегія доходить висновку про порушення умов договору в частині строків і кількості товару в розмірі 119,130 тонн; оцінюючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, зокрема, порушення умов договору поставки в частині дотримання строків постачання товару, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, судова колегія вважає, що заявлені до стягнення штрафні санкції підлягають зменшенню на 20% та задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення неустойки в розмірі 16 282,40 грн та штрафу в розмірі 528 937,20 грн.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, 17.07.2025 (згідно з накладною кур'єрської служби) Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 (повний текст складений 27.06.2025) та рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025, в якій просить судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.
Оскільки предметом позову у цій справі є стягнення 691 524,50 грн, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), з урахуванням положень ГПК України касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 зазначеного Кодексу.
Скаржник у касаційній скарзі в якості підстав касаційного оскарження зазначає неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за виключним випадком, який передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду, що викладені в постановах: від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 10.12.2024 у справі №905/1734/23, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, проте не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду: від 12.06.2025 у справі №906/1062/24, від 12.06.2025 у справі №910/203/25, від 14.05.2025 у справі №910/6610/24, від 16.05.2025 у справі №910/11109/24, від 12.11.2024 у справі №910/7091/24.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов'язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №915/993/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтернатива" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.01.2025.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач