07 серпня 2025 року
м. Київ
Cправа № 916/3796/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю.Л. - головуючого, Колос І.Б., Малашенкової Т.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайсер»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Поліщук Л.В., судді: Богатир К.В., Філінюк І.Г.)
у справі № 916/3796/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайсер»
до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 лютого 2025 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайсер» (далі - ТОВ «Кейсер», позивач) до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - ТВ АМК, відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення. Визнано недійсним та скасовано пункти 4 - 7 рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18 червня 2024 року №65/47-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції». Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року рішення Господарського суду Одеської області від 04 лютого 2025 року у справі №916/3796/24 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
18 червня 2025 року ТОВ «Кейсер» через систему «Електронний суд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою від 30 червня 2025 року залишено без руху і надано скаржнику строк для усунення допущених недоліків шляхом подання касаційної скарги в новій редакції, в якій зазначено про необхідність обґрунтувати неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права у взаємозв'язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України; реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» та - надання оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн із зазначенням обов'язкових реквізитів у призначенні платежу, зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дати прийняття оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою від 16 липня 2025 року Касаційний господарський суд повернув касаційну скаргу ТОВ «Кейсер» на підставі частини четвертої статті 174, статті 292 ГПК України, пославшись на те, що скаржник не усунув недоліків касаційної скарги в частині надання належних доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку із зазначенням обов'язкових реквізитів щодо інформації про номер справи, у межах якої подається касаційна скарга, та дати оскаржуваного судового рішення.
18 липня 2025 року ТОВ «Кейсер» через систему «Електронний суд» повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 04 лютого 2025 року у справі №916/3796/24. Судові витрати покласти на відповідача.
Також у касаційній скарзі ТОВ «Кейсер» просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі №916/3796/24 і зупинити дію постанови апеляційного господарського суду у цій справі до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2025 року для розгляду касаційної скарги ТОВ «Кейсер» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі №916/3796/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Колос І. Б., Булгакова І. В.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05 серпня 2025 року №32.2-01/1785 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №917/212/23 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «Кейсер» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі №916/3796/24 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Малашенкова Т.М., Колос І.Б.
Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ «Кейсер», Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до частин другої, третьої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Скаржник додав до нової касаційної скарги квитанцію від 02 липня 2025 року №8240 3713 0089 8177 про сплату 4 488,80 грн (3 028 х 200% х 0,8), що відповідає приписам частини другою статті 123 ГПК України, частин першої та другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги у справах за позовами немайнового характеру. Втім, у цій квитанції у графі «призначення платежу» зазначено: « 101 41179566; Судовий збір, за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайсер», Верховний суд (Касаційний господарський суд)» і рукописним текстом додано: «кас.скарга; справа №916/3796/24».
Проте, саме цю квитанцію скаржник подав суду на усунення недоліків касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі № 916/3796/24, а в ухвалі від 16 липня 2025 року її визнано неналежним доказом сплати судового збору за касаційний розгляд справи з підстав відсутності обов'язкових реквізитів, за якими можна встановити, що судовий збір у розмірі 4 844,80 грн був сплачений Товариством за подання касаційної скарги саме на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року і саме у справі №916/3796/24.
У новій касаційній скарзі, скаржник вказує, що з першу касаційну скаргу він подав до касаційного суду в межах строку статті 288 ГПК України; 23 червня 2025 року подав доповнення до касаційної скарги з клопотанням про поновлення строку та додатково обґрунтування підстав для касаційного оскарження з огляду на вимоги статей 287, 310 ГПК України, які суд не розглянув; зазначені в ухвалі від 30 червня 2025 року недоліки ТОВ «Кайсер» усунуло, однак ухвалою від 16 липня 2025 року Верховний Суд все ж таки повернув подану касаційну скаргу, вказавши, що нова квитанція від 02 липня 2025 року №8240-3713-0089-8177 також не містить обов'язкових раніше зазначених елементів реквізиту «Призначення платежу».
ТОВ «Кайсер» судовий збір сплачувало через портал «Судова влада», що передбачає обов'язкові опції заповнення всіх реквізитів, без чого квитанції не формуються та не проходить оплата, тому скаржник виконав та заповнив всі реквізити, але оскільки позбавлений можливості втручатися в автоматичний процес формування та завантаження квитанції, тоді як при заповненні всіх реквізитів у квитанції вони не відображаються, що стосується технічних причин сайту, то скаржник не може на це вплинути.
Згідно із доводами скаржника, в Електронному кабінеті, всі документи Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перереєстровано в програму «ДОК ПРОФ» ВС, через що можливо й сталось викривлення певних відомостей.
Як стверджує скаржник, він вжив всіх заходів до усунення недоліків попередньої касаційної скарги, на які вказав суд, однак через формальний підхід та через технічні обставини щодо відображення реквізитів квитанції скаржник фактично позбавлений доступу до правосуддя, тому був змушений проставити ці реквізити в «ручному режимі.
Посилаючись на викладене, скаржник вважає, що строк на касаційне оскарження пропустив з поважних причин, які залежали не від нього, а пов'язані із технічними обставинами роботи функціоналу «Судова влада», тоді як він виконував вимоги суду у найкоротші строки. Тому на підставі статей 119, 288 ГПК України скаржник просив поновити строк на подачу касаційної скарги.
Верховний Суд з такими доводами скаржника про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження не погоджується з огляду на таке.
Частиною першою статті 6 Закону судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу. Сплата судового збору за допомогою електронного платіжного засобу оформляється квитанцією платіжного термінала, чеком банкомата, сліпом або іншими документами за операціями з використанням електронних платіжних засобів у паперовій або електронній формі. Сплата судового збору за допомогою платіжного пристрою оформляється за допомогою касового документа (квитанції, чека тощо), який містить усі обов'язкові реквізити касового документа.
Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163 затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг (далі - Інструкція), якою встановлені загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів.
З пунктів 37, 41 Інструкціїї вбачається, що платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити, зокрема, і такий обов'язковий реквізит, як «Призначення платежу». Платник заповнює реквізит платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Необхідними реквізитами ідентифікації касаційної скарги є, зокрема, номер справи, у межах якої вона подається, та дата судового акта, що оскаржується, оскільки лише за таких умов суд може переконатися у сплаті коштів та їх зарахуванні (надходженні) до Державного бюджету за розгляд саме тієї касаційної скарги, яку подано щодо оскарження певного судового рішення у відповідній судовій справі.
Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/ ) в розділі «Судовий збір» зазначено приклад заповнення графи «Призначення платежу» в платіжному документі.
При цьому, за посиланням https://supreme.court.gov.ua/supreme/gromadyanam/zbir_gosp/ надано можливість сплатити судовий збір онлайн для Касаційного господарського суду. На вказаній сторінці Верховного Суду на порталі «Судова влада» особам надано інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях, надано, зокрема, приклад заповнення графи «Призначення платежу»: « 101 1234567890; Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , на рішення від 01.01.2019 по справі 905/1057/18, ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)», а також наведено таблицю для розрахунку судового збору та формування квитанції для його сплати згідно з Законом України «Про судовий збір».
У зазначеній таблиці учасник справи має можливість обрати підпункт пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» для розрахунку судового збору і після заповнення всіх полей запропонованої форми, зокрема; «Ціна позову», «П.І.Б./Назва», «Email для отримання квитанції», «ІПН (*)/Код ЄДРПО» платника, «П.І.Б./Назва» позивача (скаржника), «Номер справи», «Дата оскаржуваного рішення» та «Дата платежу» автоматично формується такий реквізит платіжного документа, як «Призначення платежу», в якому відображаються всі необхідні обов'язкові елементи цього реквізиту, зокрема і номер справи та дата оскаржуваного документу.
Верховний Суд звертає увагу на те, що за необхідності у реквізиті «Призначення платежу» у наведеній формі можна внести власні правки шляхом вимкнення функції «Формувати автоматично», після чого сформований текст можна корегувати на власний розсуд і саме введений текст буде відображатися у сформованій квитанції.
Таким чином, Верховний Суд критично оцінює доводи заявника касаційної скарги про неможливість зазначення у квитанціях від 18 червня 2025 року № 1325-5891-9066-2673 та від 02 липня 2025 року №8240-3713-0089-8177 таких елементів «Призначення платежу» як номер справи та дату оскаржуваного судового рішення, і, крім того, звертає увагу, що ТОВ «Кейсер» не було позбавлено можливості сплатити судовий збір і в інший спосіб, ніж онлайн в реальному часі на порталі «Судова влада».
Таким чином, наведені доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на оскарження постанови суду апеляційної інстанції, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у цій справі ухвалена 27 травня 2025 року (повний текст складений 02 червня 2025 року), а тому останнім днем на її оскарження, враховуючи приписи частини четвертої статті 116 ГПК України, було 23 червня 2025 року.
Цю касаційну скаргу сформовано в системі «Електронний суд» 18 липня 2025 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з наведеними процесуальними нормами суд касаційної інстанції у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Те, що ТОВ «Кайсер», усуваючи недоліки вперше поданої касаційної скарги вдруге подало квитанцію, яка також не відповідала вимогам до платіжного документу, оскільки не містила обов'язкових реквізитів, за якими можна встановити, що судовий збір у розмірі 4 844,80 грн сплачений за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року і саме у справі № 916/3796/24, свідчить про необачну поведінку скаржника (його представника) під час звернення із заявою про усунення недоліків.
Тому повернення вперше поданої скарги ТОВ «Кейсер» у зв'язку з неусуненням недоліків щодо сплати судового збору, не може бути поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки остання зводиться до необачної поведінки скаржника та стосується недотримання ним вимог ухвали Суду та процесуального законодавства, тобто така причина має суб'єктивний характер і не свідчить про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.
Отже, обставини, на які посилається ТОВ «Кейсер» у заяві про поновлення строку, залежали лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно непереборних обставин та зводяться до порушення ним вимог процесуального законодавства, оскільки скаржник був обізнаний з недоліками його скарги та очікуваними наслідками їх неусунення, які чітко передбачені процесуальним законом.
А тому Суд дійшов висновку про недоведеність скаржником неможливості у повній мірі усунути недоліки вперше поданої касаційної скарги, а відтак і наявності особливих та непереборних обставин, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку, є неповажними, оскільки ним не надано доказів на підтвердження наявності непереборних обставин, що зумовили пропуск строку на касаційне оскарження, а
Оскільки подана ТОВ «Кейсер» квитанція від 02 липня 2025 року №8240 3713 0089 8177 не може бути визнана належним доказом сплати судового збору саме у цій справі, оскільки проставлення відсутніх елементів в «ручному режимі» законодавством не передбачено і крім, того не відображається у виписці про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, подана вдруге касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі № 916/3796/24 оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України.
Таким чином, з підстав передбачених частинами другою, третьою статті 292 ГПК України касаційну скаргу ТОВ «Кайсер» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі № 916/3796/24 залишити без руху слід залишити без руху.
Розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений в порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу (абзац третій частини третьої статті 292 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:
- надати докази сплати 4 844,80 грн судового збору у встановленому порядку;
- навести Суду інші підстави, за їх наявності, та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
З огляду на приписи частини четвертої статті 174 та абзацу другого частини третьої статті 292, пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі якщо він у встановлений строк не усуне недоліки касаційної скарги в частині сплати судового збору ця касаційна скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику, а у разі неподання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі № 916/3796/24 із зазначенням інших підстав для такого поновлення - у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайсер» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 травня 2025 року у справі № 916/3796/24 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайсер» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кайсер», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України у залежності від повноти усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. Б. Колос
Т. М. Малашенкова