07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/992/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лоджистік Вендор?
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Енерго Продукт ЛТД?
до: 1) Визирської сільської ради Одеського району Одеської області;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лоджистік Вендор?
про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю ?Енерго Продукт ЛТД? (далі - ТОВ ?Енерго Продукт ЛТД?) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Визирської сільської ради Одеського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лоджистік Вендор? (далі - Товариство, скаржник), в якому просило суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Визирської сільської ради №1683/LXIV-VIII від 05.12.2024 Про передачу Товариству в оренду на 49 років земельну ділянку площею 7,4179 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, цільове призначення згідно з КВЦПЗ 12.02 для розміщення та експлуатації будівель і споруд морського транспорту із земель комунальної власності на території Визирської сільської ради Одеського району Одеської області;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 7,4179 га, кадастровий номер 5122780500:01:003:0013, від 10.12.2024, який укладено між Визирською сільською радою Одеського району Одеської області та Товариством;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77023359 від 05.02.2025 10:03:26, Калашнік Дмитро Сергійович, Виконавчий комітет Южненської міської ради Одеського району Одеської області, про право оренди земельної ділянки на підставі якого здійснено запис про інше речове право №58350629 від 29.01.2025 11:32:04 до Державного реєстру речових прав.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ ?Енерго Продукт ЛТД? посилається на те, що Визирською сільською радою було протиправно передано спірну земельну ділянку в оренду іншій юридичній особі Товариству.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №916/992/25, вирішено її розглядати за правилами загального позовного провадження.
14.04.2025 ТОВ ?Енерго Продукт ЛТД? звернулося до суду з клопотанням про об'єднання справ в одне провадження, в якому просило об'єднати справи №916/31/25 та №916/992/25 в одне провадження. В обґрунтування свого клопотання позивач посилався на те, що позовні вимоги у справі №916/992/25 та у справі №916/31/25 є пов'язаними між собою підставою виникнення (незаконна відмова Визирської сільської ради ТОВ Енерго Продукт ЛТД у поновленні договору оренди земельної ділянки) та поданими доказами, то є всі підстави, які передбачені статтею 173 ГПК України для об'єднання цих позовів для спільного розгляду в одному провадженні.
26.05.2025 Товариство звернулося до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі №916/992/25 до розгляду іншої справи №916/31/25. В обґрунтування свого клопотання посилалося на те, що наявність права на позов у ТОВ ?Енерго Продукт ЛТД? на оспорювання договору оренди, який був укладений між Визирською сільською радою та Товариством повністю залежить від підтвердження або спростування факту наявності у ТОВ ?Енерго Продукт Лтд? переважного права оренди земельної ділянки та перевірки законності рішень Визирської сільської ради про відмову в поновленні договору оренди з ТОВ ?Енерго Продукт Лтд?. Якщо у справі №916/31/25 буде встановлено, що рішення Визирської сільської ради були законними, а у ТОВ ?Енерго Продукт Лтд? не було переважного права на поновлення договору оренди землі, відпадуть всі підстави для розгляду вимог, заявлених у даній справі.
Так, на розгляді суду першої інстанції перебувало одночасно два взаємовиключних клопотання, а саме:
- клопотання позивача про об'єднання справ №916/992/25 та №916/31/25 в одне провадження;
- клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №916/992/25 до розгляду іншої справи №916/31/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 у справі №916/992/25 клопотання позивача про об'єднання справ в одне провадження по справі №916/992/25 задоволено; справу №916/992/25 об'єднано в одне провадження зі справою №916/31/25, провадження по якій відкрито раніше.
Зі змісту протоколу судового засідання від 01.07.2025 у справі №916/992/25 вбачається, що судом першої інстанції при задоволенні клопотання про об'єднання вищезазначених справи в одне провадження не було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження стосовно цих же справ. Фактично, як випливає зі змісту протоколу судового засідання від 01.07.2025, суд залишив відкритим вирішення вказаної заяви Товариства.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства, в якій останнє просило скасувати протокольну ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 у справі №916/992/25, якою було залишено без розгляду заяву Товариства про зупинення провадження у справі №916/992/25; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.07.2025, якою справу №916/992/25 об'єднано в одне провадження зі справою №916/31/25, провадження по якій відкрито раніше; справу №916/992/25 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Предметом оскарження в цьому апеляційному провадженні є протокольна ухвала місцевого суду, якою, за твердженням скаржника, залишено без розгляду його клопотання про зупинення провадження у справі №916/992/25 до розгляду іншої справи №916/31/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 апеляційну скаргу Товариства на протокольну ухвалу місцевого господарського суду від 01.07.2025 про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі повернуто на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України.
Ухвала мотивована тим, що зі змісту протоколу судового засідання від 01.07.2025 у справі №916/992/25 вбачається, що системний аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що апелянтом фактично оскаржено ухвалу, яка спрямована на забезпечення судового процесу, тобто протокольну ухвалу, в якій відображені дії суду стосовно задоволення клопотання про об'єднання справ в одне провадження, якою не вирішується спір та яка не визначає майнові права та обов'язки учасників провадження у справі, а відтак така ухвала з процесуального (процедурного) питання, пов'язаного з рухом справи, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від відповідного рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали, відповідно до приписів частини 3 статті 255 ГПК України, мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу апелянта на ту обставину, що залишення відкритим розгляду судом заяви відповідача та залишення судом без розгляду заяви є різними процесуальними діями суду.
Не погоджуючись із ухвалою суду, 01.08.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Так, частина 1 статті 255 ГПК України містить перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення. Частиною ж 3 цієї статті передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.
Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №912/1398/18, від 12.03.2019 по справі №918/361/18, від 14.09.2020 у справі №910/404/20, від 10.11.2021 у справі №922/1543/19, від 14.12.2022 у справі №920/1346/21, ухвалі від 22.12.2022 у справі №908/1966/22.
Як зазначено судом апеляційної інстанції залишення відкритим розгляду судом заяви відповідача та залишення судом без розгляду заяви є різними процесуальними діями суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що протокольна ухвала не підлягає оскарженню в апеляційному/касаційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, така ухвала відсутня в наведеному в частині 1 статті 255 ГПК України переліку та не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної/касаційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
У зв'язку із поданням апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про повернення заявнику апеляційної скарги.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі ?Пелевін проти України? (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду ?за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб? (рішення від 28.05.1985 у справі ?Ешингдейн проти Сполученого Королівства? (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні ?Креуз проти Польщі? у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до частини 2 статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до правових позицій, сформованих ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини 2 статті 293 ГПК України, оскільки правильне застосовування норм права апеляційним господарським судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України,
1 Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №916/992/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лоджистік Вендор? на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Н. О. Волковицька
Л. І. Рогач