07 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3080/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Львівської міської ради
на рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2025 (суддя Козак І. Б.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)
за скаргою Львівської міської ради
на дії державного виконавця щодо винесення вимог від 24.02.2025 № НОМЕР_1/10/20.1 і від 25.02.2025 № НОМЕР_1/10/20.1
у справі № 914/3080/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна»
до 1) Львівської міської ради, 2) Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради і 3) Управління капітального будівництва Львівської міської ради
про стягнення коштів,
14.07.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06.05.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 914/3080/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З оскаржуваних судовий рішень вбачається, що 01.07.2021 рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3080/20 позовні вимоги задоволено частково, а саме: стягнуто з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» заборгованість в розмірі 32 477 691,76 грн, стягнуто з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» грошові кошти в розмірі 51 389 551,02 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
22.07.2021 додатковим рішенням Господарського суду Львівської області заяву позивача про стягнення судових витрат задоволено частково, а саме: стягнуто з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 16 109,65 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 25 490,35 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
27.10.2021 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 залишено без змін, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 скасовано частково та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 83 867,24 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнуто з Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 83 867,24 грн, а в решті додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 залишено без змін.
11.11.2021 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 914/3080/20 видано відповідні накази.
13.01.2022 ухвалою Господарського суду Львівської області змінено порядок виконання рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 у справі № 914/3080/20 та викладено пункт 3 його резолютивної частини в такій редакції:
Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» грошові кошти в розмірі 51 389 551,02 грн, з яких: 2 958 437,32 грн пеня, 40 902 984,90 грн інфляційні втрати та 7 528 128,80 грн 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 422 490,06 грн (пункт 1);
змінено порядок виконання додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі № 914/3080/20, викладено пункт 3 його резолютивної частини у наступній редакції:
Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 25 490,35 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (пункт 2);
змінено порядок виконання додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного Господарського суду від 27.10.2021 у справі № 914/3080/20, викладено абзац 8 резолютивної частини у наступній редакції:
Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 83 867,24 грн (пункт 3);
визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 914/3080/20 про:
Стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» грошових коштів в розмірі 51 389 551,02 грн, з яких: 2 958 437,32 грн пеня, 40 902 984,90 грн інфляційні втрати та 7 528 128,80 грн 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 422 490,06грн (пункт 4);
відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про:
Стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» грошових коштів у розмірі 51 389 551,02 грн, з яких: 2 958 437,32 грн пеня, 40 902 984,90 грн інфляційні втрати та 7 528 128,80 грн 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 422 490,06 грн (пункт 5);
визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 914/3080/20 про:
Стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 25 490,35 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (пункт 6);
відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про:
Стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради, як основного боржника, та з Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 25 490,35 грн судових витрат на професійну правничу допомогу (пункт 7);
визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 11.11.2021 у справі № 914/3080/20 про:
Стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 83 867,24 грн (пункт 8);
відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про: Стягнення з Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівської міської ради через Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарного боржника, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» 83 867,24 грн (пункт 9).
28.11.2022 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.06.2022 задоволено частково, ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 скасовано в частині зміни резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 914/3080/20. Змінено пункти 5, 7 і 9 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 та виключено посилання на те, що Виконавчий комітет Львівської міської ради, як субсидіарний боржник. Доповнено резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 пунктом: Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» до Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства Агенція ресурсів Львівської міської ради та Управління капітального будівництва Львівської міської ради про зміну порядку виконання частини рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021, частини додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 та частини додаткового рішення, прийнятого постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 914/3080/20 задоволено. В іншій частині закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.06.2022 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.01.2022 у справі № 914/3080/20.
28.11.2022 ухвалою Західного апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі в розгляді справи, Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі № 914/3080/20.
20.03.2023 постановою Верховного Суду касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 про виправлення описки стосовно дати прийняття ухвали) задоволено частково, ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 (з урахуванням ухвали Західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 про виправлення описки стосовно дати прийняття ухвали) скасовано, а справу № 914/3080/20 передано до Західного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.
21.09.2023 ухвалою Західного апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі № 914/3080/20 закрито.
20.11.2023 постановою Верховного Суду ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2023 про закриття апеляційного провадження скасовано, а справу № 914/3080/20 передано до Західного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.
03.04.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2021 і додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 22.07.2021 у справі № 914/3080/20 залишено без змін.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Романом Величко 19.06.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3080/20, виданого 20.04.2022, а також винесено вимоги державного виконавця від 24.02.2025 та від 25.02.2025 за № НОМЕР_1/10/20.1.
24.02.2025 державним виконавцем направлено до Боржника (Львівської міської ради) вимогу про надання інформації про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення; протягом 3-х робочих днів подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника, зокрема, про майно на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
25.02.2025 державним виконавцем направлено до боржника (Львівської міської ради) вимогу про надання копії кредитного договору № 1674/31/6 від 25.12.2024, укладеного Львівською міською радою.
Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Романа Величко щодо винесення вимог державного виконавця від 24.02.2025 та від 25.02.2025 за №№ НОМЕР_1/10/20.1 неправомірними.
Скарга обґрунтована тим, що на підставі наказу Господарського суду Львівської області у справі № 914/3080/20, виданого 20.04.2022, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.06.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 та 24.02.2025 і 25.02.2025 та винесено дві вимоги державного виконавця за № НОМЕР_1/10/20.1. Дані вимоги державного виконавця Львівська міська рада отримала 04.03.2025, які зареєстровані у Львівській міській раді 04.03.2025 за № 1.4-6727-29, № 1.4-6726-29. Боржником за судовими рішеннями у справі №914/3080/20 є Управління капітального будівництва Львівської міської ради та Львівська міська рада, що є бюджетними установами. Предметом стягнення є грошові кошти місцевого бюджету. На думку скаржника, стягнення коштів з УКБ ЛМР та ЛМР повинно здійснюватися органами казначейства в порядку та у спосіб, визначеними Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Окрім того, скаржник зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 оскаржується у Верховному Суді.
06.05.2025 ухвалою Господарського суду Львівської області, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, відмовлено в задоволенні скарги Львівської міської ради на дії державного виконавця щодо винесення вимог від 24.02.2025 № НОМЕР_1/10/20.1 і від 25.02.2025 № НОМЕР_1/10/20.1.
Так, зокрема, в оскаржуваній постанові зазначено таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України та статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Порядок здійснення примусового виконання судового рішення встановлено, зокрема Законом України Про виконавче провадження.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) державними виконавцями органів державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини першої статті 18 названого Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, законом на виконавця покладено обов'язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із Законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання наказу № 914/3080/20, виданого 20.04.2022 Господарським судом Львівської області, а також винесено вимоги державного виконавця від 24.02.2025 та від 25.02.2025 за № НОМЕР_1/10/20.1.
Вказане провадження відкрито 19.06.2024, постанову про відкриття було надіслано боржнику до Електронного кабінету ЄСІКС.
Відповідно до пункту 6 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто, за наявності відкритого виконавчого провадження виконавець може приймати рішення шляхом направлення вимог.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки постанова про виконавче провадження у цій справі чинна (ухвалою Верховного Суду від 28.03.2025 касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі №914/3080/20 повернуто скаржнику без розгляду), державний виконавець мав право виносити на направляти боржнику - Львівській міській ради вимоги від 24.02.2025 та від 25.02.2025 за № 75347240/10/20.1, про що судом першої інстанції зроблено правильний висновок.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові щодо твердження скаржника про те, що стягнення коштів з УКБ ЛМР та ЛМР повинно здійснюватися органами Казначейства в порядку та у спосіб, визначеними Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, оскільки, як слушно зауважив суд у постанові Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 у справі № 914/3080/20, яка набрала законної сили, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що зважаючи на зміст виконавчого документа та статус Львівської міської ради, яка не є боржником у розумінні пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, характеру стягнення за виконавчим документом, яке не є безспірним списанням коштів державного бюджету чи місцевого бюджету, зазначений виконавчий лист підлягає виконанню не органами Казначейства, а у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до частин другої і третьої статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевказане, враховуючи встановлені судами обставини, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, зазначені доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені аргументи скаржника ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права.
Касаційна скарга не містить належних доводів на спростування наведених вище висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування відповідних норм права за встановлених у цій справі обставин.
Посилання скаржника на частину другу статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та на пункт 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 не мають вирішального визначального значення, оскільки, як було встановлено та зазначено судами попередніх інстанцій, постанова про виконавче провадження у цій справі чинна, а отже державний виконавець мав право виносити та направляти боржнику (Львівській міській раді) вимоги від 24.02.2025 та від 25.02.2025, що оскаржуються.
Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень, а саме, у справі № 804/5950/17 оскаржувалася постанова ГУДКС України у Дніпропетровській області про повернення без виконання наказів про примусове виконання рішення, у справі № 910/13057/16 оскаржувалася постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень про відкриття виконавчого провадження, а у справі № 910/12226/16 заявник звертався про перегляд рішень за нововиявленими обставинами по суті спору, в той час, у справі № 914/3080/20 скарга Львівської міської ради була подана на дії державного виконавця щодо винесення вимог від 24.02.2025 № 75347240/10/20.1 і від 25.02.2025 № 75347240/10/20.1 з урахуванням чинної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду (також без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Відповідно частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 за скаргою Львівської міської ради на дії державного виконавця щодо винесення вимог від 24.02.2025 № 75347240/10/20.1 і від 25.02.2025 № 75347240/10/20.1 у справі № 914/3080/20 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права (зокрема, частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження») судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 у справі № 914/3080/20.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил