05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 927/424/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець"
на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2025 (суддя Демидова М. О.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Майданевич А. Г., Ткаченко Б. О.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець"
про стягнення судових витрат
у справі № 927/424/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз"
про визнання недійсним та скасування рішення про перерахунок (донарахування) необлікованого об'єму природного газу,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Брожко Н. І., та відповідача - Литвин Я. В.)
Короткий зміст судового провадження
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" (далі - ТОВ "АР Козелець", Позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області із позовом про визнання недійсним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС), Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (далі - АТ "ОГС "Чернігівгаз", Відповідач) від 29.09.2022 про часткове задоволення акта про порушення від 30.08.2022 № CN 000962 та здійснення перерахунку (донарахування) ТОВ "АР Козелець" необлікованих (донарахованих) об'ємів природного газу за період з 07:00 год. 22.08.2022 по 07:00 год. 26.08.2022, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення споживачами, що не є побутовими по АТ "Чернігівгаз" від 29.09.2022 № 105 та актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу та його вартості.
2. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.
3. Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "АР Козелець" про стягнення судових витрат.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 залишено без змін рішення суду першої інстанції від 31.05.2023 та додаткове рішення суду першої інстанції від 07.06.2023.
5. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "АР Козелець" про стягнення судових витрат.
6. Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.06.2023 у справі № 927/424/23 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
7. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
8. 04.03.2025 додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025, заяву ТОВ "АР Козелець" про стягнення судових витрат у справі № 927/424/23 задоволено частково. Стягнуто з АТ "ОГС "Чернігівгаз" на користь ТОВ "АР Козелець" 12 078,00 грн витрат зі сплати судового збору та 120 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
9. Суди попередніх інстанцій враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, дійшли висновку, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 603 270,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді, складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, отже їх розмір є необґрунтованим, а їх стягнення з Відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із додатковим рішенням місцевого господарського суду від 04.03.2025 та постановою апеляційної інстанції від 13.05.2025, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати додаткове рішення від 04.03.2025 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 483 270,00 грн, скасувати у повному обсязі постанову апеляційної інстанції від 13.05.2025 та ухвалити нове рішення про стягнення судових витрат у повному обсязі.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи
11. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судами правових висновків щодо застосування положень статей 123, 126, 127, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21, від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 18.04.2023 у справі № 903/378/22, від 23.03.2023 у справі № 921/434/21, від 25.04.2023 у справі № 910/21424/21, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 04.03.2025 у справі № 916/5104/23 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 07.12.2022 у справі №922/1964/21.
12. У контексті наведених доводів скаржник зазначає, що часткове, менш ніж 20 % задоволення витрат на правничу допомогу суперечить як меті інституту компенсації витрат, так і загальним засадам господарського процесуального законодавства, включаючи принципи справедливості, змагальності та рівності сторін. Витрати Позивача були фактично понесені, підтверджені належними доказами, співмірні зі складністю справи.
13. Вважає, що лише повна компенсація витрат на правничу допомогу у даній справі відповідає цілям відшкодування, попередженню подальших порушень Відповідачем та забезпеченню справедливого балансу інтересів сторін. Відтак, витрати Позивача підлягають компенсації у повному обсязі.
14. Позивач звертає увагу, що наведені у оскаржуваних судових рішеннях обґрунтування про часткове задоволення вимог, а саме суми заявлених витрат на правничу допомогу, стосувалося лише окремих, незначних за обсягом послуг, наданих адвокатом, і не охоплювало всього комплексу здійснених дій, які підтверджені відповідними доказами та деталізованими розрахунками.
15. Зокрема, суди навели окремі зауваження лише щодо певних послуг, проте це жодним чином не стосується переважної більшості послуг, які надавалися адвокатом у цій складній справі, що включала значний обсяг процесуальних дій, підготовку великої кількості процесуальних документів, участь у численних судових засіданнях, проведення правового аналізу, розробку правових позицій, консультування клієнта та інші супутні дії, необхідні для належного захисту інтересів клієнта.
16. Скаржник доводить, що загальна сума витрат у розмірі 603 270,00 грн підтверджена належними доказами (договором, актами виконаних робіт, платіжними документами), натомість визначена судами до компенсації сума у розмірі 120 000,00 грн є неспівмірною із фактично понесеними витратами та не відповідає принципу повного та справедливого відшкодування судових витрат.
17. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій здійснили повний, всебічний та об'єктивний аналіз наданих доказів, належним чином дослідивши як зміст актів виконаних робіт і розрахунків витрат Позивача, так і фактичні процесуальні дії, які були предметом розподілу.
18. У додаткових поясненнях Позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій навіть "поверхово" не "прокоментували" кожну надану наданих адвокатом послугу та безпідставно не взяли їх до уваги.
Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій
19. На підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції надано: копії договору про надання професійної правничої допомоги № 61/2023 від 01.02.2023, рахунку № 625/2023 від 22.03.2023, акту приймання наданих послуг по договору від 22.03.2023, рахунку № 645/2023 від 25.05.2023, акту приймання наданих послуг по договору від 25.05.2023, рахунку № 646/2023 від 01.06.2023, акту приймання наданих послуг по договору від 01.06.2023, платіжної інструкції № 393 від 08.02.2023, платіжної інструкції № 1041 від 24.03.2023, платіжної інструкції № 1997 від 09.06.2023, платіжної інструкції № 1998 від 09.06.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8916/10 від 13.03.2020, виданого на ім'я Брожко Н. І., посвідчення адвоката на ім'я Брожко Н.І. та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського об'єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери, ордер серія АІ № 1343680 від 24.02.2023, виданого на ім'я адвоката Брожко Н. І.
20. На підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано: копії договору про надання професійної правничої допомоги № 61/2023 від 01.02.2023, рахунку № 663/2023 від 25.07.2023, акту приймання наданих послуг по Договору від 25.07.2023, рахунку № 682/2023 від 22.09.2023, акту приймання наданих послуг по договору від 22.09.2023, платіжної інструкції № 2853 від 02.08.2023, платіжної інструкції № 3956 від 28.09.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8916/10 від 13.03.2020, виданого на ім'я Брожко Н. І., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія № 171 від 17.09.2022, виданого на ім'я Єфімова О. М., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського об'єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери, ордер серія ВТ № 1036963 від 19.06.2023, виданого на ім'я адвоката Брожко Н. І.
21. На підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надано: копії договору про надання професійної правничої допомоги № 61/2023 від 01.02.2023, додаткової угоди № 1 від 24.12.2023 до Договору, рахунку № 700/2023 від 06.12.2023, акту приймання наданих послуг по Договору від 06.12.2023, рахунку № 712/2023 від 08.02.2024, акту приймання наданих послуг по договору від 08.02.2024, платіжної інструкції № 4292 від 12.10.2023, платіжної інструкції № 5524 від 19.12.2023, платіжної інструкції № 26867480 від 09.02.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8916/10 від 13.03.2020, виданого на ім'я Брожко Н. І., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Адвокатського об'єднання Адвокатська фірма "Єфімов, Брожко та партнери, ордер серія АІ № 1480992 від 12.10.2023, виданого на ім'я адвоката Брожко Н. І.
22. На підтвердження понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу при новому розгляді справи у суді першої інстанції надано: копії рахунку № 745/2024 від 10.06.2024, акту приймання наданих послуг по Договору від 10.06.2024, платіжної інструкції № 1866 від 18.06.2024, рахунку № 762/2024 від 13.08.2024, акту приймання наданих послуг по Договору від 13.08.2024, платіжної інструкції № 27125808 від 27.08.2024, рахунку № 797/2024 від 27.12.2024, акту приймання наданих послуг по Договору від 27.12.2024, платіжної інструкції № 14 від 02.01.2025, рахунку № 806/2025 від 28.01.2025, акту приймання наданих послуг по Договору від 28.01.2025, платіжної інструкції № 290 від 30.01.2025.
23. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник замовляє, а виконавець приймає на себе зобов'язання з якісного і своєчасного надання замовнику послуг, а замовник зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати належним чином надані послуги.
24. Пунктом 2.6 Договору сторони визначили, що за результатами кожного етапу надання послуг, або у межах визначених спільно із замовником періодів часу, виконавець направляє замовнику звіти про надані послуги та акти прийому послуг.
25. Відповідно до пункту 3.1 договору сторони досягли згоди, що оплата послуг, наданих у зв'язку з виконанням предмету договору, на день підписання договору встановлюється в залежності від посади співробітника виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення і складає, без урахування ПДВ: керівна партнерка вартість послуг за кожну годину 3500,00 грн, Єфімов О. М. 3 500,00 грн, адвокат 3 000,00 грн, помічник адвоката 2 400,00 грн. Мінімальною одиницею надання послуг є 6 хвилин, що становлять 1/10 години.
26. Згідно із пунктом 3.4 договору виконавець самостійно веде погодинний облік наданих замовнику послуг і періодично (не рідше періоду погодженого із замовником) направляє матеріали обліку замовнику. Одночасно на основі матеріалів обліку погодинної оплати послуг, виконавець передає акт прийому наданих послуг із зазначенням вартості послуг, що підлягає оплаті, а також рахунок на суму, що підлягає оплаті замовником.
27. Замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту прийому послуг, або здійснити передоплату за послуги виконавця в залежності від домовленості сторін (пункт 3.5 договору).
28. Згідно з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) при розгляді справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях та при новому розгляді справи у суді першої інстанції, керівною партнеркою Брожко Н. І. та адвокатом Єфімовим О. М. Позивачу надані послуги з правової допомоги загальною вартістю 603 270,00 грн з ПДВ.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
29. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
30. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
31. Здійснюючи касаційне провадження Суд зазначає таке.
32. Відповідно до частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
33. Згідно з частиною першою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
34. У частині другій статті 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
35. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
36. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).
37. Разом із тим, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
38. Згідно з положеннями частини шостої статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
39. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
40. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме, пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
41. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
42. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
43. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
44. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
45. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
46. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
47. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
48. Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
49. Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.
50. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 180 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22).
51. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
52. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
53. При зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).
54. Разом із тим, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 127/9918/14-ц).
55. Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити й оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру й обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
56. Такі докази відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
57. Так, ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відзначив, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 603 270,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і неспівмірні з виконаною роботою у суді, складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, отже їх розмір є необґрунтованим, а їх стягнення з Відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
58. За таких обставин, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду Позивачем документів, їх значення для вирішення спору, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги немайновий характер спору, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, господарські суди дійшли висновку, що витрати Позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на Відповідача у розмірі 120 000,00 грн.
59. Верховний Суд звертає увагу на те, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності, та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки наведених учасниками справи обґрунтувань, дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 ГПК України.
60. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення заяви Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу були зроблені судами, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, сталу судову практику суду касаційної інстанції у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, визначені законом критерії відшкодування таких витрат, зокрема, обґрунтованості, розумності, пропорційності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, доводів сторін, а також доказів, наданих Позивачем на підтвердження понесення зазначених витрат.
61. Аргументи касаційної скарги по суті зводяться до незгоди скаржника зі здійсненим судами попередніх інстанцій розподілом судових витрат та до необхідності повного задоволення заяви про відшкодування йому витрат на правничу допомогу, що, однак, не свідчить про неправильно здійснений судами розподілу цих витрат, оскільки обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судами оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не вказує на незаконність оскаржуваних судових рішень.
62. Верховний Суд звертає увагу, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
63. Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку, про те, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.
64. Викладене у пунктах 57-64 цієї постанови є достатнім для підтримання висновків судів попередніх інстанцій (зворотне вимагатиме переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції) безвідносно до інших доводів касаційної скарги (зокрема, в частині неврахування судами попередніх інстанцій конкретних робіт), а тому такі доводи Судом не аналізуються, оскільки не мають вирішального значення для правильного розгляду цієї справи.
65. За таких обставин, Суд зазначає, що доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
67. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
68. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції і не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
69. За таких обставин доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 13.05.2025 та додаткового рішення місцевого господарського суду від 04.03.2025, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вказані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АР Козелець" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 і додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.03.2025 у справі № 927/424/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил