8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1775/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідент. код 42399676)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-83" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 83; ідент. код 38382148)
про стягнення 54 010,17 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 22.05.2025 звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-83" про стягнення з відповідача на свою користь боргу у загальній сумі 169915,77 грн, у тому числі: 117 264,37 грн основного боргу, 28 311,43 грн пені, 4 649,59 грн - 3% річних, 19 690,38 грн інфляційні втрати. Також, позивач просить стягнути з відповідача суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 6202-ОСББ(23)-32 постачання природного газу від 13.10.2023.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2020 прийнято позовну заяву ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1775/25, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
18.06.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано 18.06.2025 за вх. № 14483, в якому останній в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та просить відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені - 28 311,43 грн, 3% річних у сумі 4649,59 грн та інфляційних втрат у сумі 19 690,38 грн, наполягаючи на тому, що при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем не враховано положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206, відповідно до якої до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Відповідач вважає, що зважаючи на те, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на правовідносини з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Кибальчича 45», як юридичної особи, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку, розташованого в Харківській міській територіальній громаді, яка з 15.09.2022 віднесена до території можливих бойових дій та наразі дата припинення можливості бойових дій не визначена, позивач неправомірно здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляції за період дії воєнного стану в Україні.
25.06.2025, у встановлений строк, через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 15031), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає вказані аргументи відповідача у відзиві безпідставними, необґрунтованими та таким, що не відповідають обставинам справи та доказам, наявним в матеріалах справи, з огляду на те, що ОСББ є юридичною особою, тому відсутні правові підстави стверджувати, що ОСББ відноситься до категорії "побутовий споживач" або "колективний споживач", або населення. ОСББ у спірних правовідносинах виступає як юридична особа, яка відноситься до категорії непобутовий споживач. З урахуванням наведеного, позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за спірним Договором постачання природного газу №6167-ОСББ(23)-32, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ № 206 відсутні.
25.06.2025 на адресу суду позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 15036), в якій позивач повідомляє, що при зверненні до суду з позовною заявою сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором станом на 18.04.2025 складала 117 264,37 грн. У подальшому, після звернення позивача з позовом до суду 12.05.2025 відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 09.05.2025 (вх.№17149/2 від 12.05.2025), за змістом якого просив перерахувати надмірно сплачені кошти по договору № 7374-НГТ-32 від 14.09.2021 в розмірі 99 976,72 грн як оплату вартості природного газу за договором № 6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023. Крім того, 21.05.2025 відповідачем було здійснено платіж в рахунок оплати суми основного боргу за Договором постачання природного газу № 6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023 на суму 20 000 грн. Станом на 21.05.2025 заборгованість відповідача складала 17 287,65 грн (залишкова сума боргу за поставкою березня 2024 року в сумі 16 332,61 грн та заборгованість за поставкою квітня 2024 року в сумі 955,04 грн). Відповідач звернувся з листом б/н від 29.05.2025 (вх.№19200/2 від 29.05.2025), у якому просив надмірно перераховані кошти в сумі 2 712,35 грн віднести як оплату вартості природного газу за договором № 8785-ОСББ(24)-19 від 27.09.2024 (20 000 - 16 332,61 - 955,04 = 2 712,35). Таким чином, за твердженнями позивача станом на 23.06.2025 року (включно) у відповідача відсутня заборгованість (основний борг) за договором постачання природного газу №6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023. Разом з тим, у поданій заяві позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат та надає до Господарського суду Харківської області оновлений розрахунок, який включає нарахування 3 % річних за загальний період з 16.12.2023 по 20.05.2025 (включно) в сумі 5 057,53 грн, інфляційних витрат за загальний період з січня 2024 по квітень 2025 (включно) в сумі 20 641,21 грн. За таких підстав, позивач просить суд прийняти заяву про зменшення розміру основного боргу та про збільшення розміру позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 54 010,17 грн, а саме: 28 311,43 грн пені, 5 057,53 грн 3 % річних, 20 641,21 грн інфляційних втрат. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач, також, просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.06.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та збільшення розмір позовних вимог (вх. 15036) та продовжено розгляд справи з її урахуванням. За таких підстав, розгляд справи продовжено з урахуванням поданої заяви та визначеною ціною позову у розмірі 54 010,17 грн, з яких: 28 311,43 грн пені, 5 057,53 грн 3 % річних, 20 641,21 грн інфляційних втрат. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач, також, просить покласти на відповідача.
27.07.2025 в підсистемі "Електронний суд" відповідачем сформовано додаткові пояснення щодо правової позиції відповідача, які зареєстровано 28.07.2025 за вх. № 17341, в яких він наголошує на хибності тверджень позивача щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При цьому судом враховано, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ. Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі № 910/2116/21 (910/12050/21).
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив таке.
13.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач, постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "НАШ ДІМ-83" (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 6202-ОСББ(23)-32 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу.
Відповідно до п. 3.5 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Ціна природного газу та порядок її утворення унормовано сторонами договору у розділі 4 цього договору.
Відповідно до пункту 5.1. Договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов п. 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
Позивачем зазначено, що на виконання умов Договору позивач у період з листопад 2023 по квітень 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 286 858,08 грн, що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2023 - 0,01293 тис.м3 на суму 98,06 грн; від 30.11.2023 - 5,21792 тис.м3 на суму 39 572,11 грн; від 31.12.2023 - 8,86857 тис.м3 на суму 67 258,22 грн; від 31.01.2024 - 9,79319 тис.м3 на суму 74 270,45 грн; від 29.02.2024 - 7,21279 тис.м3 на суму 54 700,98 грн; від 31.03.2022 - 6,59335 тис.м3 на суму 50 003,22 грн; від 30.04.2022 - 0,12593 тис.м3 на суму 955,04 грн.
За твердженням позивача станом на час звернення до суду з позовною заявою (22.05.2025) відповідач розрахувався за поставлений природний газ лише частково в розмірі 169 593,71 грн (з урахуванням змісту листа вх.№5731/2 від 20.02.2024), чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором дорівнювала 117 264,37 грн.
Крім того, порушення відповідачем умови договору в частині строків розрахунків за спожитий природній газ стало підставою для нарахування позивачем та звернення до суду у цій справі з вимогами про стягнення з відповідача пені у сумі 28 311,43 грн, 3% річних у сумі 4 649,59 грн та інфляційних втрат у сумі 19 690,38 грн.
У подальшому в заяві про зменшення розміру позовних вимог (вх. 15036) позивач підтвердив, що станом на 25.06.2025 у відповідача відсутня основна заборгованість перед позивачем, повідомивши, що 12.05.2025 відповідач звернувся до позивача з листом б/н від 09.05.2025 (вх.№17149/2 від 12.05.2025), за змістом якого просив перерахувати надмірно сплачені кошти по договору № 7374-НГТ-32 від 14.09.2021 в розмірі 99 976,72 грн як оплату вартості природного газу за договором № 6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023. Крім того, 21.05.2025 відповідачем було здійснено платіж в рахунок оплати суми основного боргу за Договором постачання природного газу № 6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023 на суму 20 000 грн, що підтверджується реєстром документів за період з 01.05.2025 по 23.06.2025 (за спірним договором позивачем було зараховано суду у розмірі 17 287,65 грн). Таким чином, відповідачем було сплачено на користь позивача основний борг за спірними поставками за Договором постачання природного газу № 6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023 у повному обсязі на суму 286 858,08 грн. Тобто, станом на 23.06.2025 року (включно) у відповідача відсутня заборгованість (основний борг) за договором постачання природного газу № 6202-ОСББ(23)-32 від 13.10.2023.
Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу та збільшення його з частині інших нарахування за рахунок збільшення періоду таких нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмір 28 311,43 грн, 3% річних у сумі 5057,53 грн за період з 12.12.2023 по 20.05.2025 та інфляційних втрат у сумі 20 641,21 грн нарахованих за період січень 2024 - травень 2025.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов спірного Договору позивач у період листопада 2023 - квітня 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 286 858,08 грн, що підтверджується підписаними сторонами відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с.16-19).
Однак відповідач оплату за переданий газ відповідач здійснював з порушенням строку такої остаточної оплати, пеню інфляційні та 3 % річних позивач почав нараховувати з 16.12.2023.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зокрема позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 28 311,43 грн, 3% річних у сумі 5057,53 грн та інфляційних втрат у сумі 20 641,21 грн. Початкова дата нарахування з 16.12.2023, кінцева 20.05.20205 (травень 2025).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено у відповідності до вимог статті 232 ГК України та з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим, оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, яким є об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
За статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Тож законодавець визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу приватного права (створену в добровільному порядку шляхом її заснування власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на підставі домовленості між собою), створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відносини, виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п. 2 ст. 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №906/1308/19.
Як було встановлено судом, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач є споживачем комунальної послуги.
Суд наголошує, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема газу. Цей газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників.
При цьому, суд враховує, що в порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не підтверджено наявність в його розпорядженні належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, але й суб'єктами господарювання.
24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 (із змінами внесеними постановою КМУ від 29.12.2023) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (зі змінами), Харківська міська територіальна громада віднесена з 15.09.2022 до території можливих бойових дій.
Таким чином, відповідач виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк. З огляду на вказане вище, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу до стягнення пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період дії воєнного стану, що не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів, а отже означені вимоги є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Ураховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період дії воєнного стану є неправомірними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг, а тому задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 599, 625, 627-629, 655, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідент. код 42399676) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім-83" (61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 83; ідент. код 38382148) про стягнення 54 010,17 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "05" серпня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков