ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 серпня 2025 року Справа № 902/1605/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухова М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників сторін:
прокурор: Безпалов А.В.
позивача: не з"явився
відповідача: Єнокян К.Л. адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23 (головуючий суддя Шамшуріна М.В., м. Вінниця, повний текст складено 12.05.2025)
за позовом Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради
до відповідача Фермерського господарства "Надбужанське-С"
про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі
Керівник Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Немирівської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Надбужанське-С" про розірвання договору оренди землі №874 від 20.12.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та Фермерським господарством "Надбужанське-С" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № 874 від 20.12.2019, шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23 позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фермерське господарство "Надбужанське-С" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд апеляційну скаргу апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Вінницької області від 02 травня 2025 року у справі №902/1605/23 скасувати. Винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Поряд з цим, відповідачем у апеляційній скарзі заявлено клопотання про витребування у Немирівської окружної прокуратури документів, що підтверджують проведення Немирівською окружною прокуратурою аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки, зокрема: розрахунки економічної вигоди або збитків для держави та територіальної громади у разі задоволення позову, документи, що підтверджують проведення оцінки економічних наслідків для держави та громади в разі відмови у задоволенні позову; розрахунки розміру компенсаційних виплат, враховуючи наявність посіву на земельній ділянці. Документи, що підтверджують факт проведення прокурорської перевірки щодо порушення умов договору оренди, зокрема: акти перевірок, висновки експертів щодо розміру завданих збитків, інші матеріали, що стосуються обґрунтування істотності порушення умов договору. Копії документів, що підтверджують проведення розрахунків щодо розміру орендної плати, яка не була сплачена, з урахуванням інфляційних втрат, неустойки та інших можливих фінансових зобов'язань.
Ухвалою суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Надбужанське-С" на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 06 серпня 2025 року.
26 червня 2025 року від Керівника Немирівської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор заперечує доводи відповідача та просить суд у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Надбужанське-С» на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23 відмовити.
В судовому засіданні 06.08.2025 представником відповідача заявлено усне клопотання про надання відповідачу часу на обговорення та узгодження тексту мирової угоди та подання її на затвердження судом апеляційної інстанції. В обґрунтування вказаного клопотання представником відповідача звернута увага суду апеляційної інстанції, що у аналогічній справі відповідач звернуся з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.02.2025 у справі №902/21/24 та у вказаній справі відкрито касаційне провадження Верховним Судом. Поряд з цим представником відповідача додано, що в рамках поточної справи відповідач просить суд надати йому час на обговорення та узгодження тексту мирової угоди з позивачем для затвердження її судом до проведення сесії Немирівської міської ради на початку вересня 2025 року. Разом з цим, підтримала заявлене в апеляційній скарзі клопотання про витребування документів. Підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Просила суд рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23 скасувати та винести постанову, якою в задоволенні позовних вимог, відмовити.
Прокурор в судовому засіданні 06.08.2025 повідомив суд апеляційної інстанції, що прокурору невідомо, що в рамках даної справи між позивачем та відповідачем ведуться перемовини щодо укладення мирової угоди. Заперечив щодо задоволення клопотання відповідача викладеного в апеляційній скарзі про витребування документів, а також заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд у задоволенні апеляційної скарги ФГ «Надбужанське-С» на рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі № 902/1605/23 відмовити.
В судове засідання 06.08.2025 Немирівська міська рада свого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення скаржника та прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, встановивши обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, дійшов висновку про розірвання договору оренди землі №874 від 20.12.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та Фермерським господарством "Надбужанське-С" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та зобов'язати Фермерське господарство "Надбужанське-С" повернути Немирівській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № 874 від 20.12.2019, шляхом підписання акту приймання-передачі з Немирівською міською радою.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, суд першої інстанції не надав належної оцінки дискреційним повноваженням позивача (Немирівської міської ради) та ГУ ДПС у Вінницькій області, що призвело до необґрунтованого висновку щодо відсутності їхньої реалізації. Суд першої інстанції не дослідив наявність дискреційних повноважень у Немирівської міської ради та ГУ ДПС; факти їх реалізації (наявність позитивних результатів погашення боргу, надходження коштів до бюджету); порушення принципів пропорційності та доцільності з боку прокуратури.
Відповідач зазначає, що на момент подачі позову заборгованості по сплаті орендних платежів за користування земельними ділянками не існувало, а захист інтересів держави вже здійснювався міською радою та ГУ ДПС у Вінницькій області в рамках поданого позову до ФГ "Надбужанське-С" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, до Вінницького окружного адміністративного суду (справа №120/12539/23); суд позбавлений процесуальної можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від потенційних негативних дій учасників відносин у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує; прокурором обрано неефективний спосіб захисту, а судом першої інстанції зроблено висновки, що не відповідають встановленим обставинам справи.
Прокурором не надано розрахунку економічних витрат держави на проведення аукціону, в разі задоволення позову, що перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки не дає змоги встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що неподання без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, позбавляє суд можливості встановлення фактичних обставин справи, дослідження дійсних прав і обов'язків сторін та правильного застосування законодавства, тому є підставою для залишення позову без розгляду на підставі ч. 10 ст. 81 ГПК України. Відповідач просив суд першої інстанції витребувати у позивача (Немирівської окружної прокуратури) економічний розрахунок втрат держави при задоволенні позову та проведенні нового аукціону. Однак, судом першої інстанції у клопотанні про витребування вищевказаних доказів відмовлено, а відтак апелянт вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням ст.75 ГПК України, що є підставою для його скасування; скаржник просить суд апеляційної інстанції задовольнити його клопотання щодо витребування у Немирівської окружної прокуратури документів, що підтверджують проведення Немирівською окружною прокуратурою аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки.
Крім того, апелянт звертає увагу на неврахування судом першої інстанції позиції та висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 та окремої думки суддів К.М. Пількова, О.О. Банаська, І.В.Ткача. Між Немирівською міською радою та ФГ «Надбужанське-С» за період розгляду справи укладено декілька мирових угод, проте всі вони оскаржувались прокурором з формальних причин. Органом місцевого самоврядування подано заяву про відмову від позову, а також висловлено позицію щодо доцільності дії договору в судовому засіданні. Представником Немирівської ради підтверджено, що в разі розірвання договору оренди і громада, і держава зазнає значних фінансових збитків, оскільки необхідно знайти нового орендаря, погоджувати нову вартість оренди (ФГ сплачує орендну плату, що є вище середньої в даному регіоні, нові орендарі можуть запропонувати значно менші суми). Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято всупереч думки Немирівської міської ради, яка висловлювалась за продовження дії договору оренди, а отже оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм закону, а також у невідповідності до постанови Великої Палати Верховного Суду та окремої думки до постанови у справі №918/391/23.
Разом з тим, скаржник зазначає, що відповідно до матеріалів справи, відповідачем - Фермерським господарством «Надбужанське-С» - 22.01.2024 року подано відзив на позовну заяву, що підтверджується прінт-скріном з електронного кабінету, що міститься в додатках до цієї апеляційної скарги. Однак, всупереч цим обставинам, у тексті рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідач відзиву не подав, що на думку скаржника є явно недостовірним твердженням. Згаданий висновок суперечить фактичним даним, що наявні у справі. Скаржник вважає, що судом першої інстанції допущено грубе процесуальне порушення неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та неврахування наданих відповідачем доказів і пояснень. Відповідачем у поданих поясненнях було чітко висловлено заперечення проти позову, обґрунтовано відсутність заборгованості на момент подання позову, зазначено про здійснене повне погашення орендних платежів ще до відкриття провадження, а також звернуто увагу на інші важливі обставини, включаючи правову позицію органу місцевого самоврядування Немирівської міської ради, яка позов прокурора не підтримала. Таким чином, скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції сформовані без належного врахування позиції сторони відповідача, чим порушено принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України та позбавлено відповідача реальної можливості захистити свої інтереси у справі.
Керівник Немирівської окружної прокуратури, заперечуючи доводи апеляційної скарги у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що з урахуванням змісту визначених підстав позову (обґрунтування в позовній заяві порушення інтересів держави та необхідність їх захисту), а також бездіяльністю позивача стосовно звернення до суду, надається прокурору право на звернення із цим позовом в інтересах держави в особі Немирівської міської ради, а протилежні доводи апелянта є безпідставні. Аргумент апелянта, що захист інтересів держави в цій справі відноситься до повноважень ГУ ДПС у Вінницькій області повинен бути відхилений, оскільки предметом цього позову є саме розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку. Водночас контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору та неуповноважений на звернення з таким позовом до суду.
Прокурор зазначає, що відповідач неодноразово порушував умови договору оренди землі, а саме систематично не сплачував орендну плату в повному обсязі за період з січня 2023 по листопад 2023, що підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору. Також відповідач здійснював часткову сплату орендної плати у попередні роки, що могло б слугувати підставою для розірвання договору оренди згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України (в контексті з'ясування істотності порушення договору іншою стороною), якби не було підстав для розірвання договорів згідно п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України.
Твердження апелянта з приводу незазначення прокурором заборгованості окремо за договором №874 від 20.12.2019 прокурор вважає безпідставними, оскільки, як зазначено в листі ГУ ДПС у Вінницькій області №6390/5/02-32-13-09-13 від 01 травня 2023 року облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру. Водночас, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що впродовж 2023 року останнім сплачувалася заборгованість за договорами оренди за 2022 рік, і лише в грудні 2023 року відповідач оплачував оренду за 2023 рік. А тому факт заборгованості по орендній платі за період січень-листопад 2023 року є підтверджений матеріалами справи, в тому числі і за зобов'язаннями за договором №874 від 20.12.2019.
Поряд з цим, прокурор вважає, що підлягають відхиленню доводи апелянта про необхідність відмови у позові через сплату ФГ "Надбужанське-С" заборгованості по орендній платі на момент розгляду справи, оскільки факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, не зважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору.
Прокурор зазначає, що ним доведено всі обставини належними доказами, а саме про наявність систематичності несплати орендної плати так і про істотне порушення договору, які входять в предмет доказування. Усі наявні документи, які стосуються спору в межах справи вже надані суду, будь-якими іншими запитуваними документами, а саме: відповідними розрахунками, оцінками економічних наслідків, актами перевірок, висновками експертів окружна прокуратура не володіє, їх виготовлення не входить до компетенції прокурора. Таким чином, вимога відповідача щодо витребування та долучення нових доказів є безпідставною та підлягає відхиленню.
Крім того, прокурор вказує, що умови мирової угоди про відмову позивача від позову суперечить нормам процесуального законодавства та не можуть бути затверджені.
З огляду на характер спірних правовідносин та беручи до уваги обставини недобросовісного виконання умов договору орендарем, прокурор вважає помилковими доводи апелянта щодо невідповідності заходів втручання в право оренди ФГ "Надбужанське-С" (у виді розірвання договору оренди землі) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
20 грудня 2019 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області як орендодавцем та Фермерським господарством "Надбужанське-С" як орендарем укладено договір оренди землі №874 (далі - договір) (а.с. 84-86 т.1).
За умовами пункту 1 договору орендодавець відповідно до протоколу № 124 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки (аукціон №22136 лот № 42972) від 20.12.2019 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621, яка розташована на території Никифоровецької сільської ради (за межами населених пунктів), Немирівського району, Вінницької області.
Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка площею 16,6737 га - рілля.
Згідно з пунктами 3, 4 договору на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд.
Пунктом 5 договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 216 004,97 грн.
За умовами пункту 8 договору, договір укладено на 7 років з моменту укладення. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Дата закінчення терміну договору 19.12.2026 року.
Пунктом 8 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 23,22% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 50 156,36 гривень за один рік. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10. договору).
Згідно з пунктом 11 договору орендна плата за земельні ділянки державної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів, вноситься: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься до місцевого бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки.
Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованих земельних ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної власності; розмір орендної плати за земельні ділянки державної власності, які передані в оренду за результатами земельних торгів, не може переглядатися у бік зменшення; в інших випадках, передбачених законом (пункт 12 договору).
За умовами пунктів 14, 15 договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - (код цільового призначення - 01.01).
Відповідно до абзацу 1 пункту 17 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Пунктом 31 договору сторони ухгодили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 32 договору сторони узгодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до пункту 33 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
Згідно з пунктом 34 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.
За змістом пункту 41 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладений з моменту його нотаріального посвідчення.
Договір підписано уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплено печатками сторін.
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 за договором зареєстровано за Фермерським господарством "Надбужанське-С" зі строком дії до 19.12.2026, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.11.2023 №354337457 (а.с. 87-89 т.1).
Відповідно до листа виконавчого комітету Немирівської міської ради № 03-34-1089 від 19.05.2023 на території Немирівської міської територіальної громади у користуванні ФГ "Надбужанське-С" знаходяться на умовах оренди низка земельних ділянок, зокрема, земельна ділянка площею 16,6737 га з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621, згідно із договором оренди землі №874 від 20.12.2019 орендна плата становить 50156,36 грн в рік. Крім того повідомлено, що у зв'язку із наявною у ФГ "Надбужанське-С" станом на 01.01.2023 заборгованістю з сплати орендної плати в сумі 221 758,97 грн, Управлінням комунальної власності Немирівської міської ради направлено на адресу орендаря лист про необхідність погашення податкового боргу. Проте податковий борг не погашено, заборгованість по сплаті орендної плати збільшується (а.с. 37-41 т.1).
Відповідно до інформації ГУ ДПС у Вінницькій області № 1018/5/02-32-04-11-12 від 24.01.2023 в ФГ "Надбужанське-С" станом на 01.01.2023 рахується заборгованість із сплати орендної плати в сумі 221 758,97 грн (а.с.21-24 т.1).
Станом на 01.05.2023 відповідно до листа ГУ ДПС у Вінницькій області №6390/5/02-32-13-09-13 від 01.05.2023 в ФГ "Надбужанське-С" рахується заборгованість в сумі 262 818,92 грн (а.с.33-34 т.1).
22 червня 2023 року листом №8756/5/02-32-13-09-14 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у відповідь на лист №54-2517вих-23 від 12.06.2023 керівника Немирівської окружної прокуратури повідомлено щодо наявного податкового боргу станом на 22.06.2023 з орендної плати в юридичних осіб в розрізі суб'єктів господарювання, в тому числі Фермерського господарства "Надбужанське-С" в розмірі 390 614,13 грн (а.с.42-43 т.1).
Крім того, контролюючим органом повідомлено, що облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа ГУ ДПС у Вінницькій області №11600/5/02-32-13-09-14 від 18.08.2023 в Фермерського господарства "Надбужанське-С" станом на 18.08.2023 наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 469 178,45 грн (а.с. 54-55 т. 1).
25 вересня 2023 року листом №12934/5/02-32-13-09-14 ГУ ДПС у Вінницькій області (а.с.63-64 т.1) повідомило Немирівську окружну прокуратуру на запит від 18.09.2023 №54-38886вих23 (а.с. 58-62 т.1), що в Фермерського господарства "Надбужанське-С" станом на 25.09.2023 наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 508 460,61 грн з терміном сплати 30.05.2023.
Згідно інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 року №03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023 року ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 11.05.2023 року в сумі 8 400,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік) та 08.06.2023 року в сумі 5 080,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік). Станом на 01.10.2023 року заборгованість зі сплати орендної плати становить 360 218,84 грн (а.с.66-67 т.1). До вказаного листа Фінансовим управлінням Немирівської міської ради додані довідки про рух грошових коштів за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2023 по 30.10.2023 щодо сплати орендної плати відповідачем (а.с. 68-69 т.1).
20 листопада 2023 року листом №15589/5/02-32-04-02-17 ГУ ДПС у Вінницькій області (а.с.78-80 т.1) повідомило Немирівську окружну прокуратуру на запит від 15.11.2023 №54-4687вих23) (а.с. 70-77 т.1), що у Фермерського господарства "Надбужанське-С" станом на 01.11.2023 наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 415 658,80 грн.
27 листопада 2023 року у відповідь на запит №54-4774вих-23 від 22.11.2023 Немирівської окружної прокуратури (а.с.81-82 т.1) ГУ ДПС у Вінницькій області листом №15946/5/02-32-13-09-14 (а.с.83 т.1) повідомило, що заборгованість Фермерського господарства "Надбужанське-С" зі сплати орендної плати станом на 27.11.2023 становила 599 030,22 грн.
14 грудня 2023 року керівником Немирівської окружної прокуратури на адресу позивача надіслано лист №54-5133вих-23 з вимогою повідомити чи заплановано звернення Немирівською міською радою до суду про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки (а.с.90-94 т.1).
19 грудня 2023 року Немирівська міська рада листом № 03-34-3148 повідомила, що не планує звертатися до суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки №874 від 20.12.2019 та зобов'язання ФГ «Надбужанське-С» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га (а.с.95 т.1).
21 грудня 2023 року керівник Немирівської окружної прокуратури відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Немирівської міської ради з повідомленням, що окружною прокуратурою планується пред'явлення позову до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Немирівської міської ради до ФГ «Надбужанське-С» про розірвання договору оренди земельної ділянки №874 від 20.12.2019 та зобов'язання ФГ «Надбужанське-С» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га (а.с.96 т.1).
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав), для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Водночас, згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У рішенні від 05.06.2019 №4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Позов у справі, судове рішення в якій переглядається, подано прокурором в інтересах держави в особі Немирівської міської ради як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки земельна ділянка належать до комунальної власності та розташована на території цієї ради. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.
На думку прокурора порушення інтересів держави полягає у користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету територіальної громади не надходять кошти. Крім того, інтерес держави полягає у ефективному використанні земель комунальної власності.
Позивач є органом місцевого самоврядування, до компетенції якого у відповідності до ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесені повноваження щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №915/20/18 визначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №914/225/18.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що керівником Немирівської окружної прокуратури надіслано на адресу Немирівської міської ради лист № 54-5133вих-23 від 14.12.2023 (а.с.90-94 т.1), в якому повідомлено про встановлені факти порушення ФГ "Надбужанське-С" вимог договору оренди земельної ділянки №874 від 20.12.2019 ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та надано можливість самостійно вжити заходів представницького характеру.
В свою чергу, 19 грудня 2023 року Немирівська міська рада листом № 03-34-3148 повідомила, що не планує звертатися до суду щодо розірвання договору оренди земельної ділянки №874 від 20.12.2019 та зобов'язання ФГ «Надбужанське-С» повернути земельну ділянку з кадастром номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га (а.с.95 т.1).
Таким чином, орган уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі Немирівської міської ради.
Із вказаних вище підстав колегія суддів також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що захист інтересів держави вже здійснювався Немирівською міською радою та ГУ ДПС у Вінницькій області в рамках поданого позову до ФГ "Надбужанське-С" про зупинення видаткових операцій на рахунках шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках, до Вінницького окружного адміністративного суду (справа №120/12539/23).
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що Немирівською міською радою подано заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
В силу ч.ч. 1-3, 5 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято судом.
Згідно із статтею 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.
Разом з тим, відповідно ч. 5 ст. 55 ГПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
Приписи ч. 5 ст. 55 ГПК України є спеціальними по відношенню до загальних правил відмови від позову, які врегульовані ст. 191 ГПК України.
Оскільки на виконання вимог ч. 5 ст. 55 ГПК України прокурором у судовому засіданні підтримано позов і продовження розгляду справи по суті, у суду відсутні підстави для застосування вимог ст. 191 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 30.01.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Немирівської міської ради про відмову від позову та закриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції здійснено розгляд справи по суті.
Щодо суті позовних вимог суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Підставою виникнення спору в цій справі стала систематична несплата відповідачем орендної плати за земельну ділянку, в зв'язку із чим прокурор просить розірвати договір оренди та повернути міській раді спірну земельну ділянку.
Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 (до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі) деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Колегія суддів вважає за необхідне врахувати відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду.
Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду вважала необхідним відступити від висновку, викладеного в раніше прийнятій постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, конкретизувавши, що:
- пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;
- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
Поряд з цим у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Окрім того, наголосила, що факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті частини 2 статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Колегія суддів відзначає, що у цій справі, яка розглядається, звертаючись до суду із позовом прокурор підставою для розірвання договору оренди №874 від 20.12.2019 зазначає саме факт систематичної несплати орендарем (відповідачем) орендної плати.
Згідно пункту 8 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 23,22% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 50 156,36 гривень за один рік.
Умовами пункту 11 договору оренди землі сторони погодили, що орендна плата за земельні ділянки державної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів, вноситься: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України. Орендна плата вноситься до місцевого бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки.
Приписами підпункту 11 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06 березня 2019 року, визначено, що ДПС відповідно до покладених на неї завдань забезпечує ведення обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску.
ФГ «Надбужанське-С» згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) було нараховано орендну плату за 2022 та 2023 роки на ділянки, що знаходяться в Немирівському районі Вінницької області, в загальній сумі 789 423,08 грн, а саме: за 2022 рік в сумі 394 711,54 грн; за 2023 рік в сумі 394 711,54 грн (а.с. 118-124 т.2).
З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.11.2023 за ФГ "Надбужанське-С" обліковувався борг з орендної плати з юридичних осіб в розмірі 599 030,22 грн, що підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 27.11.2023 №15946/5/02-32-13-09-14.
Протягом 2022 2023 років відповідачем сплачено орендну плату з юридичних осіб в загальній сумі 823 168,29 грн, а саме: 10.02.2022 на суму 31 498,16 грн; 05.04.2022 на суму 50 700,00 грн; 05.05.2022 на суму 27 719,00 грн; 17.03.2023 на суму 69 820,00 грн; 11.05.2023 на суму 8 400,00 грн; 08.06.2023 на суму 5 080,00 грн; 20.12.2023 на суму 150 000,00 грн; 22.12.2023 на суму 511 449,29 грн (а.с. 68-69 т.1, а.с. 125-130 на звороті т.2).
Поряд з цим, згідно інформації фінансового управління Немирівської міської ради від 30.10.2023 року №03-22/6/2, а саме згідно довідки про рух коштів 17.03.2023 року ФГ "Надбужанське-С" сплатило грошові кошти в сумі 69 820,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 11.05.2023 року в сумі 8 400,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік), 08.06.2023 року в сумі 5 080,00 грн (призначення платежу орендна плата з юридичних осіб за 2022 рік). Станом на 01.10.2023 заборгованість зі сплати орендної плати становила 360 218,84 грн (а.с. 66-69 т.1).
Відсутність заборгованості по орендній платі (в тому числі, за земельну ділянку з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га) станом на 26.12.2023 року підтверджується листом ГУ ДПС у Вінницькій області №42627/6/02*32-04-11-18 від 26.12.2023 року (а.с. 118 т.1).
Аналіз вищевикладеного свідчить про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки орендарем щодо сплати орендної плати є вичерпною та достатньою підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість чи ні, і той факт, що орендар сплатив усю суму заборгованості до моменту пред'явлення позову за 2022 рік у 2023 році, а за січень-листопад 2023 року у грудні 2023 року (у даній справі прокурор звернувся з позовом до суду першої інстанції 28.12.2023), не має правового значення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача обліковувалася заборгованість за спірним договором оренди. Ці обставини щодо розміру заборгованості за орендною платою та періодів її виникнення ФГ "Надбужанське-С" не спростовувало, а навпаки - вчинило дії, які підтверджують визнання цих обставин, як-от сплатило орендну плату за користування земельною ділянкою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила ч. 2 ст. 651 ЦК України - з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби.
З огляду на те, що ФГ "Надбужанське-С" неодноразово порушувало умови договору оренди від 20.12.2019 та систематично (два та більше випадки) не сплачувало орендну плату в повному розмірі, у строки, визначені договором, тому суд апеляційної інстанції вважає, що вказане порушення умов договору підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі №874 від 20.12.2019 є правомірними й обґрунтованими та як наслідок підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договором оренди та неспростування цих обставин відповідачем, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання договору оренди №874 від 20.12.2019 відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та не вдається до оцінки істотності порушення умов договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
При цьому, із урахуванням викладених висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №918/391/23, колегія суддів відзначає, що погашення на момент розгляду справи заборгованості за орендною платою, не впливає на право вимагати розірвання договору, в тому числі на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Сам лише факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи сплачена заборгованість після звернення позивача з позовом про розірвання договору. Наведеним спростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі про відсутність підстав для розірвання договору оренди.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача з приводу незазначення прокурором заборгованості окремо за договором оренди землі №874 від 20.12.2019, оскільки, як зазначено в листі ГУ ДПС у Вінницькій області від 01.05.2023 облік надходжень по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється в цілому по інтегрованій картці платника по КОАТУУ без розмежування та відповідного обліку надходжень окремо по кожній земельній ділянці з зазначенням кадастрового номеру. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що впродовж 2023 останнім сплачувалася заборгованість за договорами оренди за 2022 і лише в грудні 2023 відповідач оплачував оренду за 2023, вказані обставини відповідачем не спростовано. Факт заборгованості по орендній платі підтверджено матеріалами справи, в тому числі і за зобов'язаннями за договором оренди землі №874 від 20.12.2019 року, а також поясненнями відповідача і наданими доказами (а.с. 33-34, а.с. 113-130 т.2).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
У постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - п. "д" ч. 1 ст.141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
Таким чином, враховуючи встановлені в цій справі обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0523085900:01:001:0621 площею 16,6737 га, яка є предметом договору оренди землі №874 від 20.12.2019 року, шляхом підписання акту приймання-передачі у комунальну власність органу місцевого самоврядування є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача на укладену між Немирівською міською радою та ФГ "Надбужанське-С" мирову угоду, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 06.03.2024 позивач та відповідач подали до суду першої інстанції на затвердження мирову угоду від 05.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 затверджено мирову угоду у справі №902/1605/23, укладену між Фермерським господарством "Надбужанське-С" та Немирівською міською радою та закрито провадження у справі №902/1605/23.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу Керівника Немирівської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 справі №902/1605/23 задоволено, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 у справі №902/1605/23 скасовано. Під час перегляду ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що умови угоди не містять поступок зі сторони відповідача, оскільки умови підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 мирової угоди фактично є констатацією і так наявного у відповідача обов'язку належним чином виконувати взяті на себе за спірним правочином зобов'язань. Такі умови не можуть вважатися окремими зобов'язаннями чи поступками в розумінні змісту умов мирової угоди. Крім того, пунктом 2 мирової угоди передбачено, що позивач відмовляється від заявлених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що відмова від позову та укладання між сторонами мирової угоди є різними процесуальними інститутами, котрі не можуть бути застосовані одночасно. На відміну від укладення мирової угоди, при відмові позивача від позову у цій справі, прокурор може заперечувати проти неї та стверджувати про подальший розгляд справи, підтримуючи заявлені позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 461/56/20 вказано, що мирова угода укладається щодо прав і обов'язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали Господарського суду у Вінницькій області від 10.04.2024 у справі №902/1605/23, якою була затверджена мирова угода, встановлено те, що вона суперечить нормам процесуального законодавства та не може бути затверджена, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на вказану мирову угоду колегія суддів вважає безпідставним.
Твердження відповідача на неможливість встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки саме задоволення позову приведе до забезпечення інтересів держави та територіальної громади, оскільки орендар, який тривалий час не сплачував орендну плату як повністю, так і частково, є недобросовісним контрагентом, а тому збереження договірних відносин з таким орендарем не відповідатиме інтересам територіальної громади як власника земельної ділянки, які визначаються доцільністю та ефективністю використання майна, а також не сприятиме досягненню максимального економічного ефекту задля соціально-економічного розвитку територіальної громади.
Відтак продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів як орендодавця, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.
Колегія суддів відзначає, що підставою позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Ради, слугувала та обставина, що орендар протягом тривалого часу не виконував свої обов'язки визначені договором оренди належно та добросовісно, хоча, укладаючи договір оренди землі, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов'язань.
Розірвання договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не встановив, а відповідач не довів підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч.10 ст.81 ГПК України, таким чином дані посилання відповідача є необґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про витребування у Немирівської окружної прокуратури документів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак ст. 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та має зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на приписи процесуального закону встановлення поважності (неповажності) причин пропуску процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 81 ГПК України унормовано питання витребування доказів. Зокрема, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійно отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме скаржник повинен був доводити суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень щодо позову.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що ч.5 ст.236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Тобто суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В обґрунтування заявленого клопотання про витребування доказів відповідач посилається на неподання прокурором доказів щодо економічної доцільності розірвання договору оренди земельної ділянки, а також відсутності доказів економічних витрат держави на проведення аукціону, що перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки не дає змоги встановити економічну вигоду держави при задоволенні позову, а суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу в задоволенні такого клопотання.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем було пропущено строк зазначений у частині третій статті 80 ГПК України для подання клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції; клопотання про його поновлення відповідач до суду першої інстанції не подав.
Згідно з пп. 1, 2, 4, 6 ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує пояснення прокурора викладені у відзиві на апеляційну скаргу про те, що усі наявні документи, які стосуються спору в межах справи №902/1605/23 вже надані суду, будь-якими іншими запитуваними документами, а саме відповідними розрахунками, оцінками економічних наслідків, актами перевірок, висновками експертів окружна прокуратура не володіє, їх виготовлення не входить до компетенції прокурора.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 вересня 2019 року у справі №922/393/18, від 16 грудня 2020 року у справі №908/1908/19.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання відповідача про витребування у Немирівської окружної прокуратури документів, що підтверджують проведення прокуратурою аналізу істотності порушення умов договору оренди земельної ділянки, зокрема: розрахунки економічної вигоди або збитків для держави та територіальної громади у разі задоволення позову; документи, що підтверджують проведення оцінки економічних наслідків для держави та громади в разі відмови у задоволенні позову; розрахунки розміру компенсаційних виплат, враховуючи наявність посіву на земельній ділянці, документи, що підтверджують факт проведення прокурорської перевірки щодо порушення умов договору оренди, зокрема: акти перевірок; висновки експертів щодо розміру завданих збитків; інші матеріали, що стосуються обґрунтування істотності порушення умов договору, копії документів, що підтверджують проведення розрахунків щодо розміру орендної плати, яка не була сплачена, з урахуванням інфляційних втрат, неустойки та інших можливих фінансових зобов'язань, є безпідставним та не підлягає задоволенню.
Поряд з цим, колегія суддів відмовила у задоволенні усного клопотання представника відповідача заявленого в судовому засіданні 06.08.2025 про надання додаткового часу у зв'язку з вирішенням питання стосовно укладення мирової угоди, оскільки вказаним представником доказів в обґрунтування вказаного клопотання суду апеляційної інстанції не надано.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права в результаті неврахування поданого 22.01.2024 відповідачем з електронного кабінету відзиву на позов, враховуючи наступне.
В обґрунтування вказаних доводів відповідач зазначає, що Фермерським господарством «Надбужанське-С» - 22.01.2024 року подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, що підтверджується прінт-скріном з електронного кабінету, який міститься в додатках до апеляційної скарги. Однак, всупереч цим обставинам, у тексті рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідач відзиву не подав, що є недостовірним твердженням. Згаданий висновок суперечить фактичним даним, що наявні у справі. Таким чином, відповідач вважає, що висновки суду першої інстанції сформовані без належного врахування позиції сторони відповідача, чим порушено принцип змагальності, закріплений у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, та позбавлено відповідача реальної можливості захистити свої інтереси у справі.
Проте, судом апеляційної інстанції в результаті дослідження паперових матеріалів справи №902/1605/23 та відомостей в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» щодо зареєстрованих Господарським судом Вінницької області у даній справі документів поданих учасниками справи не встановлено відомостей про реєстрацію судом першої інстанції та долучення до матеріалів справи №902/1605/23 відзиву Фермерського господарства «Надбужанське-С» на позов прокурора поданого останнім за допомогою системи «Електронний суд» 22.01.2024.
Колегія суддів відзначає, що учасники справи, будучи заінтересованими у реалізації свого права, повинні цікавитися станом розгляду їх справи, що дає можливість їм виявити технічний збій відправки. Додатково вони мають можливість звернутися із запитом до ДП «ЦСС» аби підтвердити факт технічного збою при направленні документів до суду. На підтвердження наявності технічної проблеми з відправкою документів можуть надаватися роздруківка скріншота сторінки Електронного кабінету користувача, який би підтвердив, що сформований документ знаходиться у статусі «направлення сторонам»; або ж лист адміністратора ЄСІТС, який підтверджує, що в системі «Електронний суд» відбувся технічний збій, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 560/4377/22.
Скріншот сторінки електронного кабінету, який доданий відповідачем до апеляційної скарги не є очевидним доказом надходження відзиву відповідача на позов прокурора до суду першої інстанції.
Проте, доказів, зокрема копії листів відповідача, адвокатських запитів, звернень до суду першої інстанції та технічної підтримки підсистеми "Електроний суд" відповідачем щодо підтвердження надхлдження відзиву на позов до суд першої інстанції відповідачем не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач відзив на позов не подав, оскільки жодного документального підтвердження про реєстрацію, надходження чи долучення відзиву до матеріалів справи №902/1605/24 на момент ухвалення оскаржуваного рішення не було.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні (а.с.6) судом першої інстанції відображені та враховані подані відповідачем до суду першої інстанції додаткові пояснення в яких відповідачем, зокрема викладені всі обставини, на які останній посилається в обґрунтування доводів власної позиції щодо відмови у задоволенні позову прокурора (а.с. 44 на звороті- 45 на звороті т.3), що в свою чергу спростовує твердження відповідача про ігнорування судом першої інстанції фактичних заперечень та доводів відповідача, однобічність судового розгляду, та формування висновків без належного врахування позиції сторони відповідача.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що твердження про порушення принципу змагальності та однобічність розгляду справи є безпідставним. В даному випадку, суд першої інстанції діяв відповідно до принципів об'єктивності, законності та врахування лише належних доказів, які фактично містились у матеріалах справи на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції відзначає, що даному випадку не встановлено обставин порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що стало би правовою підставою для підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Крім того, колегією суддів також не встановлено, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в силу приписів ч.3 ст.277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Отже, апеляційна скарга відповідача в цій частині не містить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази наявні в матеріалах справи дійшла висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Фермерського господарства "Надбужанське-С" не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла дійти висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, дійшла висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23 без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Надбужанське-С" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 02.05.2025 у справі №902/1605/23 без змін.
2. Справу №902/1605/23 повернути Господарському суду Вінницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "07" серпня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.