ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
04 серпня 2025 року Справа №903/1015/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Юрчук М.І. , суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Заславській В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Господарського суду Волинської області від 29.04.2025 (повний текст - 05.05.2025) у справі №903/1015/24 (суддя Гарбар І.О.)
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
за участі представників
скаржника - Ювко В.О. (поза межами приміщення суду);
Арбітражний керуючий - Пасічник О.О. (поза межами приміщення суду);
Постановою Господарського суду Волинської області від 29.04.2025 у справі №903/1015/24, зокрема:
- припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та повноваження керуючого реструктуризацією Пасічника Олександра Олексійовича;
- визнано фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) банкрутом та введено процедуру погашення боргів;
- призначено керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича та встановлено розмір оплати послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реалізацією у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб за кожен місяць виконання ним своїх повноважень;
- відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ “Приватбанк» про закриття провадження по справі.
Не погоджуючись з ухваленою ухвалою Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
За доводами апелянта в порушення пункту 1 частини 2 статті 124 КУзПБ, в плані реструктуризації не зазначено обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника, не обґрунтовано природу і причини неплатоспроможності та не надано інформацію щодо витрачання (спрямування) коштів, отриманих від кредиторів.
З відповідного розділу плану реструктуризації, взагалі, незрозуміло які причини неплатоспроможності боржника, що призвело до неплатоспроможності. Боржником лише зазначено про укладення договорів з АТ КБ «ПриватБанк» та історію здійснення претензійно-позовної роботи Банком.
Апелянт також зазначає, що судом не з'ясовано та не досліджено коли саме боржником втрачено роботу, яку саме роботу та з яких причин; також безпідставним є посилання на підвищення відсоткових ставок.
Щодо нарахування штрафних санкцій апелянт зазначає, що штрафні санкції нараховуються у разі неналежного виконання/невиконання умов кредитного договору, тобто є наслідком погіршення фінансового стану боржника, а не причиною.
Також за доводами апелянта, судом не взято до уваги те, о 05.11.2007 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №191/М, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 65000 доларів США, на строк не пізніше 01.11.2012. Однак, вже 12.02.2012 Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська прийнято рішення по справі №2/0417/2559/2012, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №191/М від 05.11.2007 задоволено та стягнуто заборгованість в розмірі 404503,93 гривень. Боржник перестав виконувати зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк» у 2012 році, в той же час продовжував ще протягом 14 років здійснював підприємницьку діяльність та укладав мільйонні договори.
Тому апелянт стверджує, що боржник приховав дійсні причини неплатоспроможності, а суд першої інстанції, взагалі, не досліджував дане питання.
Також скаржник зазначає, що боржником подано до суду декларації, що не відповідають вимогам Наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №2627/5: "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" чинному на дату заповнення та подання таких декларацій, зокрема, боржником в деклараціях відносно майнового стану членів сім'ї значено «член сім'ї відмовився надавати інформацію».
Також зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, що боржник намагався отримати інформацію щодо членів сім'ї, зокрема, звертався з відповідними запитами до членів сім'ї та/або державних реєстрів.
В деклараціях в Розділі “Відомості про фінансові зобов'язання боржника та членів його сім'ї та інші витрати, у тому числі за межами України» щодо боржника в усіх графах проставлено “-». Відсутність відомостей щодо витрат боржника позбавляє кредиторів можливості здійснити повний аналіз майнового стану боржника та може свідчити про намагання приховати свій фінансово-майновий стан.
Як вбачається з відповіді Головного управління ДПС у Волинській області від 08.01.2025, боржник має 15 (п'ятнадцять) відкритих банківських рахунків, що відкриті з 2016 по 2022 року. Інформації про її закриття, відповідь Головного управління ДПС у Волинській області не містить. В той же час, декларації боржника не містять інформації про зазначені рахунки та залишки коштів на них. Тобто боржник приховав інформацію про банківські рахунки.
Апелянт звертає увагу, що боржник у своїх деклараціях зазначає, що зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час, декларації не містять інформації щодо прав на вказану квартиру, а саме: право власності, оренди або інше право користування. Отже незрозумілий правовий статус вказаної квартири та речове право на неї.
За доводами апелянта боржником: подано декларації, що не відповідають вимогам закону; приховано інформацію про майновий стан членів сім'ї; приховано інформацію щодо витрат боржника та членів його сім'ї; приховано інформацію про банківські рахунки та залишки грошових коштів на них; приховано інформацію про його місце проживання.
Апелянт звертає увагу, що в запереченнях боржника на клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі, у п. 3 прохальної частини, боржник просив суд: «надати боржнику строк для подання додаткових уточнених декларацій...». Отже, боржник визнав, що подані до суду декларації містять певні недоліки/неточності та просив у суду строк для їх виправлення.
Відсутність визначених щомісячних грошових сум погашення вимог кредиторів свідчить про відсутність запропонованої реструктуризації боргу. Кодекс України з процедур банкрутства не містить випадків за яких боржник може не пропонувати щомісячні суми погашення, адже це не відповідає суті процедури реструктуризації - яка не є процедурою прощення/списання боргів і передбачає обов'язки боржника за умови виконання яких останній може отримати від неї пільги.
Апелянт зазначає, що у документі під назвою «план реструктуризації» не передбачається реструктуризації боргів, такий план не містить порядку зміни та способу виконання зобов'язань, строку його виконання, а відтак такий документ не може бути схваленим, а в подальшому й затвердженим господарським судом через те, що він не передбачає виконання будь-чого (лише передбачено списання 100% боргів).
На підставі викладеного Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року у справі №903/1015/24 та прийняти нове рішення, яким клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі задовольнити та закрити провадження у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
12.05.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Волинської області.
16.05.2025 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Господарського суду Волинської області від 29.04.2025 у справі №903/1015/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.07.2025 об 14:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам провадження у строк до 06.06.2025 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
02.06.2025 до суду від Арбітражного керуючого Пасічника О.О. надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві арбітражний керуючий зазначає, що ОСОБА_1 не приховував активів, добровільно ініціював процедуру банкрутства, надав необхідну інформацію, зокрема декларації про майновий стан (у тому числі уточнені), співпрацював з арбітражним керуючим, вчасно реагував на запити суду та кредиторів.
Зазначає, що план базується на реальному фінансовому стані боржника та його добросовісному прагненні виконати частину боргових зобов'язань перед кредиторами, що є у повній відповідності до принципу співмірності навантаження на боржника, закладеного у КУзПБ. Поданий ОСОБА_1 план, є належним за формою, відповідає структурним вимогам КУзПБ, містить реалістичний прогноз, і засвідчує прагнення боржника до врегулювання боргових зобов'язань у межах своїх можливостей. Аргументи апелянта щодо нереалістичності плану зводяться до формальних зауважень, що суперечить як закону, так і сформованій судовій практиці.
Серед основних причин неплатоспроможності боржника арбітражний керуючий зазначає: 1) втрата стабільного джерела доходу - через об'єктивні обставини, не залежні від волі боржника, включно з втратою роботи та погіршенням ринку праці внаслідок загальнодержавної економічної кризи; 2) підвищення процентних ставок та несприятливі умови кредитування, які призвели до зростання розміру зобов'язань навіть при частковому обслуговуванні боргу; 3) зарахування штрафних санкцій та пені, які перевищують реальні можливості боржника і унеможливлюють погашення основної суми боргу; 4) погіршення економічної ситуації в країні, зокрема у зв'язку з воєнним станом, що також вплинуло на загальний рівень платоспроможності населення.
Неплатоспроможність ОСОБА_1 має виключно об'єктивний характер і не є результатом навмисних дій. Це повністю узгоджується з концепцією добросовісності боржника, закріпленою у КУзПБ та роз'ясненою у судовій практиці Верховного Суду.
За доводами арбітражного керуючого боржник подав уточнені декларації (за 2021-2024 роки), зазначив усі активи, а відсутність даних про членів сім'ї пов'язана з їхньою відмовою надавати відповідні відомості. Верховний Суд у справі №910/6639/20 підкреслив, що неможливість отримати певну інформацію без вини боржника не може бути трактована як його недобросовісність. Наявні декларації є належними, а відсутність окремих пунктів - технічно обґрунтована.
Також арбітражний керуючий стверджує, що його дії були законними, об'єктивними та професійними, повністю відповідали завданням та цілям процедури банкрутства фізичної особи.
На підставі викладеного арбітражний керуючий просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
06.06.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві боржник зазначає, що з 2012 року, коли розпочалось виконавчою службою примусове стягнення, він: повернув понад 90000 дол. США на користь банку, хоча позичив 60000 дол. США; неодноразово надавав документи на запити банку та державних виконавців; зазнав примусового стягнення майна, заробітної плати, арештів на рахунки; самостійно ініціював процедуру банкрутства, розуміючи відповідальність.
Також боржник звертає увагу, що у своєму плані зазначив об'єктивні обставини: хронічну нестачу доходів, хворобу, відсутність джерел стабільного заробітку, зумовлену тривалим перебуванням у статусі особи, проти якої відкриті виконавчі провадження з 2012 року. Всі подані розрахунки базувались на фактичних, а не прогнозованих або спекулятивних цифрах.
Звертає увагу, що всі декларації були подані особисто, без залучення фахового юриста, однак із щирим прагненням виконати вимоги закону. Документи включати дані про доходи, майно, борги, витрати, утриманців. У випадках, коли не була змога надати окремі дані - наприклад, через відмову члена сім'ї надати особисту інформацію - боржник пояснив причини, що було відображено письмово.
На підставі викладеного боржник просить суд залишити постанову Господарського суду Волинської області від 29.04.2025 - без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - без задоволення.
Ухвалою від 21.07.2025 відкладено розгляд справи на 04.08.2025 об 15:30 год.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 04.08.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення у справі. Просив суд апеляційну скаргу задоволити: скасувати постанову Господарського суду Волинської області від 29 квітня 2025 року у справі №903/1015/24 та прийняти нове рішення, яким клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про закриття провадження у справі задовольнити та закрити провадження у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Арбітражний керуючий Пасічник О.О. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення у справі. Просив суд залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
04.12.2024 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність.
09.12.2024 ОСОБА_1 подав до суду декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 . 17.12.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника: 14.01.2025 від Акціонерного товариства “Приватбанк» в загальному розмірі 3133880,65 грн; 16.01.2025 від ОСОБА_2 в розмірі 4163757,14 грн.
05.02.2025 представник АТ КБ “Приватбанк» сформував в системі “Електронний суд» клопотання, яким долучив докази реалізації предмета застави (мікроавтобуса пасажирського Mersedes Bens); судові рішення, на які посилається АТ КБ "ПриватБанк" в заяві з грошовими вимогами та виписки по рахунках.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 заяву Акціонерного товариства “Приватбанк» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задоволено. Визнано грошові вимоги Акціонерного товариства “Приватбанк» до ОСОБА_1 повністю в розмірі: 1406631,65 грн. (заборгованість по кредиту, судовий збір за рішенням суду у справі №202/35780/13-ц від 09.09.2015, у справі 161/11728/15-ц від 23.11.2016 та у справі №202/24001/13-ц від 23.05.2013) - вимоги 2 черги; 1373749,00 грн (пеня) - 3 черга; 4844,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово. Окремо внесено до реєстру вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства “Приватбанк» на суму 353500,00 грн. - як такі, що забезпечені заставою. В задоволенні заяви кредитора ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до боржника ОСОБА_1 , відмовлено.
В подальшому, керуючий реструктуризацією подав до суду наступні документи:
1. Лист від 14.02.2025, яким долучено реєстр вимог кредиторів станом на 14.02.2025 та відомості про майно боржника.
2. Звіт про результати перевірки декларації боржника від 14.02.2025.
3. План реструктуризації від 17.02.2025.
4. Звіт про проведену роботу керуючого реструктуризацією боргів боржника, перевірку декларацій боржника та про порядок нарахування оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого реструктуризацією та відшкодування витрат.
5. Клопотання про відкладення розгляду справи.
18.02.2025 боржник ОСОБА_1 подав до суду уточнені декларації про майновий стан і доходи за 2021, 2022, 2023 та 2024.
Керуючий реструктуризацією подав до суду першої інстанції наступні документи:
1. Клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів божника та затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, відшкодування витрат, в якому просить суд:
- припинити процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ).
- припинити повноваження керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 261 від 09.07.2013, адреса: вул. Промислова, 1/3, м. Луцьк, 43023).
- визнати банкрутом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ).
- ввести процедуру погашення боргів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ).
- призначити керуючим реалізацією майна боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича (Свідоцтво Міністерства юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 261 від 09.07.2013, адреса: вул. Промислова, 1/3, м. Луцьк, 43023).
- клопотання керуючого реструктуризацією (арбітражного керуючого) Пасічника Олександра Олексійовича про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, задовольнити.
- звіт керуючого реструктуризацією Пасічника О.О. про нарахування і виплату грошової винагороди у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 (за період з 17.12.2024р. по 01.04.2025р. включно) у сумі 52 762,09 гривень, здійснення та відшкодування витрат в сумі 4 576,00 гривень, а всього 57 338,09 гривень, затвердити.
- сплатити керуючому реструктуризацією Пасічнику Олександру Олексійовичу у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 45 420,00 гривень (витрати в сумі 4 576,00 гривень та частину грошової винагороди (за період з 17.12.2024р. по 01.04.2025р. включно) у сумі 40 844,00 гривень), на поточний рахунок арбітражного керуючого Пасічника Олександра Олексійовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 у АТ "БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ", код ЄДРПОУ 33695095, за рахунок коштів, внесених боржником ОСОБА_1 на депозитний рахунок Господарського суду Волинської області.
2. Лист від 27.03.2025 вих №41/2 про долучення доказів надіслання кредитору АТ КБ “Приватбанк» копію клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів божника та затвердження звіту про нарахування і виплату грошової винагороди, відшкодування витрат.
АТ КБ “Приватбанк» звернувся з клопотанням про закриття провадження про неплатоспроможність, оскільки винесення на розгляд зборів кредиторів формальний, порожній, невиконуваний, необґрунтований, нереальний план реструктуризації боргів, який не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ та не передбачає будь-яку реструктуризацію боргу (відсутні умови погашення вимог); переслідування боржником наміру спонукати кредиторів відхилити запропонований документ із назвою “план реструктуризації» та створити формальні підстави для переходу в процедуру погашення боргів де отримати можливість повного списання своєї заборгованості; намагання боржника імітувати виконання ним завдань і цілей процедури реструктуризації боргів, при цьому маючи єдину ціль - списати борги “руками Суду».
Щодо клопотання АТ КБ “Приватбанк» про закриття провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно з ч.5 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень ст.116 КУзПБ ОСОБА_1 разом із заявою про відкриття провадження про визнання його неплатоспроможним подано до суду декларації про майновий стан боржника за 2021-2024 роки.
При цьому, згідно з положеннями п.1 ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
З аналізу п.11 ч.3 ст. 116, п. 1 ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства прослідковується певна послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:
- боржник подає до суду декларації;
- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;
- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
У постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №914/100/20 зазначено наступне: «Так, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ, встановлення судом обставин щодо надання боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації та ненадання суду виправленої декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї, є підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи. Аналіз зазначеної норми КУзПБ дає підстави для висновку про те, що законодавець визначив послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях, поданих боржником, неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень. Якщо боржник не використає надане йому право усунути виявлені за наслідками перевірки арбітражним керуючим недоліки поданих боржником декларацій, то наступають наслідки, визначені пунктом 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ».
Отже, з'ясування та встановлення недостовірності інформації зазначеної в деклараціях, та відображення цього у своєму звіті про перевірку декларацій про майновий стан, здійснює саме арбітражний керуючий.
При цьому, з наданого арбітражним керуючим звіту про результати перевірки декларацій боржника, керуючий реструктуризацією зазначив: “13.02.2025 на адресу арбітражного керуючого надійшла відповідь на мій запит за №8/24 від 24.12.2024 від Територіального сервісного центру МВС №0741 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Рівненській, Житомирській та Волинській областях від 14.01.2025.
В результаті аналізу Територіального сервісного центру МВС №0741 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Рівненській, Житомирській та Волинській областях від 14.01.2025 року було встановлено, що в поданих ОСОБА_1 деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність міститься неповна інформація, зокрема щодо перебування у власності активів у членів сім'ї, а також коштів, які знаходяться на його банківському рахунку:
1) син ОСОБА_3 , має у власності наступні транспортні засоби:
- МЕRСЕDЕS-ВЕNS 208D, номер кузова: НОМЕР_4 , 1995 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 ;
- DAEWОО SЕNS, номер кузова: НОМЕР_6 ,2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ;
- SCHMITZ SK0 24, номер шасі: НОМЕР_8 , 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 .
2) син ОСОБА_4 , має у власності наступні транспортні засоби:
- OPEL ANTARA, номер кузова: НОМЕР_10 , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 ;
-МАN ТGХ 18X40, номер кузова: НОМЕР_12 , 2011 р.в., д.н.з. НОМЕР_13 .
Крім того, 14.02.2025 арбітражний керуючий отримав виписку у відділенні АТ “ПУМБ» з банківського рахунку боржника ОСОБА_1 , згідно якої вбачається, що на даному рахунку знаходяться кошти в сумі 35500,00 гривень, на які накладені арешт Державною виконавчою службою міста Луцька».
В подальшому, 18.02.2025 боржником подано уточнені декларації про майновий стан і доходи за 2021-2024 роки, також вказано, що боржник не проживає разом з дітьми, не спілкується, відповідно не володів інформацією про наявність майна у членів сім'ї, відповідно не міг його відобразити у деклараціях про майновий стан. Щодо наявності коштів на банківському рахунку, повідомив, що з 2013 року відкрито виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з боржника та дружини на користь АТ “Приватбанк» та накладено арешт. В межах виконавчих проваджень, відкритих на користь АТ “Приватбанк», державними виконавцями продано земельну ділянку, автомобіль, протягом всього часу стягувалися кошти з заробітної плати, доки боржник працював та з пенсії дружини. Оскільки на всі банківські рахунки накладено арешти, то про кошти в розмірі 35500,00 грн останній не знав.
При цьому нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню під час подальшого розгляду справи.
Разом з цим, як правильно зазначив суд першої інстанції, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
У спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець закріпив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, і при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та / або звільнення від боргів для відновлення його платоспроможності.
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ обумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 цього Кодексу. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами, зокрема, можуть бути: ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії із судом; економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників для спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, зокрема закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної та достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї, приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї, притягнення боржника до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1- 3 частини сьомої статті 123 цього Кодексу).
Тож, якщо перед тим, як розглянути в судовому засіданні поданий арбітражним керуючим на затвердження план реструктуризації боргів на відповідність його вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, суд встановить, що інформація про доходи та витрати боржника і членів його сім'ї є неповною та недостовірною, доказів сумлінного виконання боржником своїх обов'язків, зокрема вжиття заходів щодо отримання доходу для погашення заборгованості, немає, то це є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи саме відповідно до частини сьомої статті 123 КУзПБ.
Пункт 1 частини сьомої статті 123 Кодекс України з процедур банкрутства розмежовує поняття “неповна» та “недостовірна» інформація, зазначення якої має безумовний наслідок для боржника у вигляді закриття провадження у справі.
Положення статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства є безумовним заходом відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому вони не передбачають альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, якщо господарським судом встановлено відповідні факти. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 добровільно ініціював процедуру неплатоспроможності, що свідчить про його намір відкрито вирішувати проблему заборгованості згідно з законом, а не ухилятися від відповідальності.
Також, колегія суддів відмічає, що провадження про неплатоспроможність фізичної особи є добровільним правом боржника, яким він може скористатися для реструктуризації чи прощення боргів з метою відновлення платоспроможності. Боржник скористався цим правом, усвідомлюючи, що воно пов'язане з виконанням ряду обов'язків та вимог добросовісності.
ОСОБА_1 доводить, що опинився у скрутному фінансовому становищі не через злісний намір чи недобросовісність, а внаслідок несприятливих збігів обставин (втрата роботи та основного доходу, різке підвищення відсоткових ставок і нарахування штрафних санкцій банком, загальне погіршення економічної ситуації тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, борг утворився перед АТ КБ “ПриватБанк» за кредитними зобов'язаннями, які боржник добросовісно обслуговував. Зокрема, отримав кредит у сумі 65000,00 доларів США, а сплатив (в тому числі і те, що було стягнуто виконавчою, зокрема з реалізацією майна) вже близько 90000,00 доларів США.
При цьому, матеріалами справи не підтверджується фактів приховування відомостей, які впливають на визначення майнового стану боржника та можливості задоволення вимог кредитора, а відповідно його недобросовісності та наявності підстав, передбачених ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, для закриття провадження у справі.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскарженій постанові, АТ КБ “ПриватБанк» не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження власної позиції щодо подання боржником недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан останнього, та доказів на спростування позицій керуючого реструктуризацією боргів боржника та боржника викладених у відповідних поясненнях.
Також, оскільки, арбітражним керуючим не виявлено і в подальшому суттєвих невідповідностей в поданих боржником деклараціях про майновий стан боржника, то провадження у даній справі не підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
З огляду на зазначене, Господарський суд Волинської області дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ “ПриватБанк» про закриття провадження у справі.
Щодо клопотання арбітражного керуючого (керуючого реструктуризацією) Пасічника О.О. про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства, до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що погашення боргів боржника це - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст.12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, запит арбітражного керуючого - це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім'ї боржника - фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п'ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.
Як предбачено п.п.1, 2 ч.1 ст.114 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий має право запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою щодо майна боржника, у томі числі, які містять конфіденційну інформацію; отримувати інформацію з державних реєстрів.
На виконання зазначених вище положень та з метою виявлення активів боржника, керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пасічником О.О. направлено запити (звернення) до відповідних органів та установ:
Щодо вжиття заходів для пошуку майна боржника.
На виконання вимог Кодексу України з процедур банкрутства та ухвали Господарського суду Волинської області від 17.12.2024, з метою виявлення та збереження майна боржника, керуючим реструктуризацією боргів було направлено запит) та отримані відповіді від наступних державних реєстраційних органів:
1. Державної авіаційної служби України.
2. Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
3. Державного космічного агентства України.
4. Волинської митниці Держмитслужби.
5. Державної служби морського та річкового транспорту України.
6. Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
7. Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області.
8. Державного підприємства “Український державний центр радіочастот».
9. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
10. Державної служби геології та надр України.
11. Територіального регіонального сервісного центру МВС у Волинській області.
12. Головного управління ДПС у Волинській області.
13. Банківські установи, в яких боржник має відкриті рахунки.
Поряд, з цим з метою встановлення наявності в боржника активів було отримано відповідні інформаційні довідки та витяги із: Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта; з Державного реєстру обтяжень рухомого майна; Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на предмет наявності корпоративних прав або статусу керівника юридичної особи.
Із відповідей на вищенаведені запити, що надійшли станом на 17.02.2025, та із відомостей отриманих із витягів та інформаційних довідок з відповідних реєстрів не було встановлено наявності в боржника та членів його сім'ї, зазначених в деклараціях про майновий стан активів про які не було зазначено в деклараціях про майновий стан.
З метою проведення інвентаризації боржнику надіслано лист від 04.02.2022, з проханнями обрати зручну дату проведення інвентаризації та повідомити про обрану дату (дати) керуючого реструктуризацією завчасно, також було висловлено прохання вчинити відповідні дії спрямовані на спрощення проведення Інвентаризації.
За наслідком проведення інвентаризації складено відповідні акти інвентаризації та інвентаризаційні описи від 14.02.2025.
Листом від 17.12.2024, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлено про перетини боржником державного кордону України, з якого не вбачається частих чи довготривалих поїздок боржника за межі України, останній виїзд 04.09.2024. Боржник на запит арбітражного керуючого від 30.12.2024 року повідомив, що виїжджав за кордон за гуманітарною допомогою на прохання волонтерського центру, оскільки через стан здоров'я виключений з військового обліку.
Арбітражний керуючий звернувся з запитом №8/24 від 24.12.2024 до ТСЦ МВС №0741 про Надання інформації про зареєстровані за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та членами його сім'ї будь-яких транспортних засобів.
ТСЦ МВС №0741 листом від 14.01.2025 (отриманий арбітражним керуючим 13.02.2025) за №31/35/0741-517-2025 повідомили, що згідно інформаційної бази даних НАІС, станом на 14.01.2025 за громадянином ОСОБА_1 не зареєстровано жодного транспортного засобу.
В межах справи №903/1015/24, кредитором АТ КБ “Приватбанк» було подано заяву про грошові вимоги кредитора до боржника від 14.01.2025, в якій зазначається, що згідно кредитного договору №191/м від 05.11.2007 року, який укладений між АТ КБ “Приватбанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 65000,00 доларів США. З метою забезпечення виконання своїх зобов'язань перед банком, ОСОБА_1 передав в заставу транспортні засоби, зокрема:
- Причіп SСНМІТZ, модель S 01, рік випуску 2000, тип ТЗ: напівпричіп бортовий, № НОМЕР_14 , реєстраційний номер: НОМЕР_15 , заставна вартість 116150,00 гривень;
- Вантажний сідловий тягач DАF, модель FТ95.380ХР, рік випуску 1999, тип вантажний сідловин тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_16 , реєстраційний номер - НОМЕР_17 , заставна вартість - 237350,00 гривень.
Арбітражний керуючий звернувся з відповідним запитом до боржника щодо відчуження вищевказаних транспортних засобів.
ОСОБА_1 листом від 17.02.2025 повідомив, що транспортні засоби, які є в заставі АТ “Приватбанк», не продавав і не звертався до банку щодо отримання відповідних дозволів на відчуження. В кінці лютого 2014 року він на автомобілі DАF, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_17 , з причепом SСНМІТZ, 2000 року випуску, державний номер НОМЕР_15 , повіз в Крим продавати картоплю. Коли Росія захопила Крим, його не випустили з Криму на транспорті і він його залишив. На даний час про транспортні засоби йому нічого не відомо.
З метою перевірення фактів, зазначених боржником щодо знаходження заставного майна, та виявлення можливих ознак кримінального правопорушення, арбітражний керуючий звернувся з відповідною заявою про вчинення злочину в Луцький відділ поліції ГУ НП у Волинській області від 17.02.2025.
21.01.2025 та 24.01.2025 на виконання вимог ухвали від 17.12.2024, до Господарського суду Волинської області було подано листи-повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів.
24.12.2024 відділ ДВС у місті Луцьку (де наявні відкриті виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з боржника) було повідомлено про наявність підстав для зупинення виконавчих дій.
Крім того, згідно отриманої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на праві власності за ОСОБА_1 не зареєстровано об'єктів нерухомого майна, відсутні обтяження рухомого майна належного боржнику та записи про перебування рухомого майна в заставі.
Отримано витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно яких Боржник та інші члени сім'ї, корпоративними правами підприємств не володіють.
Отримано витяг з Спеціальної інформаційної системи Укрпатенту, згідно якого за ОСОБА_1 та членами його сім'ї не зареєстровано винаходів, корисних моделей, торгівельних марок, промислових зразків, топографічних інтегралів, кваліфікованих зазначень.
Відносно боржника з 2013 року державною виконавчою службою відкриті виконавчі провадження.
Щодо інформації про рух коштів на розрахункових рахунках боржника та отримання доходу, ГУ ДПС у Волинській області (вих.№210/6/03-20-12-01-06 від 08.01.2025) листом повідомлено, що в боржника є відкриті банківські рахунки в наступних банківських установах: АТ “ОЩАДБАНК»; АТ “СЕНС БАНК»; АТ “Укрексімбанк»; АТ “ПУМБ»; АТ “Райффайзен банк Аваль»; АТ “Універсал Банк».
Згідно отриманих довідок з банківських установ вбачається, що кошти в сумі 35500,00 гривень наявні в АТ “ПУМБ» та на які накладено арешт виконавчою службою.
Згідно листа Головного управління ДПС у Волинській області від 19.12.2024, ОСОБА_1 за період з серпня 2021 року, отримав дохід лише в серпі 2021 року - дохід сплачений самозайнятій особі в сумі 32000,00 грн.
За результатом отриманих даних від реєстроутримувачів та проведення інвентаризації, встановлено відсутність у боржника рухомого та нерухомого майна, яке можливо реалізувати для погашення заборгованості.
Боржник станом на сьогоднішній день не працює через поганий стан здоров'я та не має ліквідних активів. Боржник не отримує доходів, покращення фінансового стану та/або зміни доходів в сторону збільшення не прогнозується.
Крім того, на виконання вимог КУзПБ на адресу боржника та членів сім'ї направлено листи про надання інформації про утримання від будь-якого відчуження та розпорядження майном, надання інформації про наявність/ відсутність майна, коштів, які перебувають у їх власності, а також просив підтвердити дані про їх майновий стан з метою перевірки Декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
В результаті проведеної роботи, керуючим реструктуризацією боргів встановлено, що в поданих ОСОБА_1 до Господарського суду Волинської області деклараціях про майновий стан боржника, які подавалися разом з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, містилася неповна інформація, зокрема щодо перебування у власності боржника коштів на банківському рахунку та активів у членів сім'ї:
син ОСОБА_3 , має у власності наступні транспортні засоби:
- МЕRСЕDЕS-ВЕNS 208D, номер кузова: НОМЕР_4 , 1995 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 ;
- DAEWОО SЕNS, номер кузова: НОМЕР_6 , 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_7 ;
- SCHMITZ SK0 24, номер шасі: НОМЕР_8 , 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_9 .
син ОСОБА_4 , має у власності наступні транспортні засоби:
- OPEL ANTARA, номер кузова: НОМЕР_10 , 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_11 ;
- МАN ТGХ 18X40, номер кузова: НОМЕР_12 , 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_13 .
Згідно виписки з АТ “ПУМБ» з банківського рахунку боржника ОСОБА_1 , вбачається, що на рахунку знаходяться кошти в сумі 35 500,00 гривень, на які накладені арешт Державною виконавчою службою міста Луцька.
На адресу Боржника було надіслано звіт про результати перевірки декларації боржника від 14.02.2025, в якому вказано про неповну інформацію, відображену в Деклараціях, які подавалися разом з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, 18.02.2025 отримано від ОСОБА_1 . Декларації про майновий стан, боржника у справі про неплатоспроможність за 2021, 2022, 2023, 2024 роки з уточненою інформацією про майновий стан членів сім'ї.
Таким чином, за результатами отриманої інформації та проведеної інвентаризації у власності боржника не виявлено нерухомого майна, дебіторської заборгованості, запасів, основних засобів, векселів, інвестицій та будь-якого іншого майна, однак виявлено кошти на банківському рахунку в сумі 35500,00 грн.
У встановлений законодавством строк, на адресу керуючого реструктуризацією боргів боржника надійшли заяви про визнання грошових вимог від наступних кредиторів:
- АТ КБ “Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, заява з вимогами до боржника від 14.01.2025 року на загальну суму 3 133 880,65 гривень та судовий збір в сумі 4844,80 гривень;
- ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_18 , заява з вимогами до боржника від 14.01.2025, заява про усунення недоліків від 22.01.2025, на загальну суму 4163757,14 гривень та судовий збір по даній справі в сумі 6 056,00 гривень.
Про результати розгляду заяв кредиторів, керуючий реструктуризацією боргів боржника рекомендованими листами повідомив заявників, боржників та суд.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.02.2025 було визнано заявлені кредиторські вимоги АТ КБ “Приватбанк», про що винесено відповідну ухвалу та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 .
Отже, єдиним кредитором в даній справі є АТ КБ “Приватбанк».
На виконання положень Кодексу України з процедур банкрутства керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_5 складено реєстр вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 та подано до суду.
За результатами попереднього засідання, ухвалою Господарського суду Волинської області від 11 лютого 1025 року визнано грошові вимоги кредиторів.
Крім цього, ухвалою Господарського суду Волинської області від 11 лютого 2025 року зобов'язано керуючого реструктуризацією боргів боржника, провести перші збори кредиторів у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 протягом 14 (чотирнадцяти) днів з моменту проголошення даної ухвали.
Керуючим реструктуризацією боргів боржника належним чином повідомлено кредитора згідно з реєстром вимог кредиторів про час та місце проведення перших зборів кредиторів - 25 лютого 2025 року о 10 год. 00 хв. дистанційно в режимі відеоконференції шляхом надіслання письмового запрошення-повідомлення на електронну адресу та боржника цінним листом від 14.02.2025 року про проведення перших зборів кредиторів у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 .
Від кредитора АТ КБ “Приватбанк» 21.02.2025 надійшов лист про відкладення перших зборів кредиторів на іншу дату, в зв'язку з необхідністю попереднього та завчасного надання документів керуючим реструктуризацією для кредитора.
Відповідно перші збори кредиторів, які були призначені на 24.02.2025 перенесено.
Керуючим реструктуризацією боргів боржника належним чином повідомлено кредитора згідно з реєстром вимог кредиторів про час та місце проведення перших зборів кредиторів - 04 березня 2025 року о 11 год. 00 хв. дистанційно в режимі відеоконференції шляхом надіслання письмового запрошення-повідомлення на електронну адресу та боржника цінним листом від 24.02.2025 року про проведення перших зборів кредиторів у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 .
На перших зборах кредиторів 04.03.2025 року був присутній представник кредитора АТ КБ “Приватбанк», що володіє 100% голосів та керуючий реструктуризацією із правом дорадчого голосу.
На дані перші збори кредиторів керуючим реструктуризації було надано план реструктуризації, у відповідності до якого, пропонувалася сума заборгованості боржника в сумі 3138725,45 грн прощенню, в зв'язку з відсутності у боржника рухомого та нерухомого майна, та інших активів, які можливо реалізувати для погашення заборгованості (боржник станом на сьогоднішній день не працює через поганий стан здоров'я та не має ліквідних активів, не отримує доходів, покращення фінансового стану та/або зміни доходів в сторону збільшення не прогнозується, не має можливості виділяти жодної суми коштів для погашення вимог кредиторів).
Представник кредитора АТ КБ “Приватбанк», на даних зборах зазначив, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, реструктуризація боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник згідно з планом реструктуризації боргів може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати заборгованості з урахуванням його об'єктивний можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
На цьому етапі задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника, серед іншого, обов'язок подати проект плану реструктуризації боргів, співпрацювати з керуючий реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні та доповненні його змісту відповідно до вимог статті 124 Кодексу
Ця норма визначає обов'язкові та факультативні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до частини другої статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства, у плані реструктуризації боргів боржника обов'язково мають бути зазначені, зокрема, розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів.
Системний аналіз приписів статей 116, 123, 124 КУзПБ свідчить про те, що проект плану реструктуризації боргів набуває ознак власне плану реструктуризації боргів боржника, який може бути поданий для схвалення зборам кредиторів, лише після включення до такого проекту всіх передбачення законом обов'язкових положень, зміст яких має ґрунтуватися на компромісі між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов'язань, з урахуванням майнового стану та об'єктивних можливостей боржника.
За змістом частини восьмої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, саме стосовно плану реструктуризації боргів боржника, що містить обов'язкові положення згідно статті 124 КУзПБ, збори кредиторів приймають рішення про схвалення або відмову у його схваленні та було прийнято рішення про відкладення розгляду даного питання для надання можливості боржнику та керуючому реструктуризацією розробити та надати на схвалення і зборам кредиторів реальний, виконуваний план реструктуризації, який би відповідав вимогам законодавства, зокрема, із зазначенням суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів.
05.03.2025 керуючий реструктуризації наручно вручив боржнику лист від 05.03.2025 за №30/25, в якому, з метою підготовлення проекту плану реструктуризації боргів, просив терміново повідомити розмір суми, яку щомісячно боржник може виділяти на погашення вимог кредиторів.
10.03.2025 боржник в телефонному режимі повідомив, що наданий час не може повідомити про суму, яку може виділяли щомісячно, оскільки сам ніде не працює, просив дітей виділяти йому певну суму, проте ще не отримав відповіді.
Таким чином, збори кредиторів не прийняли рішення згідно частини 8 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
11.03.2025 призначене судове засідання, на якому повинно було розглядатися питання щодо подальшої стадії справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Однак, в зв'язку з неприйняттям відповідного рішення зборами кредиторів будь-якого рішення згідно частини 8 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, за клопотання кредитора АТ КБ “Приватбанк» та керуючого реструктуризацією, судове засідання, призначене на 11.03.2025 було перенесено на 01.04.2025.
Керуючим реструктуризацією оголошено про проведення зборів кредиторів у справі №903/1015/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 дистанційно в режимі відеоконференції 26 березня 2025 року о 11 год. 00 хв.
До порядку денного арбітражним керуючим включено наступні питання:
1. Розгляд звіту керуючого реструктуризацією про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період з 12.03.2025 року по 01.04.2025 року.
2. Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
3. Інші питання в разі наявності.
20.03.2025 боржник надав лист-відповідь, в якій зазначив, що в нього відсутнє будь-яке майно, через стан здоров'я не працює, перебивається тимчасовими заробітками, заробітки є меншими за прожитковий мінімум, тому не має можливості виділяти жодної суми коштів для погашення вимог кредиторів.
На підставі вищевикладеного, на збори кредиторів, які відбулися 26.03.2025, керуючим реструктуризацією надано план реструктуризації, у відповідності до якого, пропонувався весь розмір заборгованості боржника в сумі 3138725,45 грн. прощенню, в зв'язку з відсутності у боржника рухомого та нерухомого майна, та інших активів, які можливо реалізувати для погашення заборгованості (боржник не працює через поганий стан здоров'я та не має ліквідних активів, не отримує доходів, покращення фінансового стану та/або зміни доходів в сторону збільшення не прогнозується, не має можливості виділяти жодної суми коштів для погашення вимог кредиторів).
На зборах кредиторів ОСОБА_1 , які відбулися 04.03.2025 прийнято наступні рішення:
1. Прийняти до відома у справі №903/1015/24 звіт керуючого реструктуризацією про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 10 272,41 гривень, за рахунок здійсненого боржником авансування винагороди арбітражного керуючого за час виконання повноважень.
2. Звернутися до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом з цим, керуючим реструктуризацією подано клопотання про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів божника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, а єдиним кредитором було проголосовано проти схвалення плану реструктуризації боргів, а тому вважає що наявні передбачені в ст.130 КУзПБ прямі підстави для ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.
Відмовляючи у схвалені проекту плану реструктуризації представник AT КБ “ПриватБанк» вказав, що боржником не розроблено проект плану реструктуризації боргів, який би відповідав вимогам КУзПБ, що свідчить про відсутність намірів боржника щодо досягнення цілей та завдань процедури реструктуризації та містить ознаки ухилення боржника від виконання зобов'язань, а з метою звернення о суду із заявою про неплатоспроможність, очевидно, було не реструктуризація боргів перед кредиторами, як передбачає закон, а фактичне списання наявної заборгованості. Таким чином, враховуючи відсутність Плану реструктуризації боргів, протиправний намір боржника ухилитись від відповідальності та списати борги АТ КБ “ПриватБанк» запропоновано винести на голосування питання про звернення до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Як правильно зазначено в оскаржуваній постанові, суд на даному етапі розгляду справи не наділений повноваженнями зобов'язувати боржника пропонувати інші плани реструктуризації боргів, аніж ті, що запропоновані кредитору чи зобов'язувати боржника передбачати у плані реструктуризації ті чи інші заходи, спрямовані на погашення вимог кредиторів (інше працевлаштування тощо).
Як підтверджується матеріалами справи та правильно встановлено судом першої інстанції, фінансовий стан боржника ОСОБА_1 характеризується ознаками неплатоспроможності; майнових активів боржника не достатньо для задоволення вимог кредитора; плану реструктуризації боргів боржника, схваленого зборами кредиторів, не надано, а відтак погашення визнаних судом вимог кредитора можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника.
Станом на дату проведення судового засідання минуло більше трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та до суду не подано погодженого боржником і схваленого кредиторами (кредитором) план реструктуризації боргів боржника.
Згідно з ч.11 ст.126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч.1 ст.130 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини першої статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника, яка є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ. (Постанова Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №903/806/20).
У постанові Верховного Суду від 20.09.2022 у справі №920/27/21 зазначено:
«За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо:
- протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника;
- зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з'ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.
За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.
Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з'ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.
Тому неплатоспроможність боржника є обов'язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.
Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з'ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.
Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів».
Як слідує з постанови Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №918/398/23, постанови від 14.11.2024 у справі №910/6970/22, суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та в разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 КУзПБ). Суд через призму судового контролю повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях / бездіяльності кредиторів, а за інших - у діях / бездіяльності боржника. При цьому він має враховувати добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав, якими КУзПБ обумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 цього Кодексу. Тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника, у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Причому саме по собі клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення такого клопотання. У цьому зв'язку суди мають надати оцінку не лише діям кредиторів щодо незатвердження плану реструктуризації боргів протягом тривалого часу, а й діям боржника щодо виконання ним своїх обов'язків.
Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 цього Кодексу формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Водночас боржник не може бути примушений до погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій кредиторами редакції, якщо майнових активів та доходів для повного погашення кредиторських вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, боржник не має, відновлення його платоспроможності шляхом реалізації реструктуризації боргів боржника є неможливим, а отже, не можна розробити такий план реструктуризації боргів боржника, який би відповідав сподіванням кредитора, тобто в якому відображається повне погашення боргів за рахунок майна боржника чи його доходів.
Тому, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження про неплатоспроможність збори кредиторів не прийняли рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, поведінка боржника є відкритою, зрозумілою, чесною щодо кредиторів, своєчасною та добросовісною, містить ознаки сприяння до встановлення усіх обставин, необхідних під час розгляду справи про неплатоспроможність, боржник демонструє дієве прагнення до реабілітації в рамках процедур, передбачених КУзПБ для відновлення платоспроможності фізичних осіб, добросовісно виконує свої обов'язки під час провадження у справі, активів для задоволення визнаних судом вимог кредиторів у боржника немає, це дає підстави для визнання боржника банкрутом та переходу до наступної судової процедури - погашення боргів боржника».
Враховуючи тривалість судової процедури реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 (майже п'ять місяців) та те, що збори кредиторів не прийняли рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, а також встановлення судом ознак неплатоспроможності боржника, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").
В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі постанови, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Господарського суду Волинської області від 29.04.2025 у справі №903/1015/24 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 07.08.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Коломис В.В.