07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5139/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства ?Укрпошта?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Сіел?
до Акціонерного товариства ?Укрпошта?,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства ?РВС Банк?,
про визнання недійсним одностороннього правочину
та за зустрічним позовом Акціонерного товариства ?Укрпошта?
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Сіел?
про стягнення неустойки,
08.05.2025 (через систему ?Електронний суд?) Акціонерного товариства ?Укрпошта? (далі - Товариство, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (повний текст складено 18.04.2025) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2025 касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки в касаційній скарзі Товариством не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
13.06.2025 (через систему ?Електронний суд?) Товариство повторно звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (повний текст складено 18.04.2025) та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що до Суду не надані належні докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі та наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано строк для усунення недоліків.
11.07.2025 (через систему ?Електронний суд?) скаржником на виконання ухвали Суду подано заяву про усунення недоліків із доказами сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (з урахуванням листа Товариства від 08.07.2025 №1.25.002-26685-25) та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
В якості інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що представник Товариства, уповноважений представляти інтереси в суді, по дані справі знаходився на лікарняному з 03.06.2025 по 10.06.2025 (інформаційні довідки з електронної системи охорони здоров'я - додаються); крім того, з 27.05.2025, моменту отримання ухвали Верховного Суду від 26.05.2025 про повернення вперше поданої касаційного скарги, у Товариства через технічні збої електронних сервісів Е-суду виникли труднощі у входженні в електронний кабінет системи ?Електронний суд?, який розміщений в мережі Інтернет за адресою: https://cabinet.court.gov.ua, що в свою чергу призвело до невчасного отримання (ознайомлення) даної ухвали; також, через технічні збої електронних сервісів Е-суду, Товариство не змогло раніше чим до 13.06.2025 завантажити в електронному кабінеті системи ?Електронний суд?, повторну касаційну скаргу та надіслати її до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Право господарського суду при вирішенні питання, що виникає у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством. Зокрема, відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частин 1, 2 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята 08.04.2025, повний текст складено та підписано 18.04.2025, отже з цього моменту почався перебіг двадцятиденного строку, встановленого для її оскарження в касаційному порядку. Таким чином, останній день строку, встановленого для оскарження зазначених судових рішень в касаційному порядку, припадав на 08.05.2025.
Із касаційною скаргою Товариство повторно звернулося 13.06.2025, тобто з пропуском строку (36 днів), встановленого частиною 2 статті 288 ГПК України, для подання касаційної скарги.
Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що ухвалу Верховного Суду від 17.04.2025 про повернення вперше поданої касаційної скарги, Товариство отримало 27.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, проте із повторною касаційною скаргою скаржник звернуся лише 13.06.2025, тобто лише через 17 днів.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), № 3236/03, 03.04.2008, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку. При цьому слід зауважити, що для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Щодо обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження тим, що представник Товариства, уповноважений представляти інтереси в суді, по даній справі знаходився на лікарняному з 03.06.2025 по 10.06.2025, що підтверджується інформаційними довідками з електронної системи охорони здоров'я, виданими КНП ?Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Солом'янського району міста Києва (додаються). Відповідно до вказаних документів пацієнт ідентифікований fсеаb11-7ef-413с-8d49-5fdс8df1338b був тимчасово непрацездатним з 03.06.2025 по 10.06.2025; також зазначається, що ці інформаційні довідки не є документами. Разом з тим, пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 №455, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Тобто належних та допустимих доказів перебування представника Товариства (без зазначення ПІБ) на лікарняному скаржником не надано.
Отже, відсутні підстави вважати, що останній знаходився у стані, який унеможливлював або значно ускладнював реалізацію права на звернення до суду у встановлені процесуальним законом строки. Доводи Товариства в цій частині не можна визнати такими, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод чи труднощів, оскільки тимчасова непрацездатність не перешкоджала скаржнику звернутися до суду в установлений законом строк.
Також, ухвалюючи рішення не залучати іншого представника для підготовки касаційної скарги з метою подання її у встановлений законом строк, Товариство діяло на власний розсуд.
Твердження скаржника, що 27.05.2025 (моменту отримання ухвали Верховного Суду від 26.05.2025 про повернення вперше поданої касаційного скарги) у Товариства через технічні збої електронних сервісів Е-суду виникли труднощі у входженні в електронний кабінет системи ?Електронний суд?, колегією суддів не приймаються, як такі, що документально не підтверджені.
Щодо тверджень скаржника, що через технічні збої електронних сервісів Е-суду, Товариство не змогло раніше чим до 13.06.2025 завантажити в електронному кабінеті системи ?Електронний суд?, повторну касаційну скаргу та надіслати її до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду суд повідомляє наступне.
06.06.2025 стався технічний збій в локальній мережі Верховного Суду, тому з 06.06.2025 по 11.06.2025 включно не функціонували: автоматизована система діловодства Верховного Суду на базу Комп'ютерної програми "Автоматизована система управління документами "ДОК ПРОФ 3.0", Комп'ютерна програма "ДСС" у Касаційному господарському суді, про що Верховним Судом складено акти.
Проте, як зазначено вище, ухвалу Верховного Суду від 17.04.2025 про повернення вперше поданої касаційної скарги, Товариство отримало 27.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет Електронного суду, проте із повторною касаційною скаргою скаржник звернуся лише 13.06.2025, тобто лише через 17 днів.
Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що справа вже перебувала на розгляді у Верховному Суді, тому Товариство мало бути обізнаним щодо вимог, які ставляться до змісту касаційної скарги у відповідності положень ГПК України.
Так, постановою Верховного Суду від 18.10.2023 вже здійснювався касаційний розгляд раніше ухвалених судових рішень у цій справі, такий розгляд у суді касаційної інстанції був здійснений за участі представника скаржника, судові рішення у справі були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Як унормовано частиною 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що причини подання касаційної скарги після закінчення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024 залежали лише від суб'єктивної волі скаржника, а не від об'єктивно непереборних обставин та зводяться до порушення скаржником вимог процесуального законодавства, тому визнає їх неповажними.
Таким чином, скаржником не зазначено жодних інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, які судом могли б бути розцінені як поважні підстави для поновлення строку. Отже, заявником не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на касаційне оскарження.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Одним із принципів господарського судочинства, визначених у частині 3 статті 2 ГПК України, є змагальність сторін, зміст якого відображений у статті 13 цього Кодексу. Згідно з приписами частин 2, 3, 4 зазначеної норми учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як визначено у пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02) право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.
Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на те, що скаржником не доведено наявність існування об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали своєчасному зверненню із касаційною скаргою, а самі лише посилання на поважність причин пропуску строку за вказаних вище обставин не можуть бути покладені в основу мотивів для поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті касаційного провадження у справі №910/5139/22 за касаційною скаргою Товариства на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/5139/22 за касаційною скаргою Акціонерного товариства ?Укрпошта? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов