07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/968/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства ?Рисовський?
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2024
за позовом Фермерського господарства ?Рисовський?
до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області
про визнання бездіяльності та поновлення права,
20.03.2025 (через систему ?Електронний суд?) Фермерське господарство ?Рисовський? (далі - ФГ ?Рисовський?, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (повний текст складено 28.02.2025) та рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2024.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2025 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з тим, що скаржником не додані докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі (8 844,80 грн) та зобов'язано скаржника уточнити касаційні вимоги; надано скаржнику строк для усунення недоліків..
У цій же ухвалі Суд звернув увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації сплаченого судового збору є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.
16.04.2025 (через систему "Електронний суд") скаржником, на виконання ухвали Суду від 07.04.2025, подано касаційну скаргу із уточненими касаційними вимогами, також до заяви додана квитанції про сплату від 16.04.2025 №7056-3092-9260-1673 про сплату 4 845,00 грн судового збору, в якій не містився номер справи та оскаржуваний документ, у зв'язку з чим Суд визнав її неналежним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.
Оскільки скаржник не скористався своїм правом та не усунув недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 07.04.2025 щодо сплати судового збору у встановленому порядку, Суд ухвалою від 17.04.2025 повернув касаційну скаргу.
12.06.2025 (через систему ?Електронний суд?) ФГ ?"Рисовський? вдруге звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (повний текст складено 28.02.2025) та рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2024 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Матеріали скарги передані судді-доповідачу 13.06.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2025 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 ГПК України, оскільки скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги іншому учаснику судового процесу та не наведено поважних причин та не надано доказів існування обставин, що унеможливили виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку, тому запропоновано скаржнику навести інші підстави для поновлення строку та надати докази на їх підтвердження; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
Ухвалу суду від 03.07.2025 скаржником отримано 03.07.2024 о 19:31, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду.
За пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Одним із принципів господарського судочинства, визначених у частині 3 статті 2 ГПК України, є змагальність сторін, зміст якого відображений у статті 13 цього Кодексу. Згідно з приписами частин 2, 3, 4 зазначеної норми учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Проте скаржник не скористався своїм правом, недоліки касаційної скарги, про які зазначено в ухвалі Верховного Суду від 03.07.2025 не усунув, доказів надіслання копії касаційної іншому учаснику судового процесу, доказів надіслання касаційної скарги до Касаційного господарського суду (Касаційного цивільного суду) та доказів того, що цивільний суд запропонував направити скаргу до господарського суду (з наданням копій цих документів) до касаційної скарги та заяву про усунення недоліків із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження до суду не надав.
Згідно Автоматизованої системи діловодства Верховного Суду ?ДОК ПРОФ? не вбачається, що, матеріали усунення недоліків касаційної скарги, як про це зазначав скаржник у повторно поданій касаційній скарзі, надходили до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 292 ГПК України, якщо заяву про поновлення строку не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини 1 статті 293 ГПК України визначено, що Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з того, що скаржник не скористався своїм правом та не усунув недоліки касаційної скарги у строк визначений приписами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства ?Рисовський?.
Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 ГПК України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №914/968/24 за касаційною скаргою Фермерського господарства ?Рисовський? на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та рішення Господарського суду Львівської області від 24.10.2024.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач